про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/202/26
02 березня 2026 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати підйомної допомоги без урахування у складі грошового забезпечення індексації.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суддя, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, встановив, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що наказами військової частини від 22.06.2016 №128 і від 20.02.2019 №42 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу цієї військової частини. У межах цієї справи позивач не погоджується із розрахунком підйомної допомоги через неврахування індексації грошового забезпечення.
Згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Пунктом 3 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Аналогічні положення викладені і в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 №332 "Про вдосконалення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України". Питання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги врегульоване Порядком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за №247/31699 (надалі Порядок №45) та Інструкцією, затвердженою наказом Міністра оборони України від 22.10.2001 № 370, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.11.2001 за № 940/613 (надалі Інструкція №370, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №370 особам офіцерського складу (надалі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги. У разі призначення на посади або передислокації військової частини (підрозділу) в ті місцевості, де чинним законодавством України передбачена виплата підвищених посадових окладів, підйомна допомога виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів (пункт 2 Інструкції).
Відповідно до п.4 Інструкції №370 встановлено, що підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується: тим, які переїхали у зв'язку з призначенням на посади, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою; тим, які переїхали у зв'язку зі зміною постійної дислокації військової частини або підрозділу, - у новому пункті постійної дислокації частини (підрозділу) на підставі наказу командира частини про прибуття до місця дислокації.
Згідно із пунктом 16 Інструкції №370 підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім'ї, виплачується не більше ніж за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов'язані з призначенням на посади і передислокацією військової частини або підрозділу. При цьому фактичний переїзд військовослужбовця визначається за датою вступу його до виконання обов'язків за посадою або прибуття в новий пункт постійної дислокації військової частини (підрозділу), а членів сім'ї - за датою прибуття їх до нового місця служби військовослужбовця.
30.03.2018 року набрав чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затверджений наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, відповідно до пункту 1 якого, у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Пунктом 2 Порядку встановлено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду.
Розмір підйомної допомоги обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за новим місцем військової служби військовослужбовця (розташованому поблизу місця служби військовослужбовця).
Згідно пункту 3 Порядку визначено, що виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).
Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.
Відповідно до п.13 Порядку виплата підйомної допомоги здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.
Водночас, суд зауважує, що склад грошового забезпечення військовослужбовців дійсно визначений статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою до грошового забезпечення віднесено: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Проте, у наведеному переліку відсутній такий вид виплати як підйомна допомога.
Отже, за приписами статей 9, 9-1 зазначеного Закону підйомна допомога не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а є самостійним видом допомоги, яка виплачується за певних умов при переїзді військовослужбовців на нове місце військової служби в інший населений пункт.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №802/1470/16-а, від 18.02.2020 №810/3476/16.
Отже, підйомна допомога виплачується військовослужбовцю (контрактникам, офіцерам) за новим місцем військової служби або навчання. Виплата здійснюється фінансовою службою частини, куди перевівся військовий, на підставі наказу командира, що видається після прибуття, реєстрації на новому місці та подання рапорту.
Разом з тим, із долученої копії паспорту позивача слідує, що позивач зареєстрований у м. Бережани з 2009 року до тепер. Із відомостей про відповідача слідує, що такий також зареєстрований у м. Бережани, де позивач проходив військову службу.
Крім того, згідно положень постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Вказаною постановою затверджено, зокрема, додаткові виплати грошового забезпечення військовослужбовців, у переліку яких також відсутнє грошове забезпечення у вигляді підйомної допомоги.
Враховуючи наведені норми права та матеріали справи, суд дійшов висновку, що до нарахування та виплати підйомної допомоги застосовуються строки, встановлені КАС України, зокрема ч.5 ст.122 КАС України.
Матеріали справи свідчать про те, що позовну заяву подано до суду 16.01.2026, тоді як про бездіяльність відповідача щодо невиплати підйомної допомоги у належному розмірі, позивач повинен був знати ще з червня 2016 і лютого 2019 року, коли міг набути право на таку виплату.
До того ж, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Згідно із положеннями ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В даному випадку, позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог щодо протиправності виплати у 2016 і 2019 роках підйомної допомоги без урахування індексації грошового забезпечення до матеріалів справи не додано. Ба більше, позивач не зазначає за який період йому виплачена підйомна допомога у неналежному розмірі.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску у частині позовних вимог щодо протиправності виплати підйомної допомоги без урахування індексації грошового забезпечення.
Крім того, відповідно до статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У той же час, позивач до позовної заяви не надав жодного доказу у цій частині позовних вимог як - то рапортів про виплату підйомної допомоги, наказів командира військової частини про виплату підйомної допомоги, розрахунку складових підйомної допомоги, відомостей про її виплату.
Суд звертає увагу позивача на норму статті 79 частини 4 КАС України відповідно до якої якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Отже, за результатами аналізу вказаних норм, суд звертає увагу позивача на те, що позивач при зверненні до суду з позовом зобов'язаний надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі неможливості надання позивачем таких доказів, він зобов'язаний надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання таких доказів та у разі неможливості самостійно надати докази за необхідності заявити клопотання про їх витребування.
Іншими словами позивач зобов'язаний самостійно ретельно підготуватися для звернення до суду з позовом, надавши до такого позову документи, які мають значення для вирішення спору та які може отримати самостійно. У разі, якщо позивач здійснив заходи щодо отримання доказів, але не може самостійно отримати такі документи (відмовлено у наданні, не надано відповіді), він вправі клопотати перед судом про їх витребування.
При заявлені клопотання про витребування документів, у разі неможливості самостійно надати такі докази, позивач зобов'язаний відповідно до статті 79 частини 2 КАС України, надати докази того, що він намагався їх отримати самостійно (звертався з клопотанням/заявою), але отримав відмову у їх отриманні (лист про відмову) або існує тривала бездіяльність щодо їх ненадання та відсутність відмови на клопотання про отримання.
Так, позивачем не надано доказів, що відповідачем відмовлено позивачеві у наданні документів щодо нарахування і виплати підйомної допомоги або наявна тривала бездіяльність щодо їх ненадання. До матеріалів позову не долучено будь-яких доказів про те, що позивач звертався до відповідача для отримання доказів про нараховану і виплачену підйомну допомогу, зважаючи на викладені доводи позивача про невключення до її розрахунку індексації грошового забезпечення і твердження про її невиплату у відповідності до закону.
Слід звернути увагу позивача на те, що вказані обставини не є надмірним формалізмом та прискіпливим ставленням суду до позивача, оскільки адміністративний суд діє виключно в межах повноважень, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, натомість стаття 79 частина 2 КАС України спонукає та зобов'язує учасників справи до активної участі/ролі у вирішенні спору, у тому числі ретельно готуватися та звертатися до суду з максимальним пакетом необхідних документів зібраних позивачем на стадії підготовки матеріалів позовної заяви.
Необхідно зауважити, що суд не є інструментом в руках учасників справи, у тому числі щодо зібрання документів замість або для самих учасників справи. Учасник справи зобов'язаний самостійно та активно на стадії підготовки позовної заяви до початку звернення до суду, вчиняти дії по збиранню та отримуванню доказів, які він вважає, що останні можуть мати важливе значення для вирішення спору по суті задля можливого ухвалення судом рішення на його користь.
Суддя зазначає, що до позовної заяви позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо виплати відповідачем підйомної допомоги без урахування у її складі індексації грошового забезпечення, що свідчить про недотримання вищевказаних положень КАС України.
При цьому суд враховує, що стаття 6 пункт 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у разі недотримання яких та не усунення недоліків такої позовної заяви, суд вправі повернути таку позовну заяву заявнику.
Допущення заявником суттєвих помилок в оформленні позовної заяви, а також їх не усунення після залишення позовної заяви без руху, є створенням для адміністративного суду перепон, які унеможливлюють відправлення належного правосуддя.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху, з встановленням строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог щодо протиправності виплати підхомної допомоги позивачу без урахування у її складі індексації грошового забезпечення та подання до суду письмових доказів нарахування і виплати підйомної допомоги без урахування у її складі індексації грошового забезпечення або підтвердження звернення позивача до відповідача для отримання таких доказів з відмовою у їх наданні або внаслідок тривалої бездіяльності відповідача у їх наданні.
Частиною тринадцятою статті 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 243, 248, 256, 287 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку, передбаченому ст.256 КАС України та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Грицюк Р.П.