02 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 640/20402/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/20402/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 640/20402/21 ухвалено наступне:
"Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-38519-13 від 03.06.2021.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо обліку за ОСОБА_2 недоїмки у розмірі 38435,48 грн. із єдиного соціального внеску за 2020 рік.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві скасувати обліковану за ОСОБА_2 недоїмку у розмірі 38435,48 грн. із єдиного соціального внеску за 2020 рік.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1186,38 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень та 38 коп)".
18.02.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, а саме просить:
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у справі у сумі 10 000 грн.
Ухвалою суду від 19.02.2026 заяву представника позивача Галушко Анни Олексіївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/20402/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії до розгляду в порядку письмового провадження.
Частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.07.2025 представником позивача адвокатом Галушкою Анною Олексіївною подана заява про вступ у справу, як представника.
22.07.2025 нею подана в інтересах позивача заява про усунення недоліків, до якої було долучено, серед іншого, договір про надання правничої допомоги, акт обсягу наданих послуг та квитанцію.
Іншої правничої допомоги, окрім усунення недоліків, адвокат не надавала позивачу.
Водночас, щодо позовних вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у справі у сумі 10 000 грн., судом не ухвалено рішення щодо судових витрат у цій частині.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 3.3 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 18.07.2025, гонорар адвоката за даним Договором становить 10 000 грн (фіксована частина) за надання правничих послуг в межах предмета даного Договору..
До заяви про усунення недоліків від 22.07.2025 було долучено, серед іншого, договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 18.07.2025, акт обсягу наданих послуг і виконаних робіт до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 18.07.2025 та квитанцію від 21.07.2025, ордер адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до наданих до позовної заяви документів позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. із адвокатом Галушко Анною Олексіївною.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із того, що дана справа відноситься до незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін, при цьому розмір гонорару визначено відповідно до умов договору про надання правової допомоги, співмірний об'єму наданих послуг та значенню справи для позивача.
Суд зазначає, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 14.05.2020 у справі № 344/7365/16-а, від 15.09.2021 у справі № 440/4206/19, від 20.09.2022 у справі № 120/4666/21-а.
Отже, заявлена сума витрат на правову допомогу є документально підтвердженою.
У постанові Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №420/22020/23, зазначено, що питання, які стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статі 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства вбачається, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, для відшкодування витрат на правничу допомогу докази оплати послуг адвоката не потрібні.
Верховний Суд у постанові у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року зазначив, що адвокат має право на вимогу клієнта видати документ, складений у довільній формі (наприклад, квитанцію або довідку), який підтверджує факт отримання коштів від клієнта.
У постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 зазначено, що збір доказів для звернення до суду є складовою витрат на правничу допомогу.
Позиція Європейського суду з прав людини щодо витрат на правничу допомогу є послідовною: відшкодуванню підлягають витрати, які є фактичними, необхідними та розумними за своїм розміром (рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180). Це підтверджує правомірність застосованого підходу щодо визначення співмірності витрат на правничу допомогу.
З урахуванням наданих доказів суд визнає, що витрати на правничу допомогу належним чином підтверджені.
Обов'язок суб'єктів владних повноважень утримуватися від дій, які порушують права осіб, включає і обов'язок компенсувати витрати на їхній захист. Це відповідає підходу, закріпленому в пункті 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(81)7, згідно з якими сторона, яка виграла справу, має право на відшкодування розумних витрат.
Суд також враховує положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) №R(81)7, згідно з якими за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, в принципі має одержувати від сторони, яка програла справу, відшкодування видатків і витрат, включаючи гонорари адвокатам, котрі вона небезпідставно понесла в зв'язку із провадженням.
Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", заява №71660/11, пункт 95).
У справі "Бєлоусов проти України" (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними" (див. вищезазначене рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах "Тогджу проти Туреччини", заява №27601/95, пункт 158; "Начова та інші проти Болгарії" [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; "Імакаєва проти Росії", заява №7615/02; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180).
Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то суд зазначає, що розмір 10000,00 грн., з урахуванням обставин даного спору не є співмірним із складністю справи, витраченим часом та обсягом наданих послуг.
Враховуючи об'єм наданих послуг адвокатом під час надання позивачу правничої допомоги, дії, які здійснив представник позивача адвокат для надання правничої допомоги позивачу (яка також є адвокатом) та з огляду предмет даної справи, суд дійшов висновку, що співмірним із складністю справи та наданою адвокатом за обсягом правничої допомоги, який наданий позивачу адвокатом Галушкою А.О., співмірним є розмір витрат на правничу допомогу у сумі 300,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що такі витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Ухвалити додаткове рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничц допомогу у сумі 300,00 грн. (триста гривень 00 коп).
Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза