про відмову у забезпеченні позову
02 березня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/2183/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про:
- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття 28.11.2024 року на військовий облік як військовозобов'язаного та включення цієї інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей;
- визнання протиправною бездіяльність щодо відмови в актуалізації даних на підставі записів у тимчасовому посвідчені ТП №1/4533 від 19.09.2023 року;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 актуалізувати відносно ОСОБА_1 дані у Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов'язаних та резервістів на підставі довідки ВЛК від 20.04.2023 №5 8 (виданої 19.09.2023) та даних Тимчасового посвідчення ТП №1/4533 від 19.09.2023, у тому числі шляхом зміни статусу з «військовозобов'язаний» на «невійськовозобов'язаний», вилучити дату (28.11.2024 року) про взяття на військовий облік, а також внести відповідні відомості про виключення з військового обліку на підставі п. З ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та про визнання непридатним до військової служби за станом здоров'я (згідно із записами у військово-облікових документах);
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати рішення щодо звернення ТЦК та СП до Національної поліції для доставлення ОСОБА_1 , для складання адміністративного протоколу, а також видалити або виправити відповідні відмітки в реєстрі «Оберіг» та електронному реєстрі (застосунку) «Резерв+» та інформувати уповноважені органи про скасування даного «звернення»;
- визнання протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо скасування картки обстеження та медичного огляду, які стосуються ОСОБА_1 ;
- скасування Протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 26.03.2024 №1502.
Разом з позовною заявою позивачем надано заяву про забезпечення позовної заяви шляхом заборони для будь-яких працівників/ць ІНФОРМАЦІЯ_3 та його структурних підрозділів, для працівників/ць Кременчуцького районного управління поліції та його територіальних підрозділів вчиняти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будь- які дії, спрямовані на мобілізацію та пов'язані з цим заходи (адміністративне затримання; доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вручення повістки; направлення на ВЛК; постановка на облік) - до закінчення розгляду даної справи по суті у Полтавському окружному адміністративному суді.
В обґрунтування даної заяви позивач вказав, що предметом спору по даній справі є визначення законності поновлення на військовому обліку відповідно до довідки/рішення ВЛК 20 квітня 2023 року (виданої 19.09.2023), який був визнаний непридатним до військової служби з виключенням, на підставі ст.23б, 646, 78а згідно переліку хвороб, затверджених Положенням «Про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України», а також скасування відповідного рішення ВЛК вищим органом - ЦВЛК. Вважає дані дії збоку відповідачів незаконними, про що детальніше зазначив у позовній заяві. Зазначав, в його випадку незаконно поновили на військовому обліку і наразі в реєстрі «Оберіг» та застосунку «Резерв+» наявне повідомлення про порушення правил військового обліку. У випадку, якщо зупинять працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 та/або працівники національної поліції для перевірки документів - може бути затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 і мобілізовано, що є реальним ризиком для мого життя та здоров'я. Окрім того, у зв'язку з тим, що у застосунку «Резерв+» зазначено, що позивач порушив правила військового обліку, працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 та/або органи національної поліції можуть скласти протокол про адміністративне правопорушення. У разі мобілізації та ухвалення судом позитивного рішення на користь позивача, його фактичне виконання стане неможливим.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи.
Суд зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності дій, оспорюваного рішення та порушення такими діями, рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваних дій, рішення та порушення ними прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Також, суд звертає увагу на те, що в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обгрунтованих мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому суд позбавлений можливості надати оцінку протиправності спірним діям, рішенням відповідача під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки така оцінка буде надана під розгляду справи по суті після дослідження наявних у матеріалах справи доказів.
Водночас, суд звертає увагу, що у даній справі предметом спору є протиправність, на думку позивача, дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо поновлення позивача на військовому обліку як військовозобов'язаної особи; внесення даних про перебування позивача на військовому обліку військовозобов'язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо скасування картки обстеження та медичного огляду, які стосуються ОСОБА_1 , прийняття протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 26.03.2024 №1502.
Однак, позивач в заяві просить суд застосувати спосіб забезпечення позову шляхом заборони працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 та його структурних підрозділів, для працівникам Кременчуцького районного управління поліції та його територіальних підрозділів вчиняти щодо ОСОБА_1 будь- які дії, спрямовані на мобілізацію та пов'язані з цим заходи (адміністративне затримання; доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вручення повістки; направлення на ВЛК; постановка на облік), до набрання законної сили судовим рішенням у справі, який не буде стосуватись предмету спору у даній справі, оскільки виходить за межі правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ЦВЛК ЗСУ щодо не внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстр «Оберіг») про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та проходженням ним ВЛК.
Позивач не буде оспорювати в цій адміністративній справі жодного рішення або дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , відділу поліції щодо мобілізації ОСОБА_1 .
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому заява представника позивача про забезпечення адміністративного позову залишається судом без задоволення.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва