02 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/11806/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтерпап.ЮА" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2025/100030/1 від 23.01.2025, №UA209000/2025/100032/1 від 24.01.2025, №UA209000/2025/100055/2 від 07.02.2025, №UA209000/2025/100056/2 від 07.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАП.ЮА» (далі - ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА», позивач) вказало про протиправність рішень Львівської митниці (далі - відповідач) з огляду на безпідставність твердження відповідача, що митна вартість товарів, які ввозяться позивачем на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності.
Позивач наполягав про надання до Львівської митниці всіх належних документів на підтвердження обґрунтування митної вартості товарів в частині підтвердження проведення оплати товарів; наявність інформації про порядок та процедуру формування замовлення та ціни товару; відповідність документів, поданих в обґрунтування складових вартості товарів вимогам до первинних, що містять інформацію про ціну товару; повідомлення про перевізника та експедитора товарів.
Так, Позивач вказав, що разом із митними деклараціями було надано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) документи на підтвердження митної вартості товарів, зокрема, але не виключно, позивачем було надано митниці: контракт, рахунок (інвойс), пакувальний аркуш, міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR), заявку-договір з експедитором, рахунок на оплату від експедитора, довідка про транспортні витрати тощо.
Надані Позивачем документи не містять ознак підробки, не мають математичних неточностей. Фактично підставою винесення митним органом рішень про коригування митної вартості стала наявність «в базі» інформації про вищу вартість схожих товарів, задекларованих раніше. А вказані в рішеннях підстави про нібито розбіжності - суто формальні, адже не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 позовна заява прийнята до провадження, відкрите провадження в адміністративний справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.
Львівською митницею 16.09.2025 до справи наданий відзив, за змістом якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товарів, які ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.
Львівською митницею відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України надана вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів. Декларантом не надано усіх додаткових документів та подано листи про відсутність додаткових документів.
Оскільки позивачем не було надано документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів -2а (стаття 59 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №2 слугувала МД №UA209230/2024/5717 від 23.01.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 0,912 EUR/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
Відповідач вказав про відсутність можливості застосування послідовно методів визначення митної вартості товарів на підставі положень статей 59 - 63 МК України і згідно зі статтею 68 МК України, за якою у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
З огляду на вказане, Львівською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100030/1 від 23.01.2025, №UA209000/2025/100032/1 від 24.01.2025, №UA209000/2025/100055/2 від 07.02.2025, №UA209000/2025/100056/2 від 07.02.2025.
Позивачем 02.11.2025 до справи надані додаткові пояснення, де ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» вказало про надання відповідачем, в обґрунтування вартості товарів документів, що містили точну інформацію про ціну товарів, складених за умовами контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024, укладеного між компанією-виробником «MM Kwidzyn sp.z.o.o.» (Польща) та імпортером ТОВ «Інтерпап.ЮА» (Україна, м. Полтава).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 закрите підготовче провадження у справі, призначена справа до судового розгляду по суті.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.
Так, ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» було ввезено в Україну в режимі імпорт товар «Папір не крейдований офсетний, що використовується для писання та друкування SPEED-E (Offset) щільність 80 гм2». Торгівельна марка «MM Kwidzyn».
Поставки товарів здійснена на комерційних умовах FCA Kwidzyn (Польща) на підставі контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024, укладеного між компанією-виробником «MM Kwidzyn sp.z.o.o.» (Польща) та імпортером ТОВ «Інтерпап.ЮА» (Україна, м. Полтава).
Позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення подано до ВМО «Муроване» митного поста «Львів - Північний» електронні митні декларації (далі - ЕМД) від 23.01.2025 №25UA209230005601U7, від 24.01.2025 №25UA209230005797U0, від 07.02.2025 №25UA209230010398U3, від 07.02.2025 №25UA209230010360U7 разом з усіма наявними у нього та необхідними документами, що передбачені Митним кодексом України для підтвердження задекларованої ціни товару. Зокрема, але не виключно, позивачем було надано митниці: контракт, рахунок (інвойс), пакувальний аркуш, міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR), заявку-договір з експедитором, рахунок на оплату від експедитора, довідка про транспортні витрати тощо.
За результатами розгляду товаросупровідних документів, посадовими особами Львівської митниці скориговано митну вартість товару за кодом згідно з УКТЗЕД 4802559000 та винесені рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2025 №UA209000/2025/100030/1, від 24.01.2025 №UA209000/2025/100032/1, від 07.02.2025 №UA209000/2025/100055/2, від 07.02.2025 №UA209000/2025/100056/2.
ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» із вказаними рішеннями Львівської митниці не погодився, звернувся до суду із даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (надалі - МК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) та іншими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
За змістом частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою - другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частинами 1, 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За приписами частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За змістом частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 6 статті 53 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Статтею 57 МК України визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.
Так, відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до положень частин 2 - 6 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За приписами частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 МК України).
Згідно з частиною 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МК України)
За змістом частин 1, 2, 4 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.05.2020 у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17).
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20. Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 по справі № 815/6698/17 митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі ЄАІС). При цьому, митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 N 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по справі № 809/453/17 від 03.04.2018.
Суд зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). Митний орган вправі застосувати другорядний метод, якщо за умови наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості декларант додаткових документів не надав, а надані документи не дають можливості для застосування першого методу.
Львівська митниця в оскаржуваних рішеннях вказала про встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, що вказує на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України відповідачем направлялися вимоги декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митного органу декларантом надано висновок Асоціації українських підприємств целюлозно-паперової галузі Укрпапір від 05.02.2025 № 051, що має довідковий характер. Інших документів, які спростовують розбіжності, виявлені митним органом, відповідно до вимоги, декларантом не надано.
Відповідач, з посиланням на положення пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, вказав про неподанням позивачем документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з положеннями статті 57 МК України. Відповідачем застосований метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів -2а (стаття 59 МК України).
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA209230/2024/5717 від 23.01.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 0,912 EUR/кг.
Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.__
За правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.10.2021 в справі №420/4820/19, навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.
В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Отже відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.
Суд наголошує, що не може бути врахована інша ціна на товар без врахування умов поставки та розміру партії, що беззаперечно має вплив на ціну.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МКУ з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МКУ) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідачем не надано документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення вартості товару, поставленого позивачем, Відповідно, не доведено аналогічність умов поставки, умов договорів і, відповідно, вартості товарів.
Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у справі за адміністративним провадженням К/9901/7199/21 зазначив, шо сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсне було імпортовано до України. Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в баз: даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким вій укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Оцінюючи рішення пре коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суди повинні враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) -товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вилинули па таке коригування.
Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до положень частин другої - шостої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За приписами частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митого органу інформації про те що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Суд приходить до висновку про протиправність визначення Львівською митницею ціни товару, що заявлений до розмитнення ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА»» за методом 2а без дотримання процедур, передбачених статтею 57 МК України.
В рішеннях про коригування митної вартості Львівською митницею вказано, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності.
Так, за твердженням Львівської митниці подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другий та третій статті 53 МКУ, не містять відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до пункту 1.2. Контракту №ММKW28112024 від 28.11.2024, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються у відповідності до Інвойса, Проформи Інвойса, які є невід'ємною частиною Контракта. У разі розбіжностей між Інвойсом та Проформа Інвойсом, Інвойси мають переважну силу.
Позивачем до митної декларації від 23.01.2025 №25UA209230005601U7 було надано Інвойси від 21.01.2025 №1000131618 та №1000131619, до митної декларації від 24.01.2025 №25UA209230005797U0 - Інвойси від 22.01.2025 №1000131808 та №1000131809, до митної декларації від 06.02.2025 №25UA209230010398U3 надано Інвойси від 04.02.2025 №1000134253, №1000134254 та №1000134255, до митної декларації від 06.02.2025 №25UA209230010360U7 - Інвойси від 04.02.2025 №1000134190, №1000134191, в яких чітко визначено ціну товару.
Враховуючи вказані в інвойсах суми вартості товару, позивачем було вказано у митних деклараціях вартість задекларованого товару.
Відтак, із вказаних документів можна чітко встановити вартість товару, документи не містять інформації, яка б містила розбіжності.
Порядок здійснення оплати (передплата чи післясплата) стосуються комерційних домовленостей позивача та його контрагента, однак відсутність платіжної інструкції про оплату станом на час відвантаження товару жодним чином не свідчить про те, що вартість товару у такому разі буде іншою на момент фактичної сплати. Вказана обставина не може впливати на зміну числових значень складових митної вартості товарів (в цьому випадку фактурної вартості). Навпаки, ця обставина може впливати виключно на господарські відносини між позивачем як покупцем та продавцем товару.
Так, у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, від 19 листопада 2024 року у справі №420/23588/23, в яких Суд наголошував, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.
Відповідач зазначив, що у зовнішньоекономічному контракті №MMKW28112024 від 28.11.2024 пунктом 3.3 передбачене зазначення продавцем передбачуваної дати виконання замовлення (партії) у підтвердженні замовлення.
Львівська митниця підтвердила наявність у проформах та інвойсах посилань на такі замовлення та вказала про те, що самі замовлення до митного оформлення ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» не надано.
Поставка товарів здійснена на комерційних умовах FCA Kwidzyn (Польща) на підставі контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024 пунктом 1.2 якого передбачено, що асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються у проформах-інвойсах до цього контракту, які є його невід'ємною частиною. У разі розбіжностей між інвойсом та проформой-інвойсом, інвойси мають переважну силу.
Пункт 2.1 контракту визначає, що ціни на товар встановлюється в євро на умовах FCA Kwidzyn (Польща) до ІНКОТЕРМС 2020, погоджуються та вказуються у проформах-інвойсах до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.
Зі змісту розділу 3 контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024 вбачається, що в підтвердженні замовлення зазначаються дата виконання замовлення (партії) (пункт 3.3 контракту), терміни поставки окремої партії товару (пункт 3.4 контракту).
Враховуючи викладені умови контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024, підтвердження замовлення не повинно містити інформацію про вартісні характеристики товару.
Відповідно, такі документи, оформлені сторонами в ході виконання зобов'язань за контрактом від 28.11.2024 №MMKW28112024, як замовлення та підтвердження замовлення, з урахуванням відсутності в них інформації про ціну товару не мають надаватися до митного органу на підтвердження формування ціни та вартісних складових ціни товару.
Вимога Львівської митниці про надання замовлень та підтверджень замовлень для обґрунтування правильності визначення ціни товару необґрунтована.
В рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем також зазначено, що згідно із пунктом 3.6 контракту №MMKW28112024 від 28.11.2024 товар має бути вивезений покупцем зі складу продавця протягом 45 календарних днів з моменту отримання повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження. Замовлення, що зберігається понад 45 днів, підлягають сплати покупцем. Розрахунок починається з 46 дня зберігання шляхом виставлення дебіт-ноти. Вартість зберігання 2 євро на тону товару.
Відповідач зазначив про ненадання позивачем до митного оформлення інформації та документів про оплату зберігання товарів продавцем.
Зі змісту пункту 1.2 контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024 вбачається про превалювання інвойсу в разі наявності розбіжностей між інвойсом та проформою-інвойсом. Позивачем до митного оформлення відповідачеві надані рахунки-проформи, рахунки-інвойси.
Пунктом 5.1 контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024 передбачено, що відвантаження товару відбувається на підставі 100% попередньої оплати від покупця.
Позивачем товар оплачений в передбачені контрактом терміни, зберігання товарів не відбувалось і у компанії-виробника «MM Kwidzyn sp.z.o.o.» (Польща) були відсутні підстави для розрахунку імпортеру витрат на зберігання товару після підтвердження замовлення.
Відповідно, оплата за зберігання товарів позивачем не проводилась.
Інформації про здійснення зберігання і про проведення позивачем оплати за таке зберігання до справи не надано, відповідачем не доведено. Вимога про надання документів про оплату послуг зберігання відповідачем не обґрунтована.
Також відповідач вказав про відсутність у розрахунку митної вартості товару інформації про складові щодо страхової премії, сплаченою покупцем під час доставки товару, що суперечить положенням даної угоди. Адже відповідно до пункту 8.1 контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024 страховка є опцією (відповідно до умов поставки, зазначених у пункті 3.1 контракту) і має бути оформлена Покупцем.
За вказаного у Львівської митниці існують сумніви щодо заявлення неповних відомостей про митну вартість товарів, а відповідно і числового значення рівня митної вартості товару.
З урахуванням відсилання умов пункту 8.1 контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024 до умов поставки, зазначених у пункті 3.1 контракту, суд встановив, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Kwidzyn Польща, відповідно до Інкотермс 2020.
Стосовно заперечення відповідача про відсутність документального підтвердження страхування вантажу, суд зазначає, що відповідно до «Інкотермс офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати» група F Основне перевезення не оплачено FСА (Free Carrier / Франко-перевізник) означає, що продавець виконує зобов'язання з поставки, передаючи товар, що пройшов експортне митне очищення, перевізнику, якого призначив покупець, у зазначеному місці (склад продавця або інше). Продавець несе ризики до моменту передачі, після чого вони переходять до покупця.
Основні положення FCA (Incoterms 2020) передбачають місце доставки: Якщо це склад продавця, продавець відповідає за навантаження. В іншому місці (порт, термінал) - продавець доставляє, але не розвантажує. Експорт: Продавець оформлює експортні документи та сплачує мито. Імпорт: Покупець несе витрати на імпортне оформлення та подальше транспортування.
Дані умови поставки товару не передбачають вказівки на обов'язковість страхування вантажу, всі ризики загибелі чи втраті вантажу несе перевізник та, за наданими документами експедитора, заявлено про відсутність страхування вантажу.
За умов поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов'язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України.
Відповідно до пункту 8.1 контракту страховка є опцією (відповідно до умов поставки відповідно до п.3.1 контракту) і може бути оформлена покупцем, обов'язкового страхування контракт не передбачає.
За наведеного, суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, необґрунтованим.
Відповідачем, із посиланням на положеннями пункту 4.1 контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024 за яким якість товару повинна відповідати виробничим стандартам продавця впродовж дії цього контракту і товар повинен бути придатним до використання відповідно до свого призначення, вказано, що до митного оформлення не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючі виробника товару та Торгової марки.
Львівська митниця зазначила, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД.
В ході розгляду справи судом досліджений контракт від 28.11.2024 №MMKW28112024, укладений між компанією «MM Kwidzyn sp.z.o.o.» (Польща) та імпортером ТОВ «Інтерпап.ЮА» (Україна, м. Полтава).
Зі змісту пункту 1.4 контракту від 28.11.2024 №MMKW28112024 встановлено, що продавець - компанія «MM Kwidzyn sp.z.o.o.» (Польща) є виробником товару, що поставлявся за умовами договору на користь позивача.
Листом ДМСУ від 13.12.2010 №11/2-10.10/15938-ЕП надано визначення поняття «виробник товарів» при внесенні до вантажної митної декларації відомостей про зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, під поняттям «виробник товарів» слід розуміти особу, яка заявляє про себе як про виробника товару, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує таку особу, незалежно від того, чи виготовляє ця особа товар безпосередньо, чи такий товар виготовляється на її замовлення.
З дослідження змісту митних декларацій, поданих до митного оформлення товарів позивачем встановлено, що у графі 44 «Додаткова інформація/подані документи» вказаний контракт від 28.11.2024 №MMKW28112024 за кодом документа « 4104», який відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 12.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» відповідає зовнішньоекономічному договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.
Враховуючи вищезазначене, торгова марка заявлена виробником, інформація про виробника товару, підтверджена документально.
Також Львівська митниця зазначила, що у наданих позивачем до митного контролю CMR перевізником товару визначений ФОП ОСОБА_1 . Разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_2 .
Договір доручення чи інший посередницький договір між вищевказаними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.
Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» не укладалось окремих договорів із перевізником. Договірні відносини з приводу транспортування товарів мали місце із ФОП ОСОБА_2 , договір з яким надано митниці і довідки про транспортно-експедиційні витрати залучені до матеріалів справи. Відповідачем підтверджені факти надання документів про формування вартості транспорно-експедиційних витрат позивача.
Безпосередні договірні відносини між перевізниками та ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» відсутні, доказів протилежного до справи не надано.
Таким чином ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» не зобов'язане відповідно до вимог частин 2,3 статті 53 МКУ надавати документи, що підтверджують правовідносини позивача із перевізниками..
Крім вказаного, Львівською митницею зазначено, що митні декларації країни відправлення не містять будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
З матеріалів справи встановлено, що відсутність у деклараціях країни відправлення від 21.01.2025 №25PL3220100009NIB8, від 22.01.2025 №25PL322010000AUAB5, від 04.02.2025 №25PL322010000D8LB3, від 05.02.2025 №25PL322010000DDCB0 відміток митних органів країни відправлення зумовлена тим, що продавець здійснював декларування оцінюваних партій товару за допомогою електронного декларування.
Копії митних декларацій країни відправлення із відповідними відмітками, надані позивачем до матеріалів справи та надіслані на адресу ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» продавцем, містять присвоєний електронний порядковий номер та штрих-код, який вказує на достовірність наданих документів.
Позначення MRN-літерно-числовий код, який складається з 18 знаків та використовується для ідентифікації експортної декларації ЄС. Окрім того, в наданих деклараціях країни відправлення наявна інформація про вагу та вартість партії товару, посилання на відповідні рахунки- інвойс.
Ознаки недостовірності або підробки даного документу митницею не зазначено і не доведено.
Окрім того, суд наголошує, що експортні декларації країн відправників не є обов'язковим документом для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких встановлений статтею 53 МК України.
За наведеного, суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.
Посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що документи, подані позивачем з метою митного оформлення товару згідно із митною декларацією не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, натомість містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, тому у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що подані декларантом для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отож формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
З огляду на все вищевказане, суд доходить висновку, що рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100030/1 від 23.01.2025, №UA209000/2025/100032/1 від 24.01.2025, №UA209000/2025/100055/2 від 07.02.2025, №UA209000/2025/100056/2 від 07.02.2025 є такими, що прийняті не у відповідності до вимог чинного законодавства, положень МК України.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В даній справі відповідач не надав суду належних і допустимих доказів правомірності своїх рішень, не довів їх законності та обґрунтованості.
Отже, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про протиправність рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100030/1 від 23.01.2025, №UA209000/2025/100032/1 від 24.01.2025, №UA209000/2025/100055/2 від 07.02.2025, №UA209000/2025/100056/2 від 07.02.2025і, відповідно, наявність підстав для їх скасування.
Згідно із положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАП.ЮА" (вул. Соборності, буд. 72, кім. 308, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43111452) до Львівської митниці ( вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100030/1 від 23 січня 2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100032/1 від 24 січня 2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100055/2 від 07 лютого 2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100056/2 від 07 лютого 2025 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАП.ЮА" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва