Справа № 420/18471/25
27 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «МАРЛІН ОДЕСА» до Одеської митниці, про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «МАРЛІН ОДЕСА» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд: Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000139/1 від 22.05.2025; Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000237 від 22.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час митного оформлення товару за МД № 25UA500020003735U1 від 21.05.2025 декларант надав митниці всі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні та достатні документи, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість задекларованого товару та не містили розбіжностей. Зауважує, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів. Вказані у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів розбіжності є необґрунтованими та не впливають на числове значення складових митної вартості товарів.
Ухвалою від 30.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначив, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, в ході аналізу МД 25UA500020003735U1 від 21.05.2025 та товаросупровідних документів було встановлено, що надані документи містили розбіжності та не містили усіх відомостей для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, заявленої декларантом та визначеної за основним методом, у зв'язку із чим митним органом були витребувані додаткові документи.
Однак 22.05.2025 митним органом отримано лист ТОВ "Блеско" № б/н з повідомленням про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть. Будь-яких інших додаткових документів надано не було.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020003735U1 від 21.05.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, відповідач вважає, що у нього були достатні, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, у якому вказав про хибність та необґрунтованість доводів митниці, просив позов задовольнити.
Митниця надала заперечення на відповідь на відзив, у яких наголошує на власній правовій позиції щодо правомірності прийняття картки відмови.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
02.03.2021 року між компанією «PROTECH ORGANO FOODS PRIVATE LIMITED», Індія (Продавець) та ПП «МАРЛІН ОДЕСА» (Покупець) укладено контракт №02032021 на поставку товарів, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товари, що належать Продавцю. Перелік товарів, кількість, ціна, сума зазначаються в рахунках інвойсах або проформа інвойсах на кожну партію товару. Рахунок інвойс, проформа інвойс є платіжними документами (п.1.1 Контракту).
У пункті 3.2 Контракту сторони погодили умови поставки за якими, вид транспортування товару, умови поставки вказуються додатково в рахунках інвойсах або проформах інвойсах.
Згідно п. 5.1 Контракту, оплата за товар здійснюється Покупцем наперед, згідно виставлених рахунків інвойсів. Платіж здійснюється в доларах США (п.5.2 Контракту).
Товар повинен поставлятися в упаковці, що відповідає особливостям транспортування (п.6.1 Контракту).
З урахуванням Додаткової угоди № 2 від 20.11.2024 до Контракту сторони визначили, що валютою платежу є долари США або Євро (п. 5.2 Контракту).
На виконання умов контракту №02032021 від 02.03.2021 року компанією «PROTECH ORGANO FOODS PRIVATE LIMITED», Індія (Продавець) 20.11.2024 попередньо було виставлено Покупцю проформу-інвойс № POF/PI/24-25/092 від 20.11.2024 на товар «креветка морожена» загальною вартістю 87 900 дол. США.
12.12.2024 р. платіжним документом №241211/000304069 ПП «МАРЛІН ОДЕСА» перерахувало на рахунок Продавця 20 000,00 Євро на підставі контракту № 02032021 від 02.03.2021 та рахунку № POF/PI/24-25/092 від 20.11.2024.
05.03.2025 р. Продавець виставив Покупцю інвойс №POF/24-25/074 на товар «креветка очищена (коктейльна) варена, морожена, без голови, розмірний ряд 100/200 загальною вагою нетто - 20 000 кг, брутто - 22 000 кг, загальною вартістю 79 000,00 Євро.
В інвойсі визначені транспортні деталі: т/х «SM NEYYAR», порт завантаження - Кочін, Індія, остаточне місце доставки - Одеса, Україна, умови поставки CNF Одеса,Україна. Також вказано розмір передплати за товар - 20 000 Євро.
05.03.2025 Продавець склав пакувальний лист до інвойсу №POF/24-25/074 від 05.03.2025 р. на товар «креветка варена морожена» загальною вагою нетто - 20 000 кг, брутто - 22 370 кг, в якому визначені умови поставки CNF Одеса,Україна. У пакувальному листі також зазначено номер контейнеру, в який товар завантажено: SUDU5284188, номер пломби: MLIN2024541.
Згідно коносаменту № 250868279 від 20.03.2025, товар «креветка варена морожена» у контейнері SUDU5284188 з пломбою MLIN2024541, вагою брутто 22 000 кг було відвантажено 12.03.2025 на морське судно «SM NEYYAR» з Кочін, Індія. У коносаменті також зазначені транспортні деталі: т/х «SM NEYYAR», порт завантаження - Кочін, Індія, порт вивантаження - Чорноморськ, Україна, місце доставки - Одеса, Україна.
ПП «МАРЛІН ОДЕСА» відповідно до платіжного документу від 06.05.2025 №250506/000331112 сплатило на рахунок «PROTECH ORGANO FOODS PRIVATE LIMITED» залишкову вартість товару у сумі 59 000,00 дол.США на підставі контракту № 02032021 від 02.03.2021 р., інвойсу №POF/24-25/074 від 05.03.2025 р., про що зазначено у призначенні платежу вказаного банківського документу.
21.05.2025 декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500020003735U1 від 21.05.2025, відповідно до якої за умовами поставки CFR на митну територію України надійшов товар ТОВ «МАРЛІН ОДЕСА», а саме: - товар № 1 - Креветка роду LITOPENAEUS VANNAMEI очищена (коктейльна) варена, морожена, без голови, без додання цукру, солі та спецій, без вмісту харчових добавок, придатна для споживання населенням, без ГМО:- FROZEN RAW PUD SHRIMPS (RED COLOR)розмірний ряд 100-200 шт. на фунт (220-440) шт. на кілограм), 30% глазурі(глазурована маса 70%), 10 уп. по 1 кг. в кожній коробці, 2000 кор., маса нетто без пакування - 20000 кг. Дата виробництва 25.11.2024 р.; Термін придатності до 24.11.2026 р.; Торгівельна марка - нема даних. Виробник - PREMIER EXPORT INTERNATIONAL, Індія. Країна виробництва - IN.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020003735U1 від 21.05.2025 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: - пакувальний лист (Packing list) б/н від 05.03.2025; - рахунок-проформа (Proforma invoice) № POF/PI/24-25/092 від 20.11.2024; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № POF/24-25/074 від 05.03.2025; - коносамент (Bill of lading) № 250868279 від 20.03.2025; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2005 від 21.05.2025; - навантажувальний документ (Bordereau) № 146 від 19.05.2025; - мiжнародний ветеринарний сертифiкат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) № 102589 від 12.03.2025; - сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № SO/2025/016/0431710A/00002066 від 10.03.2025; - статус особи, яка подає митну декларацію № 2; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 241211/000304069 від 12.12.2024; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 250506/000331112 від 06.05.2025; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 02032021 від 02.03.2021; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 20.11.2024; - доповнення до внутрішнього договору (контракту) № 2 від 14.04.2025; - договір про надання послуг митного брокера № 3/107 від 29.10.2019; - витяг, або посвідчення, або реєстраційний номер з державного реєстру генетично модифікованих організмів або продукції, виробленої із застосуванням генетично модифікованих організмів б/н від 21.05.2025; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12893080 від 21.05.2025; - інші некласифіковані документи (Акт зважування) № 0000616626 від 21.05.2025; - інші некласифіковані документи (Заява) № 21/05 від 21.05.2025.
В ході аналізу МД та товаросупровідних документів митний орган встановив, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000139/1 від 22.05.2025, а саме:
1) рахунок фактура від 05.03.2025 № POF/24-25/074 та проформа-інвойс від 20.11.2024 № POF/PI/24-25/092 містить посилання на контракт, який не надано до митного оформлення, що не дає змоги ідентифікувати даний рахунок фактуру та проформу інвойс до даної поставки;
2) копії SWIFT від 12.12.2024 № 241211/000304069, від 06.05.2025 №250506/000331112 не може бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Отже не надано належних банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару;
3) в рахунку фактурі від 05.03.2025 № POF/24-25/074 вже вказані номер пломби перевізника, хоча коносамент № 250868279 датовано лише 20.03.2025. Виходячи з цього відомості про пломбу перевізника були в розпорядженні продавця до прийому товару перевізником;
4) відповідно до положень ІНКОТЕРМС міжнародний торговий термін «Cost & Freight» (CFR) «Вартість та фрахт» означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Однак, ризик втрати або пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення.
Таким чином, згідно з даними умовами поставки на продавця покладено обов'язок тільки укласти та сплатити договір транспортування (фрахту), разом із тим всі додаткові витрати та ризики під час транспортування, в тому числі витрати на вивантаження товару, покладаються на покупця.
Відповідно до ч. 10 ст. 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МКУ декларант зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню;
5) в рахунку фактурі від 05.03.2025 № POF/24-25/074, виданого продавцем PROTECH ORGANO FOODS PVT LTD зазначено, що товар оброблено і запаковано PREMIER EXPORT INTERNATIONAL, проте згідно відомостей з офіційної сторінки продавця [Електронний доступ: https://protechorgano.com/ ]в його розпорядженні велика кількість власних потужностей для здійснення таких операцій з товарами в значних обсягах. Це вказує на нехарактерний для продавця вид зовнішньоекономічної операції;
6) в проформі-інвойс від 20.11.2024 № POF/PI/24-25/092 зазначено, що порт погрузки COCHIN INDIA, порт розгрузки CONSTANTA ROMANIA, кінцевий пункт ODESA UKRAINE, в рахунку фактурі від 05.03.2025 № POF/24- 25/074 зазначено , що порт погрузки COCHIN INDIA, порт розгрузки ODESA UKRAINE, кінцевий пункт ODESA UKRAINE. Проте, фактичний порт розгрузки Чорноморський рибний порт.
У зв'язку з встановленими невідповідностями, на підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти(прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
22.05.2025 митним органом отримано лист ТОВ "Блеско" № б/н з повідомленням про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть. Будь-яких інших додаткових документів надано не було.
За вказаного, за результатами розгляду митної декларації № 25UA500020003735U1 від 21.05.2025 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000139/2 від 22.05.2025, у якому за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ).
Як зазначено у вказаному рішенні, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару № 1 з урахуванням заявленого коду товару згідно УКТЗЕД (1605290000), країни виробництва (Індія), кількості товару, опису товарів (Варено - Морожена Креветка), умовами поставки (CFR), митне оформлення яких здійснено за ціною угоди у найближчий до митного оформлення час товару (15.05.2025р.) - 6,195 дол./кг. (у перерахунку в євро 5,509 євро/кг.) (МД від 15.05.2025 № UA500500/2025/015550), ніж заявлено декларантом - 4,44 дол./кг. (у перерахунку в євро 3,95 євро/кг.).
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000237 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 25UA500020003770U4 від 22.05.2025 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 292 554,46 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Не погоджуючись із прийнятими митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Як визначено в ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).
При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).
Частиною 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем, зокрема, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано ряд документів, які містили числові показники ціни товару, подання яких не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару.
Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи, для митного оформлення товару, що надійшов від Компанії PROTECH ORGANO FOODS PRIVATE LIMITED, Індія, на виконання контракту №02032021 від 02.03.2021, позивачем надано Одеській митниці митну декларацію (МД) № 25UA500020003735U1 від 21.05.2025 та ряд документів, що підтверджують вид, кількість та ціну поставленого товару. Зокрема, такими документами були: пакувальний лист (Packing list) б/н від 05.03.2025; рахунок-проформа (Proforma invoice) № POF/PI/24-25/092 від 20.11.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № POF/24-25/074 від 05.03.2025; коносамент (Bill of lading) № 250868279 від 20.03.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2005 від 21.05.2025; навантажувальний документ (Bordereau) № 146 від 19.05.2025; ificate) № 102589 від 12.03.2025; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №SO/2025/016/0431710A/00002066 від 10.03.2025; банківські платіжні документи, що стосується товару № 241211/000304069 від 12.12.2024, №250506/000331112 від 06.05.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02032021 від 02.03.2021 з доповненням;
Вказані документи є основними документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, містять чіткі числові значення складових вартості поставленого товару, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей. Зокрема, відомості щодо товару, його виду, кількості, асортименту, вартості, умов поставки що були визначені у митній декларації відповідають цим же відомостям про товар, що визначені у контракті, та інших наданих для митного оформлення документах.
Суд зауважує, що відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На думку суду, подані разом із митною декларацією та згодом до митного органу документи були достатніми для визначення його митної вартість за основним методом (ціною договору) з метою сплати митних платежів.
Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.
Суд наголошує, що в договорі, декларації, Інвойсах, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору та для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.
Щодо вказаних митницею розбіжностей, суд зазначає, що відповідно до ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на страхування цих товарів.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах CFR Odessa, Ukraine.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CFR Cost and Freight (… named port of destination), або Вартість і фрахт (… назва порту призначення) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Однак, ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Покупець оплачує страхування товару за його наявності. За умовами терміну CFR на продавця покладається обов'язок щодо митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Відповідно до розділу А.8 умов СFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2020, продавець зобов'язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за виключенням випадку, коли в даній галузі торгівлі зазвичай здійснюється перевезення такого товару без упаковки. Тобто, за умовами поставки CFR всі витрати до моменту доставки товару до порту призначення, які включають вартість його пакування, несе саме продавець.
Крім того, п.6.1. Контракту №02032021 від 02.03.2021 року визначено, що товар повинен поставлятися в упаковці, що відповідає особливостям транспортування.
Таким чином, обов'язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця.
Суд доходить до висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням, та, що витрати на упаковку вже включені у ціну товару.
При цьому судом не враховується зауваження Одеської митниці, вказане в оскаржуваному рішенні, про те, що товар оброблено і запаковано PREMIER EXPORT INTERNATIONAL, в той час як в розпорядженні продавця є велика кількість власних потужностей для здійснення таких операцій з товарами в значних обсягах, оскільки відповідачем належним чином не обґрунтовано як дана обставина вплинула на визначення митної вартості товару. Рішення органу державної влади не може ґрунтуватись на припущеннях та сумнівах, а в прийнятому рішенні суб'єкт владних повноважень повинен чітко, із посиланням на конкретні розбіжності, довести протиправність заявлених витрат та інших складових митної вартості.
Вказавши свої припущення про нехарактерний вид зовнішньоекономічної операції продавця відповідач не вказав як це впливає на визначення митної вартості товару та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Також суд зауважує, що відповідно до умовами терміну поставки CFR покупець оплачує страхування товару за його наявності. Отже умови поставки за базисом «СFR» не зобов'язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв'язку з чим відсутність документів на здійснення такого страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
З приводу посилання митниці на те, що рахунок фактура від 05.03.2025 № POF/24-25/074 та проформа-інвойс від 20.11.2024 № POF/PI/24-25/092 містить посилання на контракт, який не надано до митного оформлення, що не дає змоги ідентифікувати даний рахунок фактуру та проформу інвойс до даної поставки, суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного суду, висловленої у постанові від 02.11.2018 у справі № 821/3874/15-а, відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.
Окрім того, згідно матеріалів справи, виставлений Продавцем інвойс №POF/24-25/074 від 05.03.2025 та commercial invoice від 05.03.2025 № POF/24-25/074 містять перелік товарів, їх кількість і ціну за якою вони поставлені покупцеві, вид товару, його вагу, умови поставки і відомості про відправника та одержувача.
Як зазначав позивач, у інвойсі №POF/24-25/074 від 05.03.2025 в розділі «Контракт» контрагент вказав свої внутрішні реквізити договору. Митницею законодавчо не обґрунтовано заборону вказувати у інвойсі внутрішній номер договору, його дату або інші деталі, які дають можливість ідентифікувати конкретний договір, пов'язаний з цією операцією.
Також, суд зазначає, що з досліджених судом платіжних документів встановлено, що сплачуючи вартість товару, Продавець у призначенні платежу посилався саме на проформу-інвойс №POF/PI/24-25/092 від 20.11.2024р., інвойс №POF/24-25/074 від 05.03.2025 р. та контракт №02032021 від 02.03.2021 р. Крім того, посилання на інвойс №POF/24-25/074 від 05.03.2025 р. міститься у пакувальному листі, коносаменті, сертифікаті країни походження, а отже поданий пакет документів однозначно дозволяє ідентифікувати поставлений товар з даною операцією, та стверджувати, що подані документи стосуються цієї поставки.
Також, на думку суду є безпідставними та необґрунтованими посилання митниці на недоліки у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах SWIFT від 12.12.2024 №241211/000304069, від 06.05.2025 №250506/000331112, оскільки зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару незрозуміло, які саме реквізити платіжних інструкцій в іноземній валюті відсутні та що заважає митниці вважати вказані банківські документи належними та такими, що можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів.
Відсутність конкретизації недоліків у банківських платіжних документах, поданих до митного оформлення, призводить до правової невизначеності та позбавляє позивача можливості навести аргументи щодо їх правомірності.
Відповідно до пункту 6 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Суд погоджується із твердження позивача, що виконання чи невиконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем та продавцем. В свою чергу Одеська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.
З приводу зауваження митниці щодо пломбування контейнеру суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано яким чином відомості про наявність у розпорядженні продавця відомостей про пломбу перевізника до прийому товару перевізником впливає на визначення митної вартості товарів за першим методом, у чому у зв'язку із цим у митниці полягали сумніви щодо заявленої Підприємством задекларованої митної вартості та причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.
Також, відповідачем не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначено документів, надання яких може усунути саме ці сумніви у їх достовірності. Тягар же доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
З приводу зауважень митного органу щодо визначення у проформі-інвойсі, інвойсі порту вивантаження - Одеса, Україна, що відрізняється від фактичного порту вивантаження - Чорноморський рибний порт суд вказує, що митницею не обґрунтовано яким чином порт вивантаження, який знаходиться на території України (порт Одеса чи Чорноморський рибний порт) з урахуванням положень п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України впливає на числові складові митної вартості товару на умовах поставки CFR згідно Інкотермс.
Суд враховує і те, що у коносаменті від № 250868279 від 20.03.2025 р., перевізником було визначено, що порт вивантаження - Чорноморськ, Україна, а остаточне місце доставки - Одеса, Україна.
Суд зауважує, що декларантом не було подано жодних документів у яких би ціна товару відрізнялась від ціни, зазначеної в інвойсі, а надані документи на підтвердження митної вартості не містять будь-яких розбіжностей, які вказують на заниження заявленої митної вартості.
Отже, у спірному випадку подані декларантом документи, що зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, не містили розбіжностей, підтверджували заявлену митну вартість товару.
Положеннями МК України, визначено, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Частиною 3 ст. 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов'язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У спірному ж випадку, у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей та ними підтверджувалися числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.
Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є надмірною та безпідставною.
Також суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є не обґрунтованими в частині наявності підстав для застосування другорядного методу - резервного для визначення митної вартості товару.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В той же час, у графі 33 оскаржуваного рішення міститься лише посилання на номер, дату митної декларації, яка була взята митницею з метою коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також на вартість за одиницю товару. Всупереч вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та ст. 55 МК України, рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на комерційні умови, умови поставки, вид товару, виробника. Загалом з оскаржуваного рішення не зрозуміло чому саме ці товари та митні декларації були обрані з метою коригування митної вартості товарів позивача, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
При цьому, суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу ( постанови від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Підсумовуючи викладене, суд приходить висновку, що прийняті Одеською митницею 22.05.2025 картка відмови №UA500020/2025/0000237 та рішення про коригування митної вартості №UA50020/2025/000139/1 не відповідають критеріям обґрунтованості оскільки, як встановлено у ході розгляду справи, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, його вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. А відтак, така митна вартість є об'єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу - резервного.
В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Усе викладене вище у сукупності свідчить на користь обґрунтованості заявлених ПП «МАРЛІН ОДЕСА» позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 5933,05 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Приватного підприємства МАРЛІН ОДЕСА» задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000139/1 від 22.05.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000237 від 22.05.2025
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного підприємства «МАРЛІН ОДЕСА» 5933,05 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне підприємство «МАРЛІН ОДЕСА», код ЄДРПОУ 43206156, адреса: вул.Базарна, 49, кв.3, м.Одеса, 65048.
Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул.Лип Івана та Юрія, 21 А, м.Одеса, 65078.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА