Справа № 420/42773/25
02 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 26 грудня 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 05.12.2022 по 19.05.2023 рік включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок з 05.12.2022 по 19.05.2023 включно ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 у 2023 році в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди у 2023 році в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплати ОСОБА_1 грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплату ОСОБА_1 грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022-2025, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб..
Позиція позивача обґрунтовується наступним
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після звільнення ОСОБА_1 було виявлено, що військовою частиною НОМЕР_1 не проведено з ним повний розрахунок, зокрема: 1. не здійснено перерахунок та виплату з 05.12.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, одноразових виплат при звільненні) з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, в якому було здійснено нарахування, як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням з урахування раніше виплачених сум; 2. не здійснено нарахування та виплату утриманого з його грошового забезпечення та додаткової винагороди військового збору в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини; 3. не здійснено перерахунок (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплату грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024-2025 роки із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. У зв'язку з зазначеними вище обставинами, ОСОБА_1 направив до військової частини НОМЕР_1 заяву від 18.11.2025 року із додатками засобами поштового зв'язку Укрпошта для здійснення належного перерахунку та виплати, а також отримання документів, що впливають на реалізацію його прав та соціальних гарантій. Як вбачається із відповіді військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит, оформлену листом №24070 від 09.11.2025р., при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2022-2023 роках застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на січень 2018 року. Також у зазначеній вище відповіді зазначено, що: «За умовами Порядку №260… додаткова винагорода не враховується при обчисленні компенсації за невикористані відпустки». У відповідь на заяву від 18.11.2025 ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 листом №25521 від 11.12.2025р. надала аналогічні відповіді за результатами розгляду заяви: при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2022-2023 роках застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на січень 2018 року; «За умовами Порядку №260…додаткова винагорода не враховується при обчисленні компенсації за невикористані відпустки». Вищевказане також підтверджується копіями карток з особового рахунку №671 за Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.12.2025 3 2022-2023 роки; №671 за 2024 рік; №671 за 2025 рік, виданих військовою частиною НОМЕР_1 та копією довідки №4699/2276/2534 від 02.12.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Враховуючи вищевикладене, дії військової частини НОМЕР_1 не відповідають чинному законодавству, є протиправними, у зв'язку з чим грошове забезпечення та пільгова вислуга років ОСОБА_1 підлягають перерахунку.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись цілому на те, що із 20.05.2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 та внесення зміни до п. 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704», до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» внесено зміни, відповідно до яких розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Виплата військовослужбовцям грошового забезпечення за спірний період здійснювалось військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до доручень Міністра оборони України від 27.05.2019 № 5763/з/3, від 29.12.2019 № 1685/з/163 та від 01.02.2023 № 2683/з. Зазначеними дорученнями не було передбачено можливості використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 для обчислення Позивачу грошового забезпечення та інших виплат. З урахуванням зазначеного військова частина НОМЕР_1 вважає, що відсутні підстави для застосування розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року під час нарахування Позивачу грошового забезпечення за спірний період. Інші позовні вимоги є похідними від основної вимоги та також не підлягають задоволенню.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
14 січня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Станом на 02 березня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 , ветеран військової служби, учасник бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 23 лютого 2024 року), особа з інвалідністю 3 групи, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 05 грудня 2022 року по 05 жовтня 2025 року.
Після звільнення ОСОБА_1 було виявлено, що військовою частиною НОМЕР_1 не проведено з ним повний розрахунок, зокрема: не здійснено перерахунок та виплату з 05.12.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, одноразових виплат при звільненні) з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, в якому було здійснено нарахування, як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням з урахування раніше виплачених сум; не здійснено нарахування та виплату утриманого з його грошового забезпечення та додаткової винагороди військового збору в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини; не здійснено перерахунок (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплату грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024-2025 роки із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
У зв'язку з зазначеними вище обставинами, ОСОБА_1 направив до військової частини НОМЕР_1 заяву від 18.11.2025 року із додатками засобами поштового зв'язку Укрпошта для здійснення належного перерахунку та виплати, а також отримання документів, що впливають на реалізацію його прав та соціальних гарантій.
Як вбачається із відповіді військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит, оформленої листом №24070 від 09.11.2025р., при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2022-2023 роках застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на січень 2018 року.
Також у зазначеній вище відповіді зазначено, що: «За умовами Порядку №260… додаткова винагорода не враховується при обчисленні компенсації за невикористані відпустки».
У відповідь на заяву від 18.11.2025 року ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 листом №25521 від 11.12.2025р. надала аналогічні відповіді за результатами розгляду заяви: при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2022-2023 роках застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на січень 2018 року; «За умовами Порядку №260…додаткова винагорода не враховується при обчисленні компенсації за невикористані відпустки».
Вищевказане також підтверджується копіями карток з особового рахунку №671 за 2022-2023 роки; №671 за 2024 рік; №671 за 2025 рік, виданих військовою частиною НОМЕР_1 та копією довідки №4699/2276/2534 від 02.12.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Враховуючи вищевикладене, вважаючи дії військової частини НОМЕР_1 такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Положеннями статті 9 Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Наказом МО України від 07.06.2018 року №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Порядок), п.1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та Постанов КМУ від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року № 1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до п.2 Порядку грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту);
допомоги.
Згідно п.1 Розділу XXIII Порядку виплата грошової допомоги для оздоровлення, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.1 Розділу XXIV Порядку виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Крім того, статтею 9 Закону визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу.
Постановою №704 зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції станом до 24.02.2018 року) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного вбачається, що положеннями пункту 4 Постанови №704 передбачено порядок (формулу) визначення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями, складовою частиною якої (формули) може бути мінімальна заробітна плата.
Водночас, Постановою №103 (набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
З наведеного вбачається, що Постановою №103 до пункту 4 Постанови №704 внесені зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року.
При цьому, положення, що вказаний розрахунок повинен (може) проводиться в тому числі з урахуванням розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року, з вказаного пункту була вилучена, водночас, зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Поряд з цим, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII (далі Закон №1774), який набрав чинності 01.01.2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
З аналізу наведеного вбачається, що згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням (а також для проведення перерахунку пенсії), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата (як база) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Крім того, вказаним Законом №1774 передбачено, що до внесення змін до законів України щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування (в тому числі при перерахунку пенсії) як розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням мінімальної заробітної плати (чи її частини).
Поряд з цим, суд зазначає, що станом на час виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено.
Судом, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 Постанови №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (вказаний п.4 Постанови № 704 у первісній редакції також містив посилання і щодо застосування величини мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, однак, про неможливість такого застосування апеляційний суд зазначив вище).
Суд зазначає, що розмір прожиткового мінімуму встановлюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а тому не є сталим (постійним), в тому числі, оскільки за своєю сутністю є вартісною оцінкою споживчого кошика, у якому мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для забезпечення здоров'я людини та життєдіяльності.
Водночас, 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
Пунктом 1 Постанови № 481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
При цьому, п. 2 Постанови № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Таким чином, викладення пункту 4 Постанови № 704 у вказаній редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023.
Таким чином, з 20.05.2023 року (дата набрання чинності Постановою №481) базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців є сталою та становить 1762,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Водночас за змістом частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 зберігав свою чинність з 20.05.2023 року по 18.06.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 05.12.2022 року 19.05.2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року є протиправними.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру про необхідність перерахунку та виплати грошового забезпечення, а також всіх інших належних за спірний період додаткових видів грошового забезпечення, то такі вимоги є похідними та підлягають задоволенню, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.
Крім того, наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть порушені права позивача щодо виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, а тому зазначені вимоги є передчасними.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 у 2023 році в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ та зобов'язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно із Законом № 2308-IX від 19.06.2022,який набрав чинності 09 липня 2022 року, підпункт 1.7. пункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, доповнено новим абзацом, відповідно до якого у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2025 року за № 4699/2276/2534 ОСОБА_1 дійсно в період з 07.06.2023 по 20.06.2023, 26.06.2023, з 01.07.2023 по 09.07.2023 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізька область, Пологівський район, Оріхівська міська ТГр.
Відповідно до даних картки особового рахунку, суд встановив, що позивачу виплачено додаткову винагороду ПКМ № 168 від 28.02.22 за вищевказані періоди, а також відраховано військовий збір у розмірі 1,5% від всієї суми грошового забезпечення за вказані періоди.
За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними.
Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини суд доходить висновку, що позовні вимоги: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 у 2023 році в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ та зобов'язання вчинити певні дії, є частково обґрунтованими та належать задоволенню тільки за період з 07.06.2023 року по 09.07.2023 року.
В іншій частині періоду слід відмовити, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач залучався до безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ протягом іншої частини заявленого у позовних вимогах періоду.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплати ОСОБА_1 грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб та зобов'язання вчинити відповідні дії, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Зокрема, ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За правилом ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, статті 9-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 28.06.2023 року № 3161-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова №168).
Відповідно до п.1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до абзаців першого-четвертого п.2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років (абзаци п'ятий-восьмий п.2 розділу І Порядку №260).
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія (абзаци дев'ятий-чотирнадцятий п.2 розділу І Порядку №260).
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги (абзаци п'ятнадцятий-сімнадцятий п.2 розділу І Порядку №260).
При цьому, відповідно до п. п. 5, 6 розділу ХХХІ Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Тобто, з огляду на зміст Порядку № 260, при обрахунку сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток військовослужбовцю враховуються лиш щомісячні додаткові види грошового забезпечення.
За своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами вказаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Верховний Суд у справі №240/32125/23 констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Отже, проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, оскільки виплачувалась позивачу щомісячно, а відтак, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.12.2022 року по 19.05.2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.12.2022 року по 19.05.2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 з 07.06.2023 року по 09.07.2023 року в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди з 07.06.2023 року по 09.07.2023 року в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022-2025, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя С.О. Cтефанов