Справа № 420/4240/26
02 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання протиправною бездіяльністю та стягнення середнього заробітку, моральної шкоди,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2024 по 16.01.2025;
- стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2024 по 16.01.2025 у розмірі 52581,55 грн;
- стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 8500,00 грн.
Ухвалою суду від 23.02.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
25.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що про здійснення відповідачем остаточного розрахунку позивач дізнався лише 15 січня 2026 року, після отримання листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 січня 2026 року № 5023/218408-31-25/20.1, яким його поінформовано, що листом за № 1-8.2-5/243-26 від 14.01.2026 Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм повідомило про виконання рішення суду та надано підтверджуючі документи, зокрема платіжна інструкція № 1144 від 25.12.2025. У той же день, 15 січня 2026 року, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій виклав прохання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 липня 2024 року по 16 січня 2025 року. Після отримання листа Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 09 лютого 2026 року № 1-9.3- 17/837-26, яким фактично було проігноровано прохання виплатити середній заробіток у добровільному порядку, без зайвих зволікань позивач звернувся до суду в межах місячного строку (до 16 лютого 2026 року), який у даному випадку слід обчислювати з 16 січня 2025 року (з наступного дня, за днем отримання листа органу примусового виконання рішень від 14 січня 2026 року). За таких обставин причини пропуску строку звернення до суду є поважними.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами частини 3, 5 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Так, строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини 1 статті 233 КЗпП України.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а відтак строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком, передбаченим частиною 5 статті 122 КАС України.
Зазначені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.01.2025 по справі №320/26833/23.
Як встановлено судом, остаточний розрахунок з позивачем здійснений 27.12.2025, що не заперечується позивачем.
Таким чином, якщо сума грошового забезпечення була зарахована 27.12.2025, то перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі розпочався 28.12.2025 - на наступний день за днем остаточного розрахунку, з огляду на що місячний строк звернення до суду з даним позовом обчислюється саме з цієї дати та граничним днем звернення до суду із позовом є 28.01.2026.
Натомість, позивач з адміністративним позовом звернувся до суду з цим позовом 13.02.2026, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленим частиною 5 статті 122 КАС України.
Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є виключно наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Суд критично ставиться до доводів позивача щодо того, що останній дізнався про здійснення відповідачем остаточного розрахунку лише 15 січня 2026 року, після отримання листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 січня 2026 року № 5023/218408-31-25/20.1, яким його було проінформовано, що листом за № 1-8.2-5/243-26 від 14.01.2026 Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм повідомило про виконання рішення суду та надано підтверджуючі документи, зокрема платіжна інструкція № 1144 від 25.12.2025, оскільки при отриманні грошових коштів 27.12.2025 ОСОБА_1 вже знав про порушення своїх прав.
Суд зауважує, що у даному випадку лист Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 січня 2026 року № 5023/218408-31-25/20.1 не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання відповідної інформації, тощо.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та/чи інтересів.
Суд наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Разом з тим, позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За змістом пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки, зазначені в заяві про поновлення пропущеного строку причини є неповажними, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись статтею 122, 123, 169 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання протиправною бездіяльністю та стягнення середнього заробітку, моральної шкоди - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 293-295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.