27 лютого 2026 рокусправа № 380/717/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79022, м.Львів, вул. Виговського, 34, ЄДРПОУ 26094903) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( 79000, м. Львів, пл. Шашкевича 1, ЄДРПОУ 45813957) про скасування постанови у виконавчому провадженні,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій просить суд визнати протиправною та скачувати постанову про накладення штрафу, винесену 26.12.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №72166744.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не мав можливості для невідкладного виконання вимог виконавчого документа, оскільки виплата заборгованості згідно з рішенням суду у вказаному виконавчому провадженні здійснюється відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №902. Порядок №902 передбачає дотримання принципу черговості виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування бюджетних коштів. Відділ примусового виконання при винесенні Постанови взагалі не перевіряв і не надавав оцінку обставинам, які повідомлялись боржником органу державної виконавчої служби у процесі здійснення виконавчого провадження №72166744 щодо наявності поважних причин невиконання рішення суду. Позивач не ухилявся від виконання судового рішення та здійснив усі дії, можливі в межах наданих повноважень і чинного законодавства. Не допускається спрямування бюджетних коштів на здійснення видатків, які не пов'язані з напрямами, зазначеними в пункті 5 цього Порядку №902. З метою виконання судового рішення державного виконавця у виконавчому провадженні №72166744 боржник здійснив нарахування/розрахунок допомоги, згідно з яким розмір допомоги, що підлягає виплаті стягувачу становить 8992,00 грн. З метою належного виконання судового рішення щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 боржник підготував список відповідно до пріоритетності з дотриманням черговості його виконання за встановленою Мінсоцполітики формою та подав до Департаменту. Стверджує, що відповідачу було відомо щодо наявності факту поважності причин невиконання боржником рішення суду. 11.03.2025 позивач проінформував відповідача про те що Залізничним відділом соціального захисту сформовано окремі списки за черговістю виконання рішень. Враховуючи виконання боржником судового рішення в частині нарахування допомоги, у зв'язку з черговістю виконання рішень суду відповідно до Порядку № 902, судове рішення у цій справі та вимоги державного виконавця не виконано (в частині виплати допомоги) у зв'язку із наявністю об'єктивних, документально підтверджених поважних причин, що не залежали від волі боржника, про що відповідач був повідомлений. Просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 20.01.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду оригіналу документа про сплату судового збору.
Ухвалою судді від 9.02.2026 Залізничному відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 17.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №72166744 з виконання виконавчого листа №380/5858/22, виданого 8.07.2022 Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі № 380/5858/22 зобов'язано Залізничний відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: вул.Виговського, 34, м.Львів, 79022; код ЄДРПОУ: 26094903) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) суми недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
10.07.2023 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання. Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі №380/5858/22 надійшло боржнику 27.09.2023, що підтверджується відміткою поштового штемпеля вхідної кореспонденції Залізничного відділу соціального захисту.
04.03.2025 на адресу боржника надійшла вимога виконавця від 25.02.2025 №4499 щодо надання відповідачу інформації про здійснення боржником виплати грошової допомоги або включення стягувача - ОСОБА_1 у список на виплату.
11.03.2025 боржник проінформував відповідача про те, що Залізничний відділ соціального захисту сформував окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів та включено ОСОБА_1 під номером 101 в список на виплату 8992,00 грн разової грошової допомоги до 5 травня 2021 рік.
26.12.2025 державний виконавець виніс постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі - 5100 грн за невиконання рішення суду.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ).
Частиною другою статті 74 Закону №1404-VІІІ обумовлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою-третьою статті 63 Закону N 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин.
Нормами Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судове рішення, яке вступило в законну силу, є обов'язковим до виконання, за невиконання судового рішення передбачено юридичну відповідальність.
Законом №1404-VIII на державного виконавця покладено обов'язок вживати заходів щодо примусового виконання рішень, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема шляхом винесення постанов про накладення стягнення у вигляді штрафу та вимог щодо виконання рішень, які є обов'язковими на всій території України. У свою чергу, вказаним законом визначено, що постанова про накладення на боржника штрафу виноситься за умови невиконання рішення без поважних причин, однак, не визначено, які саме обставини є поважними.
У справі, що розглядається, боржником у виконавчому провадженні №72166744 є Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, який відповідно до виконавчого листа№380/5858/22, виданого 8.07.2022 Львівським окружним адміністративним судом зобов'язане було здійснити нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
В обґрунтування протиправності спірних постанов про накладення штрафу позивач зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі №380/5858/22 виконано та боржником здійснено нарахування/розрахунок допомоги згідно з яким розмір допомоги, що підлягає виплаті стягувачу, становить 8992,00 грн.
З метою належного виконання судового рішення щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 боржник підготував список відповідно до пріоритетності з дотриманням черговості його виконання за встановленою Мінсоцполітики формою та подав до Департаменту.
11.03.2025 позивач проінформував відповідача про те що Залізничним відділом соціального захисту сформовано окремі списки за черговістю виконання рішень.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII .
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19.
Суд зазначає, що позивачем вживалися всі заходи щодо виконання рішення суду та ОСОБА_1 боржник здійснив нарахування/розрахунок допомоги згідно з яким розмір допомоги, що підлягає виплаті стягувачу, становить 8992,00 грн.
Суд встановив, що відповідач всупереч вимогам 63 Закону N 1404-VIII не провів перевірку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі №380/5858/22.
Суд дійшов висновку, що у зв'язку з проведеними нарахуваннями рішення суду від 21.04.2022 у справі №380/5858/22 фактично є виконаним, що підтверджується представленим позивачем розрахунком.
Щодо виплати коштів, нарахованих на виконання рішення суду, суд зазначає, що виплата заборгованості згідно з рішенням суду у вказаному виконавчому провадженні №72166744 здійснюється відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902 (надалі - Порядок № 902).
Відповідно до підпунктів 2 і 3 пункту 5 Порядку № 902 бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів, зокрема, забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та “Про жертви нацистських переслідувань», боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, територіальні органи Пенсійного фонду України, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат; забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Згідно з п.6 Порядку №902 не допускається спрямування бюджетних коштів на здійснення видатків, які не пов'язані з напрямами, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та фінансуються за рахунок інших бюджетних програм.
Відповідно до п.7 Порядку №902 черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.
Пунктом 8 Порядку №902 встановлено, що боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки).
Згідно з п.9 Порядку №902 розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою, Пенсійним фондом України та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою.
Регіональні органи соціального захисту населення розподіляють бюджетні кошти між районними органами соціального захисту населення та центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, сформованої відповідно до черговості.
Пунктом 10 Порядку №902 передбачено, що боржник перераховує кошти стягувачу відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень (списків). Під час визначення потреби в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень на наступний місяць обов'язково враховується залишок непогашених грошових зобов'язань за рішеннями під час формування боржником окремих списків на наступний місяць. Боржник бере бюджетні зобов'язання та проводить платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.
Пунктами 13,14,15 Порядку №902 встановлено, що Мінсоцполітики після надходження від регіональних органів соціального захисту населення узагальненої інформації про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення відповідно до розподілу бюджетних коштів у межах помісячного розпису асигнувань. Регіональні органи соціального захисту населення не пізніше ніж протягом наступного робочого дня перераховують бюджетні кошти на рахунки районних органів соціального захисту населення та центрів з нарахування та здійснення соціальних виплат відповідно до розподілу бюджетних коштів. Районні органи соціального захисту населення та центри з нарахування та здійснення соціальних виплат протягом трьох робочих днів перераховують бюджетні кошти на рахунки стягувачів, відкриті в установі уповноваженого банку.
Згідно зі ст. 23, п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
11.03.2025 боржник проінформував відповідача про те що Залізничним відділом соціального захисту сформовано окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів та включено ОСОБА_1 під номером 101 в список на виплату 8992,00 грн разової грошової допомоги до 5 травня 2021 рік.
Позивач стверджує, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України, про що був проінформований відповідач.
На момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України «Про виконавче провадження» можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Відтак, невиконання боржником рішення суду - тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 по справі № 420/70/19 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 640/9234/19 суд дійшов висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні, останню винесено лише у зв'язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з'ясування і оцінки причин цього невиконання.
Відповідач не врахував наявність об'єктивних обставин, які унеможлювали негайне виконання судового рішення боржником, а саме щодо факту черговості та пріоритетності виділення бюджетних коштів відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 902 від 26.08.2021.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Крім цього, встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов'язок з'ясування цих обставин покладено на державного виконавця.
Суд наголошує, що приписами статей 63 та 75 Закону N 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії на боржника може бути накладено штраф.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19.
Як зазначено вище, причиною невиплати спірних коштів за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі №380/5858/22 була відсутність відповідного фінансового забезпечення.
Невиконання рішення суду не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, позаяк саме відсутність бюджетного фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Отже, державний виконавець зобов'язаний був провести перевірку виконання судового рішення боржником, перед прийняттям оскаржуваної постанови про накладення штрафу, однак останню винесено лише у зв'язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з'ясування і оцінки причин цього невиконання.
Тобто, така постанова може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
А накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши зібрані у справі докази, провівши оцінку аргументів учасників справи, суд дійшов висновку про протиправність постанови про накладення штрафу, оскільки державний виконавець належним чином не виконував свої обов'язки, визначені Законом № 1404-VIII, зокрема, не встановивши причин невиконання його боржником, наклав на нього штраф. Також державний виконавець не дослідивши питання поважності невиконання з боку позивача судового рішення, не врахувавши той факт, що позивач вживав заходів щодо виконання рішення суду, дійшов до необґрунтованого висновку про відсутність у боржника у ВП №72166744 поважних причин для невиконання рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята всупереч вимогам Закону України “Про виконавче провадження», а позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295, КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.12.2025 у виконавчому провадженні №72166744 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович