27 лютого 2026 рокусправа № 380/25238/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), за участю третьої особи - Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), за участю третьої особи - Міністерства оборони України (далі - третя особа) у якому просить:
- визнати бездіяльність відповідача протиправною;
- зобов'язати відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме - у зв'язку із перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років;
- зобов'язати відповідача видати наказ про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, а саме - у зв'язку із перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) 19 листопада 2025 року надіслав ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( далі - відповідач) рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей) відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», додлучивши копії паспорта та ІПН, нотаріально засвідчені свідоцтва про народження дітей, довідки від ДВС про відсутність виконавчих проваджень щодо аліментів та інформацію з Єдиного реєстру боржників. Відправлення вручено 25 листопада 2025 року. Незважаючи на це, позивач не отримав відповіді на вказаний рапорт. Вважаючи таку бездіяльність щодо ненадання відповіді на рапорт протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 )
від 29 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (суддя ОСОБА_2 ).
Рішенням Вищої ради правосуддя №100/0/15-26 від 22.01.2026 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до Розпорядження №7/р від 26.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з повторним протоколом автоматизованого розподілу між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Брильовському Р.М.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 380/25238/25 адміністративну справу прийнято до провадження.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 380/25238/25 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( далі - відповідач) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що 25 листопада 2025 року на адресу відповідача через «Укрпошту» надійшов рапорт позивача від 19.11.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей) відповідно до абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Рапорт був адресований безпосередньо командиру Навчального центру, минаючи безпосереднього командира позивача, і не супроводжувався усіма документами, передбаченими Інструкцією №170 та Додатком 19 до неї, необхідними для підтвердження підстав звільнення (зокрема, документи щодо матері дітей та договори про сплату аліментів). Відповідач у межах компетенції розглянув рапорт, надав позивачу роз'яснення щодо порядку подання документів та надіслав лист від 04.12.2025 №307/13-П-102, який повернувся через відсутність адресата. Відтак просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Міністерство оборони України ( далі - третя особа) подала до суду пояснення. Вказує про те, що Постановою Кабінету Міністрів України №?442 від 10.09.2014 визначено систему центральних органів виконавчої влади, підпорядкованих МВС України, зокрема Національну гвардію України, яка є військовим формуванням з правоохоронними функціями. Військова частина НОМЕР_1 (Навчальний центр імені Василя Вишиваного) входить до складу Національної гвардії та підпорядковується МВС, а не Міноборони. Міністерство оборони України здійснює забезпечувальну діяльність ЗСУ, не керує ними безпосередньо, не виплачує грошове забезпечення та не володіє інформацією щодо позивача. Позивач не пов'язаний з МО України прямими правами та обов'язками, не звертався до нього і не висуває жодних вимог. Враховуючи зазначене, залучення МО України як третьої особи є необґрунтованим, а підстав для задоволення позовних вимог позивача немає. Відповідно, у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
19.11.2025 позивач засобами поштового зв'язку надіслав на адресу відповідача рапорт про звільнення з військової у служби за сімейними обставинами, а саме у зв'язку із перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років (абзац п'ятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»). До вказаного рапорту долучив копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 (серія НОМЕР_2 , виданий Буським РВ УМВС України у Львівській області 18.02.1997 р.); копію картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 від 10.03.2015 р.; нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_3 (серія НОМЕР_3 , видане 25.10.2025 р.); нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_4 (серія НОМЕР_4 , видане 01.10.2018 р.); нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_5 (серія НОМЕР_5 , видане 01.10.2018 р.); довідку Буського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області від 07.11.2025 р. №28879 про відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів; довідку Пустомитівського відділу ДВС у Львівському районі Львівської області від 17.11.2025 р. №61281 про відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів; інформацію з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов'язання) "стягнення аліментів".
Відповідно до трекінгу відправлень «Укрпошта» №7906701577994 вказане відправлення вручено 25 листопада 2025 року.
За результатами розгляду рапорту від 19.11.2025 відповідач на адресу реєстрації позивача скерував лист №307/13-П-102 від 04.12.2025. У вказаному листі роз'яснив позивачу порядок подання рапорту про звільнення з військової служби.
Згідно з довідкою про причини повернення/досилання (Ф. 20) лист №307/13-П-102 від 04.12.2025 повернувся відправнику (відповідачу) у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту протиправною, відтак звернувся із вказаним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами першою та другою статті 2 Закону № 2232 визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Суд зазначає про те, що позивач у рапорті про звільнення від 19.11.2025 зазначив неправильний абзац п'ятий пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відтак правильним абзацом є абзац 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за яким військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232 і залежать від виду військової служби.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
На виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 170).
У Додатку 19 до Інструкції № 170 визначений перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до підстав, зазначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», окремо для кожної категорії військовослужбовців.
Відповідно до пп.13 п. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
- копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
- один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
- довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Суд зазначає про те що у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170 чітко визначений вичерпний перелік документів, які мають бути долучені до рапорта про звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Як випливає з матеріалів справи, до рапорту про звільнення додано копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 (серія НОМЕР_2 , виданий Буським РВ УМВС України у Львівській області 18.02.1997 ); копію картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 від 10.03.2015; нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_3 (серія НОМЕР_3 , видане 25.10.2025); нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_4 (серія НОМЕР_4 , видане 01.10.2018); нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_5 (серія НОМЕР_5 , видане 01.10.2018); довідку Буського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області від 07.11.2025 №28879 про відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів; довідку Пустомитівського відділу ДВС у Львівському районі Львівської області від 17.11.2025 №61281 про відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів; інформацію з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов'язання) "стягнення аліментів".
Тобто позивачем не було долучено до рапорту про звільнення один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Відтак суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання відповідача видати наказ про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, а саме - у зв'язку із перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме - у зв'язку із перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Таким чином, розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання вимог пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, цей рапорт подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Таким чином, позивач зобов'язаний був подавати рапорт про звільнення з військової служби своєму безпосередньому командиру. Водночас, як встановлено судом, рапорт від 19.11.2025 було адресовано безпосередньо командиру ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ), при цьому в самому рапорті позивач не зазначив про відмову свого безпосереднього командира прийняти рапорт та не обґрунтував причин подання рапорту напряму до командира військової частини НОМЕР_1 .
Разом із тим, суд відзначає, що відповідач надав докази, які підтверджують, що за результатами розгляду рапорту позивача від 19.11.2025 йому було роз'яснено порядок подання рапорту про звільнення з військової служби. Як докази долучено копію листа від 04.12.2025 №?307/13-П-102 та довідку (Ф. 20) про причину повернення/досилання листа, що відправнику було повернено у зв'язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою.
Таким чином, рапорт позивача було належним чином розглянуто та направлено на доопрацювання.
Відтак, суд не вбачає у зазначених діях відповідача будь-якої протиправної бездіяльності.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), за участю третьої особи - Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович