27 лютого 2026 рокусправа № 380/23719/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУ НП у Львівській області), в якому, з урахуванням ухвали про роз'єднання позовних вимог від 08.12.2025, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2015 по 30.10.2017;
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Ухвалою суду від 08.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у період проходження служби в органах Національної поліції відповідач не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Також позивач вказує, що при звільнені йому не здійснено нарахування та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України «Про відпустки»). Ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року. Така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення працівника, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки. Положення Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством, а саме: Законом №580-VIII та Порядком №260, які не передбачають можливості виплати грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.
Також, відповідач вказав, що в Законі №580-VIII порядком виплати грошового забезпечення визначеним Міністром внутрішніх справ України (Порядок №260), не передбачено та не врегульовано індексацію, більше того - такий Порядок №260 взагалі не містить жодної згадки поняття «індексації». Аналогічно жодним чином не передбачено індексацію грошового забезпечення і в Постанові №988. Відповідний Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Однак в редакціях цього порядку, чинних на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалось проведення індексації грошового забезпечення поліцейських. Лише постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 до пункту 2, зазначеного порядку, внесені зміни про те, що проведення індексації доходів населення здійснюється також і поліцейським. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесено зміну до пункту 2 Порядку проведення індексацій грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, доповнивши абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Враховуючи те, що потреба в коштах для виплати грошового забезпечення подається до Національної поліції щомісячно на 17 число, індексація грошового забезпечення поліцейських в ГУНП у Львівській області проводиться з листопада 2017 року в межах рекомендованих розмірів грошового забезпечення і підстав для її нарахування за період з 07.11.2015 року по 30.10.2017 року немає.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції.
Згідно з наказом ГУ НП у Львівській області №615/с від 08.09.2025 ОСОБА_1 звільнений із служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров'я (через хворобу). Також, у наказів вказано, що позивачу здійснено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток у кількості 128 днів (за 2021-2025 роки (основних та додаткових відпусток).
З метою отримання інформації про нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій представник позивача звернувся до відповідача із запитом.
Відповідач листом від 17.11.2025 повідомив представника позивача, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не нараховувалась і не виплачувалась через відсутності правових підстав. Вказав, що позивачу додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2022, 2024 та 2025 рік не надавалися; за 2023 рік позивачу надана додаткова оплачувана відпустка тривалість 14 діб. Зауважив, що законодавством не передбачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VII).
Згідно з частиною 5 статті 94 Закону №580-VII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 статті 19 Закону №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною 6 статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з статтею 3 Закону №1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Окрім того, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 3 статті 1 Закону №1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно з статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині 1 цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 2, 7 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з статтею 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Статтею 8 Закону №1282-XII передбачено, що перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац 1).
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8).
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету;
6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Отже, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Сума індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є складовою частиною заробітної плати (грошового забезпечення) і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесено зміни до пункту 2 Порядку №1078, доповнивши абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Відповідач мотивує правомірність не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року тим, що зміни до Порядку №1078, які зобов'язують здійснювати індексацію грошового забезпечення саме поліцейських, внесені лише 18.10.2017 постановою Кабінету Міністрів України №782.
Однак суд звертає увагу, що положення Закону №580-VIII та Закону №1282-XII мають вищу юридичну силу, ніж положення Порядку №1078.
З огляду на викладене суд оцінює критично доводи відповідача про здійснення індексація грошового забезпечення позивача лише з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №2140/1763/18 та від 21.01.2021 у справі №160/35/20.
Оскільки індексація грошового забезпечення прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», тому, в силу положень частини 2 статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Враховуючи викладене суд висновую про протиправну бездіяльність відповідача щодо не здійснення індексації грошового забезпечення позивача за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно.
Щодо позовних вимог про нарахування і виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2024, 2025 роки, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1-4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин 8, 9 та 11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Статтею 4 Закону України №504/96-ВР від 15.11.1996 «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) визначено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік».
Згідно з частиною 10 статті 93 Закону №580-VIIІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
Згідно з абзацом 2 пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» №580-VIIІ за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Відповідно до пункту 8 розділу III «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
З викладених положень законодавства висновується, що поліцейські, які звільняються із служби в поліції мають право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток). При цьому, грошова компенсація за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) вирішено спір щодо подібних правовідносин. Зазначене судове рішення є релевантним до розглядуваного спору і висновки ВП ВС безумовно заслуговують на увагу та підлягають врахуванню, однак в даному випадку невиплата позивачеві компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не пов'язана із правозастосуванням відповідачем спеціального законодавства, а обумовлено в першу чергу не зверненням позивача за отриманням додаткової та щорічної відпустки у відповідному році служби та невизначенням у наказі про звільнення, який не оскаржувався та є чинним, не використаних днів відпустки, які підлягали компенсації.
Також, суд зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 вказав, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8, 11 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
При цьому, суд зауважує, що компенсація за невикористані додаткові відпустки не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №826/8185/18.
Суд встановив, що згідно з наказом ГУ НП у Львівській області №615/с від 08.09.2025 під час звільнення позивача йому здійснено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток у кількості 128 днів (за 2021-2025 роки (основних та додаткових відпусток).
Водночас відповідач повідомив представника позивача, що позивач додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2023 рік використав у кількості 14 діб, 2022, 2024, 2025 роки така відпустка позивачу не надавалася.
Отже, відповідач здійснив виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток (основних та додаткових відпусток).
Проте на час прийняття наказу про звільнення позивача, відповідач протиправно не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2022, 2024, 2025 роки.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
З позиції суду, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексації грошового забезпечення позивача за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2024, 2025 роки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2024, 2025 роки.
3. Зобов'язати Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів; ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (80554, с. Полтва, Буський район, Львівська область; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2024, 2025 роки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби.
4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017.
5. Зобов'язати Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів; ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (80554, с. Полтва, Буський район, Львівська область; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017.
6. Судовий збір зі сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович