02 березня 2026 року № 320/4102/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва письмову заяву уповноваженого представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом (документ сформований у системі "Електронний суд") до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, у якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 23.12.2024 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 25.10.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 ;
-стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката у сумі 15 000 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 року адміністративний позов задоволено та ухвалено:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4А, код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 23.12.2024 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 25.10.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 ;
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4А, код ЄДРПОУ 42552598).
Суть заяви, що вирішується.
У подальшому, 18.02.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла письмова заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі. В обґрунтуванні вказано, що у позовній заяві ОСОБА_1 просив, крім іншого, стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката у сумі 15 000 грн. При цьому за текстом позову було зазначено: "На виконання ч. 7 ст. 139 КАС України, робимо заяву про те, що докази щодо розміру витрат на послуги адвоката будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду." Таким чином, сторона позивача просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 витратна послуги адвоката у сумі 15 000 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної заяви 18.02.2026 визначено головуючого суддю - Вісьтак М.Я.
Актом Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 встановлено, що заява про ухвалення додаткового судового рішення була передана до розгляду 23.02.2025 року після виходу головуючого судді з відпустки.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 320/4102/25, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання, зокрема, питання стосовно розподілу судових витрат та визначення способу виконання судового рішення, якщо суд вирішив питання про право.
При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення та встановлювати для сторін нові права або обов'язки, якщо такі не підлягали дослідженню під час розгляду адміністративної справи.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Так, згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, зокрема судовий збір.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд врахував, що відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
Із змісту позовної заяви встановлено, що для захисту свого порушеного права ОСОБА_1 звернувся до Адвоката Тарасенко Д.Ю.
17 липня 2023 року між Позивачем та Адвокатом був укладений Договір № 17/07/23 про надання правової допомоги адвокатом, а також " 22" січня 2025 року підписано Додаток № 3 до Договору, відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання щодо представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції щодо оскарження рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 23.12.2024 щодо скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 25.10.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 .
Послуги включають складання позовної заяви, підготовку відповіді на відзив, письмових пояснень (за необхідності), участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (за потреби).
Гонорар Адвоката за надання зазначених послуг становить 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
З наданих позивачем документів встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 17/07/23 від 17.07.2023 року, а також Додаток № 3 від 22.01.2025 року.
Відповідно до Додатку № 3 до Договору № 17/07/23 від 17.07.2023 гонорар адвоката за надання послуг становить 15 000 грн. Також, вказано що до переліку послуг включається складання позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, надання письмових пояснень (за необхідності), участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (за потреби).
Відповідно до опису наданих послуг станом на 23.01.2025 року адвокатом Тарасенком Д.Ю. надано правничу допомогу у справі щодо оскарження рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 23.12.2024 про скасування рішення від 25.10.2021 щодо оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 . Зокрема, здійснено складання позовної заяви, що включало аналіз законодавства та судової практики (2 години), а також аналіз документів клієнта та написання тексту позовної заяви (2 години). Загальний обсяг витраченого часу становить 4 години.
З рахунку-фактури № 22/01/25-2 вбачається, що одержувачем коштів є ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), який перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група, ставка 5 %, без ПДВ). Платником визначено ОСОБА_1 .
Згідно з рахунком-фактурою оплата послуг адвоката відповідно до договору та Додатку № 3 становить 15 000,00 грн.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Ключовим питанням у справі є наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI (висновок Верховного Суду у справі № 826/14340/18 (постанова від 19.09.2023).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 (постанова від 16.11.2022) зазначила, що з аналізу статті 30 Закону № 5076-VI слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Верховний Суд у справі № 912/2620/21 (постанова від 24.01.2023) дійшов висновку, що ненадання детального опису робіт (наданих послуг) у разі, якщо умовами договору про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксовану оплату, не є самостійною підставою для відмови у стягненні таких витрат.
Отже, якщо сторони погодили гонорар за послуги адвоката у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є необов'язковим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 910/13078/23 (додаткова постанова від 26.02.2025).
Верховний Суд у справі № 200/9888/19-а (постанова від 13.05.2021) виснував, що з запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.
Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 140/2165/19, від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23.
Ця ж позиція була викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд також бере до уваги, що у справі № 826/6958/17 (постанова від 18.05.2022) Верховний Суд наголосив, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 280/5922/21, від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22 та від 24.01.2025 у справі № 280/2190/21.
З огляду на наведене вище, суд звертає увагу, що відповідач хоча і не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, однак вказав аргументи про зменшення розміру витрат у поданому відзиві.
Зокрема, звертає увагу суду, на те, що адвокат Тарасенко Дар'я Юріївна, яка є представником громадянина рф - представляє громадян рф у значній кількості аналогічних справ та користується у своїй діяльності раніше напрацьованими матеріалами та шаблонними документами (позови, відзиви, апеляційні та касаційні скарги), які застосовуються при розгляді всіх судових справ по даній категорії іноземних громадян.
Крім цього, представник відповідача у відзиві вказує, що жодного рахунку на оплату або акту приймання-передачі наданих послуг суду не надано, а також те, що договір № 17/07/23 від 17.07.23 про надання правової допомоги адвокатом, на який у своїй заяві посилається адвокат Тарасенко Д.Ю. не визначає погодинну вартість видів правової допомоги, що надається, а лише передбачає перелік видів правової допомоги, та не передбачає щохвилинної оплати послуг.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження виконання умов договору про надання правничої допомоги надано:
- Договір № 17/07/23 про надання правової допомоги адвокатом Тарасенко Д.Ю.;
- Додаток № 3 до Договору № 17/07/23;
- опис наданих адвокатом Тарасенком Д.Ю. послуг із зазначенням їх змісту та обсягу витраченого часу;
- рахунок-фактуру № 22/01/25-2, що містить відомості про вартість наданих послуг та суму компенсації витрат (судового збору), які підлягають сплаті клієнтом відповідно до Договору № 17/07/23 та Додатку № 3 до нього;
- ордер на надання правничої допомоги серії ВІ № 1272761.
Як вказано судом вище, відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Тому, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що оскільки Договір № 17/07/23 від 17.07.23 про надання правової допомоги адвокатом не визначає погодинну вартість видів такої правової допомоги, тому матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження надання позивачу, адвокатом Тарасенко Д.Ю. послуг.
Суд бере до уваги, що позивач та його представник визначили вартість послуг щодо ініціювання та супроводу судової справи № 320/4102/25 у розмірі 15000,00 грн, який хоча і не залежить від фактичного обсягу підготовлених процесуальних документів, кількості та тривалості судових засідань.
Однак відповідно до Додатку № 3 до Договору № 17/07/23 від 17.07.23 гонорар визначений як плата за послуги, перелічені в Додатку № 3, а саме: складання позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, надання письмових пояснень (за необхідності), участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (за потреби).
Суд також звертає увагу, що представником позивача додаткові пояснення, крім заяв по суті справ, не надавалися.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №320/4102/25 в силу статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно судові засідання у справі не проводилися, а тому адвокат в судових засіданнях у часті не брала.
Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №320/4102/25 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 5000,00 гривень за написання позовної заяви до суду.
Враховуючи, що рішенням суду по справі № 320/4102/25 не досліджено питання в повному обсязі щодо судових витрат, які поніс позивач при поданні даної позовної заяви, суд вважає за доцільне частково задовольнити письмову заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Керуючись статтями 241 - 246, 252, 256, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Письмову заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 320/4102/25 - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 320/4102/25, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4А, код ЄДРПОУ 42552598) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Копію додаткового рішення суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вісьтак М.Я.