02 березня 2026 рокуСправа №160/34244/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по не врахуванню страхового стажу за періоди з 14.01.1994 року по 28.10.1994 року, з 15.11.1994 року по 26.03.1996 року, з 28.03.1996 року по 19.02.2002 року, з 02.09.2005 по 01.07.2025 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2025 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 14.01.1994 року по 28.10.1994 року, з 15.11.1994 року по 26.03.1996 року, з 28.03.1996 року по 19.02.2002 року, з 02.09.2005 по 01.07.2025 та виплатити з врахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу з 01.07.2025 року була призначена пенсія за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідач при призначенні пенсії протиправно не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період роботи з 14.01.1994 по 28.10.1994, оскільки наявні виправлення в датах прийняття та звільнення з роботи та у підставах внесення записів про прийняття та звільнення з роботи; період роботи з 15.11.1994 по 26.03.1996, оскільки наявні виправлення в датах прийняття та звільнення з роботи та у підставах внесення записів про прийняття та звільнення з роботи; період роботи в ІІ «Южтехкомплекс» з 01.07.2000 по 16.11.2003, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформація про зазначений період відсутня.». Позивач уважає, такі дії відповідача протиправними, оскільки спірний період підтверджується записами трудової книжки, а недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не зарахування страхового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами, яка доставлена до електронного кабінету відповідача 15.12.2025 року.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
26 лютого 2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Згідно листа № 0400-010307-8/184303 від 01.10.2025 згідно наданих документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 11 місяців 18 днів (зарахований по 30.06.2025). Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсії здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку. З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. Враховуючи викладене, за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу за період з 01.07.2000 по 31.12.2003, записи трудової книжки необхідно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної за заявою власника трудової книжки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивачу з 01 липня 2025 року призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 11 місяців 18 днів (а.с. 17).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.10.2025 року, на підставі записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 18.08.1983, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:
- період роботи з 14.01.1994 по 28.10.1994, оскільки наявні виправлення в датах прийняття та звільнення з роботи та у підставах внесення записів про прийняття та звільнення з роботи;
- період роботи з 15.11.1994 по 26.03.1996, оскільки наявні виправлення в датах прийняття та звільнення з роботи та у підставах внесення записів про прийняття та звільнення з роботи;
- період роботи в ПП «Южтехкомплекс» з 01.07.2000 по 16.11.2003, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформація про зазначений період відсутня.» (а.с. 15).
Позивач не погодившись із такими діями відповідача звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що умови, норми і порядок пенсійного
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Слід взяти до уваги, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 року №162.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58, до трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку № 637 щодо підтвердження трудового стажу.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 від
18.08.1983, вбачається, що позивач, зокрема, працював:
- з 14.01.1994 по 28.10.1994 року на МП «Амур» на посаді водія.
- з 15.11.1994 по 26.03.1996 року на МПІ «Амур» на посаді водія.
- з 28.03.1996 по 19.02.2002 року на ПП «Джерело-1» на посаді заступника директора.
- з 17.11.2002 року по 01.09.2005 року на ПП «Южтехкомплекс» на посаді заступника
директора.
- З 02.09.2005 переведено на посаду директора ПП «Южтехкомплекс».
Судом встановлено, що позивачу не зараховано періоди роботи з 14.01.1994 по 28.10.1994, та з 15.11.1994 по 26.03.1996, оскільки наявні виправлення в датах прийняття та звільнення з роботи та у підставах внесення записів про прийняття та звільнення з роботи, пороте такі дії відповідача є протиправними.
Суд звертає увагу на те, що самі лише формальні неточності у документах, в тому числі записи, оформлені неналежним чином, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки в спірних записах, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі- Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що наявні в трудовій книжці недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не впливають на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.
Таким чином, допущені роботодавцями помилки в належному оформленні записів у трудовій книжці, не можуть слугувати підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права.
Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, і ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового (страхового) стажу, а такі підстави як «виправлення у датах прийняття та звільнення з роботи та у підставах внесеннях записів» не може бути підставою для виключення спірного періоду з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, а також іншої документації з вини адміністрації підприємства, і як наслідок не може позбавляти його конституційного права на соціальний захист, а тому суд вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а вказаний період роботи з 14.01.1994 по 28.10.1994, та з 15.11.1994 по 26.03.1996 року протиправно не зараховано відповідачем до страхового стажу.
Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Слід також урахувати, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
З вищенаведених мотивів щодо покладення відповідальності за неналежне ведення трудових книжок на особу, яка допустила такі порушення, а не на робітника, а також зважаючи, що вказані записи містять всю необхідну інформацію про період зайнятості позивача на вказаних підприємствах, характер виконуваної ним роботи, не може бути підставою для відмови в зарахуванні таких періодів роботи позивача до його страхового стажу.
Водночас, вимога позивача зарахувати до страхового стажу період роботи з 28.03.1996 по 19.02.2002 року на ПП «Джерело-1», не підлягає задоволенню, оскільки згідно наданого розрахунку форми РС-право відповідачем зарахований період роботи з 28.03.1996 року по 30.06.2000 року, що становить 4 роки 3 місяці та 3 дні.
Суд зауважує, що згідно в розрахунку форми РС-право, відповідачем не зараховано період роботи на ПП «Джерело-1» з 01.07.2000 року по 19.09.2002, а також період роботи з 17.11.2002 до 17.11.2003 року на ПП «Южтехкомплекс» (а.с. 17), не зараховано до страхового стажу, у зв'язку з відсутністю інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.
Так, частиною 1 ст. 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
З метою забезпечення обліку застрахованих осіб в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні діє система персоніфікованого обліку та Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до абз. 4 ч. 5 ст. 21 Закону №1058-IV персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Таким чином, обов'язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця.
Вказане кореспондується також з нормами ч. 2 ст. 20 Закону №2464-VI відповідно до яких персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Отже, до страхового стажу після 30.06.2000 року зараховується період роботи, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Суд, зауважує, що позивач у спірний період, а саме з 01.07.2000 року по 19.09.2002, а також період роботи з 17.11.2002 до 17.11.2003 року працював, на посаді заступника директора на ПП «Джерело-1» та на посаді заступника директора на ПП «Южтехкомплекс» відповідно, тобто займав керівні посади на підприємствах ПП «Джерело-1» та ПП «Южтехкомплекс», а тому повинен бути обізнаний про причини не нарахованих страхових внесків та відсутність відомостей про них у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, враховуючи, що на цей час займає посаду директора ПП «Южтехкомплекс».
Позивач не надав суду доказів, про сплату роботодавцем страхових внесків, у відповідному розмірі, за спірний період.
Таким чином, судом не встановлено протиправних дій відповідача у не зарахуванні до страхового стажу період роботи позивача з 01.07.2000 до 17.11.2003 року, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.01.1994 по 28.10.1994, та з 15.11.1994 по 26.03.1996 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.01.1994 по 28.10.1994, та з 15.11.1994 по 26.03.1996 року, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 липня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев