27 лютого 2026 рокуСправа №160/35638/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: державного реєстратора прав на нерухоме майно Александрук Ганни Вікторівни Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, відповідача-2: Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
15 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: державного реєстратора прав на нерухоме майно Александрук Ганни Вікторівни Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, відповідача-2: Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни від 02 жовтня 2025 року № 81149897 про відмову в проведенні реєстраційних дій.
зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради провести реєстраційні дії та зареєструвати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,9 кв. м, житловою площею 27,0 кв. м.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1241-5002186147 від 29.09.2022 року.
ОСОБА_1 , у зв'язку з активними бойовими діями та тимчасовою окупацією території, вимушено залишив зареєстроване місце проживання в місті Вугледар Донецької області, внаслідок чого втратив можливість користування та доступу до належного йому майна.
З метою отримання державної компенсації за пошкоджене та/або знищене житло, 27.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з заявою про проведення реєстраційних дій.
Предметом звернення до державного реєстратора є квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 41,9 кв. м, житловою площею 27,0 кв. м, право спільної часткової власності на яку ОСОБА_1 набув на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 08.10.1999 року (до 01.01.2013 року), долучивши пакет документів, а саме: свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 08.10.1999 року; матеріали технічної інвентаризації, що існували на момент приватизації та спадкування, технічний паспорт підтверджує, що параметри квартири не змінювались з часу видання свідоцтва.
За результатами розгляду заяви рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни №81149897 від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни №81149897 від 02 жовтня 2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні реєстраційних дій, оскільки наданий пакет документів підтверджує набуття права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/35638/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
22.12.2025 року на адресу відповідача-1: державного реєстратора прав на нерухоме майно Александрук Ганни Вікторівни Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та відповідача-2: Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
23.12.2025 року відповідачами отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в системі "Електронний суд", які міститься в матеріалах справи.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач-1,2 відзиву на позовну заяву не надали, із заявами та клопотаннями на адресу суду не зверталися.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що первинно ОСОБА_1 набув право власності на 1/3 (не зареєстровану частку) квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_1 , виданого 08 жовтня 1999 року Управлінням житлово-комунального господарства м. Вугледар.
Після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 прийняв спадщину за законом, що підтверджується свідоцтвом виданим 15 грудня 2015 року державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори, позивач набув право власності на 1/3 частку зазначеної квартири, що належала спадкодавцю.
Право власності на спадкову частку ОСОБА_1 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру.
Після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 15 грудня 2015 року державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори, позивач набув право власності на ще 1/3 (одну третю) частку квартири АДРЕСА_1 .
Право власності на спадкову частку ОСОБА_1 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру.
Судом з матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_1 рахується набуте та спадкова майно, а саме:
1) Первинно набута 1/3 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності;
2) Прийнята за законом 1/3 частка квартири після смерті матері;
3) Прийнята спадщина за заповітом на 1/3 частки після смерті батька.
А отже, ОСОБА_1 є одноосібним власником 100% квартири АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1241-5002186147 від 29.09.2022 року.
ОСОБА_1 , у зв'язку з активними бойовими діями та тимчасовою окупацією території, вимушено залишив зареєстроване місце проживання в місті Вугледар Донецької області, внаслідок чого втратив можливість користування та доступу до належного йому майна.
27.08.2025 року ОСОБА_1 , з метою отримання державної компенсації за пошкоджене та/або знищене житло, звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з заявою про проведення реєстраційних дій.
Предметом звернення до державного реєстратора є 1/3 частки квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 41,9 кв. м, житловою площею 27,0 кв. м, право спільної часткової власності на яку ОСОБА_1 набув на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 08.10.1999 року (до 01.01.2013 року), долучивши пакет документів, а саме: свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 08.10.1999 року; матеріали технічної інвентаризації, що існували на момент приватизації та спадкування, технічний паспорт, який підтверджує, що параметри квартири не змінювались з часу видання свідоцтва.
За результатами розгляду заяви рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни №81149897 від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме:
«Під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав з реєстраційним номером 68589800 від 27.08.2025 року встановлено, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема в його невід'ємній архівній складовій частині, відсутня інформація про державну реєстрацію права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 за заявником на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 08.10.1999 року Управлінням житлово-комунального господарства м. Вугледара.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, для виконання та дотримання норм пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація від бюро технічної інвентаризації, яке відповідно до законодавства проводило оформлення та або реєстрацію прав, наразі є необхідною для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .
У зв'язку з чим, державним реєстратором було зроблено запит до відповідного бюро технічної інвентаризації №01.1-19/1241 від 02.09.2025.
За результатом розгляду долученої до заяви про державну реєстрацію прав листа надано інформації №0.21/08-2963/08-25, виданого 15.09.2025 року Вугледарською міською військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області.
1) Зі змісту вказаної довідки встановлено, що згідно розпорядження начальника міської військової адміністрації від 14.11.2023 року №124/200-23/д «Про тимчасове закріплення матеріалів технічної інвентаризації комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг «Вугледарської міської територіальної громади» тимчасово, протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування, матеріали технічної інвентаризації та архівні справи комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг «Вугледарської територіальної громади» закріплені за Вугледарською адміністрацією Волноваського району Донецької області. У вказаній інформаційній довідці зазначено, що за наявними даними матеріалів технічної інвентаризації КП «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг «Вугледарської міської територіальної громади» відсутні документи щодо квартири АДРЕСА_2 .
2) Надана для проведення державної реєстрації інформаційна довідка №0.53/15-1719/0/8-24 видана 08.04.2024 року Вугледарською міською військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області не містить інформації необхідної для проведення державної реєстрації, а саме:
- інформації про підтвердження факту державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, на квартиру АДРЕСА_2 обтяжень щодо вказаної району Донецької області; відомостей про наявність/відсутність квартири;
- інформації щодо наявності/відсутності самочинного будівництва та/або переобладнання квартири;
- інформації щодо технічної характеристики квартири.
Інформаційна довідка №0.21/08-2963/08-25, видана 15.09.2025 року Вугледарською міською військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області не підлягає використанню для цілей документального відтворення процедури державної реєстрації прав.
Таким чином, юридичні обставини позбавляють державного реєстратора можливості вчинити дії спрямовані на проведення державної реєстрації набуття права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 ».
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни №81149897 від 02 жовтня 2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні реєстраційних дій, оскільки наданий пакет документів підтверджує набуття права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 статі 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Відповідно до частини 4 статті 11 Закону №1207-VII за фізичними особами незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону №1207-VII набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що первинно ОСОБА_1 набув право власності на 1/3 (не зареєстровану частку) квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_1 , виданого 08 жовтня 1999 року Управлінням житлово-комунального господарства м. Вугледар.
Після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 прийняв спадщину за законом, що підтверджується свідоцтвом виданим 15 грудня 2015 року державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори, позивач набув право власності на 1/3 частку зазначеної квартири, що належала спадкодавцю.
Право власності на спадкову частку ОСОБА_1 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру.
Після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 15 грудня 2015 року державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори, позивач набув право власності на ще 1/3 (одну третю) частку квартири АДРЕСА_1 .
Право власності на спадкову частку ОСОБА_1 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру.
Судом з матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_1 рахується набуте та спадкова майно, а саме:
1) Первинно набута 1/3 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності;
2) Прийнята за законом 1/3 частка квартири після смерті матері;
3) Прийнята спадщина за заповітом на 1/3 частки після смерті батька.
А отже, ОСОБА_1 є одноосібним власником 100% квартири АДРЕСА_3 .
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України №1952-IV будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
За правилом абзацу 4 частини 5 статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.
Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону №1952-IV визначено, що суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Частиною 3 статті 10 Закону №1952-IV врегульовано, що державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 18 Закону №1952-IV).
Пунктом 1 статті 20 Закону №1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Порядок зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав врегульовано нормами статті 23 Закону №1952-IV.
Так, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках (ч. 1):
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина 2).
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина 3).
Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково (частина 4).
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.
Відповідно до пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013.
До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.
При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.
За приписами пункту 3 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.
Суд враховує, що державним реєстратором було зроблено запит до відповідного бюро технічної інвентаризації №01.1-19/1241 від 02.09.2025.
За результатом розгляду долученої до заяви про державну реєстрацію прав листа надано інформації №0.21/08-2963/08-25, виданого 15.09.2025 року Вугледарською міською військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області.
1) Зі змісту вказаної довідки встановлено, що згідно розпорядження начальника міської військової адміністрації від 14.11.2023 року №124/200-23/д «Про тимчасове закріплення матеріалів технічної інвентаризації комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг «Вугледарської міської територіальної громади» тимчасово, протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування, матеріали технічної інвентаризації та архівні справи комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг «Вугледарської територіальної громади» закріплені за Вугледарською адміністрацією Волноваського району Донецької області. У вказаній інформаційній довідці зазначено, що за наявними даними матеріалів технічної інвентаризації КП «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг «Вугледарської міської територіальної громади» відсутні документи щодо квартири АДРЕСА_2 .
2) Надана для проведення державної реєстрації інформаційна довідка №0.53/15-1719/0/8-24 видана 08.04.2024 року Вугледарською міською військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області не містить інформації необхідної для проведення державної реєстрації, а саме:
- інформації про підтвердження факту державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, на квартиру АДРЕСА_2 обтяжень щодо вказаної району Донецької області; відомостей про наявність/відсутність квартири;
- інформації щодо наявності/відсутності самочинного будівництва та/або переобладнання квартири;
- інформації щодо технічної характеристики квартири.
Однак, Державним реєстратором на момент прийняття оскаржуваного рішення позивачеві не надано конкретизованого переліку документів, яких було недостатньо для проведення реєстраційних дій щодо права спільної часткової власності позивача та які можливо долучити до заяви, враховуючи окупацію міста Вугледар та відсутність іншої інформації у органів державної влади, зокрема у Вугледарської адміністрації Волноваського району Донецької області.
Приймаючи рішення в справі, суд враховує вимоги частини 1 статті 6 КАС України, відповідно до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни від 02 жовтня 2025 року №81149897 щодо відмови в проведенні реєстраційних дій ОСОБА_1 щодо права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування (анулювання) відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.
Відповідно до статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Аналіз положень Закону №1952-IV дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.
Відтак, у даному випадку, враховуючи обставини справи та знаходження майна позивача на окупованій території, відсутність у позивача можливості надання будь-яких додаткових документів, суд вважає в даному випадку належним способом захисту зобов'язання відповідача зареєструвати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,9 кв. м, житловою площею 27,0 кв. м.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" від 24.11.2025 року.
А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 40392181) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: державного реєстратора прав на нерухоме майно Александрук Ганни Вікторівни Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, відповідача-2: Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни від 02 жовтня 2025 року №81149897 щодо відмови в проведенні реєстраційних дій ОСОБА_1 щодо права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 40392181) провести реєстраційні дії та зареєструвати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,9 кв. м, житловою площею 27,0 кв. м.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 40392181) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник