про часткове задоволення заяви №1 в частині витребовування доказів
27 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/14449/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Представник позивача, Чернеш Дмитро Сергійович (далі - Чернеш Д. С., заявник), в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України), Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) з позовними вимогами про:
1.Визнати протиправними дії з 30.10.2022 по 15.11.2024 включно: МО України, в/ч НОМЕР_1 у відношенні ОСОБА_1 щодо неналежних: алгоритму розрахунку грошової компенсації за невикористаних основних та додаткових відпусток за 2022-2024 роки; індексації грошового забезпечення; нарахування та виплати грошового забезпечення; речового забезпечення; нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України № 460 від 17.09.2014 (з відповідними змінами); нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки; нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки; нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 30.10.2022 по 15.11.2024 включно; нарахування та виплати середнього заробітку(середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні;
2.Зобов'язати в/ч НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення із: застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 30.10.2022 по 31.12.2022 включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 30.10.2022, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
3.Зобов'язати в/ч НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення із: застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 01.01.2023, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
4.Зобов'язати в/ч НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення із: застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 01.01.2024 по 15.11.2024 включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 01.01.2024, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
5.Зобов'язати в/ч НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення із врахуванням: додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 30.10.2022 по 15.11.2024 включно у розмірі 100000,00 грн щомісячно; індексації грошового забезпечення; з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 30.10.2022, з врахуванням фактично виплачених сум, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
6.Зобов'язати в/ч НОМЕР_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 460 від 17.09.2014 (з відповідними змінами) належним чином нарахувати та негайно виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення(посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення(підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) за кожний повний календарний місяць служби, а саме за 32 (тридцять два) повних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення(посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення(підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
7.Зобов'язати в/ч НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за: 60 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки; 28 невикористаних днів відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки; з розрахунку грошового забезпечення(посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення(підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
8.Зобов'язати в/ч НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
9.Зобов'язати в/ч НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 15.11.2024 по день набрання рішенням суду законної сили включно, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства;
10.Стягнути солідарно з МО України та в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100000,00 грн (сто тисяч гривень);
11.Зобов'язати Міністерство оборони України та в/ч НОМЕР_1 подати до суду звіт про повне виконання судового рішення протягом 10 (десяти) денного строку з моменту набрання законної сили.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до МО України, в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишено без руху та встановлено десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 визнано необґрунтованим заявлений відвід судді Смокович В. І. у справі №140/14449/24 за позовом ОСОБА_1 до МО України, в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії та заяву-клопотання представника позивача Чернеша Д. С., про відвід судді передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 (суддя Стецик Н. В.) в задоволенні заяви-клопотання представника позивача про відвід судді Смокович В. І. в адміністративній справі № 140/14449/24 за позовом ОСОБА_1 до МО України, в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 продовжено процесуальний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 на п'ять днів з дня вручення/отримання копії цієї ухвали, яку отримано представником позивача 08.01.2025 та самим позивачем 13.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до МО України, в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №140/14449/24 скасовано та направлено на продовження розгляду до Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини п'ятої, сьомої статті 262 КАС України.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , МО України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви №1 представника позивача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , МО України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
На адресу суду 23.02.2026 за вхідним номером канцелярії №9787/26 від представника позивача Чернеша Д.С. надійшла заява №1 про вимоги:
розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; витребувати документи з в/ч НОМЕР_1 ;
допитати свідків під присягою та з пристрастю, за допомогою фахівця поліграфу ОСОБА_2 , співавторів листів відповідачів, а саме: начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера в/ч НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 ; виконавця в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виконавця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 ;
призначити по даній справі судово-бухгалтерську експертизу;
призначити по даній справі психологічну експертизу.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Так як ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини п'ятої, сьомої статті 262 КАС України, тому розгляд заяви №1 представника позивача Чернеша Д.С. проведено у письмовому провадженні.
Суд, дослідивши подану заяву №1 та викладені в ній доводи і обґрунтування, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення такої заяви, з огляду на наступне.
Щодо вимоги представника позивача Чернеша Д.С. щодо допиту свідків суд зазначає наступне.
Нормами частини першої статті 65 КАС України визначено, що як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
Відповідно до частини другої вказаної статті свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина перша статті 91 КАС України).
Згідно із частинами першою-другої статті 92 КАС України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
Частиною першою статті 92 КАС України, передбачено, що заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.
Представник позивача у заявленому клопотанні (заяві) просить суд допитати в якості свідків начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера в/ч НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_5 ; виконавця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 ; виконавця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 однак не зазначає, які ж обставини вказані свідки можуть підтвердити.
Суд зауважує, що ОСОБА_4 є виконавцем Довідки розрахунку при звільненні від 17.02.2024 №143/53/933, у якій зазначається інформація про нараховане грошове забезпечення при звільнення позивача та виконавцем довідки від 17.02.2026 №143/53/935 про суму індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, яка виплачена ОСОБА_1 за період з 30.10.2022 - 15.11.2024; ОСОБА_8 - виконавець Довідки про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди позивача за жовтень 2022 року - листопад 2024 року від 17.02.2026 №143/53/934; ОСОБА_3 начальник фінансово-економічної служби - головний бухгалтер в/ч НОМЕР_1 , який підписував наведені документи.
Суд констатує, що вказані довідки були сформовані, видані та засвідчені посадовими особами відповідного органу (в/ч НОМЕР_1 ) під час виконання ними службових обов'язків та від імені суб'єкта владних повноважень. Указані дії вчинялися не як прояв особистого волевиявлення таких осіб, а як реалізація функцій органу державної влади у межах наданої компетенції.
Зміст довідок про розмір грошового забезпечення ґрунтується виключно на відомостях, що містяться в облікових базах даних та особових картках грошового забезпечення, ведення яких забезпечується фінансово-економічною службою відповідного органу. Зазначена інформація є типовою, уніфікованою та доступною будь-якому уповноваженому фахівцю цієї служби, а, відтак, не має індивідуального чи виключного характеру, пов'язаного з особистим сприйняттям або знаннями конкретної посадової особи.
Суд також враховує, що посадові особи, які підписали зазначені довідки, не були безпосередніми очевидцями обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а лише відтворили у документальній формі дані, наявні в офіційних облікових системах суб'єкта владних повноважень. За таких умов їх пояснення не можуть вважатися показаннями свідків у розумінні статті 91 КАС України, оскільки не стосуються фактів, сприйнятих ними особисто.
Частиною другою статті 159 КАС України визначено, що заявами по суті справи є позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи. З аналізу наведених норм слідує, що усні пояснення представника сторони у судовому засіданні не мають ознак доказів в адміністративному судочинстві.
Положеннями статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, вирішуючи заяву представника позивача про виклик свідків, зауважує, що посадові особи, які здійснювали формування та підписання довідок про розмір грошового забезпечення, діяли від імені суб'єкта владних повноважень, не володіють унікальною інформацією щодо спірних правовідносин та, на думку суду, не можуть бути допитані як свідки у справі оскільки належним доказом у цій частині є саме відповідні письмові документи, які наявні в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що жодним нормативно-правовим документом не передбачено допит свідка із застосуванням поліграфа в адміністративному судочинстві. Натомість в Україні з 2015 року наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015 було врегульовано питання підстав призначення судово-психологічної експертизи із застосуванням поліграфа та обов'язкових умов за яких така експертиза має бути проведена. Звернуто особливу увагу судових експертів, що опитування із застосуванням поліграфа може проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка буде приймати в ній участь.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_9 про виклик свідків.
Щодо призначення по даній справі судово-бухгалтерської та психологічної експертизи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з частиною другою статті 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Отже, призначення експертного дослідження може мати місце, якщо його результати розкриють обставини справи, підтвердять чи спростують доводи учасників справи тощо.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування.
Призначення експертизи в адміністративній справі може мати місце за наявності певних умов, у тому числі, коли для правильного з'ясування обставин у справі необхідні знання в іншій сфері, ніж право.
З огляду на вказані приписи КАС України, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою призначення експертизи є необхідність саме спеціальних знань у певній сфері, у разі, якщо без цього неможливо повно та об'єктивно встановити обставини справи.
Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у даній справі є наявність права позивача на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається необхідності спеціальних знань для вирішення питання про встановлення наявності права позивача на отримання такого виду винагороди, а для висновку суду по суті заявленого позову необхідний загальний аналіз норм спеціального законодавства.
Окрім того, як зазначає представник позивача, проведення бухгалтерської експертизи потрібно для встановлення протиправності недоплати по довідкам про безпосередню участь в бойових діях та остаточного визначення розміру цієї недоплати.
Враховуючи положення частини другої статті 101 КАС України, згідно яких предметом висновку експерта не можуть бути питання права, а також відсутність необхідності спеціальних знань для вирішення даного питання, суд дійшов висновку, що підстави для призначення судово-бухгалтерської експертизи відсутні.
Водночас, суд враховує, що КАС України та Закон України «Про судову експертизу» не передбачають обов'язкового призначення судом експертизи у справах, де однією із позовних вимог є вимога про відшкодування моральної шкоди. Також норми зазначених актів законодавства не надають висновку судово - психологічної експертизи переваги порівняно із іншими засобами доказування, що можуть підтвердити чи спростувати як факт, так і розмір заподіяної моральної шкоди.
Згідно з частиною першою та третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52).
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (пункт 55).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (пункт 56).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (пункт 57).
Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 640/24641/20 та від 25.09.2023 у справі № 340/1300/20.
Згідно із частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд зазначає, що при розгляді цієї справи правова оцінка факту заподіяння позивачу моральної шкоди та її розміру надаватиметься із урахуванням норм Цивільного кодексу України та зазначених висновків Верховного Суду, у яких визначено стандарти доказування в адміністративних справах, де однією із вимог заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача в частині призначення психологічної та судово-бухгалтерської експертиз.
Щодо витребування доказів суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів як з власної ініціативи так і за клопотанням сторін.
За приписами частин першої, другої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно із частиною третьою статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Отже, враховуючи предмет спірних правовідносин та з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, суд вважає за необхідне витребувати від в/ч НОМЕР_1 оригінали рапортів та заяв, поданих ОСОБА_1 або ж його представником, щодо виплати компенсації за неотримане речове майно.
Щодо клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та третьої статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до положень пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно частиною четвертою статті 12 КАС України передбачено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відповідно частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відтак, клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін повинно бути обґрунтованим та містити достатні мотиви неможливості розгляду цієї справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Однак, у поданій заяві №1 не наведено обґрунтованих доводів неможливості вирішення цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ця справа не відноситься до спорів, визначених у частині четвертій статті 12, частині четвертій статті 257 КАС України, що можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження. При цьому, відсутні підстави для допиту свідків, або ж призначення екпертиз, а спір виник у справі незначної складності, для якої передбачено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас суд уважає за належне зазначити, що відповідно до частини першої статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Натомість частинами першою та другою статті 193 КАС України передбачається, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Крім того, позивач та його представник не обмежені у своєму праві подавати відповідь на відзив, а також заявляти клопотання та заяви, наводити свої доводи, міркування щодо спірного питання, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань відповідача, та користуватись усіма наданими процесуальними правами учасників справи.
Також, положення КАС України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На думку суду, характер спірних правовідносин та предмет доказування цієї справи не вимагають проведення судового засідання в порядку загального позовного провадження, для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд уважає за доцільне зазначити, що застосування правил спрощеного позовного провадження, передбачених частиною першою статті 258 КАС України, спрямоване на оперативне та своєчасне вирішення спору, забезпечення розгляду справи не пізніше шістдесяти днів з дня відкриття провадження та підвищення ефективності судового провадження.
Натомість, застосування правил загального позовного провадження із обов'язковим викликом сторін та зупинення провадження, у зв'язку із проведенням експертизи, сприяло б затягуванню розгляду справи, що суперечить визначенню «розумного строку», тобто найкоротшого строку розгляду і вирішення адміністративної справи, достатнього для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Окрім того, на думку суду, в матеріалах справи наявні всі письмові докази, які забезпечують належну основу для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Наявність таких доказів дозволяє суду сформувати обґрунтоване судове переконання щодо фактів справи та прийняти рішення на підставі достовірної інформації, враховуючи всі обставини, встановлені у ході розгляду справи.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що у задоволенні клопотань про виклик свідків та проведення судово-бухгалтерської та психологічної експертиз представнику позивача відмовлено суд уважає за можливе здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Керуючись статтями 2, 9, 12, 44, 65, 68, 80-81, 90-92, 101-102, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву №1 від 23.02.2026 представника позивача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Витребувати від Військової частини НОМЕР_1 оригінали рапортів та заяв, поданих ОСОБА_1 або ж його представником щодо виплати компенсації за неотримане речове майно.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду витребуваних доказів.
Роз'яснити, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом десяти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
У задоволенні решти вимог заяви №1 від 23.02.2026 представника позивача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Після розгляду справи по суті оригінали витребуваних документів будуть повернуті в/ч НОМЕР_1 за минуванням потреби.
Копію ухвали направити сторонам по справі та Військовій частині НОМЕР_1 для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.І. Смокович