м. Вінниця
02 березня 2026 р. Справа № 120/9894/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
- визнання протиправною відмову відповідача (оформлену листом від 17.06.2025 №1593) у звільненні позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через сімейні обставини визначені абз. 13 п. 3 ч. 12 цієї статті;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через сімейні обставини визначені абз. 13 п. 3 ч. 12 цієї статті.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що проходить з 14.04.2023 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у відповідача. 30.05.2025 позивач звернувся з рапортом по команді про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини або з інших поважних причин визначених частиною дванадцятою цієї статті, зокрема, через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я), а саме - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за моєю матір'ю, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, потребує постійного стороннього догляду та за відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення. За результатами розгляду поданого рапорту, відповідачем 17.06.2025 відмовлено у звільненні позивача з військової служби. Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 22.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
24.07.2025 за вх.№46800/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 04.08.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08.08.2025 за вх.№50335/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що відмова у звільненні позивача з військової служби була правомірною, оскільки останнім не підтверджено наявності передбачених законом підстав для такого звільнення під час дії воєнного стану. Відповідач вказує, що відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення за сімейними обставинами можливе лише за умови відсутності інших членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, або якщо такі особи самі потребують догляду. Згідно з актом обстеження сімейного стану, складеним комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що у матері позивача наявні інші повнолітні діти - дві доньки та син, які за законом зобов'язані та можуть здійснювати відповідний догляд. При цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що зазначені особи об'єктивно не можуть виконувати цей обов'язок. Відповідач також наголошує, що норми законодавства у цій частині мають імперативний характер, а командування військової частини зобов'язане діяти виключно в межах та у спосіб, визначених законом, і не наділене дискреційними повноваженнями щодо звільнення військовослужбовця за відсутності повного пакета передбачених документів. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
12.08.2025 за вх.№50910/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій наголошує, що доводи відповідача про наявність інших членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд за його матір'ю, є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами. Позивач вказує, що акт обстеження сімейного стану від 16.06.2025 №8527 містить суперечливі відомості, оскільки у його змісті не зазначено інших членів сім'ї матері, які б відповідали критеріям членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у розумінні законодавства, а інформація про брата взагалі відсутня. Позивач зауважує, що відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права й обов'язки. Особи, які проживають окремо та не ведуть спільного господарства, не можуть автоматично вважатися членами сім'ї у контексті застосування пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». При цьому невістка не належить до членів сім'ї відповідного ступеня споріднення, одна донька є особою з інвалідністю, а інша - неповнолітньою, що унеможливлює здійснення ними догляду. Крім того, позивач зазначає, що відповідач формально поклався лише на висновок акта, не врахувавши його зміст та довідку про склад сім'ї, а сам акт був складений без належного з'ясування реального кола осіб, які можуть здійснювати догляд. З огляду на викладене позивач вважає, що саме він є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за матір'ю, а тому відмова у звільненні є протиправною та підлягає скасуванню.
18.08.2025 за вх.№52327/25 до суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано про те, що представник позивача детально аналізує акт обстеження сімейного стану позивача та аргументує як підставу для звільнення позивача з військової служби відсутністю у матері військовослужбовця - ОСОБА_2 інших членів сім'ї, які б могли здійснювати на нею догляд. Відповідач зазначає, що представник позивача посилається на норми Сімейного кодексу України, зводячи свою позицію, що сім'я ОСОБА_2 складається лише з ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_3 та доньок - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , свідомо усуваючи рідних доньок ОСОБА_2 від обов'язку здійснювати догляд за рідною мамою.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач з 14.04.2023 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у відповідача
30.05.2025 позивач звернувся по команді з рапортом про звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного стороннього догляду, за відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
До рапорту позивачем було додано: нотаріально засвідчену копію військового квитка НОМЕР_2 від 21.05.2022, нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_1 та реєстраційного номера облікової картки платника податків, нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_2 та реєстраційного номера облікової картки платника податків, витяг з реєстру територіальної громади від 27.01.2025, витяг з реєстру територіальної громади від 14.08.2023, нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК 12 ААД №182792 від 27.12.2024, нотаріально засвідчену копію висновку форми №080-2/0 від 14.03.2025, нотаріально засвідчену копію рішення у формі протоколу №53 від 14.03.2025, оригінал довідки про склад сім'ї від 21.03.2025 №59, нотаріально засвідчену копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 24.01.2025, нотаріально засвідчену копію рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 15.01.2025 у справі №152/1598/24, нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.07.1964, нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_5 та реєстраційного номера облікової картки платника податків, нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК 12 ААГ №809473 від 29.08.2024, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , витяг з реєстру територіальної громади від 05.08.2022, копію паспорта ОСОБА_6 та реєстраційного номера облікової картки платника податків, копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України №154 від 15.05.2023, оригінал довідки про склад сім'ї від 27.03.2025 №1366, копію свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 від 07.06.2007, копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_7 від 10.05.2011, витяг з реєстру територіальної громади від 13.04.2023, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 06.02.1988, копію паспорта ОСОБА_9 , копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 05.06.2001, оригінал довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 27.03.2025 №14-18-09/184, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 від 08.07.2021, витяг з реєстру територіальної громади №2025/004082680 від 27.03.2025, витяг з реєстру територіальної громади №2025/004074396 від 27.03.2025, копію паспорта ОСОБА_10 та витяг з реєстру територіальної громади від 16.05.2023, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 від 12.05.2003, копію картки платника податків ОСОБА_10 , копію довідки №3 від 27.03.2025, копію відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.05.2025 №3184.
Листом від 17.06.2025 за вих.№1593 відповідач відмовив у задоволенні рапорту позивача, вказавши, що командиром військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено запит про проведення обстеження сімейного стану позивача. 16.06.2025 до військової частини НОМЕР_1 надійшов акт обстеження сімейного стану від 16.06.2025 за №8527, складений ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що необхідність здійснювати постійний догляд за матір?ю саме військовослужбовцем ОСОБА_1 не підтверджено, оскільки наявні інші особи, а саме сестри військовослужбовця ОСОБА_6 та ОСОБА_11 та брат ОСОБА_12 , які за законом зобов'язані та можуть здійснювати такий догляд. Відтак, проаналізувавши подані позивачем документи, відповідач дійшов висновку, що на даний момент він не має права на звільнення з військової служби у зв?язку з тим, що наявні інші члени сім?ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_13 .
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 17 Конституції Українизахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами ч. 1-3 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з абз. 1-2 ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби визначені ст. 26 Закону № №2232-XII.
Так, пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232, на яку посилається позивач в якості правової підстави для звільнення з військової служби у запас, передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, ч. 12 ст. 4 ст. 26 Закону №2232-XII визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби.
Зокрема, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII (в редакції на час розгляду рапорту позивача) передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до п. 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).
Відповідно до п. 12.11 розділу XIІ Інструкції №170 перелік документів, що подаються з з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно з пп. 26 п. 5 Додатку 19 до Інструкції для звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
З аналізу процитованих норм слідує, що проходження військової служби є конституційним обов'язком громадян України, однак держава одночасно гарантує належний соціальний захист військовослужбовців, у тому числі шляхом визначення вичерпного переліку підстав для звільнення з військової служби, зокрема за сімейними обставинами. Нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» чітко передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовець має право на звільнення зі служби у разі необхідності здійснення постійного догляду за близьким родичем, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, або якщо такі особи самі потребують сторонньої допомоги. При цьому реалізація зазначеного права поставлена законодавцем у залежність від підтвердження відповідних обставин належними та допустимими доказами, перелік яких визначений підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Положенням та Інструкцією, що регламентують порядок проходження військової служби та звільнення з неї.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача з рапортом про звільнення зі служби є необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи.
Разом з тим, визначальною умовою для застосування пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є не лише наявність інвалідності та потреби у сторонньому догляді, але й відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або підтвердження того, що такі особи об'єктивно позбавлені можливості його здійснювати.
Відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж юридичної наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.
З матеріалів справи судом встановлено, що у матері позивача наявні інші повнолітні діти, а саме рідні доньки та син, які відповідно до закону належать до членів сім'ї першого ступеня споріднення.
При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зазначені особи не можуть здійснювати догляд за матір'ю з об'єктивних причин (стан здоров'я, інвалідність, інші обставини, що унеможливлюють виконання такого обов'язку).
Посилання позивача на те, що окремі з цих осіб не проживають разом із матір'ю, не можуть бути прийняті судом як підстава для їх виключення із кола осіб, які можуть здійснювати догляд.
Так, положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не ставлять можливість виконання обов'язку щодо догляду у залежність від факту спільного проживання. Вирішальним є саме ступінь родинного зв'язку (перший або другий ступінь споріднення) та об'єктивна можливість здійснення догляду, а не факт спільного ведення господарства.
Аналогічно, положення сімейного законодавства, на які посилається позивач, регулюють інші правовідносини (зокрема, визначення складу сім'ї для окремих житлових чи соціальних прав) і не можуть застосовуватись для звуження змісту спеціальної норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка прямо визначає критерій саме ступеня споріднення.
Отже, сам по собі факт проживання окремо, відсутності спільного побуту або ведення господарства не свідчить про відсутність у відповідних осіб обов'язку та можливості здійснювати догляд за близьким родичем.
Крім того, акт обстеження сімейного стану, складений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, підтверджує наявність інших членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд. Зазначений акт не був належним чином спростований позивачем, а подані ним документи не містять відомостей про об'єктивну неможливість інших дітей ОСОБА_2 здійснювати за нею відповідний догляд.
Таким чином, позивачем не доведено наявності сукупності умов, необхідних для звільнення з військової служби за вказаною підставою, зокрема не підтверджено відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за його матір'ю, або неможливості виконання ними такого обов'язку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, розглядаючи рапорт позивача, діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, визначених законом, а прийняте рішення про відмову у звільненні є обґрунтованим та правомірним.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 )
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 02.03.2026 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна