Справа № 336/9003/25
Пр.1-кп/336/668/2026
26 лютого 2026 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080080004347 від 30.11.2014 за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України, які надійшли до суду на підставі клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку із невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,
16.09.2025 до Шевченкіського районного суду м.Запоріжжя надійшло вказане клопотання процесуального прокурора у зазначеному кримінальному провадженні.
Згідно з клопотанням, 29.11.2014, приблизно о 18-50 годині, невідомий хлопець відкрито, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я ОСОБА_4 , викрав грошові кошти у розмірі 840,00 гривень, що належать підприємству «М.С.Л.» по вул.Іванова, буд.81В у м.Запоріжжі. 29.11.2014 за даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080080004347 за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Сторона обвинувачення стверджує, що проведеними слідчими (розшуковими) діями не вдалось встановити особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення, підозра жодній особі не вручена. Норми п.3-1 ч.1 ст.284, п.1-1 ч.2 ст.284, ч.4 ст.284 КПК України пов'язують можливість закриття провадження виключно із наявністю одночасно двох умов: невстановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Тому, оскільки з моменту вчинення скоєння кримінального правопорушення пройшло більше десяти років, а особу, яка вчинила злочин, не встановлено, із врахуванням вимог п.4 ч.1 ст.49 КК України, прокурор, за відсутності достатніх доказів та фактичних даних доведеності вини певної особи, хоча проведені всі можливі та необхідні слідчі (розшукові) дії, вважає за можливе закрити кримінальне провадження на підставі п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Ухвалою судді від 22.09.2025 призначено підготовче судове засідання у справі.
Прокурор, який скерував до суду клопотання, надіслав засвідчені копії матеріалів кримінального провадження з метою забезпечення його розгляду та заяву про розгляд справи за його відсутності, додану до клопотання.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України не здійснюється у зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
З урахуванням положень ч.2 ст.314 КПК України, яка містить бланкетну норму, відсилаючи до правил судового розгляду, передбачених, зокрема, ст.325 КПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора та потерпілої сторони - ТОВ «М.С.Л.», належним чином повідомленої про датую час та місце розгляду справи.
Суд, розглянувши клопотання, дослідивши його матеріали, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Відповідно до вимог ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. При цьому, як передбачено ч.5 цієї статті, кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 95 Рішення ЄСПЛ у справі «Нахимович проти РФ» від 02.03.2006, визначено, що одним з критеріїв, який оцінюється при перевірці розумності тривалості провадження є поведінка заявника і поведінка компетентних органів влади.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено п.2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.5-8, 10 ч.1 або ч.2 ст.284 цього Кодексу. За нормою п.1-1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої п.3-1 ч.1 цієї статті, яка передбачає, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з матеріалами провадження 29.11.2014, приблизно о 18-50 годині, невідомий хлопець відкрито, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я ОСОБА_4 , викрав грошові кошти у розмірі 840,00 гривень, що належать підприємству «М.С.Л.» по вул.Іванова, буд.81В у м.Запоріжжі. За вказаним фактом Шевченківським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області внесено відомості до ЄРДР 29.11.2014.
Так, судом встановлено, що під час досудового розслідування жодній особі у даному провадженні не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а проведеними слідчими (розшуковими) діями не вдалось встановити особу, яка причетна до його скоєння. При цьому, проведено низку слідчих дій, здійснено допит свідків, що можуть бути причетними до кримінального правопорушення або повідомити про обставини вчинення злочину, призначено та проведено судові трасологічні експертизи, надано слідчі доручення, залучено службового собаку для пошуку причетної особи тощо.
Згідно з ч.2,3 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність врегульована у чітко визначених випадках (ст.5 КК України).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину, тотожна норма діяла на час вчинення злочину.
Визначені у ст.49 КК строки давності за своїм змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним. Частиною першою статті 49 КК встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, відповідно до ст.12 КК України на час розгляду клопотання визнається тяжким злочином, як і на час вчинення злочину.
Санкція ч.2 ст.186 КК України (станом на час вчинення правопорушення) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
Наведені норми законодавства пов'язують можливість закриття кримінального провадження виключно за наявності одночасно двох умов: не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Таким чином, строк, передбачений ст.49 КК України, є правоприпиняючим, оскільки залежить тільки від часу самої події та перебігу певного часу з моменту, коли така подія мала місце. І цей строк не може бути поновлений чи переглянутий, так як буде порушуватися принцип правової визначеності, як елемент верховенства права, коли кожен очікує настання саме таких правових наслідків, які закріплені в конкретній нормі закону. Жодних даних, що особу, яка вчинила злочин, було встановлено та не притягнуто до кримінальної відповідальності, досліджені матеріали кримінального провадження також не містять.
Згідно з ч.4 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.3-1 ч.1 цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
На підставі наведеного, враховуючи дату скоєння злочину (витяг з ЄРДР, заява потерпілої особи, що містяться у матеріалах кримінального провадження), та зазначені вище обставини, оскільки винну особу у вчиненні вказаного злочину не встановлено, а десятирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності сплинув, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
Судом встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування застосовані не були, речові докази відсутні (постанови про визнання певних матеріальних предметів речовими доказами та визначення їх місця зберігання суду не надані).
Відповідно до норми ч.1 ст.118, ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КПК України процесуальні витрати складаються із, зокрема, витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Із врахуванням наведеного, матеріалів кримінального провадження, якими підтверджено, що проведені під час досудового розслідування експертизи ініційовані стороною обвинувачення, а також ухвалюване рішення про закриття кримінального провадження, підстав для компенсації процесуальних витрат або їх стягнення судом не встановлені.
Керуючись ст. 100, 118, 122, 126, 284, 314, 369-372, 395 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080080004347 від 30.11.2014, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України, - закрити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали..
Суддя ОСОБА_1