Дата документу 02.03.2026
Справа № 334/1665/26
Провадження № 1-кс/334/694/26
02 березня 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене із заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР під №12026082050000459 від 28 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щербаки, Василівського району, Запорізької області, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України
02 березня 2026 року слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням погоджене із заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12026082050000459 від 28 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що слідчим відділом Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженні №12025082050000459, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань «28» лютого 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
В ході розслідування встановлено, що 27 лютого 2026 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , під час раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, діючи умисно, з прямим умислом направленим на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю іншої особи та бажаючи їх настання, наніс ножем, який мав при собі, щонайменше один цілеспрямований удар в область грудної клітини ОСОБА_9 , спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді ножового поранення грудної клітки зліва на рівні 6-7 ребра, від яких 27.02.2026 о 23 годині 52 хвилини настала смерть ОСОБА_9 у КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР.
27 лютого 2026 року, о 22 год. 42 хв., у порядку ст.208 КПК України затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
28 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме, в умисному тяжкому тілесному ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
протоколом огляду місця події від 28 лютого 2026 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_3 в ході якого зафіксована обстановка вчиненого злочину та вилучено знаряддя злочину;
протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 від 28 лютого 2026 року, в ході якого оглянуто труп потерпілого ОСОБА_9 ;
протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 від 28 лютого 2026 року, в ході якого вилучено одяг потерпілого ОСОБА_9 ;
посмертним епікризом від КНП «Міська лікарня №9» ЗМР, відповідно до якого 27 лютого 2026 року о 23 годині 52 хвилини у приміщенні КНП «Міська лікарня №9» від ножового поранення грудної клітини помер ОСОБА_9 ;
протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ;
протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 .
Під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме з'ясовано, що ОСОБА_5 може:
переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;
вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи тощо.
Ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі, а відтак, усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинене діяння та санкцію інкримінованого кримінального правопорушення, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того підозрюваний офіційно не працевлаштований, не одружений, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків, та тим самим підтверджує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується, тим, що факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується показами свідків, що в свою чергу вказує на можливість здійснення ОСОБА_5 незаконного впливу на цих свідків з метою зміни ними показань або відмови від них, що негативно вплине на хід досудового розслідування та подальшого судового розгляду в цілому.
Крім того, підозрюваний є місцевим мешканцем та проживає в одному будинку зі свідками, що полегшить йому впливати на них в даному кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, полягає в тому, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а також у наявності в нього можливості впливати на свідків з метою зміни їхніх показів як під час досудового розслідування, так і в суді. Зокрема, існує обґрунтоване припущення, що підозрюваний може вдатися до застосування фізичного насильства, що само по собі є кримінальним правопорушенням.
Враховуючи ті факти, що підозрюваний розуміючи невідворотність покарання та маючи можливість впливати на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні та вчинення ним злочину проти життя та здоров'я особи, є ризик вчинення ним злочинів пов'язаних з насильством, відносно свідків в даному кримінальному провадженні.
У такому світлі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданою мірою, оскільки цього вимагає справжній інтерес суспільства, який відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таким чином, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Зокрема, особисте зобов'язання - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що воно фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п.п.1,3,5, ч.1 ст.177 КПК України;
Особиста порука - на адресу Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за особу підозрюваного.
Застава - відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Домашній арешт - як вже було зазначено вище, ОСОБА_5 може впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні або переховуватись від органів досудового розслідування.
Таким чином, у разі застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки вони передбачають перебування на волі, що дає можливість негативно впливати на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні та ухилитися від органів досудового розслідування, суду.
Крім того, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ч.4 ст.183 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який вчинений із застосуванням насильства.
Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою до розгляду кримінального провадження в суді.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання. Просив обрати запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою. Вважає, що підозрюваний може впливати на свідків у справі, намагатися ухилитися від слідства та суду, тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є більш доцільним, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного.
Слідчий ОСОБА_4 підтримав клопотання просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив, щодо задоволення клопотання. Просив обрати у відношенні нього інший запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , просив обрати у відношенні його підзахисного більш м'який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;
при ризику вчинення ним подальших правопорушень;
при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, не можна не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14 березня 1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слідчий суддя вважає що є наявність існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КК України переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України з урахуванням встановлених ризиків, відсутні підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід, окрім тримання під вартою зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.
Крім цього, слідчим суддею враховуються обставини, визначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоров'я, тяжкість покарання.
Вказане свідчить, що запобігання встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового слідства.
З урахуванням положень ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя вважає можливим не призначити розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 176-179, 180, 182, 194, 196, 370, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене із заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР під №12026082050000459 від 28 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном шістдесят днів у слідчому ізоляторі УДПтСУ м. Запоріжжя.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали слідчого судді доручити співробітникам Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.
Строк тримання ОСОБА_5 під вартою рахувати з 27 лютого 2026 року з 22 години 42 хвилини.
Термін дії ухвали закінчується 30 квітня 2026 року о 22 годині 42 хвилини.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1