4 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 646/3270/20
провадження № 61-4696св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Погосян Маргарита Арсенівна, на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року, постановлену суддею Єжовим В. А., та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, ухвалену колегією у складі суддів Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про забезпечення позову
1 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О., про скасування запису про державну реєстрацію права.
Позовна заява мотивована тим, що 31 жовтня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. за заявою
АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості
за договором кредиту від 19 травня 2006 року № 830/1-27/14-3/06-110
у розмірі 35 833,43 доларів США.
Вказаний виконавчий напис стягувач пред'явив до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Бабенку Д. А.
(далі - приватний виконавець), який відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.
Під час примусового виконання вказаного виконавчого напису приватний виконавець призначив електронні торги з продажу належної боржнику
квартири АДРЕСА_1 , яка перебувала в іпотеці
в АТ «Укрсоцбанк».
Вказані електронні торги не відбулися, тому приватний виконавець передав зазначену квартиру стягувачу відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі постанови та акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу 15 лютого 2019 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О. видав свідоцтво № 597 на право власності АТ «Укрсоцбанк»
на квартиру АДРЕСА_1 .
15 лютого 2019 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О. прийняв рішення (індексний номер 45552500) про реєстрацію права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк», про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вніс запис № 30317337.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року у справі № 646/4009/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року та постановою Верховного Суду
від 20 травня 2021 року, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. за договором кредиту від 19 травня
2006 року № 830/1-27/14-3/06-110, укладеним АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, під час примусового виконання якого належну позивачу квартиру передано стягувачу, він вважав незаконним вибуття з його власності спірної квартири і просив повернути безпідставно набуту АТ «Укрсоцбанк» квартиру
АДРЕСА_1 шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 30317337 про реєстрацію за банком права власності на вказану квартиру.
22 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити усім суб'єктам державної реєстрації, які діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме квартири
АДРЕСА_1 , та передати вказану квартиру на зберігання позивачу.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що після подання позовної заяви ОСОБА_1 отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири
АДРЕСА_1 , відповідно до якого спірну квартиру банк відчужив ОСОБА_2 .
Разом з тим, зазначив, що на час подання позову власником спірної квартири було АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», тобто оспорюване нерухоме майно відчужено під час розгляду справи судом.
Посилаючись на вказані обставини, вважав, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить захист його порушеного права, призведе до необхідності уточнення позовних вимог, а також істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено усім суб'єктам державної реєстрації, які діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме квартири
АДРЕСА_1 .
Передано ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 на зберігання.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Погосян М .А., задоволено частково.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року в частині передачі на зберігання ОСОБА_1 квартири
АДРЕСА_1 скасовано, у задоволенні вимог заяви в цій частині відмовлено.
В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.
Скасовуючи частково ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що застосування заходів забезпечення позову шляхом передачі квартири на зберігання позивачу не відповідає вимогам закону, оскільки порушує право
ОСОБА_2 на користування належним йому майном.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що заборона усім суб'єктам державної реєстрації, які діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті унеможливить зміну власника спірного майна до моменту закінчення розгляду справи, що, у свою чергу, відповідає меті забезпечення позову, тому є достатнім заходом забезпечення даного позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Погосян М. А., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року в частині, залишеній без змін апеляційним судом, та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року скасувати і відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що правові підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову відсутні; суди першої та апеляційної інстанцій не залучили його до участі у справі під час розгляду заяви про забезпечення позову, проте майно, на яке накладено арешт, на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали належало йому на праві власності (з 5 червня 2020 року).
Отже, у судів першої та апеляційної інстанцій були відсутні правові підстави для накладення обтяження на майно особи, яка не залучена до участі у справі.
Вказує, що оскаржувані судові рішення обмежують його право на вільне володіння та розпорядження своїм майном.
Крім того, посилається на те, що заява (клопотання) про забезпечення позову складена з порушенням частини другої статті 151 ЦПК України, оскільки подана до відкриття провадження у справі та в ній не зазначені відомості щодо повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Позиція інших учасників справи
У липні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість її доводів, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Червонозаводського районного суду
м. Харкова від 14 липня 2020 року в частині, залишеній без змін апеляційним судом, та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом позову на час постановлення місцевим судом ухвали про забезпечення доказів було повернення безпідставно набутого АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 30317337 про реєстрацію за банком права власності на вказану квартиру.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (далі - інформаційна довідка з реєстру) від 21 червня 2019 року № 171306443 суди встановили, що право власності на спірну квартиру на час пред'явлення позову було зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».
З інформаційної довідки з реєстру від 15 червня 2020 року № 212553008 суди встановили, що після пред'явлення позову, а саме 5 червня 2020 року, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Одарченко М. С. зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру.
14 липня 2020 року суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу про забезпечення позову.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2023 року прийнято до розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: АТ «Альфа-Банк», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О., про витребування майна, який був поданий ОСОБА_1 до суду першої інстанції 15 квітня 2021 року, та призначено справу до розгляду.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України). За змістом наведених норм це стосується майна, що належить відповідачу.
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
З огляду на викладене, забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Вживаючи заходи забезпечення позову шляхом заборони усім суб'єктам державної реєстрації, які діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , суди керувалися тим, що між сторонами виник спір і невжиття вказаних заходів забезпечення позову у разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 мотивував її саме доводами про те, що заява про забезпечення позову розглянута без його участі та без залучення його до участі у справі як відповідача, чим порушені його права.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що:
- на момент пред'явлення позову (28 травня 2020 року) спірна квартира була зареєстрована за АТ «Укрсоцбанк»;
- після реєстрації позовної заяви у суді (1 червня 2020 року) АТ «Укрсоцбанк» відчужив квартиру ОСОБА_2 на підставі укладеного 5 червня 2020 року договору купівлі-продажу;
- враховуючи зазначені обставини та для запобігання подальшого відчуження квартири, позивач 22 червня 2020 року звернувся із заявою про забезпечення позову.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції врахував обставини та те, що позивач у подальшому заявив до ОСОБА_2 вимогу про витребування зазначеної квартири.
Колегія суддів зауважує, що забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання завдання значної шкоди позивачу.
Суд апеляційної інстанції надав оцінку позиції ОСОБА_2 щодо забезпечення позову, яке стосується його майна, врахував, що це майно ним набуто одразу після пред'явлення позову, та, додержавшись принципу змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Про додержання зазначених принців свідчить також те, що апеляційний суд обґрунтовано зауважив про врахування прав та інтересів ОСОБА_2 , який на час апеляційного перегляду справи залучений відповідачем до участі у справі, шляхом вжиття саме заборони вчинення реєстраційних дій щодо майна, а відтак забезпечив позов менш обтяжливим для відповідачу заходом та скасував ухвалу місцевого суду в частині передачі квартири на зберігання відповідача, відмовивши у відповідній частині заяви про забезпечення позову.
За таких обставин суд першої інстанції у відповідній частині та апеляційний суд правильно визначилися з нормами права, які підлягають застосуванню, надали обґрунтовану правову оцінку співмірності заявленого виду забезпечення позову, реальній наявності ризиків невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірної квартири.
Враховуючи, що АТ «Укрсоцбанк» після пред'явлення позову здійснило дії з відчуження вказаної квартири на користь ОСОБА_2 , висновок судів щодо співмірності заявленого позивачем виду забезпечення позову (заборони вчинення реєстраційних дій) заявленим позовним вимогам та необхідності його застосування є законним та обґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що метою забезпечення позову у цій справі є збереження зареєстрованого за відповідачем майна для виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Відповідні заходи забезпечення позову (заборони вчинення реєстраційних дій) лише тимчасово обмежують право ОСОБА_2 на розпорядження належним йому майном та жодним чином не впливають на реалізацію права володіння та користування ним.
Доводи касаційної скарги проте, що суди першої та апеляційної інстанцій не залучили його до участі у справі під час розгляду заяви про забезпечення позову відхиляються касаційним судом, оскільки на час перегляду оскаржуваної ухвали місцевого суду в апеляційному порядку ОСОБА_2 вже був залучений до участі у справі як відповідач. При цьому апеляційний суд надав оцінку відповідним запереченням ОСОБА_2 , з урахуванням яких вжив менш обтяжливий захід забезпечення позову, ніж суд першої інстанції.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і доводи заявника про обмеження його права на вільне володіння та розпорядження своїм майном, оскільки суди в цій справі вжили тимчасові заходи, направлені на недопущення складнення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання завдання значної шкоди позивачу.
Отже доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині, залишеній без змін апеляційним судом, та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК
України оскаржувані судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанцій в частині, залишеній без змін апеляційним судом, та постанови апеляційного суду, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції у відповідній частині та постанови апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Погосян Маргарита Арсенівна, залишити без задоволення.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року в частині, залишеній без змін апеляційним судом, та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко Є. В. Петров В. В. Сердюк О. М. Ситнік