02 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 14/41-10-1005
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б. , Багай Н.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі
за позовом Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат "
до Відкритого акціонерного товариства " Стальканат "
про зобов'язання вчинити певні дії
12.02.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №14/41-10-1005, подана 12.02.2026 через систему «Електронний суд».
Перевіривши матеріали касаційної скарги першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури, Верховний Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 задоволено позов Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат " до Відкритого акціонерного товариства " Стальканат ", а саме: визнано договір купівлі -продажу нерухомого майна №272, укладений 31.03.2006 Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувною промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат " та ВАТ « Стальканат " дійсним. Визнано за Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувною промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат " право власності на нерухоме майно -причал №130, загальною площею 288,7 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, с. Чорноморка , який складається з: Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "А"площ. 25,9 м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Б"площ. 25,9 м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "В"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Г"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Д"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Е"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Ж" площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "З" площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "И" площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "К"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Л"площ. 25,9. м.кв. вбиральні літ. "М" площ. 3,8 м.кв. огорожі № 1, 2, 3 з металевої сітки довжиною 195,8м., що розташовані на земельній ділянці площею 1006кв.м. у с. Чорноморка, м. Одеса. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства « Стальканат " на користь Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувною промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат " 187,00 грн держмита, 236,00 грн за ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки прийняте рішення порушує права та інтереси Одеської міської ради як особи, яка не була залучена до участі у справі. Крім того скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005. В обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження прокурор зазначав, що у даному випадку належним відповідачем у справі має бути Одеська міська рада , яка є власником земельної ділянки, на якій розташовано спірне нерухоме майно, яке прокурор вважає самочинно збудованим. Проте, оскаржуване рішення ухвалене за відсутності Одеської міської ради , оскільки вона не була учасником справи, що позбавило останню можливості оскаржити відповідне судове рішення у визначений законом строк.
Також прокурор зазначає, що про існування оскаржуваного рішення у даній справі він дізнався лише з матеріалів кримінального провадження №12025162480000547 від 25.04.2025. При цьому, прокурор ознайомився з матеріалами справи №14/41-10-1005 лише 03.12.2025, про що в матеріалах справи міститься відповідна відмітка.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 року, зокрема, визнано наведені заявником причини пропуску строку неповажними, апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у задоволенні клопотання керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неповажність підстав пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також те, що прокурором не наведено інших об'єктивних обставин щодо поважності причин пропуску строку на оскарження рішення.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 01.04.2010, повний текст рішення підписано також 01.04.2010, 22.12.2025 прокурором в особі Одеської міської ради через систему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005. Тобто, апеляційна скарга у даному випадку подана через більше, ніж 15 років після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням, суд апеляційної інстанції врахував приписи Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" та сталу позицію Верховного Суду, які у сукупності свідчать про те, що апеляційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній на час звернення із такою апеляційною скаргою.
Апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Ні прокурор, ні Одеська міська рада не є учасниками справи №14/41-10-1005 та, відповідно, не приймали участі у розгляді останньої в суді першої інстанції, а тому, обґрунтовуючи пропуск строку на апеляційне оскарження посиланням на те, що про існування даного спору прокурору стало відомо лише з матеріалів кримінального провадження №12025162480000547, яке відкрито 25.04.2025, апелянт не зазначив (з наданням відповідних доказів на підтвердження своєї позиції), коли саме, починаючі з 25.04.2025, він дізнався про справу №14/41-10-1005.
Зі змісту доданих прокурором до апеляційної скарги документів апеляційним судом було з'ясовано, що листом від 24.10.2025 за №7261вих-25 Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Господарського суду Одеської області з проханням про надання доступу до матеріалів справи №14/41-10-1005.
При цьому, у вказаному листі прокурор послався на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 у справі №947/37947/25 (провадження №1-кс/947/15545/25), якою надано дозвіл Київській окружній прокуратурі міста Одеси (яка здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12025162480000547 від 25.04.2025 за ч. 1 ст. 239, ст. 356 КК України, щодо виявлення в районі території причалу №130 в м. Одеса забруднення земель матеріалами, шкідливими для довкілля, а також щодо здійснення підрізу схилу із подальшим влаштуванням проїзної дороги уздовж причалу №130, що розташований у м. Одеса, с. Чорноморка) на тимчасовий доступ до копій документів у справі №14/41-10-1005, які перебувають у володінні Господарського суду Одеської області з можливістю їх вилучення (виїмки).
Оскільки прокурору з 10.10.2025 (ухвала про задоволення клопотання Київської окружної прокуратури міста Одеси про надання дозволу на доступ до матеріалів справи №14/41-10-1005) було відомо про існування рішення від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005, а відтак, у останнього була можливість для ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення суду, у тому числі і в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З 24.10.2025 у прокурора була можливість для ознайомлення як зі змістом рішення у справі №14/41-10-1005, так і з матеріалами даної справи, і, відповідно, у розумний строк реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005.
Проте, прокурор ознайомився з матеріалами справи №14/41-10-1005 лише 03.12.2025, що свідчить лише про його власне волевиявлення.
Враховуючи вищевикладене, як вже зазначалося вище, Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.01.2026 року апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради залишив без руху; встановив строк для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
23.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшло клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 (повторне), в якому апелянт зазначає про те, що дозвіл на доступ до матеріалів даної справи йому було надано ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 у справі №947/37947/25, у зв'язку з чим він звернувся до господарського суду з клопотання про ознайомлення 27.11.2025 і ознайомився з матеріалами даної справи лише 03.12.2025.
Проте, як зазначалось вище, дані доводи ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у справі №14/41-10-1005 визнані неповажними, а в матеріалах справи міститься звернення Київської окружної прокуратури міста Одеси до Господарського суду Одеської області щодо доступу до матеріалів даної справи від 24.10.2025 за №7261вих-25 (судовий реєстраційний вх.№33745/25 від 24.10.2025).
Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, скаржник жодним чином не наводить інших аргументів щодо наявності поважних та виключних причин пропуску відповідного строку, а лише конкретизує свої дії після з 10.10.2025 щодо встановлення свого права на апеляційне оскарження у даній справі та вважає, що відповідні заходи є обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було подано до суду апеляційної інстанції 22.12.2025.
Отже, апелянтом не вказано будь-яких інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження у справі №14/41-10-1005, що свідчить про невиконання вимог вищевказаної ухвали суду апеляційної інстанції від 12.01.2026 про залишення апеляційної скарги без руху.
Частинами 2 та 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України визначено, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14).
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Обставинами непереборної сили для пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
З огляду на те, що наведені прокурором обставини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення не є поважними та об'єктивно непереборними, а залежали виключно від суб'єктивної поведінки та волевиявлення скаржника, а також те, що прокурором у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції правомірно визнав зазначені прокурором підстави для поновлення пропущеного процесуального строку не поважними.
Відповідно до частини 4 статті 260 ГПК України, якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У такий спосіб, зазначені доводи скаржника, не спростовують правильності процесуальних дій суду апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачене Господарським процесуальним кодексом України.
Приписами частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже, приписи чинного господарського процесуального законодавства надають Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
За таких обставин Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №14/41-10-1005 на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №14/41-10-1005.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді: Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай