02 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 920/11/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
перевіривши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради
на рішення Господарського суду Сумської області (Вдовенко Д.В.)
від 27.05.2025 р.
та на постанову Північного апеляційного господарського суду (А.О. Мальченко, А.І.Тищенко, Ю.Б. Михальська)
від 11.12.2025 р. (повний текст складено 14.01.2026)
у справі за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивачів:
1. Державної екологічної інспекції у Сумській області
2. Сумської міської ради
до Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради
про стягнення 1 309 646,88 грн
1. Керівник Окружної прокуратури міста Суми звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі позивачів: Державної екологічної інспекції у Сумській області (далі - Позивач 1) та Сумської міської ради (далі - Позивач 2) з позовом до Комунального підприємства «Міськводоканал» (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 1309646,88 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України.
2. Господарський суд Сумської області рішенням від 27.05.2025 р., залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 11.12.2025 р. у справі №920/11/25, позов задовольнив, стягнув з Відповідача 1 309 646,88 грн шкоди на користь Позивача 2 з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.
3. Скаржник, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі №920/11/25.
4. У прохальній частині касаційної скарги Скаржник просить:
- прийняти касаційну скаргу до провадження;
- скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі №920/11/25 і передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.
5. Підставою касаційного оскарження Скаржником зазначено пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. Ознайомившись з текстом касаційної скарги Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)
справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
10. Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11. Згідно з частиною 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
13. Предметом спору у цій справі є стягнення 1309646,88 грн, що менше, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 514 000,00 грн).
14. Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
15. В своїй касаційній скарзі Скаржник зазначає, що розгляд справи має істотне значення не лише для сторін спору, а й для формування підходів до застосування природоохоронного законодавства у діяльності суб'єктів господарювання. (підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
16. Розглянувши викладені Скаржником доводи щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що твердження Скаржника про те, що касаційна скарга у справі № 920/11/25 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними з огляду на таке.
17. Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
18. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
19. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що Скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
20. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
21. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
22. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
23. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
24. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
25. Поряд із цим касаційна скарга Скаржника не містить належних доводів в обґрунтування того, що касаційна скарга у справі №920/11/25 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики чи містить виключну правову проблему та/або стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; у касаційній скарзі відсутні докази кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
26. У пункті 2 частини 3 статті 287 ГПК України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається на Скаржника.
27. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що Скаржником не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
28. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судове рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність належного обґрунтування випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 920/11/25 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №920/11/25 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова