18 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 922/319/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Іноземного підприємства "Малахіт"
на постанову Східного апеляційного господарського суду (Сгара Е.В., Россолов В.В., Склярук О.І.)
від 09.10.2025 (повний текст складено 09.10.2025)
у справі за позовом Іноземного підприємства "Малахіт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Харківського квартирно-експлуатаційного управління
про стягнення 445134,78 грн
1. Іноземне підприємство "Малахіт" (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент" (далі - Відповідач) про стягнення грошових коштів, витрачених Позивачем на оплату комунальних послуг за вересень 2022 за договором про постачання електричної енергії № 5-405К від 23.03.2022 у розмірі 445134,78 грн.
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2025 у справі №922/319/25 позов задоволено повністю.
3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 вказане рішення скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
4. Скаржник (Позивач), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2025, в якій просить:
- відкрити касаційне провадження за даною касаційною скаргою Іноземного підприємства "Малахіт";
- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 922/319/25;
- залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 09 червня 2025 року у справі № 922/319/25;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент" на користь Іноземного підприємства "Малахіт" судові витрати, пов'язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
5. Перевіривши касаційну скаргу Іноземного підприємства "Малахіт", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
6. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
7. Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
8. Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
9. Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривні.
11. Предметом спору у цій справі є стягнення 445 134,78 грн, що менше, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 514 000,00 грн).
12. У касаційній скарзі Скаржник зазначає, що скарга стосується питань права, що мають фундаментальне значення, а наявність фундаментальної правової проблеми Скаржник пояснює необхідністю надання Верховним Судом єдиного тлумачення застосування статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема щодо розмежування форм безпідставного збагачення ("набуття" та "збереження" майна) та стандартів доказування (статті 74, 86 ГПК України) у складних тристоронніх правовідносинах, де дії однієї сторони створюють перешкоди для прямого доказування іншою стороною. Також Скаржник посилається на наявність різної практики Східного апеляційного господарського суду у справах з тими ж сторонами та подібними фактичними обставинами.
13. Суд зауважує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
14. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
15. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
16. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення того, чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
17. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
18. Поряд із цим, касаційна скарга Іноземного підприємства "Малахіт" не містить належних доводів, які б свідчили про те, що справа № 922/319/25 містить виключну правову проблему та/або стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; у касаційній скарзі відсутні докази кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
19. Також Суд звертає увагу на те, що наявність різних рішень Східного апеляційного господарського суду у справах за участі тих самих сторін та стосовно тих самих об'єктів нерухомості не свідчить про наявність фундаментальної правової проблеми у застосуванні статті 1212 ЦК України та стандартів доказування, як про це стверджує Скаржник. У кожній справі суд відповідно до приписів статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. З огляду на це відмінність рішень суду у різних справах може виплавати з різної сукупності доказів та не є показником наявності проблеми у застосуванні норми права.
20. Також на думку Скаржника існують підстави для касаційного оскарження, передбачені підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, а саме: справа має виняткове значення для скаржника та становить значний суспільний інтерес. Однак стверджуючи про системні наслідки оскаржуваної постанови, що виходять за межі даного спору, Скаржник не наводить аргументів, які би свідчили про відповідність кількісним та якісним критеріям, необхідним для висновку про наявність в даному випадку значного суспільного інтересу.
21. Суд також відхиляє доводи Скаржника, якими він обґрунтовує виняткове значення для Скаржника, про те, що оскаржувана постанова створює несприятливу преюдицію для всіх майбутніх аналогічних спорів Скаржника проти Відповідача щодо стягнення комунальних платежів за наступні періоди та призведе до автоматичної відмови у задоволенні цих позовів судами нижчих інстанцій. Вказане спростовується наявністю різних судових рішень суду апеляційної інстанції у справах, що стосуються правовідносин між тими ж сторонами, про що вказує сам Скаржник.
22. Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для Скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь Скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
23. Інші доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
24. Пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
25. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що Іноземним підприємством "Малахіт" не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а"-"в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
26. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 922/319/25 за касаційною скаргою Іноземного підприємства "Малахіт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/319/25 за касаційною скаргою Іноземного підприємства "Малахіт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді І. Кондратова
В. Студенець