8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2681/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Богодухів в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Фонд державного майна України, м. Київ
до Краснокутської селищної ради Богодухівсього району Харківської області, Харківська обл., Богодухівський р-н, селище Краснокутськ, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національна академія аграрних наук України, м. Київ, Інститут овочівництва і баштанництва НААН України, селище Селекційне, Харківський район, Харківська область, Державне підприємство "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України", село Пархомівка, Богодухівський р-н, Харківська обл., Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАРІУС-2007", село Пархомівка, Богодухівський р-н, Харківська обл., Приватне підприємство "НК Плюс", селище Павлівка, Богодухівський р-н, Харківська обл., Приватне підприємство "Світлана", село Мурафа, Богодухівський р-н, Харківська обл.
про витребування земельних ділянок на користь держави
за участю представників учасників справи:
прокурора - Кадацької Д.М.;
позивача - Чернявського А.В.;
відповідача - Саміло В.В.;
третіх осіб - Корольова І.М. (ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України"); Федосієнко О.В. (ТОВ "Заріус-2007"); Порохня Г.М. (ПП "Світлана");
інші представники учасників справи - не з'явилися;
Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, позивач, до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, відповідач, в якому просить суд витребувати з власності територіальної громади в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (ЄДРПОУ 04397359) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2433436963235); 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476851863020); 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475796263020); 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475773763020); 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476634863020); 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2474469263020);6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2525939263020); 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473994063020); 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476600663020); 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2474294563020); 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475824063020); 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476726663020); 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475812763020); 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2474376663020); 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473476963020); 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473938363020); 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473386463020); 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473324963020) - які розташовані за межами населених пунктів на території Богодухівського району Харківської області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірні 18 земельних ділянок відносяться до особливо цінних земель як відповідно до їх правового статусу (були дослідним полем), так і відповідно до їх якісних характеристик (агровиробнича група ґрунтів 53е), а отже вказані земельні ділянки відносяться до державної власності і не можуть бути передані до комунальної власності. Заволодіння Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області спірними земельними ділянками, що належить до земель державної власності суперечить діючим вимогам законодавства.
Судові витрати по справі прокурор просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 06.08.2025 позовну заяву керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області залишено без руху.
08.08.2025 від прокурора до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій прокурор просить суд залучити до розгляду судової справи №922/2681/25 на стороні відповідача в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Національну академію аграрних наук України та Інститут овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України, ТОВ "Заріус-2007", ПП "НК ПЛЮС", ПП "Світлана".
Ухвалою суду від 12.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національну академію аграрних наук України, Інститут овочівництва і баштанництва НААН України, Державне підприємство "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАРІУС-2007", Приватне підприємство "НК Плюс", Приватне підприємство "Світлана".
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
25.08.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на те, що вилучення спірних земельних ділянок відбулося за добровільною згодою всіх заінтересованих сторін, включаючи ДП "Пархомівське" (лист від 13.08.2007 № 221), Інститут картоплярства УААН (лист від 14.08.2007 № 299), Пархомівську сільську раду (лист від 13.08.2007 № 02-15/656) та Президію Української академії аграрних наук (постанова від 20.09.2007, протокол № 14). Розпорядження Краснокутської РДА № 380 від 11.10.2007 було видано на підставі цих документів та висновку комісії з земельних питань від 10.10.2007, з обґрунтуванням економічної недоцільності подальшого використання земель ДП "Пархомівське" (відділення "Піонер" було віддалене, відсутнє працездатне населення, додаткові витрати на логістику). Згода Президії УААН, як органу управління майном академії (ст. 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу"), була отримана, що відповідало вимогам законодавства. Спірні земельні ділянки не були виключно "дослідними полями" в розумінні ст. 150 ЗК України (в редакції з 01.01.2002 по 01.01.2013), оскільки ДП "Пархомівське" добровільно відмовилося від них через недоцільність, і вони перейшли до земель запасу для залучення інвестицій та раціонального використання (лист Краснокутської РДА від 01.08.2007 № 01-38/1188). Подальша передача земель в оренду (розпорядження № 445 від 17.12.2008, № 417 від 18.11.2008, № 284 від 09.10.2009) та у комунальну власність (наказ ГУ Держгеокадастру № 13-ОТГ від 09.12.2020, рішення селищної ради № 45-VII від 22.12.2020) відбулася законно, оскільки ГУ Держгеокадастру, як уповноважений орган (ст. 122 ЗКУ в редакції 2020), провів інвентаризацію та передав землі запасу відповідно до Указу Президента № 449/2020 та Постанови КМУ № 1113 від 16.11.2020. Реєстрація права комунальної власності в 2021 році підтверджує легітимність набуття. Рішення Краснокутської селищної ради ІІІ сесії VIII скликання від 22.12.2020 № 45 - VIII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" вказані земельні ділянки прийнятті у комунальну власність. На виконання цього рішення земельні ділянки зареєстровані на праві комунальної власності за Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області. Отже, Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області керувалася виключно в межах наданих повноважень та згідно чинного законодавства, а саме на момент прийняття вказаних земельних ділянок керувалась нормами ст. 12, 116, 117, 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", Наказу Держгеокадастру від 07.11.2020 № 485 "Деякі питання передачі земельних відносин сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності", а, отже, під час прийняття сесією селищної ради рішення діяла в межах чинного законодавства України.
Відповідач зазначає, що до селищної ради не надходило жодних повідомлень щодо неправомірності передачі спірних земельних ділянок на момент розгляду та винесення рішення № 45 - VIII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" від органів прокуратури чи інших державних органів, жоден із виданих правовстановлюючих документів (рішень, наказів, договорів) не був скасований у судовому порядку тому доводи прокурора про те, що відбулося протиправне заволодіння земельними ділянками вважає безпідставними. Передача у комунальну власність у 2020 році відповідала ст. 117 ЗК України та спеціальному законодавству про децентралізацію, де ГУ Держгеокадастру уповноважене передавати землі запасу. Оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області саме видало наказ № 13-ОТГ, воно визнало землі запасу, а не спірними. Позов від імені ГУ Держгеокадастру у Харківській області суперечить його ж діям.
Також, відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" яким внесено зміни до розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України що: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. Враховуючи дану норму всі землі за межами населених пунктів, які не є державною власністю, переходять у комунальну власність. На переконання відповідача, теза прокурора, що в період з 04.08.2021 по 21.11.2021 рік відбулося протиправне заволодіння вказаними земельними ділянками не відповідає дійсності, так як відповідач діяв в межах чинних норм Земельного кодексу України. Спірні земельні ділянки вибули за волею держави: згода ДП "Пархомівське", Інституту, Президії УААН та РДА (постанова президії № 14 від 20.09.2007). Відповідач набув землі безвідплатно від ГУ Держгеокадастру як землі запасу, добросовісно, без знання про можливі порушення (практика КЦС ВС від 28.10.2019 у справі № 362/122/15-ц: якщо вибуло за волею, витребування від добросовісного неможливе). Таким чином, на думку відповідача, віндикаційний позов не підлягає задоволенню.
Також представник відповідача зазначає, що володіння відповідача почалося з реєстрації права в 2021 році, але вилучення земельних ділянок, як юридичний факт, відоме з 2007 року. Держава (через НААН та ГУ Держгеокадастру) знала про вилучення, оскільки сама ініціювала процес (згода Президії). Позовна давність (3 роки за ст. 257 ЦК України) спливла до 2010 року.
25.08.2025 до суду від 3-ї особи ТОВ "ЗАРІУС-2007" надійшов відзив на позовну заяву, в якому 3-тя особа вважає позов прокурора таким, що не містить жодних правових підстав для його задоволення. В обґрунтування заперечень зазначає, що рішення судів, що набрали законної сили (справи №922/3398/13 та №922/230/22), є обов'язковими відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ГПК України, і їх перегляд без нових обставин суперечить принципу правової визначеності. Аналіз позовної заяви від 01.08.2025 та повідомлень Богодухівської окружної прокуратури від 27.05.2025 і 03.07.2025 свідчить про відсутність нових фактів чи доказів, які б виправдовували повторне звернення до суду. Відсутність нових підстав суперечить ст. 75 ч. 4 ГПК України.
3-тя особа зазначає, що цільове призначення спірних земельних ділянок - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель- землі сільськогосподарського призначення, на момент переходу права власності з державної у комунальну власність, перебували у користуванні на правах оренди в юридичних осіб приватної форми власності. Отже, спірні земельні ділянки не підпадали під виключення щодо переходу права власності з державної у комунальну власність, що встановлені пунктом 24 розділу Х Земельного кодексу України. Реєстрація права власності на земельні ділянки була проведена після набрання чинності п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України відповідно до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Передача земель була здійснена на виконання Указу Президента України №449/2020 та постанови КМУ №1113 від 16.11.2020, що підтверджує її відповідність державній політиці земельної реформи. Верховний Суд у справі №910/10445/20 від 23.03.2021 підтвердив законність передачі земель у комунальну власність за умови дотримання процедури, передбаченої ст. 117 ЗК України, що було виконано у даному випадку.
Крім того, 3-тя особа зазначає, що твердження прокурора, що спірні земельні ділянки є особливо цінними землями, розпорядження якими належить Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України, не підтверджені жодними доказами. Позивач зобов'язаний надати докази (наприклад, звіти про бонітування ґрунтів станом на 2007 рік), які підтверджують статус спірних земель як особливо цінних, що відсутні у матеріалах справи відповідно до ст. 77 ГПК України. Спірні земельні ділянки використовувалися для товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01) і перебували в оренді у приватних юридичних осіб, що суперечить їх класифікації як дослідних полів. Не всі землі сільськогосподарського призначення, які передані в користування дослідних установ та закладів є особливо цінними. Зокрема, згідно статті 150 ЗК України, особливо, цінними являються лише землі дослідних полів цих установ. При цьому, згідно Державного акту на право постійного користування землею, земельні ділянки були передані ДП ДГ "Пархомівське" у тому числі, крім іншого, для обробітку, чіткого розмежування земельних ділянок для науково-дослідних робіт, чи для обробітку немає. Так, відповідно до порівняльної відомості складу земельних угідь земельні ділянки, які знаходяться в межах ДП ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН становили собою сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя, зокрема, угіддя зайняті ріллею, сіножатями, пасовищами, перелогами, лісами, водою, заболоченостями, площі під господарськими шляхами, деревно-кущові насадження, під громадськими дворами та забудовою, кладовища та скотомогильники, очисні споруд (стор. 84 додатків до позовної заяви, таблиця характеристик полів сівооборотів). Не всі землі дослідних господарств належать до фонду земель виключно дослідних полів. Тому, Постанова президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол № 14) "Про вилучення землі із землекористування ДП ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" про надання згоди на вилучення із землекористування ДП ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" земельних ділянок загальною площею 1091,4 га до земель запасу Пархомівської сільської ради, не суперечили чинному земельному законодавству, оскільки доказів того, що ці 1091,4 га землі належали до фонду дослідних полів, позивачем не надані.
3-тя особа вказує, що добровільна відмова ДП "ДГ Пархомівське" від земель (лист від 13.08.2007) відповідає ст. 142 ЗК України, а розпорядження Краснокутської РДА від .10.2007 №380 було видано в межах повноважень за ст. 149 ЗК України (редакція 2007 року). Передача земель у комунальну власність не порушує інтереси держави, оскільки територіальні громади є суб'єктами права власності від імені держави (ст. 13 Конституції України). Відповідно до ст. 83 ЗК України та п. 24 Перехідних положень ЗК України землі, передані Краснокутській селищній раді, відповідають критеріям комунальної власності. ТОВ "ЗАРІУС-2007" на законних підставах орендує спірні земельні ділянки з 2007 року, своєчасно сплачує орендну плату та використовує землі за цільовим призначенням (код 01.01) відповідно до ст. 95 ЗК України. Відсутність претензій з боку орендодавця та позитивні висновки про стан земель підтверджують добросовісність орендаря, що виключає підстави для визнання договорів недійсними.
На думку 3-ої особи оскарження розпорядження №380 від 11.10.2007 після 2007 року є недопустимим через сплив строку позовної давності (3 роки за ст. 256 ЦК України), а підстав для його поновлення не надано.
26.08.2025 до суду від 3-ої особи ПП "Світлана" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому 3-тя особа проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні. Свої заперечення 3-тя особа обґрунтовує тим, що спірні земельні ділянки не підпадали під виключення щодо переходу права власності з державної у комунальну власність, що встановлені пунктом 24 розділу Х Земельного кодексу України. Окрім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав право власності за Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397359) на спірні земельні ділянки, що перебувають у користуванні ПП "СВІТЛАНА" на правах оренди, зареєстровано: кадастровий номер 6323585500:05:001:0440 - 04.08.2021, кадастровий номер 6323585500:05:001:0441 - 05.10.2021, - надалі спірні земельні ділянки. Отже, реєстрація права власності на земельні ділянки була проведена після набрання чинності п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України відповідно до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Третя особа вказує, що позивачем не доведено неправомірність прийняття Краснокутською селищною радою спірних земельних ділянок у комунальну власність, рада діяла в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством. Вичерпний перелік земельних ділянок, що не можуть передаватися з державної у комунальну власність зазначений у частині другій ст. 117 ЗК України, а саме: до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність. Як уже зазначалося, цільове призначення земельних ділянок на момент передачі - 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, на момент передачі з державної у комунальну власність земельні ділянки перебували у користуванні на правах оренди у юридичних осіб приватної форми власності. Отже, жодних заборон, обмежень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної у комунальну власність у період з 18.11.2020 по 22.11.2021 не було, а тому доводи позивача щодо неправомірності передачі, на переконання 3-ї особи, є безпідставними та необґрунтованими. Таким чином, з огляду на положення п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту, правомірно були передані з державної у комунальну власність.
Третя особа вказує, що розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" припинено право постійного користування Державного підприємства дослідного господарства "Пархомівське" земельними ділянками загальною площею 1091,4 га, в тому числі: ріллі - 856,6 га, перелоги - 103,4 га, сіножаті - 17,5 га, пасовищ - 56,0 га, під ставками - 1,5 га, під господарськими шляхами і прогонами - 8,4 га, лісові землі - 19,1 га, полезахисних смуг - 28,9 га за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради. Відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. Окрім того, станом на момент винесення спірних розпоряджень, на прокуратуру покладалася функція здійснення протесту щодо розпоряджень голови райдержадміністрації, якщо вони суперечили законодавству. Ця функція була частиною ширших наглядових повноважень прокуратури, спрямованих на забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Протест прокурора був одним з інструментів, за допомогою яких прокуратура могла реагувати на незаконні акти, зокрема, розпорядження голови райдержадміністрації. Якщо прокурор вважав, що розпорядження суперечить закону, він мав право опротестувати його, що зобов'язувало відповідний орган переглянути своє рішення. При цьому, органи прокуратури, що були наділені відповідними повноваженнями та обов'язками, мали можливість у разі встановлення порушень, з 2007 року опротестувати спірне розпорядження, однак, станом на цей час розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" чинне, не оскаржене. Відповідно до пояснювальної записки до проекту розпорядження "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" метою і завдання прийнятого розпорядження є добровільна відмова від земельних ділянок, які використовуються ДП "Пархомівське" економічно недоцільно. На момент винесення спірного розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації була згода землекористувача і погодження Президії Української Академії аграрних наук на вилучення земельних ділянок. Розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів, на момент винесення спірного розпорядження була саме районна державна адміністрація. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень Пунктом а частини п'ятої ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для а) сільськогосподарського використання. Частиною десятою ст. 149 ЗК України встановлено, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку. З 2007 року жодних заперечень від ДП ДГ "Пархомівське" щодо неправомірного вилучення земельних ділянок не надходило. До компетенції Краснокутської районної державної адміністрації належить вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання без зміни цільового призначення. Виняток становлять лише особливо цінні земельні ділянки державної власності, вилучення яких віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. При цьому, виключний перелік земельних ділянок, вилучення яких віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, наведений у частині другій ст. 150 Земельного кодексу України, з якого вбачається, що за погодженням Кабінету Міністрів України здійснюється вилучення земель особливо цінних зі зміною цільового призначення. У даному випадку зміни цільового призначення не було. Земельні ділянки не вилучалися для використання, визначеному частиною другою ст. 150 Земельного кодексу України.
Також, 3-тя особа зауважує, що не всі землі сільськогосподарського призначення, які передані в користування дослідних установ та закладів є особливо цінними. Зокрема, згідно статті 150 ЗК України, особливо, цінними являються лише землі дослідних полів цих установ. При цьому, згідно Державного акту на право постійного користування землею, земельні ділянки були передані ДП ДГ "Пархомівське" у тому числі, крім іншого, для обробітку, чіткого розмежування земельних ділянок для науково-дослідних робіт, чи для обробітку немає. Так, відповідно до порівняльної відомості складу земельних угідь земельні ділянки, які знаходяться в межах ДП ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН становили собою сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя, зокрема, угіддя зайняті ріллею, сіножатями, пасовищами, перелогами, лісами, водою, заболоченостями, площі під господарськими шляхами, деревно-кущові насадження, під громадськими дворами та забудовою, кладовища та скотомогильники, очисні споруди (стор. 84 додатків до позовної заяви, таблиця характеристик полів сівооборотів). Отже, на момент видачі спірного розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації спірні земельні ділянки за своїм складом не могли відноситися до особливо цінних земель через їх не віднесення до дослідних полів.
3-тя особа вказує, що обставини набуття права користування спірними земельними ділянками ПП "СВІТЛАНА", у тому числі і підстави та законність припинення права користування спірними земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське", підстави та законність видання головою Краснокутської районної державної адміністрації розпоряджень щодо передачі спірних земельних ділянок у користування на правах оренди ПП "СВІТЛАНА", підстави та законність прийняття рішень Краснокутської селищною радою Богодухівського району Харківської області щодо прийняття з державної у комунальну власність спірних земельних ділянок неодноразово досліджувались господарським судом, при цьому, у задоволенні позовних вимог прокурора у кожному випадку було відмовлено.
27.08.2025 до суду від 3-ої особи ПП "НК ПЛЮС" надійшов відзив на позовну заяву, в якому 3-тя особа проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень 3-тя особа вказує на те, що вичерпний перелік земельних ділянок, що не можуть передаватися з державної у комунальну власність зазначений у частині другій ст. 117 ЗК України, а саме: до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність. Цільове призначення спірних земельних ділянок на момент передачі - 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, на момент передачі з державної у комунальну власність земельні ділянки перебували у користуванні на правах оренди у юридичних осіб приватної форми власності. Отже, спірні земельні ділянки не підпадали під виключення щодо переходу права власності з державної у комунальну власність, що встановлені ст. 117, пунктом 24 розділу Х Земельного кодексу України. ДП "ДГ "Пархомівське" ІОБ НААН надало згоду на вилучення спірних земельних ділянок із свого користування у зв'язку з економічною недоцільністю подальшого їх використання. Краснокутська районна державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень при прийнятті розпорядження про вилучення спірних земельних ділянок, як розпорядник земель державної власності, оскільки до компетенції районних державних адміністрації належало вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання без зміни цільового призначення (ст.149 ЗК України, у редакції 2007 року).
Також, 3-тя особа зазначає про повторне звернення прокурора до суду з аналогічними вимогами (справи №922/230/22 та №922/2681/25), свідчить про зловживання процесуальними правами, що суперечить ст. 2 ГПК України. Такі дії спрямовані на перешкоджання господарській діяльності ПП "НК Плюс" та порушують принцип правової визначеності, закріплений у ст. 129-1 Конституції України.
02.09.2025 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор вказує, що земля, надана у постійне користування ДП ДГ "Пархомівське" для проведення науково-дослідних робіт, обробітку і впровадження високоефективних технологій виробництва елітного насіння цукрових буряків, зернових культур та соняшнику відноситься до особливо цінних земель державної власності та має спеціальний правовий статус, встановлений нормами Земельного кодексу України, Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність, Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу, Постановою Президії Верховної Ради Української РСР Про статус Української академії аграрних наук, положеннями Статутів Української академії аграрних наук та ДП ДГ "Пархомівське" IK УААН, якими передбачений, зокрема, особливий порядок припинення права користування нею. При цьому, належність земельних ділянок до особливо цінних земель визначається не тільки категорією, цільовим призначенням земельної ділянки або розташованими на ній об'єктами, а ще й метою їх використання та завданнями, які виконуються науково-дослідною установою, якій вони надані у користування. Віднесення земель до особливо цінних визначено законодавцем на підставі як їх природних якостей, так і з урахуванням особливостей використання останніх для певних потреб, в даному випадку такі землі було надано державному підприємству у постійне користування як дослідному господарству. Для вилучення таких земельних ділянок, наданих у постійне користування, із земель державної чи комунальної власності законодавцем установлено особливий порядок, який закріплений у ст. 149, 150 Земельного кодексу України. ДП ДГ "Пархомівське", Інститут картоплярства УААН та Президія Української академії аграрних наук не мали права через "економічну недоцільність" ні відмовлятися від права постійного користування, ні погоджувати вилучення земель, які були передані дослідному господарству в постійне користування для проведення науково-дослідних робіт, обробітку і впровадження високоефективних технологій виробництва елітного насіння цукрових буряків, зернових культур та соняшнику. В свою чергу, в діях Краснокутської районної державної адміністрації вбачається порушення порядку, встановленого ст. 141, 142 Земельного кодексу України, щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП ДГ "Пархомівське", адже як останнє, так і Інститут картоплярства УААН та Президія Української академії аграрних наук надавали свою згоду саме на "вилучення земельної ділянки". При цьому, така "згода" відбулася за ініціативою Краснокутської районної державної адміністрації. А тому, дії ДП ДГ "Пархомівське", Інституту картоплярства УААН та Президії Української академії аграрних наук не можуть бути розцінені як добровільна відмова від права постійного користування землею. Водночас, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні ДП ДГ "Пархомівське", зокрема, ріллі, та особливо цінних земель могло відбуватись лише в порядку, встановленому ст. 149 та 150 Земельного кодексу України на підставі відповідного рішення власника земельної ділянки (у даному випадку держави в особі його уповноваженого органу - Кабінету Міністрів України). Проте, згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.10.2021 №33006/0/2-21 від 13.10.2021, адресованого Богодухівській окружній прокуратурі, Кабінетом Міністрів рішень про вилучення із постійного користування земельних ділянок ДП ДГ "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України не приймалося. Право постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське", які мають режим особливо цінних земель, не припинено у встановленому законом порядку, ГУ Держгеокадастру у Харківській області не мало права передавати Краснокутській селищній раді із державної у комунальну власність спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради. Крім того, враховуючи те, що спірні 18 земельних ділянок відносяться до особливо цінних земель як відповідно до їх правового статусу (були дослідним полем), так і відповідно до їх якісних характеристик (агровиробнича група ґрунтів 53е), а, отже, вказані земельні ділянки відносяться до державної власності і не можуть бути передані до комунальної власності.
Щодо твердження про преюдиціальність попередніх судових рішень та ефективного способу захисту, прокурор зазначає, що попередні справи, на які посилається відповідач (справи №922/3398/13 та №922/230/22), стосувалися зовсім інших правовідносин. Зокрема, вони були пов'язані із припиненням права постійного користування та окремими орендними відносинами, але аж ніяк не із питанням незаконного набуття територіальною громадою права власності на землі у 2020 - 2021 роках. Тобто, у тих процесах не досліджувалося питання законності передачі особливо цінних земель з державної у комунальну власність. У даній справі предмет спору полягає саме у витребуванні земельних ділянок з незаконного володіння територіальної громади та поверненні їх у державну власність. Це якісно інший вид позову - віндикаційний, який спрямований на захист порушеного права власності держави як титульного власника. Отже, відсутні підстави вважати, що наявні рішення судів попередніх років створюють преюдиційність для цієї справи.
Щодо строків позовної давності прокурор вказує, що перебіг позовної давності продовжувався, починаючи з дня введення карантину, а із введенням воєнного стану- зупинився. Враховуючи, що перебіг позовної давності продовжувався та зупинявся у зв'язку із введенням карантину та воєнного стану, на переконання прокурора, слід дійти висновку, що позовна давність не спливла, а тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні. Предметом позову є законність набуття Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області на підстав рішення Краснокутської селищної ради III сесії VIII скликання від 22.12.2020 № 45-VII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" спірними земельними ділянками, право власності на які зареєстровано за територіальної громадою 04.10.2021, номер запису 44398301. Таким чином, з часу прийняття вищевказаного рішення селищної ради та реєстрації права власності на спірні земельні ділянки та звернення прокурора з позовом до суду, строки загальної позовної давності встановлені ст. 257 ЦК України не було пропущено.
18.09.2025 до суду від 3-ої особи ТОВ "Заріус 2007" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник 3-ої особи вказує, що під час вилучення спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення зміна виду цільового призначення, як і категорія земель, не здійснювалася. Добровільна відмова ДП ДГ "Пархомівське" від права користування спірними земельними ділянками (лист від 13.08.2007) відповідає вимогам ст. 142 ЗК України. Відповідно до п. 2 постанови ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 29 липня 1991 року N 1370-XII "Про статус Української академії аграрних наук" за Українською академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ. Порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії. Статтею 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (в редакції 2007 року) визначено, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Постановою Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол № 14) "Про вилучення землі із землекористування ДП ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" надана згода на вилучення із землекористування ДП ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" земельних ділянок загальною площею 1091,4 га до земель запасу Пархомівської сільської ради. Припинення права постійного користування спірними земельними ділянками було здійснено у чіткому дотриманні законодавства України. Передача земель з державної у комунальну власність була здійснена на виконання Указу Президента України №449/2020, постанови КМУ №1113 від 16.11.2020, пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, що підтверджує її відповідність державній політиці земельної реформи. Верховний Суд у справі №910/10445/20 від 23.03.2021 підтвердив законність передачі земель у комунальну власність за умови дотримання процедури, передбаченої ст. 117 ЗК України, що було виконано у даному випадку. Передача земель у комунальну власність не порушує інтереси держави, оскільки територіальні громади є суб'єктами права власності від імені держави (ст. 13 Конституції України). Відповідно до ст. 83 ЗК України та п. 24 Перехідних положень ЗК України землі, передані Краснокутській селищній раді, відповідають критеріям комунальної власності.
30.10.2025 до суду від позивача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшли пояснення, в яких позивач вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області як територіальний орган Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на який відповідно до Положення "Про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області", затвердженого наказом Держгеокадастру 23.12.2021 № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 22.04.2025 № 170) покладено завдання організовувати ведення державного обліку і реєстрації земель, вважає необхідним надати пояснення з приводу віднесення земельних ділянок, що є предметом розгляду у даній справі, до особливо цінних земель. Відповідно до Структури ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь Пархомівської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області (1992 рік) Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області встановлено наступне. Так, земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га розташовані на агровиробничих грунтах, що відносяться до особливо цінних земель. У свою чергу, земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га розташовані на групах грунтів, які не відносяться до особливо цінних земель.
02.11.2025 до суду від представника 3-ої особи ТОВ "Заріус 2007" надійшли додаткові пояснення, в яких 3-тя особа вказує на те, що інформація, яка викладена у додаткових поясненнях позивача, актуальна станом на 1992 рік. Натомість, розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" було прийняте 11.10.2007, передача спірних земельних ділянок з державної у комунальну власність відбулася станом на 2020 рік, реєстрація права власності за Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області - 2021 рік. Відповідно до Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 26.02.2004 № 51, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.02.2004 за № 383/8982 система моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля і являє собою систему спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про зміни показників якісного стану ґрунтів, їх родючості, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо прийняття рішень про відвернення та ліквідацію наслідків негативних процесів. (пункт 1.2.). Об'єктами моніторингу ґрунтів є землі сільськогосподарського призначення (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги, землі тимчасової консервації) (пункт 1.3.). Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється шляхом: аналізу та узагальнення архівного (базового) фонду даних; ґрунтово-агрохімічного та еколого-меліоративного (суцільних і вибіркових) обстежень ґрунтів, агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення; функціонування мережі стаціонарних ділянок та польових дослідів, на яких ведуться спеціальний, кризовий та науковий моніторинг ґрунтів і забезпечуються комплексні дослідження, контроль за властивостями ґрунтів, розроблення прогностичних моделей та ґрунтозахисних технологій; використання даних дистанційного зондування та глобальної системи визначення місцезнаходження досліджуваних ділянок. (пункт 3.1.). Агрохімічна паспортизація орних земель проводиться раз у 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років, а також на бажання землевласника, землекористувача, при зміні власника земель сільськогосподарського призначення. (пункт 3.2.). Отже, інформація станом на 1992 рік є неактуальною на момент прийняття розпорядження голови Краснокутської РДА Харківської області (2007 рік), на момент передачі спірних земельних ділянок з державної у комунальну власність (2020-2021 роки) та жодним чином не стосується обставин справи, і в силу ст. 76 ГПК України є неналежним доказом по справі. Окрім того, саме позивач в межах своїх повноважень, відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, у тому числі як державний орган, на який покладено завдання організовувати ведення державного обліку і реєстрації земель, на виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та підпункту 31 пункту 4, пункту 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, з метою забезпечення територіальних громад земельними ресурсами, був ініціатором передачі спірних земельних ділянок з державної в комунальну власність.
17.11.2025 до суду від представника 3-ої особи Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" надійшли пояснення у справі, в яких 3-тя особа вказує, що вилучення земельних ділянок державної власності, що перебували в постійному користуванні ДП "ДГ "Пархомівське" ІОіБ НААН України", та передача земельних ділянок з державної у комунальну власність здійснювалось в незаконний спосіб, внаслідок чого державі завдані істотні збитки. Відповідно до ст. 84, 150 ЗК України та статуту ДП ДГ "Пархомівське" ІОіБ НААН України", статуту Національної академії аграрних наук України (в редакції 2006 року) відносяться до категорії "особливо цінні землі", вилучення яких має здійснюватися в установленому особливому порядку, що передбачений ст. 149 та 150 Земельного кодексу України (в редакції 2007 року). На переконання ДП ДГ "Пархомівське", спірні 18 земельних ділянок відносяться до особливо цінних земель, як відповідно до їх правового статусу (були дослідним полем), так і відповідно до їх якісних характеристик (агровиробнича група ґрунтів 53е), а, отже, вказані земельні ділянки відносяться до державної власності і не можуть бути передані до комунальної власності. Органом управління ДП "ДГ "Пархомівське" ІОіБ НААН України" станом на момент незаконного вилучення спірних земельних ділянок була Української академії агарних наук. Указом Президента України від 06.01.2010 № 8 Українській академії аграрних наук надано статус національної, у зв'язку з чим Постановою КМУ від 28.03.2012 № 315 затверджено Статут Національної академії аграрних наук України, згідно пункту 2 якого Національна Академія аграрних наук України є правонаступницею Української Академії аграрних наук. На даний час органом управління ДП ДГ "Пархомівське" ІОіБ НААН України" є Фонд державного майна України. Вилучення земельних ділянок Академії може здійснюватися лише за згодою президії Академії відповідно до Земельного кодексу України. Земельні ділянки, віднесені до особливо цінних земель, які знаходяться в постійному користуванні установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених земельним законодавством. Відповідно до п. 56 статуту Національної академії аграрних наук України дослідні господарства та інші організації є експериментально-виробничою базою для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, пропаганди досягнень науки і техніки та впровадження їх у виробництво. Крім того, зазначені підприємства та організації забезпечують сільськогосподарське виробництво елітним та репродуктивним насінням, садивним матеріалом, племінною продукцією. Відповідно законодавства України, дослідне господарство створене для здійснення науково-дослідної діяльності у сфері сільського господарства, а земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Господарства, використовуються для забезпечення наукової діяльності Національної академії аграрних наук України. Саме виробнича база та земельні ділянки ДП ДГ "Пархомівське" ІОіБ НААН України, як одного з дослідницьких господарств системи Національної академії аграрних наук України, були підґрунтям для реалізації науково-дослідницьких програм, які впроваджувались у практичну діяльність. Для виконання вказаних завдань у постійне користування підприємств та організацій НААН України передаються земельні ділянки у порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Частиною 3 статті 84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук. Згідно зі статутом Національної академії аграрних наук України, статуту ДП ДГ "Пархомівське", державного акту на право постійного користування землею серії I-ХР-18-00-000470 від 14.03.1996 року, незаконно вилучені земельні ділянки загальною площею 1091,4 га мають цільове призначення - для дослідних та наукових цілей та статус особливо цінних земельних ділянок. Вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні ДП ДГ "Пархомівське", зокрема, ріллі, та особливо цінних земель могло відбуватись лише в порядку, встановленому ст. 149 та 150 Земельного кодексу України на підставі відповідного рішення власника земельної ділянки (у даному випадку держави в особі його уповноваженого органу - Кабінету Міністрів України), а не постанови Української академії агарних наук та розпорядження районної державної адміністрації. Кабінетом Міністрів рішень про вилучення із постійного користування земельних ділянок ДП ДГ "Пархомівське" не приймалося. В силу вищевказаних норм законодавства та статутів ДП ДГ "Пархомівське", Інститут картоплярства УААН та Президія Української академії аграрних наук не мали права через "економічну недоцільність" ні відмовлятися від права постійного користування, ні погоджувати вилучення земель, які були передані дослідному господарству в постійне користування для проведення науково-дослідних робіт.
16.12.2025 до суду від представника 3-ої особи ТОВ "Заріус-2007" надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні у розумінні приписів статті 76 ГПК України докази на підтвердження доводів та тверджень представника третьої особи ДП ДГ "Пархомівське" ІОБ НААН України, що були визначені ним у поясненнях (наприклад, звіти про бонітування ґрунтів станом на 2007 рік, які підтверджують статус спірних земель, як особливо цінних, проведення наукових досліджень саме на спірних земельних ділянках, взагалі чи проводились такі дослідження ДП ДГ "Пархомівське" станом на 2007 рік, наукові публікації (статті, тези). Жодних доказів, що спірні земельні ділянки належали до дослідних полів представником ДП ДГ "Пархомівське" не надано. Сам факт включення до статуту підприємства пункту про "дослідницьку діяльність" та віднесення підприємства до "дослідних установ" не означає автоматично, що це підприємство дійсно вело дослідницьку діяльність, має відповідні наукові та дослідницькі розробки, публікації та визнання, це лише формальне визначення в установчих документах, яке може не відповідати реальній практиці, і для підтвердження реальної дослідницької діяльності потрібні докази, а не лише статутні положення. Окрім того, слід зазначити, що не всі землі сільськогосподарського призначення, які передані в користування дослідних установ та закладів є особливо цінними. Зокрема, згідно статті 150 ЗК України, особливо, цінними є лише землі дослідних полів цих установ. Слід зазначити, що згідно Державного акта на право постійного користування землею серія ХР-18-00-000470, земельні ділянки були передані ДП ДГ "Пархомівське" у тому числі, крім іншого, для обробітку, чіткого розмежування щодо використання земельних ділянок підприємства для науково-дослідних робіт, чи для обробітку у Державному акті не зазначено. Натомість, відповідно до свідчень колишніх працівників ДП ДГ "Пархомівське", що перебували у трудових відносинах з підприємством у 2007 році, дослідницькі та наукові роботи на спірних земельних ділянках не проводились. Крім того, відповідно до листа ДП ДГ "Пархомівське" від 13.08.2007 спірні земельні ділянки було економічно недоцільно використовувати, тому керівництвом ДП ДГ "Пархомівське" було прийнято рішення про надання згоди на їх вилучення. Отже, добровільна згода землекористувача ДП ДГ "Пархомівське" на вилучення з постійного користування спірних земельних ділянок у зв'язку з економічною недоцільністю їх використання (лист ДП ДГ "Пархомівське" на голову Краснокутської РДА від 13.08.2007, міститься в матеріалах справи, додатки до позовної заяви); згода органу управління - Постанова Президії Української Академії аграрних наук України від 20.09.2007 (протокол №14), якою надано згоду на припинення права постійного користування ДП ДГ "Пархомівське" спірними земельними ділянками. Цільове призначення спірних земельних ділянок не змінювалася (лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.12.2025 № 29-20-9-588/вих-25. Розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" прийняте у межах та у спосіб, визначений чинним на той час законодавством - районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання (частина п'ята ст. 149 ЗК України, в редакції 2007 року), - свідчить про законність вилучення спірних земельних ділянок з користування ДП ДГ "Пархомівське". Крім того, на час вилучення спірних земельних ділянок з користування ДП ДГ "Пархомівське" власник спірних земельних ділянок не змінився, спірні земельні ділянки, як до вилучення належали до державної форми власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, так і після вилучення до державної форми власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Твердження представника ДП ДГ "Пархомівське" про те, що вилучення спірних земельних ділянок здійснено в незаконний спосіб не відповідає дійсності. Припинення права постійного користування спірними земельними ділянками було здійснено у чіткому дотриманні законодавства України. Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.12.2025 № 29-20-9-588/вих.-25 на адвокатський запит зміни щодо цільового призначення спірних земельних ділянок не вносились. Передача спірних земельних ділянок відбулася за ініціативою позивача - ГУ Держгеокадастру у Харківській області на виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020р. № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин". Реєстрація права власності на земельні ділянки була проведена після набрання чинності п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України відповідно до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що підтверджує її відповідність державній політиці земельної реформи. Отже, представником ДП ДГ "Пархомівське" не доведено неправомірність прийняття Краснокутською селищною радою спірних земельних ділянок у комунальну власність, рада діяла в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством.
24.12.2025 до суду надійшли пояснення від представника 3-ої особи Фонду державного майна України, в яких останній зазначає, що Єдиний майновий комплекс державного підприємство "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (далі - Підприємство) (код згідно з ЄДРПОУ 04687361) було передано із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 № 697-р "Деякі питання управління об'єктами державної власності" відповідно до акту приймання-передачі від 19.09.2023. Таким чином, Фонд є уповноваженим органом управління майном підприємства з 19.09.2023. Відповідно до Статуту підприємства, затвердженого наказом Фонду від 12.01.2024 №34 (далі - Статут) метою діяльності підприємства є одержання прибутку на основі здійснення, господарської і комерційної діяльності у галузі сільського господарства, а також іншої господарської діяльності. Проведення будь-яких видів виробничо-комерційної діяльності не заборонених чинним законодавством України. Згідно пункту 7.13. Статуту, підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності згідно із законодавством. При цьому, припинене право постійного користування фактично позбавляє підприємство можливості використовувати вказані земельні ділянки, що унеможливлює здійснення мети діяльності підприємства та виконання інших статутних завдань. Кабінетом Міністрів рішення про вилучення із постійного користування земельних ділянок ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України ділянок не приймалось (лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.10.2021 №33006/0/2-21). Відповідно до витягів з Публічно-кадастрової карти України спірні земельні ділянки відносяться до особливо цінних земель з урахуванням того, що вони розташовані на землях, які відносяться до агровиробничої групи ґрунтів 53л - чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легко глинисті, які відповідно до Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам № 245 від 06.10.2003, відносяться до особливо цінних груп ґрунтів. Таким чином, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні ДП ДГ "Пархомівське", зокрема, ріллі, та особливо цінних земель могло відбуватись лише в порядку, встановленому ст. 149 та 150 Земельного кодексу України на підставі відповідного рішення власника земельної ділянки (у даному випадку держави в особі його уповноваженого органу - Кабінету Міністрів України), а не постанови Української академії агарних наук та розпорядження районної державної адміністрації. При цьому, Кабінетом Міністрів рішень про вилучення із постійного користування земельних ділянок ДП ДГ "Пархомівське" не приймалося. 3-тя особа зазначає, що в силу чинних норм законодавства та статутів ДП ДГ "Пархомівське", Інститут картоплярства УААН та Президія Української академії аграрних наук не мали права ні відмовлятися від права постійного користування, ні погоджувати вилучення земель, які були передані дослідному господарству в постійне користування для проведення науково-дослідних робіт. 3-тя особа вимоги Богодухівської окружної прокуратури Харківської області викладені у позовній заяві вважає обґрунтованими та підтримує в повному обсязі.
18.02.2026 в судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позов прокурора підтримав, просив суд його задовольнити.
Представник відповідача Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник 3-ої особи ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України" позовну заяву прокурора підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представники третіх осіб ТОВ "Заріус-2007" та ПП "Світлана", проти задоволення позову заперечували, просили суд відмовити його задоволенні.
Інші представники 3-х осіб правом на участь у судовому засіданні не скористалися. Про місце, дату та час проведення судових засідань третя особа повідомлялась належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в Електронний кабінет третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі "Осіпов проти України", суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Отже, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи документи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності у судовому засіданні представників третіх осіб, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.
Як вказує прокурор у позовній заяві, у постійному користуванні ДП ДГ "Пархомівське" перебуває земельна ділянка площею 1401,42 га, розташована на території Пархомівської сільської ради Богодухівського (колишнього Краснокутського) району Харківської області на підставі на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ХР-18-00-000470, виданого відповідно до рішення Краснокутської селищної ради від 14.03.1996 № 191.
Листом № 01-38/1188 від 01.08.2007 Краснокутська РДА звернулась до Української академії аграрних наук, в якому зазначала, що ДП "ДГ "Пархомівське" має 2479,1 га сільськогосподарських угідь, що розміщені на території трьох виробничих відділів - Пархомівське, Павлівське та Піонерське. В населеному пункті Піонер проживає всього шість працюючих осіб, і з метою виконання в повному обсязі технології виробництва сільськогосподарської продукції господарство змушене нести додаткові витрати для перевезення техніки, доставку працівників, їх облаштування та інше. У зв'язку з наведеним Краснокутська РДА просила розглянути питання про передачу земель загальною площею 1091,9 га, в тому числі: ріллі 960 га, перелогів 17,5 га, пасовищ 56,0 га, лісових площ 19,1 га, під водою 1,5 га, під дорогами 8,4 га, дерево-кущових насаджень, що не входять до державного лісового фонду, 28,9 га до земель запасу Пархомівської сільської ради в підпорядкування Краснокутської РДА, обґрунтовуючи тим, що передача земель дасть змогу залучити інвестиції в аграрний сектор економіки Краснокутського району, і, як наслідок, призведе до поповнення доходної частини бюджету, створення додаткових робочих місць та більш раціонального використання земельних угідь.
Листом від 13.08.2007 Пархомівська сільська рада повідомила Українську академію аграрних наук, що не заперечує щодо вилучення із земель ДП ДГ "Пархомівське" та передачі до земель запасу Пархомівської сільської ради земельних ділянок площею 1091,9 га.
Також, листом від 13.08.2007 ДП ДГ "Пархомівське" повідомило Краснокутську РДА про те, що не заперечує проти вилучення із користування господарства земельної ділянки площею 1091,4 га і передачі їх до земель запасу Пархомівської сільської ради в підпорядкування Краснокутської РДА.
В листі Інституту картоплярства Української академії аграрних наук, адресованому президенту Української академії аграрних наук від 14.08.2007, зазначалося, що до ДП ДГ "Пархомівське" надійшло звернення Краснокутської РДА від 01.08.2017 про вилучення із користування господарства земельної ділянки відділення "Піонер" площею 1091,9 га до земель запасу Пархомівської сільської ради Харківської області в підпорядкування Краснокутської РДА. Також йшлося про те, що відділення "Піонер" розташоване єдиним масивом за 15 км від центральної садиби, де практично відсутнє працездатне населення, створює відповідні труднощі у переміщенні сільськогосподарської техніки та людських ресурсів та подальше використання зазначених земель стає недоцільним. У зв'язку з цим Інститут картоплярства УААН не заперечує проти їх вилучення із землекористування ДП ДГ "Пархомівське" і передачі до земель запасу Пархомівської сільської ради.
Постановою президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол № 14) "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН", прийнятою на підставі звернення Краснокутської РДА (лист від 01.08.2007 № 01-38/1188) про вилучення із землекористування Піонерського відділку ДП ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" земельних ділянок загальною площею 1091,4 га, в томі числі: рілля - 960 га, перелоги - 17,5 га, пасовища - 56 га, лісові площі - 19,1 га, площі під водою - 1,5 га, площі під господарськими шляхами - 8,4 га, дерево-кущові насадження - 28,9 га, і передачу вказаних земельних ділянок Пархомівській сільській раді, та за наявності згоди землекористувача ДП ДГ "Пархомівське" (лист від 13.08.2007 № 221), Інституту картоплярства УААН (лист від 14.08.2007 № 299) та Пархомівської сільської ради (лист від 13.08.2007 № 02-15/656), надано згоду на вилучення із землекористування ДП ДГ "Пархомівське" земельних ділянок загальною площею 1091,9 га, в томі числі: рілля - 960 га, перелоги - 17,5 га, пасовища - 56 га, лісові площі - 19,1 га, площі під водою - 1,5 га, площі під господарськими шляхами - 8,4 га, дерево-кущові насадження - 28,9 га, і передачу вказаних земельних ділянок Пархомівській сільській раді.
Розпорядженням Краснокутської РДА Харківської області від 11.10.2007 № 380 за результатами розгляду листа ДП ДГ "Пархомівське" від 13.08.2007 № 221 та Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 - протокол №14 "Про вилучення земель із користування Державного підприємства дослідного господарства "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН, припинено право постійного користування Державного підприємства дослідного господарства "Пархомівське" земельними ділянками загальною площею 1091,4 га, в тому числі: ріллі - 856 га, перелоги - 103,4 га, сіножаті 17,5 га, пасовища - 56 га, під ставками 1,5 га, під господарськими шляхами і прогонами 8,4 га, лісові землі - 19,1 га, полезахисних смуг - 28,9 га за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради.
Відповідно до висновку комісії з розгляду питань у галузі земельних відносин від 10.10.2007 та пояснювальної записки до розпорядження від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" метою прийняття розпорядження стала добровільна відмова від земельних ділянок, які використовувати ДП ДГ "Пархомівське" економічно недоцільно.
17.12.2008 відповідно до розпорядження Краснокутської РДА від 17.12.2008 № 445 між Краснокутською РДА (орендодавець) та ТОВ "ЗАРІУС-2007" (орендар) укладені договори оренди землі: № 22/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 3,5298 га; № 21/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 27,4553 га; № 20/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 92,9193 га; № 19/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 80,3112 га; № 18/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 9,1965 га; № 17/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 92,2158 га; № 16/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 189,2886 га; № 15/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 34,3274 га; № 14/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 32,9727 га; № 13/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 83,6301 га; № 12/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 31,3374 га; № 11/08, об'єкт оренди земельна ділянка площею 45,6537 га.
Згідно з експлікаціями про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, а також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, земельні ділянки, які передані в оренду ТОВ "ЗАРІУС-2007", мають такі кадастрові номери: земельна ділянка площею 3,5298 га - 6323585500:05:001:0465, земельна ділянка площею 27,4553 га - 6323585500:05:001:0455, земельна ділянка площею 92,9193 га - 6323585500:05:001:0453, земельна ділянка площею 80,3112 га - 6323585500:05:001:0449, земельна ділянка площею 9,1965 га - 6323585500:05:001:0451, земельна ділянка площею 92,2158 га - 6323585500:05:001:0448, земельна ділянка площею 189,2886 га - 6323585500:05:001:0447, земельна ділянка площею 34,3274 га - 6323585500:05:001:0466, земельна ділянка площею 32,9727 га - 6323585500:05:001:0467, земельна ділянка площею 83,6301 га - 6323585500:05:001:0454, земельна ділянка площею 31,3374 га - 6323585500:05:001:0452, земельна ділянка площею 45,6537 га - 6323585500:05:001:0450.
Згідно з умовами договору та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка загальною площею 32,9727 га з кадастровим номером 6323585500:05:001:0467 є об'єктом договору оренди землі № 14/08 від 17.12.2008.
Розпорядженням голови Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417 "Про надання в оренду ПП "НК ПЛЮС" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради" затверджено ПП "НК ПЛЮС" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок (на місцевості) із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради; надано ПП "НК ПЛЮС" в оренду земельні ділянки загальною площею 178,8408 га, у тому числі 175,5717 га ріллі, 3,2691 га полезахисних лісосмуг, із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з додатком.
У додатку до розпорядження зазначено перелік земельних ділянок, що надаються в оренду ПП "НК ПЛЮС".
27.11.2008 відповідно до розпорядження голови Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417 між Краснокутською РДА (орендодавець) та ПП "НК ПЛЮС" (орендар) укладено договори оренди: № 08/08, об'єкт оренди земельна ділянка загальною площею 89,6198 га, № 07/08, об'єкт оренди земельна ділянка загальною площею 85,9519 га.
Згідно з експлікаціями про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, а також відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, земельні ділянки, які передані в оренду ПП "НК ПЛЮС" мають такі кадастрові номери: земельна ділянка площею 89,6198 га - 6323585500:05:001:0480, земельна ділянка площею 85,9519 га - 6323585500:05:001:0481.
Розпорядженням голови Краснокутської РДА від 09.10.2009 № 284 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП "Світлана" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області" затверджено ПП "Світлана" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості та надано в оренду ПП "Світлана" земельні ділянки загальною площею 120,7111 га ріллі (згідно з додатком) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років.
12.05.2010 відповідно до розпорядження Краснокутської РДА від 09.10.2009 №284 між Краснокутською РДА (орендодавець) та ПП "Світлана" (орендар) укладено договори оренди землі: б/н, об'єктами оренди є земельні ділянки площею 83,9475 га та площею 36,7636 га.
Згідно з експлікаціями про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, а також відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельні ділянки, які передані в оренду ПП "Світлана" мають такі кадастрові номери: земельна ділянка площею 83,9475 га - 6323585500:05:001:0440, земельна ділянка площею 36,7636 га - 6323585500:05:001:0441.
Отже, на підставі вищезазначених розпоряджень Краснокутської РДА Харківської області від 17.12.2008 № 445, від 18.11.2008 № 417, від 09.10.2009 № 284 спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 24,4553 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0464 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га та 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0440 площею 83,9474 га передані в оренду, відповідно, ТОВ "Заріус-2007", ПП "НК ПЛЮС", ПП "Світлана".
Листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.11.2020 № 18-20-11.1-9088/0/19-20, адресованому Краснокутській селищній раді, повідомлено, що відповідно до ст. 117 та ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", Постанови КМУ від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та п.п. 31 п. 4, п. 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 14.01.2015 № 15, з метою забезпечення територіальних громад земельними ресурсами ГУ Держгеокадастру у Харківській області з 17.11.2020 розпочато процес передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність.
Згідно з рішенням Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 01.12.2020 № 22-VIІІ "Про надання згоди на прийняття від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельних ділянок у комунальну власність Краснокутської селищної ради" надано згоду на прийняття від ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради та уповноважено селищного голову Карабут І.О. звернутися до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з відповідним клопотанням.
ГУ Держгеокадастру у Харківській області 09.12.2020 отримало клопотання Краснокутської селищної ради від 08.12.2020 № 02-09/1308, відповідно до якого Краснокутська селищна рада в особі Краснокутського селищного голови Карабут І.О. просить передати у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до проведеної інвентаризації земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області, які розташовані за межами населених пунктів Краснокутської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ із державної у комунальну власність передано 324 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7726,6460 га, в які увійшли у тому числі земельні ділянки ДП "ДГ "Пархомівське", загальною площею 1091,9 га.
Рішенням Краснокутської селищної ради III сесії VIII скликання від 22.12.2020 № 45-VII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" вказані земельні ділянки прийнято у комунальну власність. Право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за територіальної громадою 04.10.2021, номер запису 44398301.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0440 зареєстровано 04.08.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0466 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0450 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0455 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0455 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0447 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0483 - 30.09.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0467 - 01.10.2022, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0465 - 05.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0454 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0448 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0451 - 22.11.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0452 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0480 - 30.09.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0481 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0441 - 05.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0482 - 30.09.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0453 - 05.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0449 - 05.10.2021 на праві комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397359).
Прокурор вказує, що Кабінетом Міністрів рішення про вилучення із постійного користування земельних ділянок ДП Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України ділянок не приймалось (лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.10.2021 №33006/0/2-21).
Також, прокурор вказує, що відповідно до Публічно-кадастрової карти України спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0447, 6323585500:05:001:0448, 6323585500:05:001:0449, 6323585500:05:001:0450, 6323585500:05:001:0451, 6323585500:05:001:0452, 6323585500:05:001:0453, 6323585500:05:001:0454, 6323585500:05:001:0455, 6323585500:05:001:0481, 6323585500:05:001:0480, 6323585500:05:001:0441, 6323585500:05:001:0483, 6323585500:05:001:0482 відносяться до особливо цінних земель з урахуванням того, що вони розташовані на землях, які відносяться до агровиробничої групи ґрунтів 53л - чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легко глинисті, які відповідно до Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам № 245 від 06.10.2003.
Також прокурор зазначає, що відповідно до постанови Президії Верховної Ради Української PCP № 1370-ХІІ від 29.07.1991 "Про статус Української академії агарних наук" за Українською академією аграрних наук було закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться в розпорядженні установ.
Зі змісту з частин 2, 3 статті 1 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (далі - Закон) вбачається, що, зокрема, галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки. Галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.
Частинами 1, 2 статті 2 Закону визначено, що майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання та галузевих академій наук, і які закріплені державою за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.
Об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать останнім на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до їх відання, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Статтею 4 Закону встановлено, що галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються ними об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.
Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 5 Закону об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів організацій, що віднесені до їх відання.
Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.
Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесенні до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" до складу національних галузевих академій наук входить, у тому числі, і НААН України, яка є самоврядною науковою організацією, заснованою на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.
Постановою КМУ від 13.08.1999 № 1488 затверджено Статут Української академії аграрних наук.
Указом Президента України від 06.01.2010 № 8 Українській академії аграрних наук надано статус національної, у зв'язку з чим Постановою КМУ від 28.03.2012 № 315 затверджено Статут Національної академії аграрних наук України, згідно пункту 2 якого Національна Академія аграрних наук України є правонаступницею Української Академії аграрних наук.
Відповідно до п. 1, 39, 67, 70, 73 статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого постановою КМУ від 13.08.1999 № 1488 (у редакції постанови від 22.02.2006 № 175) (далі - Статут Академії), Національна академія аграрних наук України - є державною науковою організацією, фінансується з державного бюджету та інших джерел.
Майновий комплекс Академії складають всі матеріальні та нематеріальні активи (об'єкти майнового комплексу), які обліковується на балансах Академії і установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, і закріплені державою за Академією в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, від фінансово-господарської діяльності, або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.
Академія погоджує вилучення та надання земельних ділянок, закріплених за Академією, установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, у встановленому законодавством порядку.
Академія відповідно до законодавства та цього Статуту користується основними фондами, переданими їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, обіговими коштами, а також земельними ділянками, що надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства.
Вилучення земельних ділянок Академії може здійснюватися лише за згодою президії Академії відповідно до Земельного кодексу України.
Земельні ділянки, віднесені до особливо цінних земель, які знаходяться в постійному користуванні установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених земельним законодавством.
Відповідно до п. 56 статуту Національної академії аграрних наук України дослідні господарства та інші організації є експериментально-виробничою базою для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, пропаганди досягнень науки і техніки та впровадження їх у виробництво. Крім того, зазначені підприємства та організації забезпечують сільськогосподарське виробництво елітним та репродуктивним насінням, садивним матеріалом, племінною продукцією.
Саме для виконання вказаних завдань у постійне користування підприємств та організацій НААН України передаються земельні ділянки у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (ст. 5 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність").
Водночас, такі земельні ділянки перебувають під особливою охороною держави та мають спеціальний правовий статус.
Такий правовий статус щодо земельних ділянок державної форми власності, які надані у постійне користування підприємств і установ НААН України, передбачено положеннями ст. ст. 84, 150 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".
Прокурор зазначає, що згідно з п.1.3. Статуту ДП ДГ "Пархомівське" (у редакції, діючій з 2005 року) Господарство підпорядковується Український академії аграрних наук України (далі - Академія) як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.
Відповідно до п. 2.1. Статуту, господарство створено з метою організаційно-господарського забезпечення науково-дослідним установам Академії умов для проведення наукових досліджень, апробації результатів наукових досліджень, проведення виробничої перевірки та впровадження наукових розробок у виробництво та іншої господарської діяльності.
Використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - у безстрокове безоплатне користування Академії, здійснюється відповідно до законодавства України, Статутів Академії та наукової установи, якій підпорядковане ДП ДГ "Пархомівське", а також цього Статуту. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з Президією Академії (п. 4.1. Статуту Господарства).
Крім цього, відповідно до п. 4.3 статуту ДП ДГ "Пархомівське", у редакції 2005 року, чинної на час видачі оскаржуваного наказу, визначено, що землі дослідних полів господарства та ділянки з цінними ґрунтами відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається. Зазначена норма статуту імплементована з норм законодавства - зокрема, з норми частини 2 статті 150 Земельного кодексу України, яка відносить землі дослідних полів науково-дослідних установ до особливо цінних земель та встановлює виключний перелік цілей, задля яких, та тільки лише за наявності згоди Кабінету Міністрів України, допускається вилучення таких земель.
Наведене свідчить, що метою створення ДП ДГ "Пархомівське" є здійснення науково-дослідної діяльності у сфері сільського господарства, а земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні господарства, використовуються для забезпечення наукової діяльності Національної академії аграрних наук України.
Прокурор вказує, що відповідно до витягів з Публічно-кадастрової карти України спірні земельні ділянки відносяться до особливо цінних земель з урахуванням того, що вони розташовані на землях, які відносяться до агровиробничої групи ґрунтів 53е - чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легко глинисті, які відповідно до Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам № 245 від 06.10.2003, відносяться до особливо цінних груп ґрунтів.
Враховуючи те, що спірні 18 земельних ділянок відносяться до особливо цінних земель як відповідно до їх правового статусу (були дослідним полем), так і відповідно до їх якісних характеристик (агровиробнича група ґрунтів 53е), а отже вказані земельні ділянки відносяться до державної власності і не можуть бути передані до комунальної власності.
Таким чином, заволодіння Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області спірними земельними ділянками з, що належить до земель державної власності суперечить наведеним вимогам законодавства.
Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.
Також судом встановлено, що єдиний майновий комплекс державного підприємство Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 04687361) було передано із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 № 697-р "Деякі питання управління об'єктами державної власності" відповідно до акта приймання-передачі від 19.09.2023.
Отже, Фонд державного майна України є уповноваженим органом управління майном підприємства з 19.09.2023.
Згідно з поясненнями позивача відповідно до Структури ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь Пархомівської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області (1992 рік) Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області встановлено таке.
Так, земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га розташовані на агровиробничих ґрунтах, що відносяться до особливо цінних земель.
У свою чергу, земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га розташовані на групах ґрунтів, які не відносяться до особливо цінних земель.
Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.12.2025 № 29-20-9-588/вих25 зміни щодо цільового призначення спірних земельних ділянок не вносились.
Відповідно до заяви свідка ОСОБА_1 від 12.12.2025, вона з 12.07.2002 року була бухгалтером Піонерського відділення ДП ДГ "Пархомівське" (код ЄДРПОУ 04687361), землі якого згодом були вилучені з господарства. На цих земельних ділянках (до вилучення) ніякої наукової, дослідницької діяльності не проводилося. З 26.07.2005 року працювала головним бухгалтером ДП ДГ "Пархомівське" (код ЄДРПОУ 04687361), господарство в ті роки перебувало в скрутному фінансовому стані (у тому числі заборгованість за кредитами), керівництвом було прийнято про вилучення земельних ділянок з користування ДП ДГ "Пархомівське".
Відповідно до заяви свідка ОСОБА_2 від 12.12.2025, він працював у ДП ДГ "Пархомівське" нарізних керівних посадах. З 2006 року працював керуючим Пархомівського відділення за сумісництвом. Земельні ділянки Піонерського відділення ДП ДГ "Пархомівське" не використовувались за цільовим призначенням, на цих ділянках ДП ДГ "Пархомівське" ніякої наукової, дослідницької діяльності не проводило, так як було недостатнє фінансування. Підприємство було ту скрутному фінансовому стані, земельні ділянки не використовувалися, у зв'язку з їх економічною недоцільністю (додаткові витрати для перевезення техніки, підвозу працівників). Часто ці землі не оброблялися зовсім.
Також, представником 3-ої особи ТОВ "Заріус-2007" надані акти опитування адвокатом Ахтирченко О.М. від 12.12.2025 та акт опитування адвокатом ОСОБА_1 від 12.12.2025 аналогічні за змістом із заявами свідка.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, спір стосується розпорядження особливо цінними землями.
Статтями 13,14 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 80 ЗК України, закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізую чи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.
Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Згідно з п. є-1 ч.1 ст.15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).
Згідно ч.5 ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до статті 22 ЗК України (в редакції, чинній з 31.03.2006, тобто на час видачі Розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 11.10.2007 № 380) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Частиною 5 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній станом на 11.10.2007) передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з частинами 3, 5 статті 149 ЗК України (в редакції, чинній станом на 11.10.2007, тобто на час видачі розпорядження) сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною 9 цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною 9 цієї статті.
Відповідно до частини 9 статті 149 ЗК України (в редакції, чинній станом на 11.10.2007, тобто на час видачі оспорюваного розпорядження) КМУ вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами 5-8 цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 150 ЗК України (в редакції, чинній до 31.12.2012, тобто на час видачі розпорядження) передбачено, що до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною 2 цієї статті.
Згідно з частинами 2, 3 статті 150 ЗК України (в редакції, чинній до 31.12.2012, тобто на час видачі оспорюваного розпорядження) земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.
Відповідно до пункту "б" статті 141 ЗК України окремою підставою припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень статті 141, частин 5, 9 статті 149 та частин 1, 2 статті 150 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі оспорюваного розпорядження), щодо компетенції Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області належить вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, а виняток становлять лише особливо цінні земельні ділянки державної власності, вилучення яких саме для несільськогосподарських потреб відноситься до виключної компетенції КМУ. Адже повноваження КМУ щодо вилучення особливо цінних земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні та використовувалися для сільськогосподарських потреб, застосовувалися у випадках, коли внаслідок такого вилучення відбувалася зміна цільового призначення землі з причин розміщення на ній об'єктів загальнодержавного значення, зокрема, шляхом спорудження доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних із їх експлуатацією.
Верховний Суд у своїй постанові від 04.03.2025 у справі №922/1341/22 наголошує, що норма частини 1 статті 150 ЗК України (в редакції, чинній до 31.12.2012) встановлює пряму заборону на вилучення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, однак, як виняток, допускає можливість вилучення таких земель з метою будівництва об'єктів загальнодержавного значення. Так, щодо земель державної власності дотримання такої виняткової процедури вимагає прийняття постанови КМУ, а щодо земель комунальної чи приватної власності - рішення відповідної місцевої ради за погодженням з Верховною Радою України, як це передбачено положеннями частини 3 статті 149 та частин 2, 3 статті 150 ЗК України.
Схожий за змістом висновок, який викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №922/2487/23, від 05.09.2023 у справі №922/1341/22 зі спору, що виник з подібних земельних правовідносин.
Отже, Верховний Суд акцентує на необхідності отримання погодження Кабінету Міністрів України саме у випадках зміни цільового призначення особливо цінних земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні, а також припинення права постійного користування такими землями та їх вилучення.
Факт вилучення земельної ділянки сам по собі не є підставою для висновку про її використання для несільськогосподарських потреб. Якщо вилучені земельні ділянки продовжують використовуватися згідно з їх цільовим призначенням - для товарного сільськогосподарського виробництва, це підтверджує, що вони залишаються землями сільськогосподарського призначення.
Як встановлено судом, зміни в цільове призначення спірних земельних ділянок не вносились.
З урахуванням викладеного, суд не приймає твердження прокурора, що спірні земельні ділянки відносяться до державної власності, оскільки відповідно до ст.17 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області була наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями, розташованими за межами населених пунктів.
Крім того, суд зазначає, що не всі землі сільськогосподарського призначення, надані у користування навчально-дослідним установам та закладам освіти, є особливо цінними землями. Відповідно до частини першої статті 150 Земельного кодексу України, особливо цінними визнаються лише землі дослідних полів цих установ.
У чинному законодавстві відсутнє визначення поняття "дослідне поле", проте зміст цього словосполучення у контексті його використання відносно науково-дослідних установ і навчальних закладів у земельному законодавстві дає підстави вважати, що дослідне поле - це ділянка землі призначена для науково-дослідних та освітніх цілей. При цьому, мета використання такої земельної ділянки повинна відповідати основній діяльності науково-дослідної установи або навчального закладу.
Отже, віднесення земельної ділянки, наданої науково-дослідній установі або навчальному закладу, до земель дослідних полів визначається не тільки приналежністю землі науково-дослідній установі або розташуванням цієї земельної ділянки в межах такої установи, а й відбувається на підставі визначення природних якостей земельної ділянки, з урахуванням її використання для певних потреб, а саме метою та завданням її використання.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2025 у справі № 922/1341/22 акцентував, що розглядаючи спір за відповідних обставин, суди насамперед мають встановити на підставі відповідних доказів те, що спірні земельні ділянки на час їх вилучення використовувалися як дослідне поле науково-дослідної установи, саме в наукових або освітніх цілях.
Таким чином, аналізуючи правову природу та механізм вилучення особливо цінних земель державної власності, Верховний Суд фактично констатував про необхідність розмежування загальних положень земельного законодавства та спеціального порядку, що діє у відношенні таких земель, з урахуванням їх функціонального призначення та статусу користувача.
Отже, у контексті правозастосування суд має оцінити дві ключові обставини:
- Чи були спірні земельні ділянки надані у користування науково-дослідній установі або навчальному закладу?
- Чи були на цих ділянках розташовані дослідні поля, що є критерієм віднесення земель до категорії особливо цінних?
Згідно з Державним актом на право постійного користування землею ХР1800000470, земельні ділянки були передані ДП ДГ "Пархомівське" у тому числі, крім іншого, для обробітку, чіткого розмежування земельних ділянок для науково-дослідних робіт, чи для обробітку немає.
Однак, в силу положень ст. 22 Земельного кодексу України, надання цієї земельної ділянки ДП ДГ "Пархомівське" для сільськогосподарського виробництва свідчить лише про те, що вона є землею сільськогосподарського призначення.
Так, відповідно до порівняльної відомості складу земельних угідь земельні ділянки, які знаходяться в межах ДП ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН становили собою сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя, зокрема, угіддя зайняті ріллею, сіножатями, пасовищами, перелогами, лісами, водою, заболоченостями, площі під господарськими шляхами, деревно-кущові насадження, під громадськими дворами та забудовою, кладовища та скотомогильники, очисні споруд.
Як зазначив прокурор у судовому засіданні, що згідно зі скріншотами з екрану сайта Публічно-кадастрової карти України, які є електронними доказами, спірні земельні ділянки відносяться до особливо цінних земель з урахуванням того, що вони розташовані на землях, які відносяться до агровиробничої групи ґрунтів 53л - чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легко глинисті, які відповідно до Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам № 245 від 06.10.2003, відносяться до особливо цінних груп ґрунтів.
Прокурором надані скріншоти екрану з сайта Публічно-кадастрової карти України на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2433436963235); 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476851863020); 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475796263020); 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475773763020); 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476634863020); 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2474469263020); 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2525939263020); 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473994063020); 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476600663020); 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2474294563020); 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475824063020); 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473476963020); 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473938363020); 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473386463020); 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473324963020) - які розташовані за межами населених пунктів на території Богодухівського району Харківської області.
Втім, на земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476726663020); 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475812763020); 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2474376663020) скріншотів не надано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ст. 5З Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до абц. 4 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Статтею 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Проте судом не беруться до уваги надані прокурором скріншоти екрану з сайта Публічно-кадастрової карти України, оскільки зі змісту відображень цих скріншотів не зрозуміло, що спірні земельні ділянки розташовані на землях, які відносяться до агровиробничої групи ґрунтів 53л - чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легко глинисті, які відповідно до Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам № 245 від 06.10.2003, відносяться до особливо цінних груп ґрунтів. На Публічній кадастровій карті 01.02.2022 оприлюднено новий інформаційний шар Агровиробничі групи грунтів, який містить відомості Державного земельного кадастру щодо меж агровиробничих груп грунтів в межах населених пунктів та поза їх межами. Тобто, інформація зі скріншотів на момент прийняття розпорядження голови Краснокутської РДА Харківської області (2007 рік), на момент передачі спірних земельних ділянок з державної у комунальну власність (2020-2021 роки) не актуальна.
Також, як встановлено судом відповідно до інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у поясненнях у справі відповідно до Структури ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь Пархомівської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області (1992 рік) Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області встановлено наступне. Так, земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га розташовані на агровиробничих грунтах, що відносяться до особливо цінних земель. У свою чергу, земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га розташовані на групах грунтів, які не відносяться до особливо цінних земель.
Тобто інформація, що викладена у додаткових поясненнях позивача, актуальна станом на 1992 рік.
Відповідно до Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 26.02.2004 № 51, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.02.2004 за № 383/8982 Система моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля і являє собою систему спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про зміни показників якісного стану ґрунтів, їх родючості, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо прийняття рішень про відвернення та ліквідацію наслідків негативних процесів. (пункт 1.2.) Об'єктами моніторингу ґрунтів є землі сільськогосподарського призначення (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги, землі тимчасової консервації). (пункт 1.3.). Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється шляхом: аналізу та узагальнення архівного (базового) фонду даних; ґрунтово-агрохімічного та еколого-меліоративного (суцільних і вибіркових) обстежень ґрунтів, агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення; функціонування мережі стаціонарних ділянок та польових дослідів, на яких ведуться спеціальний, кризовий та науковий моніторинг ґрунтів і забезпечуються комплексні дослідження, контроль за властивостями ґрунтів, розроблення прогностичних моделей та ґрунтозахисних технологій; використання даних дистанційного зондування та глобальної системи визначення місцезнаходження досліджуваних ділянок. (пункт 3.1.). Агрохімічна паспортизація орних земель проводиться раз у 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років, а також на бажання землевласника, землекористувача, при зміні власника земель сільськогосподарського призначення. (пункт 3.2.)
Отже, інформація станом на 1992 рік є неактуальною на момент прийняття розпорядження голови Краснокутської РДА Харківської області (2007 рік), на момент передачі спірних земельних ділянок з державної у комунальну власність (2020-2021 роки).
Також, відповідно до заяв свідків - колишніх працівників ДП ДГ "Пархомівське", що перебували у трудових відносинах з підприємством у 2007 році, ніякої наукової та дослідницької діяльності ДП ДГ "Пархомівське" не проводило, земельні ділянки не використовувалися у зв'язку з їх економічною недоцільністю. Відповідні заяви свідків прийняті судом.
Втім, судом не приймаються акти опитування адвокатом осіб, яким відомі фактичні обставини справи №922/2681/25, оскільки відповідно до ст. 73, 88 ГПК України доказами є показання свідка, які викладаються ним письмово у заяві свідка.
Ураховуючи викладене, прокурор та позивач не надали належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у ДП ДГ "Пархомівське" статусу науково-дослідної установи в спірний період (2007), на підтвердження віднесення спірних земельних ділянок за їх якісними показниками до дослідних полів, а також віднесення спірних земельних ділянок до особливо цінних земель.
Так, беручи до уваги факт недоведеності прокурором належними доказами віднесення спірних земельних ділянок до особливо цінних земель, суд дійшов до висновку, що Краснокутська районна державна адміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, не вийшла за межі наданих їй повноважень.
Відповідно до ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Нормами статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Згідно з частиною другою ст. 83 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття Краснокутською селищною радою у власність земельних ділянок, у редакції Закону України від № 1657-IX) у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
У п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який набрав чинності 27.05.2021, передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Цільове призначення спірних земельних ділянок - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, на момент переходу права власності з державної у комунальну власність, перебували у користуванні на правах оренди в юридичних осіб приватної форми власності.
Отже, спірні земельні ділянки не підпадали під виключення щодо переходу права власності з державної у комунальну власність, що встановлені пунктом 24 розділу Х Земельного кодексу України.
З метою забезпечення подальшого здійснення реформ у сфері земельних відносин та створення умов для реалізації прав громадян України і територіальних громад у цій сфері Президентом України був постановлений Указ від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", зі змісту якого вбачається, що Кабінету Міністрів України доведено активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність.
На виконання зазначеного Указу було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", яка визначила низку завдань для окремих міністерств і відомств із метою запуску механізму повноцінного передання з державної в комунальну власність земель сільськогосподарського призначення територіальним громадам, у тому числі, крім іншого, доведено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та рекомендовано органам місцевого самоврядування зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення у порядку, встановленому законом.
Листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.11.2020 № 18-20-11.1- 9088/0/19-20 Краснокутській селищній раді повідомлено, що відповідно до статті 117 та частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та підпункту 31 пункту 4, пункту 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, з метою забезпечення територіальних громад земельними ресурсами ГУ Держгеокадастру у Харківській області з 17.11.2020 розпочато процес передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність.
Згідно з рішенням Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 01.12.2020 № 22-VIІІ "Про надання згоди на прийняття від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельних ділянок у комунальну власність Краснокутської селищної ради" надано згоду на прийняття від ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради та уповноважено селищного голову Карабут І. О. звернутися до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з відповідним клопотанням.
09.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Харківській області отримало клопотання Краснокутської селищної ради від 08.12.2020 № 02-09/1308, відповідно до якого Краснокутська селищна рада в особі Краснокутського селищного голови Карабут І. О. просить передати у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до проведеної інвентаризації земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області, які розташовані за межами населених пунктів Краснокутської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області.
Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 № 13-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Краснокутській селищній раді у комунальну власність 324 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7726,6460 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради згідно з додатком до наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок.
Відповідно до рішення Краснокутської селищної ради ІІІ сесії VIII скликання від 22.12.2020 №45-VIIІ "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" прийнято у комунальну власність 324 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 7726,6460 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради, згідно з додатком до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області за актом приймання-передачі земельних ділянок.
Частиною першою ст. 117 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною четвертою ст.122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, прокурором не доведено неправомірність прийняття Краснокутською селищною радою спірних земельних ділянок у комунальну власність, оскільки рада діяла в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Також, судом не приймаються твердження третьої особи ДП "ДГ "Пархомівське" що вилучення земельних ділянок державної власності, що перебували в постійному користуванні ДП "ДГ "Пархомівське" ІОіБ НААН України", та передача земельних ділянок з державної у комунальну власність здійснювалось в незаконний спосіб, внаслідок чого державі завдані істотні збитки, з огляду на таке.
Правові основи управління об'єктами державної власності закріплені Законом України "Про управління об'єктами державної власності".
Пунктом 9 частини 1 статті 3 наведеного Закону визначено, що об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.
За частиною 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Згідно зі ст.8 вказаного Закону Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені п. п. 1,3-11, 14-15, 18-38 ст. 6 цього Закону, за винятком повноважень щодо господарських структур.
Згідно з п.1.3. Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство Пархомівське" УААН в редакції від 2005 року (на момент передачі земель), Державне підприємство Дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства Український академії аграрних наук (далі - господарство) безпосередньо підпорядковується Український академії аграрних наук як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.
Згідно з п.1.1. Статуту Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту овочівництва і баштанництва НААН України в редакції від 2018 року, Державне підприємство Дослідне господарство Пархомівське Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу уповноваженого здійснювати управління державним майном.
Відповідно до п.2.1. Статуту в редакції від 2005 року, господарство створено з метою організаційно-господарського забезпечення науково-дослідним установам Академії умов для проведення наукових досліджень. Апробації результатів наукових досліджень, проведення виробничої перевірки та впровадження наукових розробок у виробництво та іншої господарської діяльності.
Господарство є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку (п.2.2. Статуту в редакції від 2005 року).
Пунктом 3.1. Статуту в редакції від 2005 року визначено, що господарство є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності як самостійний суб'єкт господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно із ч. 1 ст. 150 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.
Отже, метою створення ДП ДГ "Пархомівське" є здійснення науково-дослідної діяльності у сфері сільського господарства та земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні господарства використовуються для забезпечення наукової діяльності Національної академії аграрних наук України.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Згідно з п.4.1. Статуту в редакції від 2005 року, використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - у безстрокове безоплатне користування Академії, здійснюється відповідно до законодавства України, Статутів Академії та наукової установи, якій підпорядковане ДП ДГ "Пархомівське" ІОБ НААН, а також цього Статуту. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з Президією Академії.
У відповідності з пунктом 95 Статуту Національної Академії аграрних наук (п.73 Статуту Української академії аграрних наук, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 13.08.1999 №1488), вилучення земельних ділянок Академії може здійснюватися лише за згодою президії Академії відповідно до Земельного кодексу України. Земельні ділянки, віднесені до особливо цінних земель, які знаходяться в постійному користуванні установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених земельним законодавством.
Пунктом а ч.1 ст.141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених цим Кодексом.
У разі добровільної відмови землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до ч.3 ст.142 ЗК України, здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Крім того, відповідно до абз.4 ст.5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.
Судом встановлено, що у 2007 році Державне підприємство Дослідне господарство Пархомівське та Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області своїми листами ініціювали перед Українською академією аграрних наук (Національна академія аграрних наук України) питання щодо вилучення з землекористування частини земельних ділянок Державного підприємства Дослідне господарство "Пархомівське" загальною площею 1091,9 га.
Постановою Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол № 14) "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства УААН" надано згоду на вилучення із землекористування Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства УААН земельних ділянок загальною площею 1091,9 га, в томі числі: рілля - 960 га, перелоги 17,5 га, пасовища - 56 га, лісові площі - 19,1 га, площі під водою - 1.5 га, площі під господарськими шляхами - 8,4 га, дерево - кущові насадження 28,9 га і передачу вказаних земельних ділянок Пархомівській сільській раді Краснокутського району Харківської області.
Листом від 13.08.2007 №221 Державне підприємство Дослідне господарство Пархомівське звернулось до голови районної державної адміністрації щодо передачі земельних ділянок загальною площею 1091,9 га, в томі числі: рілля - 960 га, перелоги 17,5 га, пасовища - 56 га, лісові площі - 19,1 га, площі під водою - 1.5 га, площі під господарськими шляхами - 8,4 га, дерево - кущові насадження 28,9 га, Пархомівській сільській раді Краснокутського району Харківської області.
Відповідно до пояснювальної записки до розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 11.10.2007 за №380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради, метою прийняття даного розпорядження є добровільна відмова від земельних ділянок, які використовувати ДГ "Пархомівське" економічно недоцільно.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України", національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об'єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності га/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.
Згідно з ст.4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України", національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.
Отже, управління землею шляхом використання і розпорядження, зокрема, припинення права користування, є виключною компетенцією національної галузевої академії наук, в даному випадку - Національної аграрної академії наук України (на момент виникнення спірних правовідносин - Української академії аграрних наук). Для виникнення, зміни або припинення права користування землею необхідне відповідне рішення Академії, закріплене в Постанові Президії Національної аграрної академії наук України.
Пунктами а, б ч. 1 ст. 141 ЗК України, визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
У разі добровільної відмови землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до ч.3 ст.142 ЗК України, здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
З огляду на зазначене, прийняття Краснокутською районною державною адміністрацією розпорядження від 11.10.2007 №380 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради є одним із етапів реалізації Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол №14) "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства УААН", яка на сьогоднішній день є чинною.
Доказів оскарження вказаної постанови Президії Української академії аграрних наук, її скасування чи визнання такою, що втратила чинність матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене та враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову прокурора у повному обсязі, як необґрунтованого.
Щодо заяв відповідача та третіх осіб про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Відмова у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 372/1036/15-ц.
Отже, оскільки судом не встановлено порушень законодавства з боку відповідачів, тож слід відмовити у позові з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропущення строку позовної давності.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на прокурора.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "02" березня 2026 р.
СуддяЛ.В. Шарко