18.02.2026м. СумиСправа № 920/1733/25
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бардакової О.М.
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грабовське-Агро» (вул. Грабовського, 14, с. Грабовське, Сумський район, Сумська область, 42450, код ЄДРПОУ 44101424)
до відповідача: російської федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991, ідентифікаційний код 103773968834)
про стягнення 30453060,52 грн (722523,40 дол. США)
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув.
від відповідача: не прибув.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
23.12.2025 позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 30453060 грн 52 коп. матеріальних збитків (еквівалент розміру збитків у доларах США станом на 23.12.2025 року становить - 722 523 доларів США 40 центів). Також позивач просить суд судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 25.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1733/25 за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні 28.01.2026 закрите підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 18.02.2026.
Представник позивача у судове засідання по суті не з'явився. Від представника позивача до суду надійшло клопотання від 06.02.2026 (вх. №518 від 10.02.2026), у якому просить розгляд справи № 920/1733/25 здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Суд зазначає, що з 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.
Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв'язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).
Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.
Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).
Враховуючи викладені вище обставини, судом здійснено публікації на офіційному вебсайті судової влади України про розгляд справи та призначені судові засідання по справі № 920/1733/25.
Отже, судом вчинено об'єктивно можливі дії з метою належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро» створено 04.12.2000 року. Основним видом господарської діяльності позивача є - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Зазначене підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом ТОВ «Грабовське-Агро» (а.с.28-33).
Позивач здійснює свою господарську діяльність по вирощуванню зернових культур на орендованих землях (рілля), розташованих у Грабовському старостинському окрузі Краснопільської територіальної громади Сумського району Сумської області загальною площею на початок 2022 сільськогосподарського року 459,00 га, що підтверджується копією інформаційної довідки від 08.10.2024 р. №398302396 за результатами пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень по ідентифікаційному коду позивача 44101424 (а.с. 34-77).
С. Грабовське та прилеглі сільськогосподарські угіддя межують безпосередньо з державним кордоном відповідача.
Позивач зазначає, що на зиму 2022 р. позивачем ТОВ “Грабовське-Агро» було зорано 228 га сільськогосподарських угідь, з яких засіяно 227 га озимою пшеницею. У перший день початку повномасштабної агресії відповідача, селище Краснопілля та прилегла територія, в тому числі і посіви озимої пшениці, були обстріляні артилерією ворога, а потім тимчасово окуповані. Окупація та активні бойові дії тривали до 09 квітня 2022 р.
Після звільнення населеного пункту та виходу Збройних сил України на державний кордон, до кінця травня 2022 р. тривало обстеження та звільнення прилеглих земель від вибухонебезпечних предметів, і лише в кінці травня було здійснено посіви кукурудзи на площі 17 га та сої на площі 80 га.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням робіт, порушенням технології вирощуванні культур, несвоєчасним збором врожаю, врожайність пшениці у 2022 році по господарству склала лише 17,68 ц/га при середній врожайності за останні три роки, що передували повномасштабному вторгненню відповідача. 49,37 ц/га. кукурудзи - 29.1 ц/га при середній врожайності 76.5 ц/га, а сої - 17.89 ц/га при середній врожайності 21.37 ц/га. У зв'язку з численними артилерійськими обстрілами взагалі незібраними залишилося 62 га пшениці.
Аналогічна ситуація з обробітком сільськогосподарських угідь була і у 2023 та 2024 роках, але додатково частину земель місцевими органами влади було вилучено для потреб ЗСУ тощо.
У грудні 2024 р. позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача - російської федерації про стягнення завданої матеріальної шкоди у формі упущеної вимоги, і рішенням суду від 12.12.2024 р. у справі №920/1254/24 позов задоволено та стягнуто з відповідача 47040841,67 грн, що за офіційним курсом НБУ становить 1141216,78 доларів США.
Рішення набрало законної сили, видано наказ на його виконання та пред'явлено наказ до примусового виконання.
Станом на весну 2025 року у зв'язку з численними артилерійськими та мінометними обстрілами, заходами диверсійно-розвідувальних груп ворога, застосуванням дистанційного мінування, вилучення земель для потреб ЗСУ, ТОВ «Грабовське - Агро» не мало фізичної можливості обробити навіть частину посівних площ.
Позивачем додано до позовної заяви розрахунок збитків (упущеної вигоди) за 2025 рік від неможливості використання посівних площ (а.с. 10-11).
Факт середньої врожайності у розрізі окремих сільськогосподарських культур підтверджується офіційною інформацією доданою до листа Департаменту агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації № 01-19/1503 від 27.09.2024 р. (а.с. 15-16).
Загальна сума збитків у формі упущеної вигоди у 2025 році позивача становить 30453060,52 грн, що за офіційним курсом НБУ становить 722 523,40 дол. США.
Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:
Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Предметом позову даної справи є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенно держави Україна.
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19. від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом: судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України “Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться
інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті. що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
В даній справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб'єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб'єкту - позивачу.
З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб'єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19). де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, позивач вважає, що предметом позову є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Грабовське-Агро» про відшкодування збитків, спричинених внаслідок збройної військової агресії російської федерації проти України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб.
За змістом ч. ч. 1,3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Частинами 1. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності до ч. 1ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.
Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У п.4 ч.І ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь- якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ст. З Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи небуде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН. який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS -12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ. введено в Україні воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, вся територія Краснопільської ОТГ, до складу якої входить Грабовський старостинський округ, Сумського району Сумської області включена до переліку територіальних громад, як зони можливих бойових дій.
Частиною 9 ст. 5 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц. ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Суд встановив, що факт зайняття позивачем ТОВ “Грабовське-Агро» основним видом господарської діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відомостями, що офіційно внесені до зазначеного Реєстру.
Факт наявності в оренді земельних ділянок (рілля), підтверджується копією інформаційної довідки від 08.10.2024 р. № 398302396 за результатами пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень по ідентифікаційному коду позивача 44101424.
Факт середньої врожайності у розрізі окремих сільськогосподарських культур підтверджується офіційною інформацією, доданою до листа Департаменту агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації № 01-19/1503 від 27.09.2024 р.
Розміри ринкових цін на сільськогосподарські культури, які позивач ТОВ “Грабовське-Агро» вирощувало у 2025 сільськогосподарському році підтверджується роздруківками цін із спеціалізованих інтерент-ресурсів.
Розмір отриманих збитків позивача у формі упущеної вигоди у 2025 р. підтверджується розрахунками збитків (упущеної вигоди).
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт наявності шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою - суд дійшов висновку про виникнення у рф зобов'язання з відшкодування позивачу шкоди.
Оскільки позивачем у позовній заяві на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, останнім вина не спростована, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з російської федерації 30453060 грн 52 коп. майнової шкоди, що за офіційним курсом долара США станом на 23.12.2024 становить 722523 дол. США 40 центів.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку пункту 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро» до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 30453060 грн 52 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991, ідентифікаційний код 103773968834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грабовське-Агро» (вул. Грабовського, 14, с. Грабовське, Сумський район, Сумська область, 42450, код ЄДРПОУ 44101424) 30453060 грн 52 коп. матеріальних збитків (еквівалент розміру збитків у доларах США станом на 23.12.2025 року становить - 722 523 доларів США 40 центів).
3. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991, ідентифікаційний код 103773968834) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 456795 грн 91 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 2, 3 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 02.03.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко