вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"02" березня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/118/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Деталь" (69013, м. Запоріжжя, вул. Академіка Курчатова, буд. 1, код ЄДРПОУ 39705831)
про стягнення в сумі 64 196 грн. 25 коп..
без повідомлення (виклику) сторін
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Деталь", в якому, посилаючись на порушення умов Договору № 53-122-01-24-15301 від 31.10.2024 та Договору №53-122-01-25-15555 від 09.01.2025, просить стягнути з останнього 64 196 грн. 25 коп. штрафних санкцій, з яких: 62 488,40 грн. за Договором № 53-122-01-24-15301 від 31.10.2024 та 1 707,85 грн. штрафні санкції за Договором №53-122-01-25-15555 від 09.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.02.2026 року через систему Електронний суд представником відповідача подано відзив на позов, в якому проти вимог позивача в частині стягнення пені та штрафу у розмірі 15598,28 грн. заперечує посилаючись на те, що за видатковими накладними № УТ-001373 від 05.12.2024 року, № УТ-001349 від 05.12.2024, №УТ-0031 від 09.01.2025 року, № УТ-0035 від 09.01.2025 року, №УТ 0034 від 09.01.2025 товар поставлено без порушення строку а в деяких кількість днів прострочення поставки товару не відповідає дійсності.
Крім того, просить зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись при цьому на те, що ним було понесено збитки у вигляді знищення товару, який знаходився на складі у м. Запоріжжя та потрапив під обстріл, та про наявну заборгованість за кредитом перед банківською установою,
23.02.2026 року через систему Електронний суд представником позивача подано відповідь на відзив в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а надані відповідачем докази в обгрунтування заперечення проти позову, вважає такими що не спростовують вимог позивача.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
Між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Деталь», як Постачальником укладено договір поставки № 53-122-01-24-15301 від 31.10.2024 (далі - Договір 1) на поставку запасних частин до вантажних транспортних засобів на суму 1 360 000,00 грн з ПДВ.
Сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2024. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та Вантажоодержувач - м. Вараш, склад Рівненського відділення філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАЕК «Енергоатом» (п. 3.1 Договору).
Пунктом 8.4. Договору 1 визначено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.
Пунктом 9.1 Договору 1 визначено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій, передбачених пунктом 9.1. даного договору, становить 3 (три) роки (п. 9.2. Договору 1).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Поставку продукції здійснено з порушенням встановлених Договором 1 строків.
Продукцію за видатковою накладною № УТ-1350 від 02.12.2024 на суму 32 253,72 грн поставлено з порушенням строків на 3 дні.
За видатковими накладними № УТ-1373 від 05.12.2024 та № УТ-1348 від 02.12.2024 на загальну суму 74 566,32 грн - на 10 днів.
За видатковою накладною № УТ-1349 від 05.12.2024 на суму 398 443,86 грн - на 20 днів.
За видатковими накладними № УТ-1385 від 27.12.2024, № УТ-1426 від 27.12.2024 та № УТ-1508 від 27.12.2024 на загальну суму 328 673,70 грн - на 27 днів.
За видатковою накладною № УТ-0019 від 07.01.2025 на суму 8 372,88 грн - на 36 днів.
За видатковою накладною № УТ-0023 від 07.01.2025 на суму 4 434,42 грн - на 37 днів.
За видатковими накладними № УТ-0032 від 09.01.2025, № УТ-0018 від 07.01.2025, №УТ-0024 від 08.01.2025 та № УТ-0025 від 08.01.2025 на загальну суму 90 454,68 грн - 38 днів.
За видатковими накладними № УТ-0031 від 09.01.2025, № УТ-0035 від 09.01.2025, №УТ-0036 від 10.01.2025, N° УТ-0038 від 10.01.2025 та № УТ-0041 від 10.01.2025 на загальну суму 107 642,58 грн - на 41 день.
За видатковою накладною № УТ-0048 від 14.01.2025 на суму 12 959,34 грн - на 45 днів.
За видатковою накладною № УТ-0074 від 22.01.2025 на суму 2 792,82 грн - на 55 днів.
За видатковою накладною № УТ-0042 від 10.01.2025 на суму 8 773,32 грн - на 70 днів.
За видатковою накладною № УТ-0037 від 10.01.2025 на суму 35 093,28 грн - на 78 днів.
За видатковою накладною № УТ-0034 від 09.01.2025 на суму 2 880,00 грн - на 92 дні.
За видатковою накладною N° УТ-0075 від 22.01.2025 на суму 10 633,20 грн - на 93 дні.
Недопоставка продукції за договором на суму 44 514,60 грн.
З огляду на вищевказане позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення за період з 03.12.2024 по 03.06.2025 в сумі 39 489 грн. 82 коп..
Крім того позивачем нараховано штраф за порушення строків поставки понад 30 днів в сумі 22 998,58 грн., згідно з наступним розрахунком: 328 551,12 х 0,07 = 22 998,58 грн..
Перевіривши вказані розрахунки пені та штрафу судом встановлено що останні є арифметично правильними.
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу досудову вимогу від 01.12.2025 № 22-21644/001-юр. Згідно інформації тренінгу AT «Укрпошта» досудову вимогу від 01.12.2025 № 22-21644/001-юр отримано відповідачем 19.12.2025, однак залишено без відповіді та без задоволення.
Також між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Деталь», як Постачальником укладено договір поставки № 53-122-01-25-15555 від 09.01.2025 (далі - Договір 2) на поставку радіаторів на суму 384 000,00 грн з ПДВ.
Сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2025. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі».
Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкоте-рмс-2010».
Місце поставки та Вантажоодержувач - м.Вараш, склад Рівненського відділення філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАЕК «Енергоатом» (п. 3.1 Договору 2).
Специфікацією № 1 (додаток № 1 до договору) визначено, що продукція поставляється впродовж 60 календарних днів.
Договір № 53-122-01-25-15555 від 09.01.2025 було оприлюднено 09.01.2025, відповідно строк поставки визначено по 10.03.2025 (інформація розміщена за посиланням https://prozorro.pov.ua/uk/tender/UA-2024-12-05-013216-a).
Пунктом 8.4. Договору 2 визначено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.
Пунктом 9.1 Договору 2 визначено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного договору становить 3 (три) роки (п. 9.3. Договору 2).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Поставку продукції здійснено відповідачем на суму 377 302,56 грн згідно видаткової накладної №УТ-0139 від 03.03.2025,. Недопоставлено продукції на суму 6 697,44 грн..
Оскільки поставку продукції на суму 6 697,44 грн не було здійснено, філія має право нарахувати пеню за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно розмір пені складає 1 239,03 грн, згідно з наступним розрахунком: 6 697,44 х 0,001 х 185 = 1 239,03.
Штраф за порушення строків поставки понад 30 днів становить 468,82 грн, згідно з наступним розрахунком: 6 697,44 х 0,07 = 468,82.
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію від 03.09.2025 № 22-15926/001-юр та досудову вимогу від 01.12.2025 № 22- 21653/001-юр. Згідно інформації тренінгу АТ «Укрпошта» претензію від 03.09.2025 № 22-15926/001-юр отримано відповідачем 20.09.2025, а досудову вимогу від 01.12.2025 № 22-21653/001-юр отримано відповідачем 09.12.2025, однак залишено без відповіді та без задоволення.
Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положення статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України наголошує, що правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З огляду на вищевказані норми закону суд доходить висновку про правомірність дій позивача щодо нарахування відповідачу пені та штрафу за порушення строків поставки та недопоставки продукції.
Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов, в частині того, що за видатковими накладними № УТ-001373 від 05.12.2024 року, № УТ-001349 від 05.12.2024, №УТ-0031 від 09.01.2025 року, № УТ-0035 від 09.01.2025 року, №УТ 0034 від 09.01.2025 товар поставлено без порушення строку а в деяких кількість днів прострочення поставки товару не відповідає дійсності спростовується наступним.
На підтвердження своїх доводів Відповідач долучає копії експрес-накладних ТОВ «Нова пошта» № 59001084871241 від 09.01.2024, № 59001277036793 від 10.12.2024 та № 59001306833340 від 23.01.2025.
Однак, додані копії експрес-накладних не містять інформації, яка би підтвердила, що саме за цими експрес-накладними доставлявся товар визначений договором № 53-122-01-24-15301 від 31.10.2024. В описі доданих експрес-накладних лише зазначено: інші запчастини та палети.
Згідно із ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що з доданих до відзиву копій експрес-накладних не можливо встановити, яким чином вони відносяться до обставин справи що розглядається та предмета спору.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає неналежними доказами копії експрес-накладних ТОВ «Нова пошта» № 59001084871241 від 09.01.2024, № 59001277036793 від 10.12.2024 та № 59001306833340 від 23.01.2025.
В той же час суд зазначає, що згідно з п. 8.4. договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.
Позивачем, на підтвердження факту поставки та визначеного періоду прострочення зобов'язання Відповідачем, додано належним чином засвідчені копії підписаних видаткових накладних на поставлену продукцію, яка відповідає специфікації (додаток 1 до договорів).
Твердження Відповідача, що недопоставка товару на загальну суму 44 514,60 грн відбулась з вини Позивача є надуманими, необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.
У відповіді на відзив Відповідач вказує позиції № 212 та 213 Специфікації: Тент кузова (ГАЗ-3302) каталожний номер 3302-8508020-10 та Тент причепа (МАЗ) каталожний номер 83781-8508020, та зазначає, що товару під каталожними номерами 3302-8508020-10 та 83781-8508020 не існує. Однак, каталожний номер 3302-8508020-10 (Тент кузова ГАЗ-3302) це позиція №211 Технічної специфікації.
Слід також наголосити, що договір поставки № 53-122-01-24-15301 від 31.10.2024 було укладено за результатами проведення закупівлі в порядку визначеному Законом України «Про публічні закупівлі» та відповідно до «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою КМУ віл 12.10.2022 № 1178.
За наслідком закупівлі ТОВ «Агро-Деталь» уклало договір, а це вказує на те, що ТОВ «Агро-Деталь», маючи змогу перевірити можливість здійснення поставки та наявність продукції на ринку, взяло на себе зобов'язання здійснити поставку товару, який визначений у технічній специфікації до Договору.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
У відзиві на позов Відповідач вказує, що ним було понесено збитки у вигляді знищення товару, який знаходився на складі у м. Запоріжжя та потрапив під обстріл, та про наявну заборгованість за кредитом перед банківською установою, однак не надає жодних доказів на підтвердження наведених обставин.
Суд зазначає, що узгоджений сторонами розмір штрафних санкцій визначений із дотриманням принципу розумності та добросовісності, є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати порушень договірних зобов'язань (превентивна функція неустойки).
При цьому варто врахувати і поведінку відповідача у цій справі. Під час виконання договорів Відповідач не звертався до Позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у порядку визначеному договорами поставки, та не повідомляв Позивача про неможливість здійснення поставки.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, які могли би бути підставою для зменшення нарахованих штрафних санкцій за порушення зобов'язання за договором поставки.
В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене, та те, що позивач довів належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем умов договорів поставки № 53-122-01-24-15301 від 31.10.2024 та №53-122-01-25-15559 від 09.01.2025 року, а відповідач вказаного не спростував, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Деталь" (69013, м. Запоріжжя, вул. Академіка Курчатова, буд. 1, код ЄДРПОУ 39705831) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 64 196 грн. 25 коп. штрафних санкцій, з яких: 62 488,40 грн. за Договором № 53-122-01-24-15301 від 31.10.2024 та 1 707,85 грн. штрафні санкції за Договором №53-122-01-25-15555 від 09.01.2025 та 2662 грн. 40 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.