адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
02.03.2026 Справа № 917/306/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, м. Глобине в інтересах держави в особі Глобинської міської ради, м. Глобине
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», м. Полтава
2. Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, м. Глобине
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північно-Східний офіс Держаудитслужби, м. Харків
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 109 323,23 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.
Суть спору. Керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, м. Глобине в інтересах держави в особі Глобинської міської ради звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради про визнання недійсними додаткових № 2 від 19.03.2021, № 4 від 16.07.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №20410115 від 25.01.2021, укладених між КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради та ТОВ «Полтаваенергозбут», а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» надмірно сплачених грошових коштів в сумі 109 323,23 грн.
Процесуальні дії суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 справу передано до розгляду судді Безрук Т.М.
Ухвалою від 19.02.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду, визнав справу малозначною та відкрив спрощене позовне провадження у справі; встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи; залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північно-Східний офіс Держаудитслужби, м. Харків.
28.02.2025 до суду надійшли пояснення третьої особи (вх. № 2772).
05.03.2025 від відповідача - ТОВ «Полтаваенергозбут» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2997).
05.03.2025 від відповідача - ТОВ «Полтаваенергозбут» надійшла відповідь на пояснення третьої особи (вх. № 3022).
Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у цій справі (вх. № 3130 від 06.03.2025) до вирішення касаційним судом справи № 920/19/24, прийняття та набрання законної сили судовим рішенням у справі №920/19/24, в якій буде розглянуте питання щодо застосування п.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі».
Прокурор у заяві від 13.03.2025 (вх. № 3431) проти зупинення провадження у справі заперечував, посилаючись на наявність діючої судової практики зі схожих правовідносин, а Великою Палатою Верховного Суду рішення щодо прийняття до розгляду вказаної справи не приймалась, тому підстави для зупинення провадження у справі № 917/306/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 відсутні.
Ухвалою від 21.04.2025 провадження у справі зупинене до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи у подібних правовідносинах № 920/19/24. У цій справі постало питання правомірності укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару до договору про публічні закупівлі. Сторони підвищували ціну не більше ніж на 10% від попередньо визначеної додатковими угодами про збільшення ціни, що призвело до підвищення ціни на 100,75% від тієї, що визначена основним договором.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 (підстава: звільнення судді з посади) справу № 917/306/25 передано для розгляду судді Пушку І.І.
26.12.2025 до Господарського суду Полтавської області від Глобинської окружної прокуратури Полтавської області надійшло клопотання (вх. № 16730) про поновлення провадження у справі в зв'язку з закінченням касаційного перегляду справи № 920/19/24 та усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 12.01.2026 суд поновив провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.
Виклад позицій сторін.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що за наслідками проведеної публічної закупівлі за ідентифікатором № UA-2020-12-20-000194-с між Комунальним некомерційним підприємством «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» укладений договір № 20410115 від 25.01.2021 року про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).
Пунктом 5.2 Договору визначена ціна за 1 кВт-год електричної енергії на момент укладання Договору, яка становить 1,923 грн, у тому числі ПДВ. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 400 000 кВт-год, на що вказує пункт 2.1 Договору.
Прокурор зазначив, що в подальшому між сторонами укладено 4 додаткових угоди на збільшення ціни за одиницю товару у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку, а саме: додаткову угоду від 19.03.2021 № 1 до Договору; додаткову угоду від 19.03.2021 № 2 до Договору; додаткову угоду від 05.05.2021 № 3 до Договору; додаткову угоду від 16.07.2021 № 4 до Договору.
Прокурор посилається, що внесення змін до істотних умов Договору (збільшення ціни за одиницю товару) на підставі додаткової угоди від 19.03.2021 № 2 є необґрунтованим та документального непідтвердженим; укладення додаткової угоди від 16.07.2021 № 4 - здійснено із перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в Договорі, що порушує п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Внаслідок укладення додаткових угод місцевому бюджету завдано збитки у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» упродовж березня-грудня 2021 року на загальну суму 109 323,23 грн, які підлягають поверненню на користь місцевого бюджету.
У відзиві на позовну заяву відповідач - 1 (ТОВ «Полтаваенергозбут») проти позовних вимог заперечує з посиланням на те, додаткова угода №2 була укладена згідно з довідкою ТПП від 12.03.2021 №14.14-05/17, яка підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін) за одиницю електричної енергії після подання тендерної пропозиції, що відповідає підп. 2 п. 11.1 Договору та положенням п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». А отже, за висновком відповідача, додаткова угода № 2 є правомірною, тому і підстав для визнання її недійсною відсутні.
Відповідач-1 також вказує, що умовами Договору прямо передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%, відсутні обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії та не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціна за весь період дії Договору, у зв'язку з чим укладання кількох додаткових угод по Договору про збільшення ціни не суперечить нормам чинного законодавства України та умовам Договору, а тому підстави визнання додаткової угоди №4 недійсною відсутні. Окрім цього, відповідач вказує на пропуск прокурором 3-х річного строку позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України для подання позовної заяви, що є підставою для відмови в позові.
Відповідач - 2 (Комунальне некомерційне підприємство «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради) відзив на позовну заяву не подав.
У своїх поясненнях по суті спору третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північно-Східний офіс Держаудитслужби зазначила, що службою було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради за період з 01.01.2020 по 30.11.2023 року, за результатами якої складено акт від 11 грудня 2023 року № 201604-33/043. В ході ревізії встановлено, що додаткова угода №2 від 19.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.01.2021 року № 20410115 укладена між КНП «Глобинська міська лікарня» та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» в частині не підтвердження коливання ціни на ринку; Додаткова угода №4 від 16.07.2021 до Договору укладена з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» в частині перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціна на 10 %. Третя особа посилається на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, згідно з якою обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У відповіді на пояснення третьої особи відповідач-1 зазначив, що у зв'язку із значним коливання електричної енергії на ринку по Договору укладено Додаткову угоду №2, якою збільшено ціна за 1 кВт/год за електричну енергію, підвищення не перевищує 10% від граничної ціни Договору. Факт коливання електричної енергії в бік збільшення після подання тендерної пропозиції до договору закупівлі підтверджується довідкою ТПП від 12.03.2021 №14.14-05/171. Щодо твердження третьої особи про те, що угоду № 4 укладено із перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в Договорі відповідач зазначив, що відповідно до рекомендацій Мінекономрозвитку у листі від 27.10.2016 № 3302/06-34307-06 вказано, що «залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього…».
Враховуючи позицію Мінекономрозвитку та аналізуючи п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідач прийшов до висновку, що законодавством не встановлено обмеження щодо кількості змін, які можна вносити до істотних умов договору про закупівлю, а тому підвищення ціни за товар до 10 % пропорційно збільшенню ринкової ціни шляхом укладання кількох додаткових угод протягом строку дії договору про закупівлю відповідає нормам чинного законодавства України.
Відповідач-1 звертає увагу, що у подібних правовідносинах неодноразова змінювалася позиція Верховного Суду щодо внесення змін до договору. Так, ухвалою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 29.01.2025 року, справа №920/19/24 передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду. У цій справі постало питання правомірності укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару до договору про публічні закупівлі. Сторони підвищували ціну не більше ніж на 10% від попередньо визначеної додатковими угодами про збільшення ціни, що призвело до підвищення ціни на 100,75% від тієї, що визначена основним договором.
У відповіді на відзив ТОВ «Полтаваенергозбут» прокурор вчергове наголосив, що довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України за своїм змістом та суттю є лише документами довідково- інформаційного характеру та фактично дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку», в них не міститься точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, даті цих змін, згідно додаткових угод так і на момент підписання спірних додаткових угод.
Прокурор вважає, що ТОВ «Полтаваенергозбут» під час проведення закупівлі умисно зазначило ціну, яку планувало підвищувати за рахунок укладення додаткових угод, що дало можливість перемогти у аукціоні, порушило право на добросовісну конкуренцію, ефективність проведення закупівлі, а також відкритість та прозорість на стадії проведення аукціону.
Незважаючи на те, що додаткову угоду № 2 укладено 19.03.2021, нарахування за новою збільшеною ціною здійснювалося вже з 01.02.2021 (за лютий 2021 року); додаткову угоду № 3 укладено 05.05.2021, нарахування за новою збільшеною ціною здійснювалося вже з 01.04.2021 (за квітень 2021 року); додаткову угоду № 4 укладено 16.07.2021, нарахування за новою збільшеною ціною здійснювалося вже з 01.07.2021 (за липень 2021 року).
Щодо строків позовної давності прокурор зазначив, що позивач довідався про порушення законодавства про публічні закупівлі, допущені при підписанні додаткових угод до Договору та їх виконанні, 11.12.2023 зі змісту акту планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради за період з 01.01.2020 по 30.11.2023 №201604-33/43№201604-33/43, проведеної Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області. Таким чином, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності не сплив станом на 02.04.202 (момент пред'явлення позову). Оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджено з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і, відповідно, станом на 13.02.2025 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, то прокурор звернувся до господарського суду з позовом у межах позовної давності.
Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах, суд враховує таке.
Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. «Державний інтерес» у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.
Судом враховано, що порушення інтересів держави обґрунтовано прокурором у даній справі порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що завдає шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окрім обґрунтування порушень або загрози порушення державних інтересів, прокурор у позовній заяві має вказати орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, а також довести, що вказані суб'єкти не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист цих інтересів.
Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно зі ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами охорони здоров'я, які належать територіальним громадам або передані їм, , організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Частиною першої статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення), зокрема, самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої цієї статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 у подібних правовідносинах міститься, зокрема, висновок про те, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.
Отже, оскільки засновником комунального закладу та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.
Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 березня 2024 року у справі № 904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі.
Враховуючи, що кошти, направлені на оплату спожитої електроенергії, є коштами місцевого бюджету, Глобинська міська рада Полтавської області є особою, за рахунок якої відповідачем-1 (ТОВ «Полтаваенергозбут») набуто стягувані грошові кошти, саме Глобинська міська рада Полтавської області є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Крім того, відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю від 11.01.2023 та інформації виконавчого комітету Глобинської міської ради від 07.05.2024 №02- 28/1120 джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора щодо правомірності визначення Глобинської міської ради Полтавської області позивачем по справі, як суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, у спірних правовідносинах.
Прокурор листом від 19.12.2024 №50-4949вих-24 звернувся до Глобинської міської ради Полтавської області вказавши про порушення вимог чинного законодавства та необхідність вжиття заходів щодо повернення надміру сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.
Глобинська міська рада Полтавської області на запит прокурора листом від 24.12.2024 повідомила, що не зверталася з позовною заявою про визнання недійсними додаткових угод, укладених між ТОВ «Полтаваенергозбут» та КНП «Глобинська міська лікарня», та у подальшому намірів звернення до суду не виявила.
Таким чином, уповноваженим органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади. Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій є усвідомлена пасивна поведінка Глобинської міської ради щодо захисту порушених інтересів держави.
На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Глобинська окружна прокуратура 13.02.2025 повідомила позивача про звернення до господарського суду в його інтересах із даним позовом.
Отже, на виконання ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України та ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне, здійснення захисту інтересів держави в особі Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, яке не вжило заходів у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, про що повідомив позивача відповідним листом; зазначив, що використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу виконавчої влади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 6 Конституції України, здійснює свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, чим обґрунтував порушення інтересів держави.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.
За результатами публічної закупівлі UA-2020-12- 20-000194-с між Комунальним некомерційним підприємством «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради (далі - КНП «Глобинська міська лікарня, Споживач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі - ТОВ «Полтаваенергозбут», Постачальник) 25.01.2021 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 20410115 (далі - Договір) на суму 769 200,00 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 1.2 Договору умови Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 та Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІІ з урахуванням змін, внесених Законом України від 19.09.2019 № 114-ІХ.
Пунктом 5.2 Договору визначена ціна за 1 кВт-год електричної енергії на момент укладання Договору, яка становить 1,923 грн, у тому числі ПДВ.
Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 400 000 кВт-год (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 5.4 Договору ціна електричної енергії включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання Договору. Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії.
У п. 5.5 Договору Сторони погодили, що ціна електричної енергії, зазначена в п. 5.2. Договору, може змінюватись в сторону збільшення не раніше ніж через 30 календарних днів після початку постачання електроенергії в порядку, визначеному цим Договором.
У пп. 2 п. 11.1 Договору передбачено випадки зміни істотних умов договору, зокрема, у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю електричної енергії в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну електричної енергії. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни електричної енергії повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю електричної енергії на день подання тендерної пропозиції (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю електричної енергії в межах 10 днів щодо дати подання тендерної пропозиції) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю електричної енергії на момент письмового звернення Постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої Торгово-промисловою палатою України, або регіональною Торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. Такий документ обов'язково повинен мат посилання на сайт Державного підприємства «Оператор ринку» за посилання https://www.oree.com.ua/. За достовірність цих документів несе відповідальній виключно Постачальник. У випадку прийняття рішення Споживачем щодо внесення змін до договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю електричної енергії приймається ціна, зазначена в п. 5.2. цього Договору або ціна на день внесення змін до Договору в частині ціни за одиницю, якщо такі зміни до цього Договору вже були раніше здійснені. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю електричної енергії здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Згода Споживача на пропозицію Постачальника щодо зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії - є виключним правом Споживача, а не зобов'язанням.
В подальшому між сторонами укладено 4 додаткових угоди до, а саме:
- додаткову угоду від 19.03.2021 № 1 до Договору;
- додаткову угоду від 19.03.2021 № 2 до Договору;
- додаткову угоду від 05.05.2021 № 3 до Договору;
- додаткову угоду від 16.07.2021 № 4 до Договору.
Судом встановлено, що додаткова угода від 19.03.2021 № 1 до Договору не стосувалася змін до Договору у частині зміни ціни одиниці товару у бік збільшення.
Відповідно до додаткової угоди від 19.03.2021 № 2, яку укладено відповідно до ст. 651-654 ЦК України, ст.188 ГК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку, Сторони домовились змінити ціну з моменту підписання її Сторонами за 1 кВт-год електричної енергії з 1,60250 грн за 1 кВт-год без урахування ПДВ на 1,6267 грн за 1 кВт-год без ПДВ, підвищення становить 0,16017 грн за 1 кВт-год без ПДВ (на 9,995%). Крім цього, даною додатковою угодою внесено зміни в п. 2.1 договору, а саме, очікуваний обсяг постачання електроенергії зменшено до 363 653 кВт-год.
Додаткову угоду від 19.03.2021 № 2 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 № 24.14-05/171, в якій відображено середньозважену ціну електроенергії за II декаду січня 2021 року у розмірі 1 546,47 гривень/МВт-год без ПДВ та за І декаду лютого 2021 року у розмірі 1 698,79 грн/МВт-год без ПДВ.
Відповідно до додаткової угоди від 05.05.2021 № 3, із посиланням на ст. 651-654 ЦК України, ст.188 ГК України, п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку, Сторони домовились змінити ціну з моменту підписання її Сторонами за 1 кВт-год електричної енергії з 1,76267 грн за 1 кВт-год без урахування ПДВ на 1,93885 грн за 1 кВт-год без ПДВ, тобто на 0,1761 грн за 1 кВт-год без ПДВ або на 9,995 %.
Додаткову угоду від 05.05.2021 № 3 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 22.04.2021 № 24.14-05/271, в якій відображено середньозважену ціну електроенергії за І декаду квітня 2021 року у розмірі 1 325,16 гривень/МВт-год без ПДВ та за II декаду квітня 2021 року у розмірі 1 520,96 гривень/МВт-год без ПДВ.
Відповідно до додаткової угоди від 16.07.2021 №4, із посиланням на ст. 651-654 ЦК України, ст.188 ГК України, п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку, Сторони домовились змінити ціну з 01.07.2021 за 1 кВт-год електричної енергії з 1,93885 грн за 1 кВт-год без ПДВ на 2,13264 грн за 1 кВт-год без ПДВ, тобто на 0,19379 грн за 1 кВт-год без ПДВ або на 9,995 %.
Додаткову угоду від 16.07.2021 № 4 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 08.07.2021 № 24.14-05/418, в якій відображено середньоринкову ціну електроенергії за травень 2021 року у розмірі 1 018,74 грн/МВт-год без ПДВ та за червень 2021 року у розмірі 1 425,14 гривень/ МВт-год без ПДВ.
На виконання умов Договору ТОВ «Полтаваенергозбут» поставило КНП «Глобинська міська лікарня» в період з лютого 2021 по грудень 2021 електричну енергію загальним обсягом 405965 кВт*год., на загальну суму 928591,14 грн, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електричної енергії (а.с. 46- 53), підписані сторонами а саме:
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 19.02.2021, згідно з яким за січень 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 76 374 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 1,6025 грн (з урахуванням ПВД) на суму 146 867,21 грн.
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 19.03.2021, згідно з яким за лютий 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 54 167 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 1,76267 грн. (з урахуванням ПВД) на суму 114 574,26 грн.
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 13.04.2021, згідно з яким за березень 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 40 360 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 1,76267 грн. (з урахуванням ПВД) на суму 85369,63 грн.
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 14.05.2021, згідно з яким за квітень 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 34 147 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 1,93885 грн. (з урахуванням ПВД) на суму 79 447,09 грн.
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 12.06.2021, згідно з яким за травень 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 25 493 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 1,938850 грн. (з урахуванням ПВД) на суму 59 312,52 грн.
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 24.07.2021, згідно з яким за червень 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 25 362 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 1,938850 грн. (з урахуванням ПВД) на суму 59 007,73 грн.
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 13.08.2021, згідно з яким за липень 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 25 048 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 2,132640 грн. (з урахуванням ПВД) на суму 64 102,04 грн.
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 13.09.2021, згідно з яким за серпень 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 21 710 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 2,132640 грн. (з урахуванням ПВД) на суму 55 559,53 грн.;
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 12.10.2021, згідно з яким за вересень 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 28 063 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 2,132640 грн. (з урахуванням ПВД) на суму 71817,94 грн.
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 16.11.2021, згідно з яким за жовтень 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 47 222 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 2,132640 грн. (з урахуванням ПВД) на суму 120 849,04 грн.
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 14.12.2021, згідно з яким за грудень 2021 року КНП «Глобинська міська лікарня» спожито 28 010 кВт.год. електроенергії, застосована ціна за 1 кВт.год. 2,132640 грн. (з урахуванням ПВД) на суму 71 684,15 грн.
Оплата товару здійснювалась платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 928591,14 грн (а.с. 61-67).
В подальшому, Північно-Східним офісом Держаудитслужби було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради за період з 01.01.2020 по 30.11.2023 року, за результатами якої складено акт від 11 грудня 2023 року № 201604-33/043.
Ревізією встановлено, що ТОВ «Полтаваенергозбут», в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» в, ч. 1 ст. 525, ч.1 ст. 526, ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 632, ч. 1 ст.691 Цивільного кодексу України та умов договору від 25.01.2021 № 20410115 (пп. 2 п. 11.1) внесено зміни до істотних умов цього Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткової угоди від 19.03.2021 № 2 без обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку та додаткової угоди від 16.07.2021 №4 із перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в Договорі, внаслідок чого КНП «Глобинська міська лікарня» завдано збитки у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» упродовж березня-грудня 2021 року на загальну суму 109 323,23 грн.
При прийнятті рішення суд приймає до уваги наступні обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
Ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII.
У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у двох редакціях: 1) в редакції Закону № 114-ІХ (договір про закупівлю та додаткова угода до нього № 2) та 2) в редакції Закону № 1530-ІХ (додаткова угода до договору № 4).
Тож під час оцінки цих правовідносин суд застосовує законодавство, чинне на момент їх виникнення.
Щодо недійсності додаткової угоди № 2 від 19.03.2021 до Договору.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до нього № 2, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
-збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;
-збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
-така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
-така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
-обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.
Як встановлено судом, підвищення ціни за додатковою угодою № 2 складало 9,995 % (з 1,60250 грн за 1 кВт-год до 1,76267 грн за 1 кВт-год), тобто в межах 10 % передбачених законом. Очікуваний обсяг постачання електроенергії зменшено до 363 653 кВт-год.
Додаткову угоду від 19.03.2021 № 2 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 № 24.14-05/171, в якій відображено середньозважену ціну електроенергії за II декаду січня 2021 року у розмірі 1 546,47 гривень/МВт-год без ПДВ та за І декаду лютого 2021 року у розмірі 1 698,79 гривень/МВт-год без ПДВ.
Щодо належності та достатності як доказів коливання ціни на ринку Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 № 24.14-05/171, в якій відображено середньозважену ціну електроенергії за II декаду січня 2021 року у розмірі 1 546,47 гривень/МВт-год без ПДВ та за І декаду лютого 2021 року у розмірі 1 698,79 гривень/МВт-год без ПДВ, в обґрунтування укладення додаткової угоди № 2 до Договору про закупівлю товару від 25.11.2021, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду у п. 167 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Пунктом 175 Постанови ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 визначено, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точки зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22)».
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, зокрема, у постановах від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17, від 23.01.2020 у справі №907/788/18 та від 05.07.2021 у справі № 826/11063/17, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, згідно з якою довідка торгово-промислової палати про ціну на товар/коливання такої ціни на ринку є достатнім доказом для обґрунтованості змін до договору закупівлі, якщо вони містять відомості про відповідне коливання ціни товару на ринку.
Суд вважає, що Цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 № 24.14-05/171 не може бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містить відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, в останній відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату укладання додаткової угоди у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв'язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на електроенергію.
Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, у постанові від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що Цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 № 14.14-05/171 не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку в період з дати укладання (початку дії) договору (25.01.2021) до дати укладання (початку дії) додаткової угоди № 2 (19.03.2021), оскільки жодна із цін, які підлягають порівнянню, зазначених в Ціновій довідці (за II декаду січня 2021 року) не входить в період з дати укладання договору (25.01.2021) до дати укладання додаткової угоди № 2 (19.03.2021), а передує даті укладання та початку дії договору, що суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пп. 2 п. 11.1 Договору.
За таких обставин, внесення змін до істотних умов Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткової угоди № 2 від 19.03.2021 є документального непідтвердженим та необґрунтованим.
Щодо недійсності Додаткової угоди № 4 від 16.07.2021 за Договором.
Законом № 1530-ІХ який набрав чинності 26 червня 2021 року, були внесені зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".
Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідна правова позиція викладена в п. 133-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Як зазначено у постанові ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (п. 136, 197), оновлена редакція пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII стосувалася лише запровадження альтернативного моменту відліку 90-денного строку для зміни ціни, проте жодним чином не скасувала імперативне обмеження щодо сукупного збільшення ціни не більше ніж на 10% від початкової вартості. Порогове значення у 10% залишилося незмінним і є граничним лімітом для всього строку дії договору, незалежно від редакції Закону (№ 114-ІХ чи № 1530-ІХ).
Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 №920/19/24 остаточно відмовилася відступати від своїх попередніх висновків, правова позиція щодо заборони збільшення ціни понад 10% сукупно є сталою, обов'язковою та підлягає застосуванню до даного спору.
Судом встановлено, що Додатковою угодою № 4 з 01.07.2021 змінено ціну за 1 кВт-год електричної енергії з 1,93885 грн за 1 кВт-год без ПДВ на 2,13264 грн за 1 кВт-год без ПДВ, тобто на 0,19379 грн за 1 кВт-год без ПДВ або на 9,995 %.
Додаткову угоду № 4 укладено з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 на підставі цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 08.07.2021 № 24.14-05/418, в якій відображено середньоринкову ціну електроенергії за травень 2021 року у розмірі 1 018,74 грн/ МВт-год без ПДВ та за червень 2021 року у розмірі 1 425,14 гривень/МВт-год без ПДВ.
При цьому Довідка ТПП № 24.14-05/418, підтверджує коливання ціни в бік збільшення на електричну енергію на ринку у період між датою укладання (початку дії) додаткової угоди № 3 (05.05.2021) та датою укладання (початку дії) додаткової угоди № 4 (16.07.2021).
Однак додатковою угодою № 3 вже було здійснено збільшення ціни за електроенергію на 9,995%, а тому подальше підвищення ціни за одиницю товару є неправомірним, оскільки додатковою угодою № 4 допущено перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціни.
Отже, додаткова угода № 4 укладена з порушенням пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922 та пп. 2 п. 11.1 Договору в частині перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціни 10%.
За встановлених судом обставин та наведених вище правових висновків, суд вважає, що додаткові угоди до договору укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» про постачання електричної енергії споживачу №20410115 від 25.01.2021 року, а саме: додаткова угода № 2 від 19.03.2021 року, додаткова угода 4 від 16.07.2021 року, суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», тому підлягають визнанню недійсними.
Щодо доводів відповідача-1, викладених у відповіді на пояснення третьої особи суд зазначає наступне.
Велика Палата у постанові від 21.11.2025 №920/19/24 (п. 182-187) чітко роз'яснила, що листи Міністерства економіки мають лише інформаційний характер, а правова визначеність забезпечується саме судовою практикою Верховного Суду, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень. ВП ВС прямо вказала, що тлумачення норми, яке дозволяло б «каскадне» підвищення ціни щоразу на 10% (понад загальний ліміт), суперечить меті Закону, оскільки призводить до спотворення результатів тендеру та неефективного використання бюджетних коштів.
Інші доводи відповідача-1 викладені у відзиві на позов є безпідставними та спростовуються, з врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету коштів у розмірі 109 323,23 грн.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У зв'язку із збільшенням ціни на електричну енергію відповідач поставив товару менше, у зв'язку з чим в порушення умов договору, завдано Глобинській міській раді шкоду на суму 109 323,23 грн, яка підлягає поверненню в місцевий бюджет.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, який затверджений наказом Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.2014, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.
З урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд вважає, що стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів за незаконними правочинами саме на користь місцевого бюджету є ефективним способом захисту порушених прав держави у спірних правовідносинах.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена, зокрема, у п.п.53-54 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 по справі № 924/1283/21.
Таким чином, грошові кошти в сумі 109 323,23 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Посилання відповідача про пропуск прокурором строків позовної давності суд відхиляє з огляду на таке.
Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253- 255 цього Кодексу.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
У даній справі спір виник щодо визнання додаткових угод недійсними внаслідок порушення сторонами вимог Закону України «Про публічні закупівлі».
Судом встановлено, що порушення сторонами законодавства про публічні закупівлі, допущені при підписанні додаткових угод до Договору та при їх виконанні, зафіксовані актом від 11.12.2023 планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради за період з 01.01.2020 по 30.11.2023 №201604-33/43№201604-33/43, проведеної Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.
Саме зі змісту вказаного акту позивач дізнався про порушене право.
В той же час, позивачем позовну заяву через систему «Електронний суд» 14.02.2025 (вх. № 318/25).
Велика Палата Верховного Суд, у постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 констатувала, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист.
За таких обставин, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності станом на момент пред'явлення позову не сплив.
Окрім цього судом враховується, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і є чинним станом на момент ухвалення цього рішення.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19. Згідно з чинною редакцією вказаного пункту у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Пунктом 1 Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 року № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Пунктом 2 того ж Закону визначено, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.
Публікація Закону відбулась 03.06.2025 у газеті «Голос України», тому набрання чинності відбулося 04.09.2025.
Отже, дія Закону України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ в редакції Закону України від 08.11.2023 року № 3450-ІX стосовно продовження строку позовної давності, а згодом - його зупинення, на час дії воєнного стану фактично надають можливість застосовувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості на строк більше, ніж в три роки, за умови звернення до суду за захистом порушеного права терміном до 04.09.2025 року.
З огляду на те, що прокурор звернувся до суду із позовом 14.02.2025 (позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 13.02.2025), враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, частково військового стану, суд дійшов до висновку, що звернення до суду з даним позовом відбулось в межах строку позовної давності.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 19.03.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №20410115 від 25.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, м. Глобине (код ЄДРПОУ 01999224) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804).
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 16.07.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №20410115 від 25.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, м. Глобине (код ЄДРПОУ 01999224) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804, адреса: м. Полтава, вул. Панянка, 65Б) на користь місцевого бюджету Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 22547673, адреса: 39000, Полтавська обл., Кременчуцький район, м. Глобине, вул. Центральна, 285) грошові кошти в сумі 109 323,23 грн.
5. Стягнути з відповідача ТОВ «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804, адреса: м. Полтава, вул. Панянка, 65Б) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) 7 267,20 грн судового збору.
6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Пушко