про залишення позовної заяви без руху
02 березня 2026 року Справа № 915/170/26
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали
за позовом: Фізичної особи - підприємця Абремко Андрія Олександровича, АДРЕСА_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
представник позивача: Ютовець Олексій Олексійович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Інаурі Поліни Олександрівни, АДРЕСА_1
Третя особа: Миколаївська міська рада, вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001
про: визнання права власності
Фізична особа - підприємець Абремко Андрій Олександрович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 13.02.2026 (вх.№2159/26 від 17.02.2026) в якій просить суд:
- визнати право власності ФОП Абремко Андрія Олександровича на частину зупинкового комплексу за адресою м.Миколаїв, Заводський район, пр.-т Центральний (район Центрального міського стадіону) площею 18,9 кв.м
- визнати право власності ФОП Абремко Андрія Олександровича на частину зупинкового комплексу за адресою м.Миколаїв, Заводський район, вул.Озерна (Червоних Майовщиків) ріг вул.Лазурної площею 31, 00 кв.м.
- стягнути з Фізичної особи - підприємця Інаурі Поліни Олександрівни частину вартості зупинкового комплексу за адресою м.Миколаїв Заводський район пр.-т Центральний (район Центрального міського стадіону) площею 18,9 кв.м. та частину вартості зупинкового комплексу за адресою м.Миколаїв, Завдоський район, вул. Озерна (Червоних Майовщиків) ріг вул.Лазурна площею 31,00 кв.м. у загальній сумі 397 500,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 ними згідно договорів купівлі-продажу придбано зупинкові комплекси. Вказує, що шлюб між позивачем та відповідачем розірвано 04.12.2008, але питання стосовно спільної власності та її поділу не вирішено. Позивач зазначає, що звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із позовом про поділ майна та ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.12.2023 по справі № 489/5269/20 закрито провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Позивач вважає, що оскільки під час шлюбу сторони придбали дані зупиночні комплекси, то позивач має право на 1/2 частки зупиночного комплексу за адресою м. Миколаїв Заводський район вул. Центральна (біля Ценрального стадіону ) та на 1/2 частки зупиночного комплексу по вул. Озерній (Червоних Майовщиків) ріг вул. Лазурної. Вказує, що оскільки після розірвання шлюбу та на сьогоднішній час майном користується лише відповідачка, позивач вважає, що саме відповідачу потрібно передати спірні зупиночні комплекси та компенсувати позивачу частину вартості цих зупиночних комплексів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 справу №915/170/26 розподілено судді Господарського суду Миколаївської області Семенчук Н.О.
Враховуючи, що головуючий у даній справі суддя Семенчук Н.О. брала участь у підготовці суддів господарських судів, вирішення питання щодо руху позовної заяви здійснюється у перший робочий день судді після завершення підготовки.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява б/н від 26.01.2026 (вх.№1419/26 від 30.01.2026) не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
Згідно з п.4, 5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав заявника на захист.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Однак у порушення зазначених норм, поданий до суду позов не містить нормативно-правового обґрунтування заявлених вимог, а саме відсутні посилання на норми чинного законодавства, порушення яких відповідачем (згідно доводів позивача) мало би наслідком задоволення позовних вимог.
Позивачем у позовній заяві не вказано обставин, з якої підстави у сторін виникли господарські правовідносини.
У позовній заяві позивач не вказав обставин та доказів, що спірні приміщення використовуються відповідачкою у господарській діяльності, як ФОП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: направлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надіслання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Судом враховано вимоги ч.7 ст. 42 ГПК України, якою унормовано, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятись з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Згідно п.36 та п.78 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 , підтвердженням прийняття для пересилання поштового відправлення є розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Крім того надається опис вкладення, зразок бланка такого опису затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку, бланк опису вкладення заповнюється відправником у двох примірниках із зазначенням адреси одержувача, кількості предметів, вартості кожного з цих предметів. Обидва примірники опису підписуються відправником. Працівник об'єкта поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення.
Таким чином, враховуючи вимоги ст.ст.164, 172 Господарського процесуального кодексу України, належним доказом надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів є - оригінали опису вкладення до поштового відправлення, який повинен містити вичерпний перелік (поіменний) найменувань документів, що надсилаються, а також оригінал розрахункового документу, виданий поштовим відділенням. Також, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, належним надісланням сторонам копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи буде надсилання електронних документів до їх електронного кабінету.
Так, позивачем всупереч вимог статті 164 ГПК України не надано доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви №б/н від 13.02.2026, оскільки в доданому до позовної заяви описі вкладення у цінний лист зазначено лише про відправлення копій документів (додатків до позовної заяви).
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати докази направлення на адресу відповідача позовної заяви №б/н від 13.02.2026.
Відповідно до п.п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.
Згідно з п.п.1, 2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.
Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).
За даних обставин вимога про визнання права власності є майновою вимогаю. Відповідно, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, виходячи із вартості майна.
Таким чином позивачем заявлено три вимоги майнового характеру, а саме:
- визнання права власності на частку зупинкового комплексу за адресою м.Миколаїв, Заводський район, пр.-т. Центральна (район Центрального міського стадіону) площею 18,90 кв.м., вартістю 326 600,00 грн., судовий збір з якої становить 4 899,00 грн. (326 600,00 грн. х 1,5%);
- визнання права власності на частку зупинкового комплексу за адресою м.Миколаїв, Заводський район, вул.Озерна (Червоних Майовщиків) ріг вул.Лазурної площею 31,00 кв.м. вартістю 468 400,00 грн., судовий збір з якої становить 7 026,00 грн. (468 400,00 грн. х 1,5%).
- стягнення частини вартості зупинкового комплексу за адресою м.Миколаїв Заводський район пр.-т Центральний (район Центрального міського стадіону) площею 18,9 кв.м. та частини вартості зупинкового комплексу за адресою м.Миколаїв, Завдоський район, вул. Озерна (Червоних Майовщиків) ріг вул.Лазурна площею 31,00 кв.м. у загальній сумі 397 500,00 грн., судовий збір з якої становить 5 962,50 грн. (397 500,00 грн. х 1,5%).
Таким чином, судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви в спірному випадку становить 17 887,50 грн.
Як доказ сплати судового збору позивачем надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3664566266.1 від 23.05.2024 на суму 3 614,00 грн. та платіжну інструкцію №2.527598325.1 від 11.02.2026 на суму 2 348,50 грн.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
На виконання вказаних норм, суд здійснив перевірку зарахування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у справі №915/170/26, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3664566266.1 від 23.05.2024 на суму 3 614,00 грн. та платіжної інструкції №2.527598325.1 від 11.02.2026 на суму 2 348,50 грн.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір сплачений позивачем у сумі 3 614,00 грн. (за платіжною інструкцією на переказ готівки №0.0.3664566266.1 від 23.05.2024) зарахований за звернення до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою у справі №915/621/24.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2024 у справі №915/621/24 позовну заяву (вх. № 6252/24 від 27.05.2024) Фізичної особи-підприємця Абремко Андрія Олександровича до відповідача Фізичної особи-підприємця Інаурі (Абремко) Поліни Олександрівни про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії і додані до неї документи повернуто позивачу Фізичній особі-підприємцю Абремко Андрію Олександровичу на підставі ч.4 ст.174 ГПК України.
У відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі повернення заяви або скарги.
Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Отже, платіжна інструкція на переказ готівки №0.0.3664566266.1 від 23.05.2024 на суму 3 614,00 грн. вже була використані заявником при зверненні до суду з іншою позовною заявою у справі №915/621/24.
Враховуючи викладене, надана платіжна інструкція на переказ готівки №0.0.3664566266.1 від 23.05.2024 на суму 3 614,00 грн. не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки при перевірці зарахування судового збору згідно вказаної платіжної інструкції, не підтверджено його зарахування у відповідній сумі до спеціального фонду Державного бюджету України саме у справі №915/170/26.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.
Таким чином, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір лише у розмірі 2 348,50 грн.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у розмірі 15 539,00 грн. (17 887,50 грн. - 2 348,50 грн.).
Відповідно до ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Суд звертає увагу позивача, що у позовній заяві зазначено третю особу - Миколаївську міську раду, при цьому не зазначено на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі.
Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу позивача на необхідність подати та обґрунтувати клопотання (на яких підставах належить залучити третю особу, яким чином рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки) про залучення Миколаївської міської ради до участі у справі в якості третьої особи.
Відповідно до ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву б/н від 13.02.2026 (вх.№2159/26 від 17.02.2026) Фізичної особи - підприємця Абремко Андрія Олександровича - залишити без руху.
2. Позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О. Семенчук