02.03.2026 Справа№914/376/26
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Коссака С.М., розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю “Погар Інтернешнл», м. Львів
про забезпечення позову у справі №914/376/26
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Погар Інтернешнл», м. Львів
до відповідача: Східницької селищної ради
про: скасування рішень органу місцевого самоврядування та реєстрації прав на земельну ділянку
Без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» представником подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Погар Інтернешнл», м. Львів до відповідача Східницької селищної ради, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Східницької селищної ради Львівської області восьмого скликання № 2526 від 17.10.2025 року «Про надання дозволу на поділ земельної ділянки та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на території Східницької селищної ради виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на території Східницької селищної ради» щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610345400:01:007:0063 площею 0,3879 га.;
скасувати державну реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, утворених у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610345400:01:007:0063, а саме: земельні ділянки кадастровий номер 4610345400:04:006:0009; розташовану за адресою Львівська область, Дрогобицький район, селище Східниця, вул. Зарічна, 9 А, зареєстровану Відділом № 5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 17 грудня 2025 року кадастровий номер 4610345400:04:006:0010; розташовану за адресою Львівська область, Дрогобицький район, селище Східниця, вул. Зарічна, 9 А, зареєстровану Відділом № 5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 17 грудня 2025 року кадастровий номер 4610345400:04:006:0011, розташовану за адресою Львівська область, Дрогобицький район, селище Східниця, вул. Зарічна, 9 А, зареєстровану Відділом № 5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 17 грудня 2025 року;
визнати протиправним та скасувати рішення Східницької селищної ради Львівської області №2696 від 19.12.2025 року про затвердження технічної документації з поділу земельної ділянки;
скасувати державну реєстрацію права власності Східницької селищної ради Львівської області (ЄДРПОУ 26359951) на земельні діляни утворених у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610345400:01:007:0063, а саме: земельні ділянки кадастровий номер 4610345400:04:006:0009, площею 0,2584 га; кадастровий номер 4610345400:04:006:0010 ;площею 0,0850 га; кадастровий номер 4610345400:04:006:0011, площею 0,0445 га, розташованих за адресою Львівська область, Дрогобицький район, селище Східниця, вул. Зарічна, 9 А.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року відкрито провадження у справі №914/376/26.
24.02.2026 року через систему «Електронний суд» представником подано заяву про забезпечення позову у справі №914/376/26, а саме: наласти арешт на об"єкти нерухомого майна земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610345400:04:006:0009; 4610345400:04:006:0010; 4610345400:04:006:0011, що розташовані за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, селище Східниця, вул. Зарічна, 9 А, шляхом заборони їх відчуження, розпорядження (передавати у користування (в оренду), призначати та проводити торги, змінювати цільове призначення, здійснювати поділ, об'єднання або інші дії щодо зазначених земельних ділянок).
Необхідність забезпечення позову заявник обгрунтовує також тим, що у провадженні Господарського суду Львівської області також перебуває справа №914/2903/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОГАР ІНТЕРНЕШНЛ» до Східницької селищної ради Львівської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.
Після відкриття провадження у справі № 914/2903/25 та в період судового розгляду відповідачем були вчинені дії, спрямовані на зміну об'єкта оренди шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610345400:01:007:0063 площею 0,3879 га та реєстрації новоутворених земельних ділянок.
Такі дії, вчинені після звернення позивача з вимогою про поновлення договору оренди; здійснені під час існування судового спору; мають очевидні ознаки зловживання правом та спрямовані на унеможливлення виконання майбутнього судового рішення. Існує реальна загроза того, що до ухвалення рішення у справі № 914/376/26 відповідач або інші особи: здійснять повторний поділ, об'єднання або зміну цільового призначення спірних земельних ділянок; відчужать їх у власність або користування третіх осіб; зареєструють нові речові права чи обтяження.
Розглянувши заяву про забезпечення позову судом встановлено таке.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Заявник просить забезпечити позов шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1ч.1 ст.137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом у якому заявляє чотири вимоги немайнового характеру. У цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як арешт майна, яке є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (схожий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).
У свою чергу, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
У той же час, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 ГПК України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову. Заява про забезпечення позову базується на припущеннях щодо вчинення можливих дій відповідача. При цьому відповідачем є органом місцевого самоврядування, якому майно - земельні ділянки, як слідує із змісту заяви про забезпечення позову, належать на праві власності, існує спір між учасниками з приводу можливого існування орендних правовідносин. В цьому аспекті суд зазначає таке.
Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначає про розгляд у господарському суді Львівської області справи №914/2903/25.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 22.09.2025 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Погар Інтернешнл» до відповідача Східницької селищної ради Львівської області, с.Східниця Львівської області про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі №04.08.439.00084 від 25.04.2008.
У цій справі позивачем було подано заяву про забезпечення позову, а саме: 1) забезпечити позов у справі № 914/2903/25 шляхом заборони Східницькій селищній раді Львівської області та будь-яким іншим особам до набрання законної сили рішенням суду у цій справі: відчужувати, передавати у користування (в оренду), призначати та проводити торги, змінювати цільове призначення, здійснювати поділ, об'єднання або інші дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 4610345400:01:007:0063; 4610345400:04:006:0009; 4610345400:04:006:0010; 4610345400:04:006:0011, розташованих за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, селище Східниця, вул. Зарічна, 9 А.
2. Заборонити державним кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі суб'єктам державної реєстрації, нотаріусам: вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному земельному кадастрі та/або Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зазначених земельних ділянок, у тому числі щодо реєстрації, зміни, припинення речових прав та їх обтяжень.
Ухвалою суду від 19.01.2026 року на підставі поданої заяви згадану вище заяву про забезпечення позову повернуто позивачу.
Як зазначено у постанові від 3 грудня 2023 року у справі №522/21977/21 ВС у складі суддів КЦС забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як зазначено вище, заявник просить суд забезпечити позов за вимогами немайнового характеру у спосіб накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1ч.1 ст.137 ГПК України), а саме накласти арешт на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки шляхом заборони їх відчуження, розпорядження (переедачі в користування, призначати та проводити торги, змінювати цільове призначення, поділ, об'єднання або інші дії щодо зазначених земельних ділянок).
У п.7.7., 7.8. постанови ВС у складі колегії суддів КГС від 15 вересня 2023 року у справі № 917/453/23 зазначено, що із змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. 7.8. Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відтак суд не погоджується з тезами заявника, що запропоновані заходи забезпечення позову мають виключно заборонний характер та не передбачають вилучення майна, обмеження володіння чи користування; що Східницька селищна рада не позбавляється права власності, фактичного користування земельними ділянками чи можливості здійснювати повноваження органу місцевого самоврядування.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За змістом статті136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову у такий спосіб, бездоказовість обгрунтування заяви про забезпечення позову, враховуючи характер не підтверджених орендних відносин між учасниками спору, оскільки спір є предметом розгляду у суді (справі №914/2903/25), а також належності земельних ділянок на праві власності територіальної громади, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Погар Інтернешнл», м. Львів у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №914/376/26.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Текст ухвали складено та підписано (з урахуванням участі судді Коссака С.М. 26.02.2026 та 27.02.2026 року у тренінгу) 02.03.2026 року.
Суддя Коссак С.М.