79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.02.2026 Справа № 914/2877/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі
позивача: Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача 1: Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Львів", м. Львів
до відповідача 2: Приватного підприємства "ЖК Континент", м. Львів
про визнання недійсним договору
Представники сторін:
від прокуратури: Бучко Р.В. - прокурор
від позивача: Гудима В.О. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Львів" та Приватного підприємства "ЖК Континент" про визнання недійсним з моменту укладення Договору про будівництво багатоквартирного будинку у м. Львові по вул. Січинського, 32а, який укладений 16.07.2021 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Монтажник-Львів" в особі голови ліквідаційної комісії Чубенка О.М. та приватним підприємством "ЖК Континент".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області від 27.09.2023, справу № 914/2877/23 передано для розгляду судді Щигельській О.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 (суддя Щигельська О.І.), позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.10.2023.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області № 358 від 17.10.2023, згідно п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів Господарського суду Львівської області від 07.08.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/2877/23 у зв'язку із наданням судді Щигельській О.І. відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи №914/2877/23.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2023 року, справу № 914/2877/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 (суддя Долінська О.З.) постановлено справу № 914/2877/23 за позовом: Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі позивача: Міністерства оборони України, до відповідача 1: Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Львів", до відповідача 2: Приватного підприємства "ЖК Континент" про визнання недійсним договору прийняти до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.10.2023, підготовче судове засідання призначено на 15.11.2023.
10.11.2023 за вх. № 27388/23 прокурором подано на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії відповіді № 231269 ЄСІТС про наявність зареєстрованого електронного кабінету.
15.11.2023 за вх. № 27844 прокурором подано на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.11.2023, підготовче судове засідання призначено на 13.12.2023.
13.12.2023 відповідачем 1 подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 30538/23, відповідно до якого відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Протокольною ухвалою суду від 13.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2877/23 на тридцять днів, за клопотанням представника відповідача 1, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України.
Крім того, протокольною ухвалою суду від 13.12.2023 вирішено поновити відповідачу-1 строк для подання відзиву на позовну заяву та долучено відзив на позовну заяву відповідача 1 за вх. № 30538/23 від 13.12.2023 до матеріалів справи.
13.12.2023 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 24.01.2024.
23.01.2024 позивачем подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів з додатками за вх. № 2120/24.
24.01.2024 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 13.03.2024.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2024, підготовче судове засідання призначено на 10.04.2024.
10.04.2024 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 15.05.2024.
22.04.2024 представником відповідача 1 подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатком за вх. № 10918/24.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.05.2024, підготовче судове засідання призначено на 05.06.2024.
05.06.2024 прокурором подано на адресу суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи з додатками за вх. № 15007/24.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2024, підготовче засідання призначено на 19.06.2024.
06.06.2024 прокурором подано на адресу суду письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 15175/24.
19.06.2024 представником відповідача 1 подано на адресу суду в систему "Електронний суд" додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 16186/24.
Крім того, 19.06.2024 за вх. № 16190/24 від представника відповідача 1 на адресу суду надійшло клопотання з додатком за вх. № 16190/24.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.06.2024, підготовче засідання призначено на 10.07.2024.
09.07.2024 позивачем подано на адресу суду в підсистему "Електронний суд" додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 17748/24.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.07.2024, підготовче засідання призначено на 19.08.2024.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.08.2024, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2877/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.09.2024.
Судове засідання, призначене на 18.09.2024 р. не відбулося, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю та продовженням додаткової відпустки судді Долінській О.З. з 22.08.2024 по 14.12.2024 включно.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2024, розгляд справи по суті призначено на 21.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.01.2025, розгляд справи по суті призначено на 12.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.02.2025, розгляд справи по суті призначено на 05.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.03.2025, розгляд справи по суті призначено на 08.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2025, розгляд справи по суті призначено на 21.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.05.2025, розгляд справи по суті призначено на 18.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.06.2025, розгляд справи по суті призначено на 23.07.2025.
23.07.2025 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 03.09.2025 із врахуванням ухвали Господарського суду Львівської області про виправлення описки від 04.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2025, розгляд справи по суті призначено на 08.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.10.2025, розгляд справи по суті призначено на 29.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2025, розгляд справи по суті призначено на 18.11.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.11.2025, розгляд справи по суті призначено на 25.11.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2025, розгляд справи по суті призначено на 10.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2025, розгляд справи по суті призначено на 20.01.2026.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.01.2026, розгляд справи по суті призначено на 18.02.2026.
Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
18.02.2026 прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях за вх. № 15175/24 від 06.06.2024 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
18.02.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях за вх. № 17748/24 від 09.07.2024 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
18.02.2026 відповідач 1 в судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив явки свого представника, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи), причини неявки свого представника в судове засідання не повідомив.
18.02.2026 відповідач 2 в судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив явки свого представника, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи), причини неявки свого представника в судове засідання не повідомив.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачам в їх електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на вказане вище, відповідачі у даній справі повідомлялися завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2877/23 Господарським судом Львівської області, проти розгляду даної справи без їх участі не заперечили, явки представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідачі повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2877/23.
В судовому засіданні 18.02.2026, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція прокурора.
У позовній заяві прокурор зазначає про те, що Львівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення вимог законодавства у сфері використання земель оборони, внаслідок укладення Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Січинського, 32 у м. Львові (військове містечко № 293).
Прокурор зазначає, що 16 липня 2021 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» в особі Голови ліквідаційної комісії Чубенка Олександра Миколайовича та Приватним підприємством «ЖК Континент» в особі директора Свірського Володимира Ігоровича, укладено Договір про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а.
Прокурор вказує на те, що договором про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а від 16.07.2021 передбачено забудову земельної ділянки із земель оборони та виникнення прав і обов'язків у Міністерства оборони України, зокрема, обов'язку передати під забудову земельну ділянку державного підприємства «Монтажник-Львів» та згоду на отримання 10% житлової площі у збудованому житловому комплексі.
На думку прокурора, спірний договір про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Січинського. 32а від 16 липня 2021 року укладено без проведення конкурсу, особою, яка не є Замовником будівництва житла для військовослужбовців та не має повноважень від Замовника укладати такий договір. Також, вказує на те, що в сукупності з обставинами відсутності у підписанта договору повноважень на вчинення таких дій, а також за відсутності погодження щодо укладення договору від Міністерства оборони України на укладення такого договору та без проведення конкурсу, наведене свідчить про порушене у спірних правовідносинах право держави в особі Міністерства оборони України, у зв'язку з фактичною передачею земель оборони під забудову всупереч передбаченому законодавством порядку на користь приватного суб'єкта господарювання.
Прокурор зазначає, що договір від 16 липня 2021 року про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а, укладений головою ліквідаційної комісії Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» порушує інтереси держави в особі Міністерства оборони України, не відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, оскільки вчинений без належних повноважень на його укладення та з порушенням вимог чинного законодавства, а тому в силу ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним. На підставі наведеного, прокурор просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а, укладений 16.07.2021 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Монтажник-Львів" в особі Голови ліквідаційної комісії Чубенка Олександра Миколайовича та Приватним підприємством "ЖК Континент" та стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.
Позиція позивача.
У додаткових поясненнях за вх. № 17748/24 від 09.07.2024, позивач посилається на те, що, як стверджує Відповідач, договір було укладено на підставі проведеного конкурсу та погоджено його укладення з Позивачем, в особі заступника начальника Головного управління майна та ресурсів МО України Я. Борисенка, який діяв відповідно до довіреності Міністерства оборони України від 12.03.2021 № 220/170/Д.
У подальшому, Я. Борисенко погодив отримання державним підприємством «Монтажник-Львів» поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від Відповідача 2.
Окрім того, Тво начальника ГУМР МО України Ю.Лісовський звернувся до Львівської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для забудови.
Позивач зазначає про те, що Державне підприємство «Монтажник-Львів» не було і не є уповноваженим на проведення конкурсів щодо відбору виконавців робіт з будівництва багатоквартирних будинків від імені Міністерства оборони, про що детально вказано у позовній заяві, а його конкурс, як зазначає позивач, є не більш як фікцією, яка не витримує жодної юридичної критики, починаючи із суб'єкта проведення, закінчуючи способом розміщення оголошення про його проведення.
Ліквідатор Чубенко О.М. був уповноважений лише на проведення дій щодо ліквідації підприємства та подання пропозицій Міністерству оборони щодо подальшого використання майна.
ГУМР МО України, відповідно до положення, здійснює управління об'єктами державної власності закріпленими за державними підприємствами Міністерства оборони України, разом з тим, це не включає в себе повноважень щодо розпорядження цими об'єктами, оскільки таке розпорядження суперечило б положенням постанов Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та від 06.07.2011 № 715.
Позивач вказує на те, що вивченням змісту довіреності від 12.03.2021 № 220/170/Д, виданої Я.Борисенку Міністром оборони України свідчить про те, що вказана довіреність не надає Борисенку Я.А. повноважень щодо погодження від імені Міністерства оборони України договорів про будівництво житла для військовослужбовців та не передбачає передоручення навіть стосовно тих повноважень, якими наділений сам Борисенко Я.А.
Позивач зазначає, що ця ж довіреність не надає повноважень ні Борисенку Я.А. самостійно проводити конкурси, ні доручати будь-кому проведення конкурсів на будівництво житла для військовослужбовців. Ця довіреність також на надавала Борисенку Я.А. повноважень погоджувати від імені Кабінету Міністрів України перелік земельних ділянок, на яких буде здійснюватися будівництво житла для військовослужбовців.
Позивач вважає, що позиція відповідача не спростовує того, що: рішення Кабінетом Міністрів України щодо погодження забудови земельної ділянки не приймалося; рішення Міністром оборони чи будь-якою уповноваженою від його імені особою щодо проведення конкурсу для відбору забудовника земельної ділянки не приймалося; конкурсна комісія Міністром оборони України щодо такого відбору не створювалася; ДП «Монтажник - Львів» та його ліквідатор - Чубенко О.М. не був і не міг бути замовником будівництва житла для військовослужбовців та не мав повноважень для проведення конкурсу як і не мав повноважень на створення (затвердження) складу конкурсної комісії для відбору виконавців робіт з будівництва житлового будинку на землях оборони.
На підставі наведеного, позивач вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Позиція відповідача 1.
18.02.2026 відповідач 2 в судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив явки свого представника, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи), причини неявки свого представника в судове засідання не повідомив.
У відзиві на позовну заяву за вх. № 30538/23 від 13.12.2023 відповідач 1 посилається на те, що як вбачається з позовної заяви, прокурор, яким подано позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, вважає, що оспорюваним договором порушено інтереси Міністерства оборони України внаслідок фактичної передачі земель оборони під забудову без проведення конкурсу та з перевищенням повноважень зі сторони Відповідача-1. Також, прокурор вважає, що всупереч закону, оспорюваний договір не містить ознак, характерних для договору підряду.
Відповідач-1 не погоджується з доводами прокурора, з наступних підстав: Конкурс щодо відбору виконавців робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку у м. Львів, по вул. Січинського, 32а на конкурсних засадах було проведено 28 травня 2021 року конкурсною комісією, положення про яку та її склад було затверджено керівником Відповідача-1 03 травня 2021 року. Оголошення про проведення конкурсу було розміщено в пресі (Газета Голос Прикарпаття № 20 (973) від 20 травня 2021 року).
Згідно з протоколом №1-06/21 засідання конкурсної комісії вирішено: 1. Вважати конкурс з відбору виконавця для будівництва житлового комплексу за адресою м. Львів, вул. Січинського, 32а на земельній ділянці загальною площею 1,1 га таким, що відбувся; 2. Визначити конкурсну пропозицію ПП «ЖК Континент» такою, що відповідає заявленим кваліфікаційним вимогам та інтересам ДП МОУ «Монтажник-Львів»; Визначити ПП «ЖК Континент» переможцем конкурсу з відбору виконавця для будівництва житлового комплексу за адресою м. Львів, вул. Січинського, 32а на земельній ділянці загальною площею 1,1 га.
Відповідач-1 зазначає, що Листом від 23.06.2021 року, до якого було долучено всі матеріали, що стосувались організації та проведення конкурсу, про проведення конкурсу та його результати було невідкладно проінформовано орган управління Відповідача-1 - Міністерство оборони України (Позивача) в особі Головного управління майна та ресурсів, оскільки саме Головне управління майна та ресурсів на той час на підставі Положення про Головне управління майна та ресурсів, затвердженого Наказом МОУ №258 від 16.05.2016 року, було органом управління об'єктами підержавної власності та державним майном, закріпленим за державними підприємствами, що належать до сфери управління Міністерства оборони України.
У відповідь на зазначений лист Відповідача-1 до Позивача від 23.06.2021 року, було отримано відповідь від Позивача в особі заступника начальника Головного управління майна та ресурсів Я.Борисенка, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 12.03.2021 року №220/170/Д. Із змісту листа-відповіді №503/8196 від 15.07.2021 року вбачається, що Позивач погоджує забудову земельної ділянки у м. Львів, по вул. Січинського, 32а з урахуванням конкурсних умов та з обов'язковим врахуванням інтересів Міністерства оборони України.
Про погодження Позивачем умов проведеного конкурсу було проінформовано Відповідача-2, після чого, 16.07.2021 року було укладено оспорюваний договір, у якому було дотримано всі конкурсні умови, а також в повній мірі враховано інтереси Позивача, адже, відповідно до п.7.1 оспорюваного договору, саме Позивач після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію набуває право власності на 100% квартир, крім тих, які залишаються у розпорядженні Відповідача-2.
Відтак, відповідач 1 вважає, що твердження Прокурора про те, що оспорюваний договір укладено Відповідачем 1 з перевищенням повноважень, не відповідає дійсності.
Відповідач 1 також вважає, що всі подальші дії Позивача щодо прискорення реалізації оспорюваного договору від 16.07.2021 року, свідчать про схвалення ним такого правочину.
На підставі наведеного, відповідач 1 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Позиція відповідача 2.
18.02.2026 представник відповідача 2 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу 2 в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем 2 місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач 2 у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач 2 у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, не заперечив проти розгляду даної справи без його участі.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.
16 липня 2021 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» в особі Голови ліквідаційної комісії Чубенка Олександра Миколайовича (Сторона-1 за договором, відповідач 1 у справі) та Приватним підприємством «ЖК Континент» в особі директора Свірського Володимира Ігоровича (Сторона-2 за договором, відповідач 2 у справі) укладено Договір про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а. (надалі Договір).
Укладаючи зазначений договір, голова ліквідаційної комісії Чубенко О.М. керувався наказом Міністра оборони України про його призначення на посаду голови ліквідаційної комісії (наказ № 111 від 06.04.2020 про внесення змін до наказу № 416 від 18.08.2015) та статутом Державного підприємства «Монтажник-Львів».
Окрім того, в преамбулі договору зазначено, що він укладається на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та постанови Верховної Ради України № 1238-VII від 06.05.2014.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що відповідно до умов цього договору Сторона-1 та Сторона-2 зобов'язалися збудувати Об'єкт (Об'єкт будівництва) згідно з проектно-кошторисною документацією, а відповідно до пунктів 1.1 Об'єкт будівництва - це житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою м. Львів, вул. Січинського,32а площею 1,1 га, яка належить Стороні 1 на праві постійного землекористування відповідно до Ухвали Львівської міської ради № 2254 від 28.04.2005.
Для реалізації вказаного договору Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає частину функцій Замовника. Обсяг прав та обов'язків, що передаються Стороні-2 для виконання функцій Замовника будівництва об'єкта визначена цим договором (пункт 2.2 Договору).
Згідно пунктів 2.4, 2.5 Договору, фінансування будівництва здійснюється Стороною-2. Джерелом фінансування будівництва об'єкта є кошти Сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних чи юридичних осіб, Сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов'язань перед такими особами. У разі залучення Стороною-1 коштів фізичних та юридичних осіб на фінансування будівництва до підписання цього Договору, Сторона-1 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов'язань перед такими особами, та здійснює розрахунки з такими фізичними та юридичними особами виключно за рахунок власних коштів або належної йому, відповідно до пункту 7.1 цього договору, частки.
Відповідно до розділу 3 Договору, об'єктом забудови є земельна ділянка за адресою: м, Львів, вул. Сочинського, 32а площею, 1,1 га, яка належить Стороні 1 на праві постійного землекористування, відповідно до Ухвали Львівської міської ради № 2254 від 28.04.2005.
Сторона-1 зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою, визначену пунктом 1.1.5 цього Договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам реалізувати умови цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об'єкт. Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього Договору, не переходить до Сторони-2. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених в рамках цього договору.
Розділом 4 Договору, визначено права та обов'язки його сторін. Зокрема, Сторона 2 приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва.
Сторона-1 зобов'язана передати Стороні-2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати державної реєстрації права користування земельною ділянкою та підписання сторонами відповідної додаткової угоди та забезпечити Стороні 2 безперешкодний доступ до будівельного майданчика.
Згідно з пунктом 4.7., з моменту підписання цього договору, Сторона 1 передає Стороні 2 майнові права на 100% Об'єкту будівництва для подальшого відчуження та подальшої передачі фізичним та юридичним особам.
Також, підписанням цього договору Сторона 1 надала згоду Стороні 2 на укладання договорів з будь-якими фінансовими установами для залучення коштів фізичних та юридичних осіб - майбутніх власників об'єктів інвестування (квартир) у Об'єкті будівництва.
Строки виконання робіт, порядок розрахунків та частки сторін в об'єкті, визначено в розділах 5-7 Договору.
Згідно з пунктом 7.1 Договору, Сторони домовились, що за виконання функцій Замовника, Сторона 1 отримує у власність частину Об'єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 10% загальної площі квартир цього Об'єкту.
Частка Сторони 2 становить 90% загальної площі квартир та 100% площі допоміжних вбудованих приміщень Об'єкта будівництва.
На виконання умов договору, ДП МО України «Монтажник-Львів» подано документацію до Львівської міської ради, на підставі якої ухвалою Львівської міської ради від 23.08.2023 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Д. Січинського, 32а з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків.
Вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель оборони та надана оборонному відомству під розміщення та постійну діяльність військових частин рішенням Виконкому Львівської міської ради № 3-с від 08.02.1985 року та ухвалою Львівської міської ради № 2254 від 28.04.200 5року.
Таким чином, договором про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а від 16.07.2021 передбачено забудову земельної ділянки із земель оборони та виникнення прав і обов'язків у Міністерства оборони України, зокрема, обов'язку передати під забудову земельну ділянку Державного підприємства «Монтажник-Львів» та згоду на отримання 10% житлової площі у збудованому житловому комплексі.
У позовній заяві прокурор зазначає про те, що договір від 16 липня 2021 року про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а, укладений головою ліквідаційної комісії Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» порушує інтереси держави в особі Міністерства оборони України, не відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, оскільки вчинений без належних повноважень на його укладення та з порушенням вимог чинного законодавства, а тому в силу ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним. На підставі наведеного, прокурор просить суд визнати недійсним з моменту укладення Договір про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а, укладений 16.07.2021 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Монтажник-Львів" в особі Голови ліквідаційної комісії Чубенка Олександра Миколайовича та Приватним підприємством "ЖК Континент" та стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.
Оцінка суду.
Щодо звернення до Господарського суду Львівської області керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону з даною позовною заявою, суд зазначає наступне.
Частинами 1,3 ст. 4 ГПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, зазначає визначені законом підстави для звернення до суду, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 ГПК України.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів держави.
Порушення інтересів у даних спірних відносинах полягає у незаконній, всупереч волі держави передачі земельної ділянки із земель оборони як основного багатства українського народу під забудову приватній фірмі без додержання інтересів держави. Таким чином, держава, в особі Міністерства оборони України, позбавлена свого законного права вирішувати, яким чином використати цю земельну ділянку, яку установу, чи підприємство, чи військову частину розмістити на ній, що в умовах війни, систематичних ракетних обстрілів є критично важливим для захисту країни від зовнішньої агресії.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обгрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Згідно з указом Президента України від 15.12.1999 року №1572/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.
У відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Згідно ст. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України
Згідно ст. 4 Положення на Міністерство оборони України покладено, зокрема, забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, підтримання справності, технічної придатності та модернізації озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил і здійснення контролю за їх ефективним використанням, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.
Статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади.
Враховуючи те, що Міністерство оборони України є органом управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони, безпосередньо приймає рішення про утворення, ліквідацію та реорганізацію підприємств, установ і організацій Збройних Сил України, а тому вказаний орган військового управління є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до вимог ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цінності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про Збройні Сили України», органи військового управління, об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил України дислокуються на території держави відповідно до завдань оборони, стратегічного плану застосування і завдань Збройних Сил України з урахуванням військово-адміністративного поділу території України та соціально-економічних умов районів дислокації.
При цьому, відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для виконання покладених на них функцій земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Спори, які виникають внаслідок незаконного користування земельними ділянками військових частин, установ Збройних Сил України призводять до порушення інтересів держави у сфері оборони та зачіпають інтереси всього Українського народу, що у відповідності до вимог ст. 131і Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» покладає на прокуратуру України здійснення представницьких повноважень в суді.
На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратурою листом від 25.08.2023 № 2760вих23 повідомлено Міністерство оборони України про виявлені порушення та намір представництва інтересів держави в суді у формі звернення з даним позовом.
Разом з цим, позивачем до моменту звернення прокурора з даним позовом до суду, заходів щодо усунення виявлених порушень не вживалось, із відповідною позовною заявою Міністерство оборони України до суду не зверталось, тобто захист порушених інтересів держави не здійснювало.
Наведені обставини підтверджують наявність «виключного випадку» для звернення керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, а також участі в його розгляді.
Вказана правова позиція повністю узгоджується із висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Так, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 «...Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Отже, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк».
Також правова позиція щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням уповноваженим органом своїх повноважень, зокрема, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, яка полягає у наступному: «... незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».
Враховуючи наведене, керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» та Приватного підприємства «ЖК Континент» про визнання недійсним Договору про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львові по вул. Січинського, 32а, укладений 16.07.2021 року.
Стосовно позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як підтверджується матеріалами справи, 16 липня 2021 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» в особі Голови ліквідаційної комісії Чубенка Олександра Миколайовича (Сторона-1) та Приватним підприємством «ЖК Континент» в особі директора Свірського Володимира Ігоровича (Сторона-2) укладено Договір про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а.
Укладаючи зазначений договір, голова ліквідаційної комісії Чубенко О.М. керувався наказом Міністра оборони України про його призначення на посаду голови ліквідаційної комісії (наказ № 111 від 06.04.2020 про внесення змін до наказу № 416 від 18.08.2015) та статутом Державного підприємства «Монтажник-Львів».
Також в преамбулі договору зазначено, що він укладається на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».
Проте, як вбачається з долученого до матеріалів справи Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів», статут не наділяє Державне підприємство «Монтажник-Львів» функціями та повноваженнями замовника будівництва житла для військовослужбовців.
Розділ 8 Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» «Ліквідація, реорганізація підприємства» та наказ Міністра оборони України № 416 від 18.08.2015 «Про ліквідацію державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» не надавали повноважень голові ліквідаційної комісії Чубенку О.М. одноособово розпоряджатися земельними ділянками підприємства, укладати договори в інтересах Міністерства оборони України, у тому числі щодо будівництва житла для військовослужбовців.
Відповідно до пункту 3 наказу Міністра оборони України № 416 від 18.08.2015 «Про ліквідацію державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» голова ліквідаційної комісії уповноважений лише на вчинення дій, пов'язаних з припиненням діяльності підприємства та повинен надати Міністерству оборони України пропозиції щодо подальшого використання майна підприємства разом з ліквідаційним балансом.
Статтею 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 77 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Аналогічне поняття земель оборони наведено також і у ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.
Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка, на якій згідно умов оспорюваного договору планується будівництво житлового комплексу належить до земель оборони і має законодавчо визначені обмеження щодо її використання та розпорядження, з урахуванням чого, договір підлягає визнанню недійсним, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.ч. 1,3 ст. 237 ЦК України).
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч.1 ст. 239 ЦК України).
Міністерство оборони України не було проінформовано про укладення такого договору та, відповідно не погоджувало його укладення.
Процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони визначає Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 715 від 06.07.2011 (надалі Порядок).
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, організація будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, здійснюється на конкурсних засадах.
Замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міністерство оборони, інший центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, СБУ, розвідувальний орган, Управління державної охорони та Держспецтрансслужба.
Пунктами 5, 8, 25 Порядку передбачено, що на підставі погодженого з Кабінетом Міністрів України переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, Міністр оборони або інший керівник центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та голову. Конкурсна комісія розміщує протягом семи днів з дати прийняття рішення про проведення конкурсу в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті організатора конкурсу інформацію про проведення конкурсу. За результатами засідання конкурсної комісії складається протокол про проведення конкурсу, в якому зазначаються: 1) відомості про учасників конкурсу; 2) результати голосування; 3) обгрунтування щодо визначення переможця конкурсу.
Суд зазначає, що в порушення вимог зазначеного Порядку, спірний договір про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Січинського. 32а від 16 липня 2021 року укладено без проведення такого конкурсу, особою, яка не є Замовником будівництва житла для військовослужбовців та не має повноважень від Замовника укладати такий договір.
У голови ліквідаційної комісії Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» Чубенка Олександра Миколайовича були відсутні повноваження на укладення спірного договору.
Таким чином, в сукупності з обставинами відсутності у підписанта договору повноважень на вчинення таких дій, а також за відсутності погодження щодо укладення договору від Міністерства оборони України на укладення такого договору та без проведення конкурсу, наведене свідчить про порушене у спірних правовідносинах право держави в особі Міністерства оборони України, у зв'язку з фактичною передачею земель оборони під забудову, всупереч передбаченому законодавством порядку на користь приватного суб'єкта господарювання.
Крім того, згідно з ч . 1 ст. 413 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
У пункті 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, передбачено, що істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання.
Відповідно до п.15 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 у договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.
У спірному договорі сторонами не визначено договірної ціни, строків початку та закінчення будівництва об'єкту, та інших вищенаведених істотних умов договору будівельного підряду, об'єктом будівництва визначено житловий комплекс, однак, договір не містить конкретних характеристик щодо кількості будинків, які планується збудувати, їх площі, поверховості, тощо, тобто спірний договір не містить ознак, притаманних договору підряду.
Згідно з п. «в» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать землі оборони.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до п. «б» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності з ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 2 ст. 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що договір від 16 липня 2021 року про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а, укладений головою ліквідаційної комісії державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» порушує інтереси держави в особі Міністерства оборони України, не відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, оскільки вчинений без належних повноважень на його укладення та з порушенням вимог чинного законодавства, а тому в силу ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Прокурором при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1123 від 22.09.2023, яка долучена до матеріалів справи.
Щодо стягнення судових витрат, то сплачений прокурором судовий збір в розмірі 1 342,00 покладається на відповідача 1 та відповідача 2, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та підлягає до стягнення на користь Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону з відповідача 1 в розмірі 1 342,00 грн. та з відповідача 2 в розмірі 1 342,00 грн.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним з моменту укладення договір про будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів по вул. Січинського, 32а, укладений 16.07.2021 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Монтажник-Львів" (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 11; код ЄДРПОУ №31073938) в особі Голови ліквідаційної комісії Чубенка Олександра Миколайовича та Приватним підприємством "ЖК Континент" (79007, м. Львів, вул. Котлярська, 5, кв. 14; код ЄДРПОУ № 41995184).
3. Стягнути з відповідача 1: Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Львів" (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 11; код ЄДРПОУ №31073938) на користь Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; код ЄДРПОУ № 38326057) 1 342,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
4. Стягнути з відповідача 2: Приватного підприємства "ЖК Континент" (79007, м. Львів, вул. Котлярська, 5, кв. 14; код ЄДРПОУ № 41995184) на користь Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; код ЄДРПОУ № 38326057) 1 342,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 02.03.2026.
Суддя Долінська О.З.