вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3548/25
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «НИВА» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 10, код ЄДРПОУ 19253407)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІ Н.» (08137, Київська обл. Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, буд. 38, офіс 27, код ЄДРПОУ 43669344)
про стягнення 137 666,21 грн.
Приватне акціонерне товариство «НИВА» (далі - позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІ Н.» (далі - відповідач) про стягнення 137 666,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №1НИВ0230010 від 28.06.2023 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
01.12.2025 ухвала суду про відкриття провадження у справі №911/3548/25 від 01.12.2025 була надіслана на поштою за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, буд. 38, офіс 27, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком розсилки відправлення судового рішення (ухвали) від 01.12.2025 у справі № 911/3548/25 канцелярії Господарського суду Київської області.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до трекінгу за № R067048884358 із сайту АТ «Украпошта» вбачається, що ухвалу суду від 07.11.2024 була повернута відправнику із адреси відповідача «за закінченням встановленого строку зберігання».
Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи №911/3548/25, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 02.03.2026.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
28.06.2023 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір №1НИВ0230010 оренди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплачуване користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 260,00 (двісті шістдесят цілих) квадратних метрів, що іменоване далі за текстом «Об'єкт оренди», на 1-му поверсі Будівлі, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Вишневе, вул. Промислова, буд. 10.
Пунктом 1.5. договору визначено, що об'єкт оренди передається орендарю « 01» липня 2023 року по акту приймання-передачі (надалі за текстом акт №1).
Відповідно до п. 3.2. договору, плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акта № 1.
Згідно п. 3.3. договору якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10-го числа поточного місяця.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що орендар зобов'язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до додатка №2 до цього договору.
Пунктом 3.6. договору встановлено, що крім плати за оренду, орендар повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об'єкта оренди до загальної площі Будівлі.
Відповідно до п 3.6.3. договору, перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка та акта покладається на орендаря. У разі неотримання рахунка на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного акта орендарем, останній зобов'язаний сплатити таку компенсацію орендодавцю у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання орендарем рахунка або відповідного акта за такий оплачуваний місяць сторони проводять перерахунок. У разі якщо сплачена орендарем сума витрат перевищує суму, що мала бути сплачена, переплата зараховується в рахунок оплати витрат на комунальні послуги за наступний місяць. Якщо сплачена орендарем сума витрат менша, ніж сума, що мала бути сплачена орендар здійснює доплату протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунка або підписання акта.
Згідно з п. 10.2. договору строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди за актом №1 і закінчується « 31» грудня 2023 р. (включно).
Відповідно до акту №1 приймання-передачі від 01.07.2023 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 260,00 (двісті шістдесят цілих) квадратних метрів, що іменоване далі за текстом «Об'єкт оренди», на 1-му поверсі Будівлі, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Вишневе, вул. Промислова, буд. 10 (п.1 акту).
Також між сторонами укладались додаткові угоди до договору, а саме № 1 від 28.06.2023, № 2 від 21.11.2023, № 3 від 27.11.2023, № 4 від 01.04.2024, № 6 від 01.08.2024, № 5 від 08.05.2024, № 8 від 30.05.2025 відповідно до умов яких сторони неодноразово продовжували строк дії договору, а також встановлювали розмір орендної плати з огляду на спеціальний режим плати за користування об'єктом оренди та враховуючи воєнний стан, запроваджений відповідними Указами Президента України.
Зокрема, відповідно до пункту 1 додаткової угоди до договору № 6 від 01.08.2024 сторони погодили продовжити строк оренди до 31 травня 2025 року та викласти пункт 10.2. договору в наступній редакції: «строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди за актом №1 і закінчується « 31» травня 2025 року (включно)».
Пунктом 4 додаткової угоди № 6 сторони обумовили, що орендна плата з 01 серпня 2024 року по 31 грудня 2025 року (включно) на підставі ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України становить 33345,00 грн (тридцять три тисячі триста сорок п'ять гривень 00 копійок) , в т. ч. ПДВ 20% за кожен місяць.
Додаткова плата (вартість експлуатаційних витрат) за період з 01 серпня 2024 року по 31 травня 2025 року (включно) входять до орендної плати (п. 5 додаткової угоди № 6).
В пункті 7 додаткової угоди № 6 сторони додатково погодили, що крім плати за оренду орендар зобов'язаний компенсувати/сплачувати орендодавцю витрати на комунальні послуги в повному обсязі, які в період з 01 серпня 2024 року по 31 травня 2025 року (включно) нараховуються та сплачуються відповідно до умов договору.
За твердженнями позивача у період з липня 2025 року по жовтень 2025 року позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки-фактури, однак всупереч умов договору відповідачем не сплачено компенсацію витрат на комунальні послуги за липень 2025 року в розмірі 1 868,27 грн. в т. ч. ПДВ 20%; компенсацію витрат на комунальні послуги за серпень 2025 року) на суму 2 080,79 грн. в т. ч. ПДВ 20%; компенсацію витрат на комунальні послуги за вересень 2025 року) на суму 995,42 грн. в т. ч. ПДВ 20%; плату за оренду за вересень 2025 року в розмірі 25 195,64 в т.ч. ПДВ; плату за оренду за жовтень 2025 року) на суму 39 455,00 грн. в т. ч. ПДВ 20%; плату за оренду за листопад 2025 року на суму 39 455,00 грн. в т. ч. ПДВ 20%., у зв'язку із чим відповідач має перед позивачем заборгованість за означений період на загальну суму 109 050,12 грн.
Невиконання вказаних зобов'язань зі сплати орендних платежів та компенсації витрат на комунальні послуги порушує права позивача, у зв'язку із чим він звернувся до суду із цим позовом.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 759 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України.
В цьому контексті суд зауважує, що в пункті 1.3. договору сторони підтвердили, що вони мають право, компетенцію та повноваження на укладення, підписання та виконання цього договору, а також на надання прав та повноважень по ньому.
Також суд виходить з принципу презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, суд констатує, що доказів на підтвердження визнання недійсним укладеного між сторонами договору матеріали справи не містять. При цьому суд приймає до уваги, що сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до договору, якими сторони продовжували термін оренди. Таким чином, з огляду на означені обставини вбачається, що позивач мав відповідні правомочності щодо передачі відповідачу в оренду майна на виконання умов договору. Доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Так, в обґрунтування вимог в частині стягнення орендної плати, позивач послався на рахунки-фактури № 0000000361/2025 від 01 вересня 2025 року, № 0000000402/2025 від 22 вересня 2025 року, № 0000000449/2025 від 31 жовтня 2025 року. При цьому доказів направлення та/або отримання цих рахунків відповідачем матеріали справи не містять.
Разом із цим розмір орендної плати що значиться в рахунках також погоджений сторонами в додатковій угоді № 6 до договору. При цьому обов'язок з її сплати щомісяця, не пізніше 10-го числа поточного місяця, встановлений пунктом 3.3. договору.
Щодо вимог в частині стягнення боргу по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги позивач послався на рахунки-фактури №000045152025/3263 від 31 липня 2025 року, № 000051722025/3263 від 31 серпня 2025 року, № 000057762025/3263 від 30 вересня 2025 року, доказів отримання яких відповідачем матеріали справи також не містять.
Разом із цим обов'язок оплати рахунку з орендної плати та компенсації комунальних послуг не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, так само як і обов'язок відповідача по отриманню такого рахунка визначений в пункті 3.6.3. договору, а також в разі неотриманні рахунку на орендну плату відповідно до п. 3.4. договору, при тому що відповідач в будь-якому разі зобов'язаний сплатити такі платежі компенсацію за місяць, попередній оплачуваному, а у разі необхідності сторони здійснюють відповідний перерахунок після отримання рахунку відповідачем. Тобто неотримання такого рахунку не звільняє відповідача від обов'язку компенсації позивачу комунальних послуг.
В контексті зазначеного, суд також приймає до уваги висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19 згідно якого наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18).
Відтак, враховуючи те, що обов'язок відповідача із щомісячної сплати орендної плати, а також по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги визначений умовами договору, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо позову, контррозрахунків чи посилань на обставини, що можуть слугувати підставами для звільнення сторони від відповідальності, суд, керуючись принципом вірогідності доказів, приймає твердження позивача, які будуються на наданих ним доказах та приходить до висновку, що з огляду на те, що за період розгляду справи судом відповідач не надав доказів оплати орендної плати та сплати компенсації витрат на комунальні послуги за період з липня 2025 року по листопад 2025 року у останнього існує заборгованість за вказаними платежами. Відтак, суд констатує, що відповідач мав сплатити позивачу орендну плату за означений період, що в загальному розмірі становить 104 105,64 грн., а також компенсувати позивачу витрати на комунальні послуги в загальній сумі 4 944,48 грн.
Відтак, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення боргу з орендної плати в сумі 104 105,64 грн., а також боргу зі сплати компенсації витрат на комунальні послуги в сумі 4 944,48 грн. є обґрунтованими та позов у цих частинах вимог підлягає задоволенню.
Через прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати та компенсації витрат на комунальні послуги позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 271,87 грн. 3 % річних та 710,81 грн. інфляційних втрат.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Так, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за прострочення відповідачем оплати боргу в сумі 271,87 грн. за період з 11.08.2025 до 11.11.2025, що складає 271,87 грн, а також інфляційні втрати на загальну суму 710,81 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат суд констатує, що він є арифметично вірним, тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю на суму.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 2 809,37 грн. пені та 24 824,04 грн. штрафу нарахованих на підставі п. 7.2. договору у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати та компенсації витрат на комунальні послуги.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2, 3 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з статтею 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.2. договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості. 7.2.1. Крім зазначеного вище у п. 7.2. цього договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань:
7.2.1.1. якщо період прострочення становить більше 1 календарного дня, то орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання;
7.2.1.2. якщо період прострочення становить 2 - 6 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання;
7.2.1.3. якщо період прострочення становить більше 7 календарних дів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.
Як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховано до стягнення з відповідача пеню за прострочення оплат:
- боргу в сумі 1 868,27 грн. за період з 11.08.2025 по 12.11.2025;
- боргу в сумі 2 080,79 грн. за період з 11.09.2025 по 12.11.2025;
- боргу в сумі 995,42 грн. за період з 11.10.2025 по 12.11.2025;
- боргу в сумі 25 195,64 грн. за період з 11.09.2025 по 12.11.2025;
- боргу в сумі 39 455 грн. за період з 11.10.2025 по 12.11.2025;
- боргу в сумі 39 455 грн. за період з 11.11.2025 по 12.11.2025.
Крім того, оскільки вказані періоди перевищують 7 календарних днів, позивачем до стягнення з відповідача додатково нараховано на вказані суми боргу штраф у розмірі 30 %.
Відтак перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд приходить до висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку із чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню повністю, а саме пені в сумі 2 809,37 грн та штрафу в сумі 24 824,04 грн.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. покладаються судом на відповідача.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «НИВА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІ Н.» про стягнення 137 666,21 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІ Н.» (08137, Київська обл. Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, буд. 38, офіс 27, код ЄДРПОУ 43669344) на користь Приватного акціонерного товариства «НИВА» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 10, код ЄДРПОУ 19253407) 104 105,64 грн. боргу з орендної плати, 4 944,48 грн. боргу з компенсаційних витрат на комунальні послуги, 271,87 грн. 3% річних, 710,81 грн. втрат від інфляції, 2 809,37 грн. пені, 24 824,04 грн. штрафу та 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Повний текст рішення складено 02.03.2026.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.