вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" лютого 2026 р. м. Київ Справа № 911/1943/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» (03058, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 1)
до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ),
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київського квартирно-експлуатаційного управління (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 30),
про стягнення 2710890,21 грн. коштів за використані орендарем комунальні послуги (електропостачання),
секретар судового засідання: Ліщук М.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Маслюк А.А. (посвідчення № 10226/10 від 30.08.2021 р.);
від відповідача: ОСОБА_1. (посвідчення № 153849);
від третьої особи: Романенко Р.О. (посвідчення № КВ2543 від 23.10.2018 р.)
Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» (далі - ДНП «Державний університет «Київський авіаційний інститут», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) та Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - ККЕУ, третя особа) про стягнення 2710890,21 грн. коштів за використані орендарем комунальні послуги (електропостачання).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неоплати вартості електроспоживання (вартість електричної енергії, розподілу електричної енергії та забезпечення перетікання реактивної енергії) на об'єкті, належному позивачу, під час його фактичного безоплатного використання відповідачем та до укладення позивачем відповідного договору оренди з Київським квартирно-експлуатаційним управлінням у 2023 році, у позивача виникла заборгованість перед постачальником електричної енергії та оператором системи розподілу, яка була стягнута з ДНП «Державний університет «Київський авіаційний інститут» на підставі судових рішень у справах № 911/1513/24 та № 911/2116/24, що спричинило також втрати позивача по відшкодуванню процентів річних, інфляційних втрат та судових зборів, у зв'язку з чим останній просив суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 2416577,11 грн. коштів за використані комунальні послуги (електроспоживання) та 294313,10 грн. спричинених їх несплатою втрат по відшкодуванню процентів річних, інфляційних втрат та судових зборів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2025 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом визначення, якому способу захисту відповідає заявлена позивачем у прохальній частині позовної заяви вимога про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 коштів за використані комунальні послуги (електропостачання) та спричинених їх несплатою втрат в загальній сумі 2710890,21 грн.; зазначення, в якій сумі позивач просить стягнути кошти за використані послуги; зазначення, які саме втрати, спричинені несплатою вказаних коштів, входять до предмету позовних вимог, та в якому розмірі; зазначення змісту вимог до кожного з відповідачів.
25.06.2025 р., під час перебування судді у відпустці, до Господарського суду Київської області від позивача через систему "Електронний суд" надійшо клопотання про усунення недоліків б/н від 25.06.2025 р. (вх. № 8866/25 від 25.06.2025 р.) на виконання ухвали суду від 17.06.2025 р., з якого слідує, що позовні вимоги заявлено до єдиного відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , за змістом яких позивач просить про стягнення заборгованості за договором користування об'єктом нерухомості по АДРЕСА_2 у сумі 2710890,21 грн., у тому числі - 2416577,11 грн. за використані комунальні послуги та 294313,10 грн. спричинених їх несплатою втрат по відшкодуванню процентів річних, інфляційних втрат та судових зборів. При цьому, позивач у вказаному клопотанні зазначає Київське квартирно-експлуатаційне управління в якості третьої особи на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2025 р. було відкрито провадження у даній справі за позовом ДНП «Державний університет «Київський авіаційний інститут» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за договором користування об'єктом нерухомості по АДРЕСА_2 у сумі 2710890,21 грн., у тому числі - 2416577,11 грн. за використані комунальні послуги (електроспоживання) та 294313,10 грн. спричинених їх несплатою втрат по відшкодуванню процентів річних, інфляційних втрат та судових зборів, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київське квартирно-експлуатаційне управління.
08.08.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» Маслюка А.А. надійшла заява б/н від 08.08.2025 р. (вх. № 11002/25 від 08.08.2025 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку було задоволено ухвалою суду від 11.08.2025 р.
14.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 1288/179/1/1/68/1031/ПС від 13.08.2025 р. (вх. № 5182/25 від 14.08.2025 р.), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.
Як стверджує відповідач, Військовій частині НОМЕР_1 спірне приміщення позивачем не передавалося. Водночас, ним було занято цокольний поверх нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , починаючи з кінця 2022 року. Рештою приміщення відповідач не користувався, а цокольний поверх використовував в якості укриття, в той час як працівники позивача мали безперешкодний доступ до приміщення та кожного дня прибували до нього для проведення відновлювальних робіт. Договірний характер відносини між позивачем та відповідачем набули 30.11.2023 р., коли було укладено договір оренди № 564, стороною якого було Київське квартирно-експлуатаційне управління, на яке і був покладений обов'язок з оплати комунальних послуг. З огляду на викладене, на думку Військової частини НОМЕР_1 , остання не є належним відповідачем.
01.09.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 01.09.2025 р. (вх. № 11992/25 від 01.09.2025 р.), за змістом якої останній зазначав, що в 2022-2023 роках ніяких відновлювальних, ремонтних робіт позивачем в приміщенні не проводилось, а останнє споживання позивачем комунальних послуг було здійснено в лютому 2022 року. Окрім того, позивач зазначає, що обов'язок сплати комунальних платежів за відповідача несе Київське квартирно-експлуатаційне управління після укладання ним в інтересах в/ч НОМЕР_1 договору № 564 від 30.11.2023 р., з моменту укладання даного договору, однак спірні відносини у даній справі стосуються періоду з лютого 2022 року по жовтень 2023 року, коли договору з ККЕУ ще не було укладено.
08.09.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшов відзив на позовну заяву б/н від 08.09.2025 р. (вх. № 12316/25 від 08.09.2025 р.), який за змістом є поясненнями третьої особи, в яких остання зазначає, що відсутність укладеного договору не породжує між сторонами жодних зобов'язань. У позивача відсутні докази щодо факту надання відповідних послуг відповідачу за період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року, отже, позивач позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від відповідача.
08.09.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання № 12/6/31 від 08.09.2025 р. (вх. № 12348/25 від 08.09.2025 р.) про відкладення розгляду справи.
06.10.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 05.10.2025 р. (вх. № 13645/25 від 06.10.2025 р.) про долучення до матеріалів справи листа в/ч НОМЕР_1 від 07.11.2023 р., зазначеного в додатках до позовної заяви, який фактично не був долучений до позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2025 р. було долучено до матеріалів справи лист в/ч НОМЕР_1 від 07.11.2023 р. та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2025 р.
28.10.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 28.10.2025 р. (вх. № 14958/25 від 28.10.2025 р.) про долучення доказів, за яким, не погоджуючись з доданими ДНП "Державний університет "Київський авіаційний інститут" 05.10.2025 р. документами до матеріалів справи, в яких виявлено розбіжності з наявними у відповідача, Військова частина НОМЕР_1 просить долучити до матеріалів справи копію листа в/ч НОМЕР_1 від 15.04.2022 р. № 4/5/4-27, копію звернення в/ч НОМЕР_1 до ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" від 07.11.2023 р. № 350/179/1/1/57/1255/пс.
У судовому засіданні 20.11.2025 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі; представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалася перерва.
19.01.2026 р. судове засідання з розгляду даної справи не відбулося у зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщеннях будівлі Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2026 р. було призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 05.02.2026 р.
У судовому засіданні 05.02.2026 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Звертаючись з даним позовом до суду, Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут», яке згідно з п. 1.2 Статуту є правонаступником Національного авіаційного університету, посилається на укладення з відповідачем договору у спрощений спосіб шляхом обміном листами щодо використання останнім приміщення Відокремленого структурного підрозділу «Васильківський фаховий коледж Національного авіаційного університету» та щодо відшкодування позивачеві витрат на комунальні послуги, а саме - на електропостачання, який діяв до укладення з Київським квартирно-експлуатаційним управлінням відповідного договору в листопаді 2023 року.
За твердженням позивача, між Васильківським фаховим коледжем Національного авіаційного університету, правонаступником якого, згідно з п. 1.4 Положення про коледж, є Васильківський фаховий коледж Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», та Військовою частиною НОМЕР_1 з березня 2022 р. виникли правовідносини користування належим позивачу об'єктом нерухомості - поверхами цоколь, 1, 4, 5 будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач вказує, що понад півтора року такі правовідносини, які виникли внаслідок початку повномасштабної агресії Російської Федерації, носили фактичний характер та базувались на безоплатній основі з перемовинами щодо їх закріплення на договірній основі та відповідним погодженням профільних державних органів. Відповідний договір № 564 від 30.11.2023 р. було укладено позивачем з Київським квартирно-експлуатаційним управлінням в інтересах в/ч НОМЕР_1 . Проте, фактично безоплатне користування даним об'єктом нерухомості відповідачем розпочалося 30.03.2022 р., що підтверджується листом № 1288/179/4/5/4/21/ПС від 14.04.2025 р. та актом прийому-передачі показників лічильників від 30.03.2022 р.
Згідно з листом відповідача № 350/179/1/1/57/1254/ПС від 07.11.2023 р. на адресу ПрАТ «ДТЕК «Київські регіональні електромережі», датою початку користування послугами електроживлення на даному об'єкті вказано 24.02.2022 р., а також вказано, що із зазначеної дати і по теперішній час споживання електроенергії здійснюється Військовою частиною НОМЕР_1 за визначеними точками розподілу із зазначених показників лічильників.
За твердженням позивача, з 24.02.2022 р. коледж тимчасово припинив свою діяльність на території навчального закладу по АДРЕСА_2 та із вказаної дати електроенергію не використовує.
30.03.2022 р. між сторонами був складений Акт щодо прийому-передачі показників лічильників будівель 2/129, 2/3, згідно якого встановлено, що показники визначених лічильників є останніми, за які ВСП «Васильківський фаховий коледж Національного авіаційного університету» здійснив фінансові розрахунки перед постачальниками електричної енергії, та вважаються переданими Військовій частині НОМЕР_1 для подальшого контролю та відповідних розрахунків перед постачальником електроенергії.
З матеріалів справи слідує, що 02.12.2022 р. до Васильківського фахового коледжу Національного авіаційного університету від в/ч НОМЕР_1 надійшов лист № 415/4-45 від 25.10.2022 р. з проханням, у зв?язку з втратами казармено-житлового фонду Військової частини НОМЕР_1 , внаслідок нанесених ракетних та авіаційних ударів під час широкомасштабного вторгення російської федерації, з метою нормального розмішення розквартированих на території військового містечка № НОМЕР_2 військових частин (підрозділів), що забезпечують обороноздатність держави, відповідно до вимог Статутів 3С України, з метою здійснення належної бойової і спеціальної підготовки військовослужбовців ЗС України, своєчасного та належного реагування розквартированих на території військового містечка № НОМЕР_2 військових частин (підрозділів) ЗС України на можливі диверсії та терористичні акти, дозволити використання приміщень нежитлової будівлі спортивного комплексу площею 997 кв.м.
06.12.2022 р. Відокремленим структурним підрозділом «Васильківський фаховий коледж Національного авіаційного університету» було направлено ректору Національного авіаційного університету лист № 118 від 02.12.2022 р., за яким Васильківський фаховий коледж повідомляє, що 02 грудня 2022 року до начальника коледжу надійшов лист від командира військової частини НОМЕР_1 з проханням надати дозвіл шодо використання приміщень нежитлової будівлі спортивного комплексу навчального закладу площею 997 м2 з метою розміщення розквартированих на території військового містечка № НОМЕР_3 військових частин, для здійснення належної бойової і спеціальної підготовки військовослужбовців 3С України, у зв'язку з чим коледж просив сприяти у вирішенні цього питання.
За посиланням позивача, на вказаному листі за наслідком його розгляду ректором університету було вчинено резолюцію щодо відсутності заперечень, а в подальшому на відповідний правочин Обухівською районною військовою адміністрацією було надано згоду наказом № 10/1-дск від 21.11.2023 р.
30.11.2023 р. між Відокремленим структурним підрозділом Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» «Васильківський фаховий коледж Національного авіаційного університету» (орендодавець) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендар) був укладений договір оренди № 564 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів п'ятиповерхової будівлі № 2/129 (навчальний корпус № 1) площею 2812,6 кв.м. та нежитлові приміщення одноповерхової будівлі № 2/102 (спортивний комплекс) площею 1028,9 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно з п. 1.2 договору, назване в п. 1.1 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.3.2 договору Військова частина НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини № 808 від 22.11.2023 р., який погоджено Обухівською районною військовою адміністрацією Київської області наказом від 21.11.2023 р. за № 10/1 дск, зайняла нерухоме майно, зазначене у п. 1.1 договору, з 17.11.2023 р., про що було складено Акт приймання-передачі нерухомого майна від 17.11.2023 р. № 4/5/4-38 між Військовою частиною НОМЕР_1 та орендодавцем.
Пунктом 2.4 договору оренди № 564 визначено, що з урахуванням фактичного використання нерухомого майна, зазначеного в п. 1.1 договору, для розміщення Військової частини НОМЕР_1 з 17.11.2023 р., на підставі акту приймання-передачі та у порядку, визначеному ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони домовилися про те, що умови даного договору застосовуються до відносин, що виникли з 17.11.2023 р., що відповідає початку фактичного використання Військовою частиною НОМЕР_1 орендованого майна.
Також сторонами узгоджено, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, повязані із фактичним споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв; протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодувания витрат, пов?язаних зі споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв (п. 4.6 договору).
Поряд з цим, згідно сформованих постачальником електричної енергії ДП «Укрітеренерго» документів - акту № 048301 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2023 р. від 31.10.2023 р. та рахунку № 000034913878/09/О10/55962 від 09.11.2023 р., у жовтні 2023 року на об'єкті нерухомості у м. Васильків, вул. Декабристів, 40 було спожито 292155 кВт електроенергії.
Як слідує з позову, оскільки на той час нових договорів з розподілу електроенергії та з постачання електроенергії до вказаного об'єкту відповідачем чи третьою особою укладено не було, оператор системи розподілу та постачальник електричної енергії виставили рахунки на оплату Національному авіаційному університету, які останнім оплачені не були.
Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/1513/24 від 09.12.2024 р., залишеним в силі Північним апеляційним господарським судом, стягнуто з Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», як правонаступника НАУ, на користь оператора системи розподілу електричної енергії ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 508528,50 грн. заборгованості за надані в жовтні 2023 року послуги з розподілу електричної енергії, 65161,75 грн. заборгованості за забезпечення перетікання реактивної електричної енергії і 8605,35 грн. судового збору (разом - 582295,60 грн.).
Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2116/24 від 16.12.2024 р., залишеним в силі Північним апеляційним господарським судом, стягнуто з Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», як правонаступника НАУ, на користь постачальника електричної енергії ДП «Укрінтеренерго» 1842886,86 грн. основного боргу за жовтень 2023 року, 168512,61 грн. процентів річних, 91954,89 грн. інфляційних втрат і 25240,25 грн. судового збору (разом - 2128594, 61 грн.).
Таким чином у позивача за вказаними судовими рішеннями перед оператором системи розподілу та постачальником електричної енергії виник обов'язок зі сплати за спожиту, за твердженням позивача, відповідачем у жовтні 2023 року електроенергію на об'єкті нерухомості в м. Васильків, вул. Декабристів, 40, на загальну суму 2710890,21 грн. (582295,60 грн.+2128594, 61 грн.).
Позивач звертався до Київського квартирно-експлуатаційного управління, яке взяло на себе зобов'язання сплачувати комунальні платежі в інтересах відповідача за оренду об'єкту згідно договору № 564 від 30.11.2023 р., з вимогою щодо відшкодування коштів за комунальні послуги, пов'язані з розміщенням військової частини в період з 30.03.2022 р., у тому числі - за спожиту у жовтні 2023 року електроенергію, яку було відхилено третьою особою листом № 517/24 від 02.01.2024 р. з посиланням на неможливість взяття бюджетного зобов'язання шляхом укладання договорів на відшкодування вартості комунальних послуг поза межами відповідного бюджетного періоду.
Отже, оскільки послуги з електроспоживання, якими, за твердженням позивача, в період з 24.02.2022 р. по 17.11.2023 р. користувався відповідач, оплачені останнім не були, а їх вартість було стягнуто з позивача на підставі судових рішень, останній і звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором користування об'єктом нерухомості по вул. Декабристів, 40, у м. Василькові у сумі 2710890,21 грн., з яких - 2416577,11 грн. за використані комунальні послуги та 294313,10 грн. спричинених їх несплатою втрат по відшкодуванню процентів річних, інфляційних втрат та судових зборів.
Дослідивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В якості правового обгрунтування для звернення до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за договором позивач посилається на те, що ч. 1 ст. 793 Цивільного кодексу України передбачає, що відносини оренди державного нерухомого майна - будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладені менш ніж на 5 років, мають мати форму письмового договору.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Позивач вказує, що запропонована відповідачем оферта щодо користування об'єктом нерухомості по вул. Декабристів, 40 у м. Василькові, після того, як відпали особливі умови для користування майном військовим командуванням (після закінчення бойових дій у Київській області), була викладена в листі № 4/5/4-45 від 28.10.2022 р. Дана оферта фактично була погоджена в грудні 2022 року резолюцією ректора Національного авіаційного університету Максима Луцького «Не заперечуємо» на листі коледжу № 118 від 02.12.2022 р. з повідомленням про оферту Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, на переконання позивача, у 2023 році, до укладення договору № 564, коледж та Військова частина НОМЕР_1 були пов'язані письмовим договором щодо користування об'єктом нерухомості по АДРЕСА_2 на підставі письмового договору у формі листування.
Відносно ж окремого предмету користування даним об'єктом нерухомості - користування електроживленням, за посиланням позивача, сторони були пов'язані письмовим договором у формі Акту, підписаного обома сторонами 30.03.2022 р., який закріплював обов'язок Військової частини НОМЕР_1 здійснювати заходи контролю та відповідних розрахунків перед постачальником електроенергії.
Слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями частини 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п'яти років.
Приписами ст. 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини другої статті 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення. Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині першій статті 284 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) законодавець як істотні умови договору оренди, визначав, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Поряд з цим, в силу частин першої та другої статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частинами першою та другою статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що укладений між позивачем та третьою особою договір оренди № 564 від 30.11.2023 р. не поширюється на відносини сторін у період до листопада 2023 року.
Щодо відносин сторін за період з лютого 2022 року до листопада 2023 року, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів дотримання, у відповідності до положень ст. 793 ЦК України, письмової форми договору оренди спірних приміщень.
Зокрема, з листування, на яке посилається позивач, не вбачається, що сторонами були погоджені істотні умови договору оренди спірного нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: 08601, Київська область, Обухівський район, м. Васильків, вул. Декабристів, 40, в період до 17.11.2023 р.
Поряд з цим, суд констатує, що з жодного з долучених до матеріалів справи документів не вбачається ані встановлення для відповідача обов'язку відшкодовувати вартість послуг з електроспоживання на користь позивача, ані встановлення обов'язку відшкодовувати будь-які пов'язані з цим втрати чи витрати позивача.
Відхиляючи посилання позивача на Акт від 30.03.2022 р. щодо прийому-передачі показників лічильників будівель 2/129, 2/3, суд відзначає, що вказаним актом встановлено, що показники визначених лічильників є останніми, за які ВСП «Васильківський фаховий коледж Національного авіаційного університету» здійснив фінансові розрахунки перед постачальниками електричної енергії, та вважаються переданими Військовій частині НОМЕР_1 для подальшого контролю та відповідних розрахунків перед постачальником електроенергії. Однак, вказаний Акт не містить будь-яких умов щодо відшкодування вартості спожитої в/ч НОМЕР_1 електроенергії на користь коледжу.
Отже, позивачем, за висновком суду, не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором користування об'єктом нерухомості по вул. Декабристів, 40, у м. Василькові у сумі 2710890,21 грн., з яких - 2416577,11 грн. за використані комунальні послуги та 294313,10 грн. спричинених їх несплатою втрат по відшкодуванню процентів річних, інфляційних втрат та судових зборів, з огляду на ненадання належних доказів укладення з відповідачем письмового договору як оренди нежитлових приміщень, так і договору щодо відшкодування вартості спожитої електроенергії, у тому числі - у спрощений спосіб шляхом обміну листами.
При цьому, слід зазначити, частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Слід зазначити, що законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Водночас, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 р. у справі № 525/505/16-ц).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 р. у справі № 922/1500/18 та від 31.10.2019 р. у справі № 916/1134/18.
Як зазначалося вище, до матеріалів справи не надано доказів укладення між сторонами правочину, в якому б містилося зобов'язання відповідача сплачувати позивачеві вартість електропостачання за період з лютого 2022 року до 17.11.2023 року на об'єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_4, та/або відшкодовувати будь-які витрати чи втрати, спричинені несплатою вартості таких послуг.
Відтак, у даному випадку підстави для стягнення з відповідача на користь позивача коштів за спожиту ним, за твердженням позивача, електричну енергію, вартість якої стягнуто з позивача постачальниками послуг розподілу та електроенергії в судовому порядку, як договірної заборгованості, є недоведеними, і, відповідно, позовні вимоги у даній справі задоволенню не підлягають як безпідставні та необгрунтовані.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 2710890,21 грн. заборгованості за договором користування об'єктом нерухомості, у тому числі - 2416577,11 грн. коштів за використані комунальні послуги (електроспоживання, розподіл електричної енергії та забезпечення перетікання реактивної енергії) та 294313,10 грн. спричинених їх несплатою втрат по відшкодуванню процентів річних, інфляційних втрат та судових зборів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» (03058, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 1) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київського квартирно-експлуатаційного управління (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 30), про стягнення 2710890,21 грн. заборгованості за договором користування об'єктом нерухомості, у тому числі - 2416577,11 грн. коштів за використані комунальні послуги (електроспоживання, розподіл електричної енергії та забезпечення перетікання реактивної енергії) та 294313,10 грн. спричинених їх несплатою втрат по відшкодуванню процентів річних, інфляційних втрат та судових зборів, - відмовити повністю.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 02.03.2026 р.
Суддя В.М. Бабкіна