ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2026Справа № 910/11523/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» (вул.Васильківська, буд.1, м.Київ, 03040; ідентифікаційний код 32270093)
до Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул.Симона Петлюри, буд.27, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454)
про стягнення 4 030 756,65 грн
За участі представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Кулибаба В.О.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 4 030 756,65 грн, з яких 2 909 702,84 грн заборгованості, 260 462,36 грн 3% річних та 860 591,45 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 5828/01 від 22.12.2009 в частині своєчасної оплати вартості купленої електричної енергії за «зеленим тарифом».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.
19.09.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на свою користь 2 909 702,85 грн заборгованості, 260 462,36 грн 3% річних та 860 591,44 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.12.2025 та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
05.11.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступні групи обставин:
- строк виконання грошових зобов'язань відповідача щодо повної оплати відпущеної електричної енергії виробником за «зеленим» тарифом не настав, оскільки джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює розрахунок є також кошти, які ОСП (ПрАТ «НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць, тому, враховуючи, що ОСП має заборгованість перед гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги, виключається виникнення зобов'язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії;
- позивач має заборгованість перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця № 946/07/24 від 26.01.2024 у сумі 62 643,53 грн, у зв'язку з чим відповідач відповідно до положень постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;
- позивач неправильно визначив суму заборгованості за червень 2022 року, не врахувавши усі сплачені відповідачем кошти, що за доводами відповідача, є підставою для закриття провадження у відповідній частині. З цих же підстав неправильними є і розрахунки 3% річних та інфляційних втрат;
- відсутність підстав для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат по 01.05.2024 з огляду на особливе нормативне регулювання, запроваджене в умовах воєнного стану, зокрема наказами Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
03.12.2025 від відповідача надійшли клопотання про долучення контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат, та про залучення ПрАТ «НЕК «Укренерго» до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
У підготовче засідання 04.12.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 04.12.2025 було відмовлено в залученні ПрАТ «НЕК «Укренерго» до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки відповідачем не зазначено і судом не встановлено яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов'язки цієї особи щодо сторін. За клопотанням сторін продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 15.01.2026.
23.12.2025 від позивача надійшли пояснення щодо здійсненого відповідачем контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
У підготовче засідання 15.01.2026 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 15.01.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.02.2026.
16.02.2026 від позивача надійшла заява, у якій позивач повідомив про намір подати докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
У судове засідання 26.02.2026 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився.
У судовому засіданні 26.02.2026 представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду через неявку представника позивача, у задоволенні якого судом відмовлено на підставі частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, оскільки явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась і неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.
Під час розгляду справи по суті відповідач виступив із вступним словом, після чого суд перейшов до з'ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та оголосив перерву до 02.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 позивача було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 02.03.2026.
У судове засідання 02.03.2026 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету позивача, а тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні 02.03.2026 суд заслухав промову представника відповідача у судових дебатах.
02.03.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
22.12.2009 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» (ВАД) було укладено договір № 5828/01 (далі - Договір), відповідно до умов якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.
30.06.2019 було укладено додаткову угоду № 81/01 до Договору, якою погоджено замінити в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.
31.03.2020 було укладено додаткову угоду № 957/01/20 до Договору, якою викладено статті 1-7 Договору в новій редакції.
Згідно з пунктом 1.1 Договору (тут і надалі в редакції додаткової угоди № 957/01/20 від 31.03.2020, якщо окремо не зазначено про інше) за цим Договором продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до пункту 2.2 Договору купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.
Виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3 Договору).
Пунктами 2.4, 2.5 Договору передбачено, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких, для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.3 Договору, в редакції додаткової угоди № 474/01/21 від 11.02.2021).
28.02.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2022 року на суму 495 154,13 грн.
31.03.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за березень 2022 року на суму 770 444,52 грн.
30.04.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2022 року на суму 2 231 821,25 грн.
31.05.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за травень 2022 року на суму 1 571 980,87 грн.
30.06.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за червень 2022 року на суму 456 471,89 грн.
31.07.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за липень 2022 року на суму 341 739,64 грн, а 16.05.2024 - акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 2 243,46 грн. Отже, загальна сума виробленої електричної енергії, що сторони зафіксували в актах за липень 2022 року склала 343 983,10 грн.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року» затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець»:
у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ);
у березні 2022 року - 28 147 608,09 грн (без ПДВ);
у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ);
у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ);
у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 №1190 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року» затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року - 1 523 437 ,48,53 грн (без ПДВ).
Позивач зазначає, що оскільки постанова НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 була оприлюднена 12.09.2022, а постанова НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190 - 21.09.2022, остаточний розрахунок із позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за період з лютого по червень 2022 року повинен був бути здійснений відповідачем у строк до 15.09.2022 включно, а за липень 2022 року - до 26.09.2022 включно. Натомість відповідач за відпущену у спірний період електричну енергію розрахувався частково, а саме: за лютий 2022 року відповідачем сплачено 459 823,28 грн, за березень 2022 року - 314 638,88 грн, за квітень 2022 року - 1 101 750,02 грн, за травень 2022 року - 641 975,26 грн, за червень 2022 року - 225 643,07 грн, за липень 2022 року - 216 322,40 грн.
З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався із позивачем за відпущену у спірний період електричну енергію, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 2 909 702,85 грн заборгованості, 260 462,36 грн 3% річних та 860 591,44 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на таке:
- строк виконання грошових зобов'язань відповідача щодо повної оплати відпущеної електричної енергії виробником за «зеленим» тарифом не настав, оскільки джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює розрахунок є також кошти, які ОСП (ПрАТ «НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць, тому, враховуючи, що ОСП має заборгованість перед гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги, виключається виникнення зобов'язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії;
- позивач має заборгованість перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця № 946/07/24 від 26.01.2024 у сумі 62 643,53 грн, у зв'язку з чим відповідач відповідно до положень постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;
- позивач неправильно визначив суму заборгованості за червень 2022 року, не врахувавши усі сплачені відповідачем кошти, що за доводами відповідача, є підставою для закриття провадження у відповідній частині. З цих же підстав неправильними є і розрахунки 3% річних та інфляційних втрат;
- відсутність підстав для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат по 01.05.2024 з огляду на особливе нормативне регулювання, запроваджене в умовах воєнного стану, зокрема наказами Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Двосторонній договір - це договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії).
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Відповідно до частин 2, 3 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.
Водночас частиною 6 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.
Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок), відповідно до пункту 10.1 якого (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов Договору було відпущено електричну енергію у період з лютого по липень 2022 року на загальну суму 5 869 855,76 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками сторін акти купівлі-продажу електричної енергії від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022 та від 31.07.2022 (з урахуванням акта коригування від 16.05.2024).
Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку.
Так, відповідно до пункту 12.5 Порядку ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»):
- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку),
- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку),
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункт 10.4 Порядку).
Суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано наказ від 28.03.2022 № 140 (далі - Наказ №140), який втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221, та наказ від 15.06.2022 № 206 (далі - Наказ №206), який втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136.
Відповідно до Наказу № 140 ДП «Гарантований покупець» з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку № 641.
Наказом № 206 встановлено, що ДП «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку № 641.
Верховний Суд у постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, здійснивши аналіз змісту Наказів № 140 та № 206, вказав таке:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;
- накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;
- накази не змінюють обов'язку ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- на час воєнного стану на ДП «Гарантований покупець» було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Слід відзначити і те, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 погодилась із наведеними висновками суду касаційної інстанції і додатково зазначила, що метою Наказів № 140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об'єднана палата висновує, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
Разом з цим об'єднана палата наголошує на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів № 140 та № 206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.
Отже, з огляду на наведене вище у своїй сукупності, ураховуючи, що положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію відповідно до умов Договору та Порядку, суд вважає помилковими доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку із повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електроенергію за «зеленим» тарифом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, постанова НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 була оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022, а постанова НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190 - 21.09.2022, тому остаточний розрахунок із позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за період з лютого по червень 2022 року повинен був бути здійснений відповідачем у строк до 15.09.2022 включно, а за липень 2022 року - до 26.09.2022 включно.
За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідачем було сплачено позивачу 2 960 152,92 грн, а саме:
платіжними дорученнями № 207 443 від 15.02.2022 на суму 148 530,35 грн, № 212 111_2О1W/237 від 24.02.2022 на суму 201 353,83 грн, № 226 141 від 08.06.2022 на суму 109 939,10 грн відповідач частково оплатив відпущену позивачем електричну енергію у лютому 2022 року;
платіжними дорученнями № 215 975 від 29.03.2022 на суму 147 301,62 грн, № 217 663 від 07.04.2022 на суму 167 337,26 грн - відпущену позивачем електричну енергію у березні 2022 року;
платіжними дорученнями № 218 473 від 15.04.2022 на суму 299 495,94 грн, № 219 373 від 25.04.2022 на суму 314 712,58 грн, № 221 127 від 06.05.2022 на суму 297 236,42 грн, платіжною інструкцією № 06/06/2023298 920_00000/5 від 06.06.2023 на суму 190 305,08 - відпущену позивачем електричну енергію у квітні 2022 року;
платіжними дорученнями № 222 181 від 16.05.2022 на суму 303 379,92 грн, № 223 384 від 25.05.2022 на суму 196 981,08 грн, № 225 422 від 07.06.2022 на суму 141 614,26 грн - відпущену позивачем електричну енергію у травні 2022 року;
платіжними дорученнями № 226 941_6F01S/312 від 15.06.2022 на суму 94 541,66 грн, № 228 921_6R079/195 від 27.06.2022 на суму 48 819,86 грн, № 229 802 від 30.06.2022 на суму 30 610,44 грн, № 236 472 від 29.07.2022 на суму 31 441,73 грн, № 242 297 від 25.08.2022 на суму 20 229,39 грн - відпущену позивачем електричну енергію у червні 2022 року;
платіжними дорученнями № 233 340 від 14.07.2022 на суму 50 558,93 грн, № 234 322 від 25.07.2022 на суму 80 170,47 грн, № 237 400 від 29.07.2022 на суму 85 593,00 грн - відпущену позивачем електричну енергію у липні 2022 року.
В контексті доводів відповідача про необхідність зменшення заборгованості відповідача за Договором на суму боргу позивача перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця № 946/07/24 від 26.01.2024 у сумі 62 643,53 грн, суд зазначає таке.
Підпунктом 11 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» передбачено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
Між тим, зазначена постанова не визначає особливого порядку реалізації права гарантованого покупця зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом у разі наявності боргу останнього, зокрема шляхом їх автоматичного взаємозаліку, тому, зважаючи на те, що як право вимоги позивача як продавця за «зеленим» тарифом, так і право вимоги гарантованого покупця є однорідними (грошовими), припинення зазначених зобов'язань зарахуванням має здійснюватися в загальному порядку.
За приписами статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, відповідач зобов'язаний був вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків, зокрема повідомити позивача, відобразити відповідні зменшення в обліку та актах звірки, провести зарахування однорідних вимог за правилами статті 601 Цивільного кодексу України. Тобто відповідач мав чітко визначити, щодо яких саме сум (за які періоди) ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків, що мало б наслідком припинення відповідного зобов'язання відповідача перед позивачем на суму зарахування.
Натомість в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача із відповідною заявою про припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу за Договором у спірні періоди на суму боргу позивача за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця № 946/07/24 від 26.01.2024, що дає підстави для висновку про те, що відповідач своїм правом зменшити рівень розрахунків фактично не скористався.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 910/5971/24.
При цьому суд зауважує, що наявність права відповідача зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення не звільняє відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за Договором.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошових зобов'язань відповідачем підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості визнається судом обґрунтованою в розмірі 2 909 702,84 грн.
Суд відзначає, що заборгованість відповідача з оплати відпущеної у червні 2022 року електричної енергії становить 230 828,81 грн, а не 230 828,82 грн. Ця неточність виникла внаслідок неповного врахування позивачем коштів, що були сплачені відповідачем відповідно до платіжного доручення № 236 472 від 29.07.2022.
Водночас наведене є підставою для відмови в позові щодо стягнення 0,01 грн, а не для закриття провадження у справі, як про це зазначає відповідач.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 260 462,36 грн 3% річних та 860 591,44 грн інфляційних втрат.
Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
За таких підстав суд зауважує, що чинним законодавством, за певних умов, передбачена можливість звільнення боржника від відповідальності, проте ніяк не від виконання зобов'язання в цілому.
У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
При цьому, сторона, яка не виконує зобов'язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Вказаний лист носить загальний інформаційний характер та є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та припинення відповідальності за невиконані зобов'язання під час дії обставин форс-мажору, які стороні потрібно довести під час судового спору, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору та/чи за іншим зобов'язанням/обов'язком, зважаючи на законодавчі чи інші нормативні акти, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Суд наголошує, що звернення суб'єктів господарської діяльності до ТПП за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є правом, а не обов'язком, але сертифікат є належним доказом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до законодавства України.
Отже, з метою засвідчення дії форс-мажорних обставин відповідач мав звернутися у встановленому законом порядку до ТПП, де пройти процедуру засвідчення форс-мажору згідно з регламентом ТПП.
Однак, відповідач відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо неможливості виконання ним зобов'язань з оплати купленої електричної енергії за Договором суду не надав.
Окрім цього, будь-яких доказів звернення до позивача відповідно до умов пункту 5.4 Договору із повідомленням про неможливість виконання зобов'язань за Договором у частині оплати купленої електричної енергії відповідачем суду не надано.
Таким чином, посилання відповідача на обставини непереборної сили є необґрунтованим.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що у постанові від 15.04.2025 у справі № 910/1418/23 Верховний Суд розглядав питання щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України у контексті висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4439/23 та констатував можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат у випадку, коли у відповідача наявне грошове зобов'язання зі сплати решти суми основного боргу за поставлену електроенергію за «зеленим» тарифом, строк виконання якого настав і, відповідно, має місце прострочення грошового зобов'язання зі сторони відповідача.
Відтак доводи відповідача про те, що до моменту втрати чинності наказом № 206, а саме до 01.05.2024, відсутні підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат, є помилковими.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за лютий 2022 року у розмірі 3 165,26 грн із суми боргу 35 330,85 грн за період з 16.09.2022 по 10.09.2025, за березень 2022 року у розмірі 40 835,19 грн із суми боргу 455 805,64 грн за період з 16.09.2022 по 10.09.2025, за квітень 2022 року у розмірі 101 242,00 грн із суми боргу 1 130 071,23 грн за період з 16.09.2022 по 10.09.2025, за травень 2022 року у розмірі 83 318,31 грн із суми боргу 930 005,61 грн за період з 16.09.2022 по 10.09.2025, за червень 2022 року у розмірі 20 679,73 грн із суми боргу 230 828,82 грн за період з 16.09.2022 по 10.09.2025, суд не виявив у них помилок. Водночас суд зауважує, що як вже зазначав суд вище заборгованість відповідача з оплати відпущеної у червні 2022 року електричної енергії становить 230 828,81 грн, а не 230 828,82 грн, однак ця помилка не вплинула на правильність розрахунку 3% річних.
Проте при розрахунку 3% річних на заборгованість з оплати електричної енергії, відпущеної у липні 2022 року позивач не правильно визначив дату, з якої грошове зобов'язання відповідача стало простроченим. Як встановлено судом, і правильно зазначено позивачем у позовній заяві, оплата відпущеної у липні 2022 року електричної енергії мала бути здійснена відповідачем до 26.09.2022 включно, отже, днем з якого відповідач прострочив виконання зобов'язання є наступний день - 27.09.2022, натомість позивач здійснив розрахунок з 26.09.2022.
З урахуванням викладеного судом здійснено власний розрахунок 3% річних за липень 2022 року із суми боргу 125 417,24 грн за період з 27.09.2022 по 15.05.2024 та із суми боргу 127 660,70 грн за період з 16.05.2024 по 10.09.2025, який склав 11 211,56 грн.
Загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 260 452,05 грн.
Описані вище помилки не вплинули на правильність розрахунку інфляційних втрат, відтак позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Контррозрахунки відповідача містять арифметичні помилки, тому визнаються судом необґрунтованими.
Також суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що з огляду на неврегульованість Договором питання визначення строку виконання зобов'язання з оплати електричної енергії відповідно до акта коригування до акта купівлі-продажу електроенергії мають застосовуватися положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Акт коригування лише уточнює на підставі оновлених даних комерційного обліку електричної енергії розрахунок вартості електричної енергії за розрахунковий місяць. При цьому до здійснення коригування обсяг та вартість визначається за даними, зазначеними в акті купівлі-продажу електричної енергії.
Беручи до уваги те, що відповідач не повністю розрахувався за відпущену в липні 2022 року електричну енергію і коригування не мало від'ємного значення, підписання сторонами акту коригування від 16.05.2024 до акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року від 31.07.2022 не породило у відповідача нового (самостійного) грошового зобов'язання.
Натомість протилежна практика, на яку послався відповідач, сформована за відмінних фактичних обставин справи.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив часткову обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2 909 702,84 грн, 3% річних в розмірі 260 452,05 грн та інфляційних втрат в розмірі 860 591,44 грн,
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 48 368,96 грн - на відповідача, в розмірі 0,12 грн - на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул.Симона Петлюри, буд.27, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Карпат» (вул.Васильківська, буд.1, м.Київ, 03040; ідентифікаційний код 32270093) заборгованість в розмірі 2 909 702 (два мільйони дев'ятсот дев'ять тисяч сімсот дві) грн 84 коп., 3% річних в розмірі 260 452 (двісті шістдесят тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 860 591 (вісімсот шістдесят тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 48 368 (сорок вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн 96 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.03.2026.
Суддя Т.П. Капцова