ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2026Справа № 910/5218/25
За позовом Приватного підприємства "Вадім"
до Київської міської ради
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_3
4) ОСОБА_4
за участю Деснянської окружної прокуратури міста Києва
про визнання укладеною додаткової угоди.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Шокало О.В.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 19.02.2026 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено скорочене рішення суду.
Приватне підприємство "Вадім" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 № 62-6-00216.
Позовні вимоги обґрунтовані вчинення позивачем нормативно визначених дій для продовження строку дії договору оренди, проте відповідач в передбачені законодавством строки не підписав додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
14.05.2025 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 05.05.2025.
Ухвалою суду від 15.05.2025 відкрито провадження у справі 910/5218/25, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 19.06.2025.
29.05.2025 до суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з наступних підстав: наданий проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки всупереч приписам абзацу 3 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» не містить умови, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та статтею 126-1 ЗК України; - позивач не дотримався істотної умови Договору, викладеної у пункті 11.7 Договору, згідно з якою Орендар повинен не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію; - згідно з приписами статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права Орендаря на укладення договору оренди на новий строк можлива виключно з Орендарем, який належним чином виконував договірні зобов'язання, водночас Товариство втратило переважне право на укладення на новий строк через недотримання приписів пункту 11.7 Договору.
В підготовчому засіданні 19.06.2025 оголошено перерву до 10.07.2025.
27.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій він зокрема мотивує позов тим, що є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, а тому в силу закону має право на отримання її в оренду.
10.07.2025 до суду від Деснянської окружної прокуратури міста Києва надійшло повідомлення про вступ у справу в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
В підготовчому засіданні 10.07.2025 оголошено перерву до 21.07.2025.
16.07.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.
Судом 21.07.2025 у підготовчому засіданні постановлено протокольну ухвалу про прийняття заяви про зміну предмета позову на підставі ст. 46 ГПК України, спір вирішується з її врахуванням. Крім того, суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 21.08.2025.
04.08.2025 до суду від Київської міської ради надійшли заперечення щодо заяви позивача про зміну предмета позову.
04.08.2025 до суду від Деснянської окружної прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення щодо заяви позивача про зміну предмета позову.
11.08.2025 до суду від позивача надійшли заперечення щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у справі № 910/5218/25.
11.08.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.
28.08.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.
У підготовчому засіданні 21.08.2025 суд протокольною ухвалою витребувано у сторін документи, подані для державної реєстрації нерухомого майна.
В підготовчому засіданні 21.08.2025 оголошено перерву до 11.09.2025.
28.08.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2025.
10.09.2025 від прокуратури надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2025.
В підготовчому засіданні 11.09.2025 оголошено перерву до 22.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відкладено підготовче засіданні на 30.10.2025.
В підготовчому засіданні 30.10.2025 оголошено перерву до 27.11.2025.
26.11.2025 до суду від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення, в яких підтримано позовні вимоги.
26.11.2025 до суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, в яких підтримано позовні вимоги.
В підготовчому засіданні 27.11.2025 судом встановлено, що третя особа-1 змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.11.2022 року. Тобто третьою особою-1 є ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 27.11.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 18.12.2025.
В судовому засіданні 18.12.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник відповідача та прокуратури в судовому засіданні проти позову заперечували, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник третьої особи-4 підтримав позовні вимоги.
В судовому засіданні 18.12.2025 оголошено перерву до 29.01.2026.
23.01.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення з долученими до них доказами, в яких він зазначає про дотримання ним строків передбачених договором для звернення з заявою про його продовження.
29.01.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено що Рішенням Київської міської ради від 15.02.2018 №239/4303 відхилено проект рішення "Про поновлення приватному підприємству "Вадім" договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком на просп. Лісовому, 25-д у Деснянському районі м. Києва (справа А-21497)" (Рішення Київської міської ради від 15.02.2018 №239/4303 є в загальнодоступному режимі на офіційному сайті Київської міської ради: https://kmr.gov.ua).
29.01.2026 від прокуратури надійшли додаткові пояснення.
В судовому засіданні 29.01.2026 судом вирішувалось питання щодо долучення поданих позивачем доказів та письмових пояснень.
Відповідач та прокурор заперечували проти долучення доказів, представник третьої особи-4 поклався на розсуд суду.
Судом відмовлено позивачу у долученні доказів, оскільки, вони подані на стадії розгляду справи по суті, крім того, означені докази уже наявні в матеріалах справи та долучені позивачем до позовної заяви. Письмові пояснення подані 23.01.2026 долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 29.01.2026 оголошено перерву до 12.02.2026.
09.02.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача просив у позові відмовити.
Представник прокуратури просив у позові відмовити.
Представник третьої особи-4 просив позов задовольнити.
В судовому засіданні 12.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого призначено на 19.02.2026.
В судове засіданні 19.02.2026 представники третіх осіб-1, 2, 3 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Рішенням Київської міської ради від 11.07.2002 № 128/128 "Про питання погодження місць розташування об'єктів" вирішено вважати матеріали погодження місць розташування об'єктів, згідно з додатком, підставою для одержання відповідними особами архітектурно-планувального завдання та вихідних даних на проектування в установленому порядку; дати згоду на розроблення проектів відведення земельних ділянок згідно з додатком. В додатку до означеного рішення зазначено, що ПП "Вадім" надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,02 га за адресою: проспект Лісовий, 25-Д, Деснянський район для розташування павільйону-кафе з літнім майданчиком.
Рішенням Київської міської ради № 419-5/1829 від 15.07.2004 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки ПП "Вадім" для будівництва та експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком на проспекті Лісовому, 25-Д у Деснянському районі
28.03.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Вадім" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 28.03.2005 та зареєстрований в реєстрі за № 232. Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис 08.04.2005 за № 62-6-00216 записів державної реєстрації договорів.
Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець на підставі п. 12 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.
Згідно п. 2.1 договору оренди об?єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - проспект Лісовий, 25-Д у Деснянському районі міста Києва; розмір - 238 кв м; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком; кадастровий номер - 8000000000:62:025:0063.
Договорі укладено на 10 років (п. 3.1 договору оренди).
Пунктом 8.3 договору оренди надано право орендарю після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов??язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Пунктом 11.7 договору оренди передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов?язків, має на інших рівних умовах переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
08.04.2005 сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, яким підтверджено отримання ПП "Вадім" в оренду земельної ділянки площею 238 кв м за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, 25-Д, кадастровий номер 8000000000:62:025:0063.
Оскільки державна реєстрація договору оренди була здійснена 08.04.2005, то термін його дії до 08.04.2015 року.
ПП "Вадім" звернувся до Київського міського голови з листом № 1 від 17.12.2014, в якому просив продовжити договір оренди земельної ділянки від 08.04.2005 № 62-6-00216.
У відповідь на дане звернення Департаментом земельних ресурсів було направлено позивачу лист від 19.01.2015 № 057023-6ОР, в якому зазначив, що для вирішення поставленого у листі № 1 від 17.12.2014 питання орендар має звернутись до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди землі (листом-повідомленням) через приймальню Київради з земельних питань. До відповіді долучено бланк клопотання.
Також Департаментом земельних ресурсів позивачу було адресовано лист від 09.02.2015 №ЛПВ-4056 до якого долучено бланк клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки (лист-повідомлення) та зазначено про необхідність звернутись з приводу поновлення договору оренди.
До матеріалів справи долучено клопотання позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки (лист-повідомлення), зареєстроване відповідачем 17.02.2015. До повідомлення долучено проект додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 № 62-6-00216 на 10 років.
Також серед додатків до повідомлення зазначено довідку про відсутність заборгованості по орендній платі та докази використання земельної ділянки за цільовим призначенням, зокрема докази щодо будівництва кафе-павільйону.
В матеріалах справи наявна довідка Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.02.2015 № 1764/10/26-52-15-04, в якій зазначено, що станом на 12.02.2015 ПП "Вадім" перебуває на обліку у ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві та сплачує до бюджету орендну пату за землю, згідно договору оренди від 08.04.2005 № 62-6-00216 за земельну ділянку площею 238 кв м (кадастровий номер 8000000000:62:025:0063), розташована за адресою: проспект Лісовий, 25-Д у Деснянському районі міста Києва. Станом на 12.02.2015 заборгованість по сплаті орендної плати за землю відсутня.
Отже, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем його обов'язків за договором оренди, зокрема щодо сплати орендної плати використання земельної ділянки а цільовим призначенням (будівництва павільйону-кафе з літнім майданчиком) та виникнення у нього переважного права на поновлення договору оренди на наступний строк.
Згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації КВ 202161891713 від 07.07.2016, виданою Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві. кафе-павільйон, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8:000:000:000:62:025:0063 на проспекті Лісовому, 25-д у Деснянському районі міста Києва, введено в експлуатацію як капітальну будівлю (І, ІІ групи капітальності).
Право власності Приватного підприємства "Вадім" на кафе-павільйон, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8:000:000:000:62:025:0063 на проспекті Лісовому, 25-д у Деснянському районі міста Києва зареєстроване 30.05.2019 на підставі вказаної Декларації про готовність об'єкта до експлуатації КВ 202161891713 від 07.07.2016, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 366008222 від 15.02.2024.
В подальшому було зроблено висновки щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об?єкта нерухомого майна № 18 від 08.07.2019 та № 63 від 14.09.2020. Частина нежитлових приміщень була відчужена позивачем за правочинами та набута, залученими у справі третіми особами. Наразі позивач є власником групи нежитлових приміщень № 5, загальною площею 74,4 кв м, за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, 25-Д.
Згідно стенограми пленарного засідання Київської міської ради від 15.02.2018 (продовження пленарного засідання 08.02.2018), на голосування було поставлено проект рішення про поновлення договору оренди ПП "Вадім". За результатами голосування рішення про поновлення договору оренди прийнято не було, натомість прийнято рішення про відхилення проекту рішення про поновлення договору оренди.
Згідно рішення Київської міської ради від 15.02.2018 № 239/4303 відхилено проект рішення "Про поновлення Приватному підприємству "Вадім" договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком на проспекті Лісовому, 25-Д у Деснянському районі міста Києва(справа А-21497).
Наразі позивач продовжує користуватись земельною ділянкою за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, 25-Д, кадастровий номер 8000000000:62:025:0063, оскільки, на ній перебуває належне йому на праві власності нерухоме майно.
Приватне підприємство "Вадім" звернулось з даним позовом до суду 25.04.2025 року та просило з урахуванням заяви про зміну предмету позову визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 № 62-6-00216, проект якої наданий позивачем до Київської міської ради 17.02.2015 наступного змісту.
Відповідно до ст 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону, з урахуванням його прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
За змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини сторін щодо продовження (поновлення) договору оренди виникли у 2015 році, до набрання чинності нової редакції ст 33 Закону України "Про оренду землі", суд має встановити дотримання сторонами вимог чинного на момент виникнення правовідносин законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до ч. 1-4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Суд відзначає, що договором оренди було обумовлено строк для письмового повідомлення про намір продовжити дію договору оренди. Однак, договором не визначено, що повідомлення має бути здійснено на певному бланку чи з додаванням будь-яких документів, визначено лише, що форма повідомлення має бути письмовою. З означеного суд дійшов висновку, що позивач дотримався вимог п. 11.7 договору та у визначені ним строки звернувся до орендаря з повідомленням про намір продовжити договір оренди, шляхом звернення з листом від 17.12.2014 № 1.
Крім того, фабула статті 33 Закону передбачає, що орендар має звернутись до орендодавця у строки обумовлені договором, проте не пізніше ніж за місяць до його закінчення. Тобто стаття 33 Закону встановлює граничний строк на звернення - за місяць до закінчення строку договору оренди.
З означеного суд робить висновок, що позивач мав право на підставі приписів ст 33 Закону України "Про оренду землі" звернутись до відповідача з відповідним клопотання про поновлення договору оренди та з долученням проекту додаткової угоди не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди.
Тобто, позивач у строки обумовлені договором звернувся щодо продовження договору оренди від 08.04.2005 № 62-6-00216 листом від 17.12.2014. В подальшому, з урахуванням відповідей Департаменту земельних ресурсів позивач 17.02.2015 (майже за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди), в межах строків та в порядку передбаченому ст 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до орендодавця щодо поновлення договору оренди від 08.04.2005 № 62-6-00216 на наступний період.
Означене свідчить про добросовісну поведінку позивача та дотримання ним вимог чинного законодавства, яке регламентувало на момент виникнення правовідносин питання поновлення договору оренди землі. Крім того, як уже було встановлено вище судом, в зв?язку з добросовісним виконанням позивачем його обов?язків за договором оренди він набув переважне право на його поновлення згідно ст 33 Закону.
Означене спростовує заперечення відповідача та прокуратури щодо не дотримання позивачем строків звернення до орендодавця з приводу поновлення договору на наступний строк.
Згідно ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Лист-повідомлення від орендаря був зареєстрований відповідачем 17.02.2015, а отже мав бути розглянутий у строк до 17.03.2015.
У визначені Законом строки відповідач не направив позивачу заперечень щодо поновлення договору оренди, як і не прийняв рішення про поновлення договору оренди.
Натомість рішення Київською міською радою, яким було відхилено проект рішення "Про поновлення Приватному підприємству "Вадім" договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком на проспекті Лісовому, 25-Д у Деснянському районі міста Києва(справа А-21497) прийнято 15.02.2018 (через 3 роки після звернення позивача з листом про поновлення договору).
Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Позивач продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, лист-повідомлення від орендодавця (відповідача) з запереченнями у поновленні договору оренди позивачу не надходило, а отже договір оренди від 08.04.2005 № 62-6-00216 фактично є поновленим на той самий строк (10 років) на тих самих умовах, тобто до 08.04.2025.
Відповідно до ч. 7-9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Отже, для завершення процедури поновлення договору оренди обов?язковим є укладення відповідної додаткової угоди. Натомість прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування в такому випадку не здійснюється, що спростовує заперечення відповідача з цього приводу.
Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору ((пункт 42 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20)).
У пункті 38.2 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свої попередні висновки, викладені в постановах від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), наголосила, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.
Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21)).
Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (пункти 68, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)).
Разом з цим суд враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у підпункті 8.10 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 923/527/19, та виходить з того, що оскільки за частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, то саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору. Якщо ж протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії.
Отже частина восьма статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлює строк, зі спливом якого право сторони на поновлення договору оренди вважатиметься порушеним у випадку відмови або зволікання іншої сторони з укладенням додаткової угоди.
Натомість ефективно захистити це право шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, суд може лише в межах строку, на який цей договір може бути поновлений.
По завершенні строку, на який міг би бути поновлений договір оренди землі (однак не був поновлений через відмову або зволікання сторони з укладенням додаткової угоди), рішення суду або констатуватиме юридичний факт у минулому (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який сплив на час прийняття судового рішення), або змінюватиме умови договору оренди землі (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який перевищуватиме встановлений у договорі). У першому випадку рішення суду не буде спрямоване на ефективний захист права, у другому - не відповідатиме нормі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Означена позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21.
Отже судом встановлено наявність усіх юридичних фактів, необхідних для виникнення в орендаря права на поновлення договору оренди з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі». Однак строк, на який договір міг бути поновлений відповідно до вказаної норми, почав свій перебіг з наступного дня після закінчення строку дії договору (09.04.2015) і сплинув 08.04.2025.
Тобто станом на дату ухвалення рішення (навіть на дату звернення позивача до суду) строк, на який позивач просить поновити договір оренди шляхом визнання укладеною додаткової угоди, поданої відповідачу 17.02.2015 уже сплинув, а отже спосіб захисту є не ефективним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту є не ефективним, оскільки, не призведе до поновлення його прав, оскільки, станом на день прийняття рішення строк, на який мав бути поновлений договір за результатами вирішення спору уже сплинув. Тобто задоволення позову не призведе до виникнення у позивача права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063, за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, 25-Д.
З огляду на зазначене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Судом не досліджуються обставини дотримання позивачем при зверненні з позовом змін до законодавства, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", оскільки, це не впливає на результат вирішення спору, так як в позові відмовлено, в зв?язку з обранням неефективного способу захисту.
Проте, суд відзначає, що позивач дотримався вимог законодавства щодо поновлення договору оренди та мав правомірні очікування на його поновлення і фактично правомірно користувався земельною ділянкою, хоча процедура поновлення договору оренди не була завершена. Натомість відповідач діяв недобросовісно, в супереч вимогам закону, що призвело до порушення прав позивача.
Крім того, як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, 25-Д, кадастровий номер 8000000000:62:025:0063, ПП "Вадім" має право на користування означеною земельною ділянкою згідно приписів ст 120 Земельного Кодексу України. Означене зумовлює обов?язок відповідача у встановленому законом порядку оформити з відповідачем орендні правовідносини.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський машинобудівний завод" задоволенню не підлягають. Належних доказів, які б у своїй сукупності дали підстави суду дійти протилежного висновку, позивачем не представлено.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Приватного підприємства "Вадім" (02166, місто Київ, проспект Лісовий, будинок 25-Д, ідентифікаційний код 23160396) до Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, , ідентифікаційний код 22883141) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 62-6-00216 від 08.04.2005, проект якої наданий Приватним підприємством "Вадім" до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 17.02.2015 - відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано: 02.03.2026.
Суддя І.В.Усатенко