ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2026Справа № 910/15683/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛікерСтор"
про стягнення 215982,77 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛікерСтор" про стягнення 215982,77 грн, з яких: 166888,85 грн - заборгованість за поставлений товар, 27820,00 грн - пеня, 17948,39 грн - 20% річних, 3325,53 грн - інфляційне збільшення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №7245 від 18.12.2023 в частині своєчасної оплати.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15683/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.12.2025 направлена судом до електронного кабінету відповідача.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 23.12.2025 о 18:04 год, а отже вважається врученою відповідачу 24.12.2025.
Відтак, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.240 ГПК України).
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №7245 від 18.12.2023, позивач поставив відповідачу товар на суму 166888,85 грн.
Однак, відповідач взяті на себе грошові зобов'язання не виконав у повному обсязі, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 166888,85 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував 27820,00 грн пені, 17948,39 грн 20% річних та 3325,53 грн інфляційних втрат.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
18.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛікерСтор" (далі - покупець) укладено договір поставки № 7245 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує і оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.
Сторони застосовують до даного договору умови DDP - доставка постачальником товару в пункт, вказаний покупцем (в редакції міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС" 2010 року) (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.3 договору право власності на товар та всі ризики щодо його пошкодження/знищення переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
У п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів (специфікацій) постачальника, що є невід'ємною частиною даного договору, а за їх відсутності - у видаткових накладних. У випадку зміни цін на товар постачальник зобов'язаний будь-яким зручним для сторін способом повідомити покупця про такі зміни не пізніше ніж за 7 (сім) календарних дні до дати введення в дію нових цін па товар та, за наявності прайс листа, надіслати покупцю його оновлену редакцію. Фактом погодження покупцем ціни і вартості товару вважаються заявки покупця на поставку товару та підписанні сторонами видаткові накладні.
Відповідно до п. 3.5.1 договору термін оплати вартості поставленого товару - протягом, але не пізніше 7 календарних днів з дати поставки постачальником кожної партії.
Згідно з п. 8.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 18.12.2024, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання.
У разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірвання, то такий договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 8.2 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 166888,85 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені видаткові накладні: № МВУ-039301 від 17.05.2025 на суму 5585,05 грн, № МВУ-039302 від 17.05.2025 на суму 5865,80 грн, № МВУ-039300 від 17.05.2025 на суму 11572,30 грн, № МВУ-039303 від 17.05.2025 на суму 6368,40 грн, № МВУ-039304 від 17.05.2025 на суму 9782,49 грн, № МВУ-044387 від 04.06.2025 на суму 4369,17 грн, № МВУ-044388 від 04.06.2025 на суму 5528,59 грн, № МВУ-044383 від 04.06.2025 на суму 1458,91 грн, № МВУ-041141 від 23.05.2025 на суму 12867,12 грн, № МВУ-041142 від 23.05.2025 на суму 12867,12 грн, № МВУ-041153 від 23.05.2025 на суму 12867,12 грн, № МВУ-041154 від 23.05.2025 на суму 12867,12 грн, № МВУ-041155 від 23.05.2025 на суму 12867,12 грн, № МВУ-047242 від 12.06.2025 на суму 1840,84 грн, № МВУ-039664 від 20.05.2025 на суму 3538,83 грн, № МВУ-039665 від 20.05.2025 на суму 2651,15 грн, № МВУ-039583 від 20.05.2025 на суму 6385,48 грн, № МВУ-039582 від 20.05.2025 на суму 3203,80 грн, № МВУ-039581 від 20.05.2025 на суму 504,79 грн, № МВУ-039590 від 20.05.2025 на суму 1929,65 грн, № МВУ-039589 від 20.05.2025 на суму 6393,60 грн, № МВУ-039588 від 20.05.2025 на суму 6393,60 грн, № МВУ-039587 від 20.05.2025 на суму 6393,60 грн, № МВУ-039586 від 20.05.2025 на суму 6393,60 грн, № МВУ-039585 від 20.05.2025 на суму 6393,60 грн.
Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та містять відбитки печаток.
Відповідачем не було сплачено на користь позивача за поставлений товар.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 166888,85 грн.
Оскільки відповідач оплату заборгованості по договору не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 166888,85 грн основного боргу, 27820,00 грн пені, 17948,39 грн 20% річних та 3325,53 грн інфляційних втрат.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Позивач на підтвердження факту поставки відповідачу товару на загальну суму 166888,85 грн надав у матеріали справи видаткові накладні: № МВУ-039301 від 17.05.2025, № МВУ-039302 від 17.05.2025, № МВУ-039300 від 17.05.2025, № МВУ-039303 від 17.05.2025, № МВУ-039304 від 17.05.2025, № МВУ-044387 від 04.06.2025, № МВУ-044388 від 04.06.2025, № МВУ-044383 від 04.06.2025, № МВУ-041141 від 23.05.2025, № МВУ-041142 від 23.05.2025, № МВУ-041153 від 23.05.2025, № МВУ-041154 від 23.05.2025, № МВУ-041155 від 23.05.2025, № МВУ-047242 від 12.06.2025, № МВУ-039664 від 20.05.2025, № МВУ-039665 від 20.05.2025, № МВУ-039583 від 20.05.2025, № МВУ-039582 від 20.05.2025, № МВУ-039581 від 20.05.2025, № МВУ-039590 від 20.05.2025, № МВУ-039589 від 20.05.2025, № МВУ-039588 від 20.05.2025, № МВУ-039587 від 20.05.2025, № МВУ-039586 від 20.05.2025, № МВУ-039585 від 20.05.2025.
Видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Підписання видаткових накладних, які є первинними обліковими документами, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У п. 3.5.1 договору сторони погодили, що термін оплати вартості поставленого товару - протягом, але не пізніше 7 календарних днів з дати поставки постачальником кожної партії.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
За поставлений товар відповідач не розрахувався.
Невиконане відповідачем зобов'язання за договором у сумі 166888,85 грн підтверджується належними доказами.
Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 166888,85 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 27820,00 грн пені, суд зазначає таке.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У п. 5.3 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27820,00 грн пені, а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині повністю.
Щодо позовних вимог про стягнення 17948,39 грн 20% річних та 3325,53 грн інфляційних втрат, то суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Як встановив суд вище, у п. 5.3 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника 20% річних.
Отже, сторони договору скористалися наданим їх законодавцем правом врегулювати у договорі правовідносини в частині відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання та погодили інший розмір процентів річних, а саме: 20% річних.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 20% річних, судом встановлено, що вони є арифметично правильними та обґрунтованими, а тому з відповідач на користь позивача підлягають стягненню 17948,39 грн 20% річних та 3325,53 грн інфляційних втрат.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛікерСтор" про стягнення 166888,85 грн основного боргу, 27820,00 грн пені, 17948,39 грн 20% річних та 3325,53 грн інфляційних втрат.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2591,79 грн.
За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У позовні заяві позивач зазначив, що поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. та просив стягнути їх з відповідача.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з матеріалами справи, 02.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" та Адвокатським бюро "Богдана Зонова" укладено договір № 02/02/25 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого виконавець за дорученням замовника бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення в порядку та строки обумовлені сторонами.
Відповідно до п. 4.1 договору № 02/02/25 про надання правової допомоги юридичні послуги, що надаються виконавцем, оплачуються замовником в залежності від обсягу часу, що його витрачено виконавцем на надання юридичних послуг за договором, з розрахунку вартості 1 год/1500,00 грн без ПДВ.
Факт надання послуг за договором підтверджується актами, що підписуються сторонами (п. 4.4 договору № 02/02/25 про надання правової допомоги).
Згідно із актом від 11.12.2025 виконаних робіт загальна вартість наданої правничої допомоги становить 9000,00 грн.
В акті визначено перелік послуг, які надав адвокат позивачу, а саме:
- консультація замовника щодо порядку та строків надання правничої допомоги Адвокатом по стягненню грошових коштів у розмірі 166 888,85 грн з ТОВ "ЛікерСтор" - 2 години, 3000,00 грн;
- з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує замовник та якими доказами вони підтверджуються; з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, дослідження та правовий аналіз отриманих документів, збір необхідних доказів для підтвердження позовних вимог; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних відносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду; аналіз судової практики, перевірка контрагента - 2 години, 3000,00 грн;
- визначення підсудності розгляду позовної заяви, визначення складу учасників судового процесу, розрахунок ціни позову та складання обґрунтованого розрахунку сум, що підлягають стягненню, складання попереднього розрахунку судових витрат, написання позовної заяви з обґрунтуванням позовних вимог та доказів, що їх підтверджують, копіювання позовної заяви та всіх документів, що до неї додаються, відповідно до кількості учасників процесу - 2 години, 3000,00 грн.
Всього 9000,00 грн.
Факт оплати за надані послуги з правничої допомоги підтверджується платіжною інструкцією № 121375 від 12.12.2025.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держав.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Судом також враховано, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи наведене, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), оскільки враховуючи норми ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та виходячи з обсягу наданих послуг, консультація замовника щодо порядку та строків надання правничої допомоги не відноситься до жодного із виду адвокатської діяльності визначених у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Стаття 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає надання консультації з правових питань, а не з питання порядку і строків надання правової допомоги.
Відтак, визначені в акті послуги з консультації замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом суд вважає недоцільними, а відтак, витрати у сумі 3000,00 грн суд не розподіляє.
Решта заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та обґрунтованості, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛікерСтор" (02140, м.Київ, вул. Гришка Михайла (Дарницький р-н), буд.9, кв.333, ідентифікаційний код 44710775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (01034, м.Київ, вул.Ярославів Вал, буд.33-Б, ідентифікаційний код 36001810) 166888,85 грн основного боргу, 27820,00 грн пені, 17948,39 грн 20% річних, 3325,53 грн інфляційних втрат, 2591,79 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 02.03.2026.
Суддя С.О. Турчин