ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.02.2026Справа № 910/11659/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «ТЕХНОЛОГІЯ»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
про стягнення 10 948 840,20 грн,
Представники сторін:
від позивача: Фукс А.В.,
від відповідача: Тарасенков В.В.,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «ТЕХНОЛОГІЯ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення 10 948 840,20 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування за наявності підстави для такого відшкодування, передбаченої договором добровільного страхування майна від 24.06.2024 № 12-1411-24-00018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
22.09.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11659/25 та призначено підготовче засідання на 22.10.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.
03.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху та продовження строку на подання відзиву.
09.10.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та продовження строку на подання відзиву.
13.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому, зокрема, поставлено позивачу 10 запитань щодо обставин справи у порядку ст. 90 ГПК України.
21.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка містила також вимоги про долучення до матеріалів справи нотаріально засвідчених перекладів українською мовою документів, викладених іноземної мовою, що були подані разом із позовною заявою; про виключення з матеріалів справи додатків до відзиву на позовну заяву №№ 23, 27, як неналежних і недопустимих доказів.
22.10.2025 до суду від відповідача надійшли: клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на питання в порядку ст. 90 ГПК України у формі заяви свідка, поставлені у відзиві на позовну заяву; клопотання про залишення без розгляду долучених до відповіді на відзив документів.
В підготовчому засіданні 22.10.2025, у яке з'явились представники сторін, суд на місці постановив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивачем з метою усунення наведених відповідачем у вказаному клопотанні зауважень, до відповіді на відзив було долучено нотаріально засвідчені переклади українською мовою відповідних долучених до позову документів, складених іноземною мовою. Також суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду поданих позивачем разом із відповіддю на відзив доказів.
Водночас, судом в підготовчому засіданні 22.10.2025 задоволено клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати письмові відповіді у формі заяви свідка на поставлені у відзиві на позов запитання. Підготовче засідання відкладено на 17.11.2025.
22.10.2025 після проведення підготовчого засідання від відповідача надійшла заява про виправлення технічної описки у відзиві на позовну заяву.
28.10.2025 до суду від відповідача надійшли:
- клопотання про витребування доказів у Приватного акціонерного товариства «ТЕХНОЛОГІЯ» та Управління СБУ в Сумській області;
- заперечення на відповідь на відзив із вимогою про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів.
12.11.2025 до суду від позивача надійшов лист із долученням відповідей на письмове опитування відповідача у формі заяви свідка.
17.11.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зобов'язання позивача виконати вимоги ухвали суду від 22.10.2025 та постановлення окремої ухвали щодо порушення головним виконавчим директором АТ «Технологія» Мерзлим Володимиром Миколайовичем законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 Кримінального кодексу України, яку надіслати до Київської міської прокуратури для перевірки викладених обставин та належного реагування.
В підготовчому засіданні 17.11.2025, в яке з'явилися представники сторін, суд на місці постановив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зобов'язання позивача належним чином виконати вимоги ухвали суду від 22.10.2025, клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали суд вирішив розглянути за результатами розгляду справи по суті. Водночас, суд постановив задовольнити клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів, викладене у запереченнях на відповідь на відзив, поновити пропущений процесуальний строк та долучити подані відповідачем докази до матеріалів справи. Також судом зазначено, що клопотання позивача, викладене у відповіді на відзив, про виключення з матеріалів справи додатків до відзиву на позовну заяву №№ 23, 27, як неналежних і недопустимих, буде розглянуто при розгляді справи по суті.
Також в підготовчому засіданні 17.11.2025 суд, заслухавши пояснення представника відповідача щодо вимог клопотання про витребування доказів, та заперечення представника позивача, постановив для вирішення даного клопотання оголосити перерву в підготовчому засіданні до 24.11.2025.
В підготовчому засіданні 24.11.2025 суд, заслухавши доводи представника відповідача щодо заявленого клопотання про витребування доказів у Приватного акціонерного товариства «ТЕХНОЛОГІЯ» та Управління СБУ в Сумській області, позицію представника позивача щодо даного клопотання, постановив ухвалу, якою зазначене клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» задовольнив частково, постановив витребувати від Управління Служби безпеки України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 32; ідентифікаційний код 20001674) відомості про проведення у межах кримінального провадження № 2202420000000312 вибухово-технічної експертизи щодо причин пошкодження об'єктів, належних на праві власності та АТ «Технологія» розташованих за адресою: м. Суми, пр. Перемоги, буд. 147/5, та у разі проведення такої експертизи, надати суду копію відповідного висновку вибухово-технічної експертизи з усіма додатками, або відомостей про актуальний її статус. Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 32; ідентифікаційний код 20001674) надати суду витребувані документи та/або інформацію до 15.12.2025 (включно). В іншій частині клопотання відмовлено.
Також даною ухвалою суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 22.12.2025.
15.12.2025 до суду від Управління Служби безпеки України в Сумській області надійшли документи на виконання вимог ухвали від 24.11.2025.
22.12.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.
В підготовче засідання 22.12.2025 з'явилися представники сторін.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 19.01.2026.
15.01.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів із вимогою про поновлення пропущеного строку для подання доказів.
15.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат.
19.01.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо повторної експертизи та приналежності події до страхового випадку, а також письмові пояснення щодо Реєстру.
В судовому засіданні 19.01.2026, у яке з'явилися представники сторін, судом постановлено протокольно ухвали про долучення поданих позивачем 19.01.2026 до суду письмових пояснень до матеріалів справи, а також про задоволення клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, долучення до матеріалів справи доказів, поданих із клопотанням від 15.01.2026.
В судовому засіданні 19.01.2026 представники сторін надали суду усні пояснення по суті позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача щодо заявленого позову та заперечення представника відповідача, суд постановив протокольно ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 28.01.2026.
В судовому засіданні 28.01.2026, у яке з'явились представники сторін, суд, закінчивши з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, перед стадією судових дебатів постановив оголосити перерву в судовому засіданні до 11.02.2026.
11.02.2026 до суду від позивача надійшов письмовий виклад виступу у судових дебатах.
Так, в судовому засіданні 11.02.2026 представник позивача просив задовольнити в повному обсязі; представник відповідача просив у задоволенні позові відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233 ГПК України судом в судовому засіданні 11.02.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.06.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» (надалі - страховик, відповідач, ПрАТ «СК «УСГ») та Приватним акціонерним товариством «ТЕХНОЛОГІЯ» (надалі - страхувальник, позивач, ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ») укладено договір добровільного страхування майна № 12-1411-24-00018 (надалі - договір страхування), предметом якого згідно з п. 1 є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - промисловим обладнанням згідно додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Договір страхування укладено відповідно до Закону України «Про страхування», згідно з «Правилами добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ», зареєстрованими Держфінпослуг України 26.08.2005 за № 1150769, «Правилами добровільного страхування майна (іншого, ніж передбаченого пунктами 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування»)», зареєстрованими Держфінпослуг України 22.06.2006 за № 1161812 та «Правилами добровільного страхування відповідальності перед третіми особами» (крім цивільної відповідальності власників наземного, повітряного, водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника))», зареєстрованими Держфінпослуг України 26.08.2005 за № 1550767, надалі разом за текстом Договору страхування - «Правила». Страхування здійснюється без врахування зносу майна (п. 2 Договору страхування).
Страхова сума за договором складає 62 727 400,00 грн (п. 2.1. Договору страхування).
Страхувальник призначає вигодонабувачем АТ «ПРАВЕКС-БАНК» (п. 2.2. Договору страхування).
Відповідно до п. 2.7. Договору страхування визначено, що франшиза (безумовна) у відсотках (%) від розміру страхової суми, зазначеної в п. 2.1. цього договору за страховими випадками, зазначеними в п. 2.3. цього договору згідно з додатком №1 та додатком №2 до цього договору.
В п. 2.3. Договору страхування визначені страхові випадки, із настанням яких за даним договором відшкодовуються збитки внаслідок знищення, пошкодження або втрати майна зазначеного в розділі 1 цього договору, серед яких:
- вогонь (пожежа, вибух, удар блискавки) (п. 2.3.1.);
- стихійні явища (буря, вихор, ураган, смерч, шторм, град, зливові дощі, тиск снігового шару, повінь, надходження підґрунтових вод, паводок, льодохід, переміщення чи осідання ґрунту, зсув, обвал, землетрус, гірські обвали і схід лавин) (п. 2.3.2.);
- вплив рідини з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем, внаслідок їх пошкодження, в тому числі із сусідніх приміщень (п. 2.3.3.);
- неправомірні дії третіх осіб, а саме: крадіжка зі зламом, грабіж, розбійний напад, умисне знищення або пошкодження майна третіми особами (включаючи вандалізм, хуліганство) (п. 2.3.4.);
- падіння літальних апаратів, їх частин, уламків (п. 2.3.5.);
- наїзд наземних транспортних засобів (п. 2.3.6.);
- бій скла, вітрин (п. 2.3.7.).
У розділі 3 Договору страхування передбачені виключення із страхових випадків і обмеження страхування.
Відповідно до п. 3.1. Договору страхування не визнається страховим випадком та не підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні майновим інтересам страхувальника внаслідок загибелі, пошкодження чи втрати застрахованого майна в результаті: 1) впливу ядерної енергії та випромінювання в будь-якій формі; 2) будь-яких воєнних дій, війни, у тому числі громадянської війни, інтервенції, збройних конфліктів як з оголошенням, так і без оголошення війни, незалежно від кількості людей, що беруть участь у них, вторгнення, дії зовнішніх ворогів; 3) будь-якого терористичного акту; 4) внутрішніх громадських заворушень, воєнних або громадянських повстань, революцій, відділення територій, заколоту, путчу, бунту, державного перевороту, дії військової або узурпованої влади, військове або облогове положення або будь-які події або причини, направлені на підтримку таких подій; 5) конфіскації, реквізиції, арешту цивільними або військовими владами; 6) забруднення та/або зараження землі, води і повітря (а саме: пошкодження та витрати по їхній очистці або видалення речовин, що попали в них); 7) зносу, корозії, окислювання, гниття й інших природних властивостей майна; 8) пошкодження майна, викликані вологістю у приміщенні (грибок, цвіль, пліснява), а також проникненням у застраховане приміщення рідин (в т.ч. дощу, зливу), снігу, граду через відкриті вікна, двері, отвори, зроблені навмисне або, що виникли внаслідок старості або будівельних дефектів, або зроблені всупереч будівельного проекту; 9) обвалу будинків, споруд через старість або аварійність; 10) помилок, допущених при проектуванні та будівництві, недоліків або дефектів матеріалів, конструкцій, машин і обладнання; 11) пошкодження (знищення) майна викликано не страховою подією обумовленою в Договорі страхування; 12) експлуатації техніки, обладнання, які мають внутрішні недоліки та дефекти; 13) дії гризунів або інших шкідників; 14) використання машин та обладнання в процесі будівництва і монтажних робіт та проведення інших будівельно-монтажних робіт; 15) грубого порушення умов протипожежної безпеки, встановленого порядку охорони майна, переданого на страхування, інших встановлених правил використання та збереження майна, умов технологічних процесів, техніки безпеки, що призвело до загибелі, пошкодження чи втрати майна, та збитків, що є наслідком невиконання страхувальником приписів за підсумками перевірок УППБ МНС; 16) навмисних дій страхувальника (вигодонабувача) або особи, на користь якої укладено договір страхування; 17) крадіжки під час та після настання страхового випадку, крім випадку крадіжки зі зламом; 18) комп'ютерного та/або електронного злочину, будь-яких збоїв в роботі комп'ютерних та електронних систем; 19) крадіжки без зламу, нез'ясовного зникнення, недостачі; 20) ризику «неправомірні дії третіх осіб» по відношенню до рухомого майна, якщо: відсутня постійна фізична охорона та/або технічна (пультова) охорона в приміщенні, де знаходиться застраховане майно; відсутні грати або ролети на вікнах та вхідних дверях приміщення, де зберігається застраховане майно, якщо воно знаходиться на 1-му поверсі будівлі; припинена господарська діяльність або звільнене застраховане приміщення (або приміщення, в якому знаходиться застраховане майно) на строк понад 45 календарних днів; 21) інші випадки, які не відносяться до страхових згідно чинного законодавства.
Серед прав страхувальника, визначених п. 4.1. Договору страхування, визначено право отримати страхове відшкодування на умовах розділів 6 та 7 цього договору.
До обов'язків страховика, визначених п. 4.4. Договору страхування, належить, зокрема:
- протягом 2 (двох) робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування (п. 4.4.2.);
- протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку, та виконання страхувальником зобов'язання, передбаченого в п. 5.5. цього договору, здійснити огляд пошкодженого майна та вжити заходів для визначення розміру збитку та/або проведення незалежної експертизи (п. 4.4.4.);
- скласти розрахунок вартості відновлювального ремонту (кошторис) фахівцями страховика (або залученими страховиком незалежними експертами) не пізніше 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня огляду пошкодженого майна (п. 4.4.5.);
- скласти Страховий акт або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (його частини) в термін не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів від дати отримання від страхувальника всіх необхідних документів, зазначених в Розділі 8 цього договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків, а також отримання Акту експертизи, якщо така експертиза була замовлена страховиком (п. 4.4.7.);
- у разі відмови у виплаті страхового відшкодування - протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити про це страхувальника та вигодонабувача з обґрунтуванням причин відмови (п. 4.4.8.);
- здійснити виплати страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів від дати складання Страхового акту (п. 4.4.9.).
У розділі 5 Договору страхування передбачені дії страхувальника у разі настання страхового випадку. Так, в пунктах 5.1., 5.2. цього договору зазначено, що страхувальник зобов'язаний негайно вжити можливих заходів щодо порятунку майна, запобігання подальшого його пошкодження й усунення причин, що сприяють виникненню додаткового збитку, у т.ч. забезпечити охорону пошкодженого майна і виконувати всі інструкції стосовно страхового випадку, отримані від страховика. Протягом 2-х календарних днів з моменту настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика, шляхом надання повідомлення на його гарячу лінію за визначеним у п. 5.2. номером Контакт-центру.
Крім того, страхувальник зобов'язаний:
- негайно заявити про страховий випадок у відповідні державні органи (внутрішніх справ, державну пожежну охорону, органи державних аварійних служб та інші державні органи, що фіксують настання страхової події) (п. 5.3. Договору страхування);
- вимагати від компетентних органів оформлення та надання документів щодо встановлення факту, причин та наслідків страхового випадку (п. 5.4. Договору страхування);
- зберегти до прибуття страховика чи його уповноваженого представника та пред'явити пошкоджене майно чи залишки від нього в тому вигляді, в якому воно було після події. Зміна картини збитку припустима тільки, якщо це диктується письмовими вказівками державних органів, розумінням безпеки, зменшенням розміру збитку, але з обов'язковим фіксуванням (кіно-, фотозйомка, схема) місця події (п. 5.6. Договору страхування);
- в присутності представника страховика скласти письмово перелік знищеного, пошкодженого чи втраченого майна. Цей перелік підписується страхувальником та представником страховика. Без підпису представника страховика перелік знищеного, пошкодженого чи втраченого майна вважається не дійсним (п. 5.7. Договору страхування);
- надати страховику документи, зазначені в Розділі 8 цього договору (п. 5.8. Договору страхування);
- письмово повідомити (надати Повідомлення про страховий випадок) страховика та вигодонабувача (якщо такий передбачений договором страхування) про настання страхового випадку протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання страхувальником такої інформації. У Повідомленні про настання страхового випадку повинні бути детально описані обставини події та характер збитку (п. 5.9. Договору страхування);
- надати страховику або незалежному експерту, замовленому страховиком, можливість провести огляд пошкодженого майна, брати участь в комісіях, створюваних для встановлення причин і визначення розміру збитку, і бути присутнім при проведенні такого огляду (п. 5.10. Договору страхування).
Розмір страхового відшкодування визначається при пошкодженні, знищенні або втраті майна виходячи із фактичного розміру збитків, завданих майну в результаті страхового випадку, зазначеного в Договорі, на підставі даних огляду та документів згідно Розділу 8 Договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми за договором (п. 6.1. Договору страхування).
Відповідно до п. 7.1. Договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком відповідно до умов договору, Правил страхування та законодавства України, на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача про виплату страхового відшкодування та страхового акту.
Пунктом 8.1. Договору страхування визначено, що для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен надати наступні документи: 1) письмове повідомлення про настання страхового випадку; 2) копію договору страхування; 3) копію Виписки з ЄДР або свідоцтва про реєстрацію страхувальника - юридичної особи; 4) копію паспорту страхувальника - фізичної особи; 5) копію ідентифікаційного номеру страхувальника - фізичної особи; 6) копії документів, що посвідчують право власності на майно, копії договорів оренди, лізингу тощо; 7) довідки компетентних органів в залежності від страхового випадку; 8) документи ремонтних підприємств (наряд-замовлення, калькуляції, рахунки), які будуть здійснювати відновлювальний ремонт майна, із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартості, вартості деталей, що замінюються; 9) письмову заяву на виплату страхового відшкодування із зазначенням банківських реквізитів за якими потрібно зробити виплату; 10) лист від вигодонабувача, який підтверджує його згоду або незгоду на виплату страхового відшкодування страхувальнику; 11) інші документи на вимогу страховика, у випадках, прямо передбачених законодавством.
У розділі 10 Договору страхування визначені підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, якими є:
- надання страхувальником недостовірних відомостей про майно під час укладання та/або в період дії договору (п. 10.1.1.);
- несвоєчасне повідомлення страховика страхувальником (або довіреною особою страхувальника) про факт настання страхового випадку (п. 10.1.2.);
- ненадання страховику документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків, відповідно до Розділу 8 цього договору (п. 10.1.3.);
- навмисні дії страхувальника (вигодонабувача) або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку (п. 10.1.4.);
- навмисні дії або груба недбалість третіх осіб, з якими страхувальник заключив договір на охорону застрахованого майна, спрямовані на настання страхового випадку (п. 10.1.5.);
- вчинення страхувальником (вигодонабувачем) або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку (п. 10.1.6.);
- переміщення застрахованого майна без згоди страховика з місця страхування (п. 10.1.7.);
- створення страхувальником перешкод у визначенні обставин страхового випадку (п. 10.1.8.);
- навмисне не прийняття розумних і доступних заходів щодо зменшення збитків при виникненні страхового випадку (п. 10.1.9.);
- отримання відшкодування повністю або у відповідній частині страхувальником або вигодонабувачем від особи, причетної до завдання збитків чи від іншої особи - на суму отриманого відшкодування (п. 10.1.10);
- невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов'язків згідно з договором, включаючи ті випадки, коли таке невиконання або неналежне виконання обов'язків сталося внаслідок дії непереборних обставин (п. 10.1.12);
- здійснення страхувальником ремонту пошкодженого внаслідок настання страхового випадку майна без письмового дозволу страховика (п. 10.1.13.);
- інші випадки, прямо передбачені чинним законодавством України (п. 10.1.14.).
В розділі 13 Договору страхування сторони передбачили, що всі повідомлення та відомості, що направляються сторонами одна одній за Договором страхування повинні бути здійснені в письмовій формі і будуть вважатись наданими належним чином, якщо вони будуть надані рекомендованим листом або надані особисто з врученням під розпис відповідальній особі, а також надані (повідомлені) телефоном, телетайпом, телеграфом, факсом, з наступним направленням повідомлення або документу рекомендованим листом або з доставкою такого повторного повідомлення чи документу посильним.
Так, згідно з Додатками №№ 1, 2 до Договору страхування, за цим договором взято на страхування наступне майно:
1) Флексо 8 - кольорова машина типу EXLpackagin 520/8;
2) Лінія для виробництва мюзле, Muselet machine, модель 20301, виробництва MEC Project (Італія), № MDF-021;
3) Машина для офсетного друку BRAVA 350 (Bravina) 2017 SPS 30-0010.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 30.08.2024 о 1:28 годині на території будівлі, яка належить ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» за адресою: м. Суми, пр-т Перемоги (Курський) 147/5, 147-А сталася пожежа (вогонь) спричинена вибухом внаслідок падіння літального апарату та його частин і уламків, внаслідок чого було знищено застраховане за Договором страхування майно, про що страховика було повідомлено в цей же день за телефоном гарячої лінії, що було зафіксовано ПрАТ «СК «УСГ» та направлено смс-повідомлення про зафіксоване звернення.
30.08.2024 комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Сумського районного управління ГУ ДСНС у Сумській області Новохацької І.М., начальника цеху № 6 ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» Третяк В.В. та оператора верстатів та установок ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» Кравченко М.О. складено Акт про пожежу.
Так, позивач зазначив, що ним на виконання п. 5.3. Договору страхування зроблені всі повідомлення до відповідних державних органів (внутрішніх справ, ДСНС, органів державних аварійних служб).
Заявою від 03.09.2024 № 03/3601 відповідач звернувся до страхувальника та просив надати дозвіл судовому експерту Лиценко Михайлу провести огляд пошкодженого майна для пожежно-технічного експертного дослідження щодо визначення причин, умов та процесів виникнення пожежі/вибуху 30.08.2024 на підприємстві ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ». Даною заявою страховиком також надано дозвіл на зміну картини місця події для встановлення причин виникнення пожежі/вибуху.
Позивач в цей же день (03.09.2024) листом № 170/12 надав дозвіл вказаному вище судовому експерту на обстеження місця події, а саме пожежі/вибуху, що сталася 30.08.2024 у м. Суми, пр-т Перемоги, 147-А, 147/2, 147/3, 147/5, 147/6 зі зміною картини місця події.
За доводами ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ», 03.09.2024 судовий експерт Лиценко Михайло прибув на місце події, провів обстеження (огляд), однак висновку за результатами обстеження страхувальнику не було надано.
16.09.2024 позивач звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 09.09.2024, у якій повідомив, що внаслідок вибуху та пожежі, які сталися 30.08.2024 та були спричинені падінням літальних апаратів, їх частин та деталей в приміщення виробничого будинку цеху № 3, повністю знищено виробниче обладнання, перелік якого зазначено в Додатку № 1 до Договору страхування. Попередня сума збитку уточнюється. Вказану заяву отримано відповідачем 18.09.2024 згідно даних повідомлення про вручення поштового відправлення № 4003000045180.
Позивач стверджує, що з боку відповідача не було виконано своїх обов'язків за Договором страхування щодо здійснення огляду пошкодженого майна та подальшого вжиття заходів для визначення розміру збитку та/або проведення незалежної експертизи у встановлені договором строки.
Так, представниками позивача складено Акт від 30.09.2024 обстеження (огляду) технічного стану рухомого майна пошкодженого та знищеного внаслідок вибуху та пожежі, що спричинені падінням літальних апаратів, їх частин та деталей, застрахованого за Договором страхування, яким встановлено, що пожежею знищено 1 (одну) одиницю рухомого майна, застрахованого за Договором страхування, а саме: Лінію для виробництва мюзле, Muselet machine, модель 20301, виробництва MEC Project (Італія), № MDF-021.
Позивач направив вказаний Акт обстеження від 30.09.2024 страховику в додатку до Заяви від 05.11.2024 № 214/10, а також долучив до вказаної заяви: копію Довідки Сумського районного управління ГУ ДСНС України у Сумській області про причини пожежі від 10.10.2024 № 63 24 01-1-2029/63; копію листа Слідчого відділу Управління СБУ в Сумській області вих. № 6/4341-в від 21.10.2024; копії документів на право власності на пошкоджене майно; балансову довідку вих. № 214/9 від 05.11.2024.
Також позивачем подано відповідачу уточнену заяву на виплату страхового відшкодування № 214/8/1 від 05.11.2024, у якій визначено суму збитку, яка підлягає компенсації в якості виплати страхового відшкодування - 10 959 800,00 грн.
Вищевказану заяву позивача від 05.11.2024 № 214/10 з додатками, у тому числі, заявою на виплату страхового відшкодування № 214/8/1 від 05.11.2024, отримано відповідачем 12.11.2024 згідно даних повідомлення про вручення поштового відправлення № 4002000029855.
ПрАТ «СК «УСГ» листом від 05.11.2024 № 03/4744 повідомило ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» про погодження дати огляду місця події (06.11.2024) та отримання необхідної інформації та документів з метою встановлення причин виникнення пожежі та розрахунку матеріального збитку. Даним листом відповідач визначив склад групи для огляду місця події та просив забезпечити участь уповноваженого представника страхувальника при огляді.
Позивач вказує, що 06.11.2024 для огляду пошкодженого та знищеного майна прибули представники страховика, однак, вони відмовились від підпису Акта спільного огляду пошкодженого та знищеного майна від 06.11.2024.
Так, Акт спільного огляду пошкодженого та знищеного майна від 06.11.2024 підписано лише представниками ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ».
Листом від 07.11.2024 № 216/4 позивач звернувся до відповідача, у якому повідомив про висловлення недовіри експертам, залученим до проведення огляду через виявлену ними упередженість у процесі його проведення, а тому просив залучити незалежних експертів. Із цим листом також направлено відповідачу для підписання Акт спільного огляду пошкодженого та знищеного майна від 06.11.2024, які отримано останнім 12.11.2024 згідно даних повідомлення про вручення поштового відправлення № 4002000030063.
Надалі позивач звернувся до відповідача із листом від 07.11.2024 № 216/3, у якому з урахуванням надання ним достатньо часу страховику для проведення всіх оглядів, досліджень та експертиз, просив надати дозвіл на вивезення та подальшу утилізацію залишків, що утворилися внаслідок знищення/пошкодження застрахованого майна.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відповіді на вищевказаний лист позивача, останній повторно звернувся до відповідача із листом від 15.11.2024 № 221/3 щодо надання дозволу на вивезення та подальшу утилізацію залишків майна.
Відповідач листом від 18.11.2024 вих. № 03/4965 повідомив позивача про неможливість надання згоди на утилізацію залишків майна, оскільки воно не визнане конструктивно знищеним та не відповідає критеріям повного знищення відповідно до п. 6.1.2. Договору та повідомило про необхідність надання переліку обладнання, яке планується утилізувати із зазначенням причин його утилізації, а також інформацію про місцезнаходження обладнання, яке було застраховане, але не було виявлено в зоні дії Договору, та чи перебувало це обладнання у місці дії Договору на момент заявленої страхової події.
У відповідь на зазначений лист відповідача позивач направив страховику лист від 20.11.2024 № 224/2, у якому вказав про зловживання останнім своїми правами та не виконання ним зобов'язань, передбачених Договором страхування. Зокрема, позивач вказав, що все знищене/пошкоджене застраховане майно під час страхової події знаходилось за адресою місця страхування, вивезення та подальша утилізація залишків якого необхідна у зв'язку з тим, що діяльність страхувальника паралізована. При цьому, ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» зберігало пошкоджене та знищене майно виключно для можливості огляду та обстеження його страховою компанією, хоча Договором страхування не передбачено обов'язок страхувальника на отримання дозволу на вивезення та утилізацію. Так, у цьому листі позивач втретє наголосив на терміновій необхідності демонтажу, розбору завалів під якими знаходиться у тому числі застраховане майно, вивезення та утилізації залишків знищеного/пошкодженого майна, у зв'язку з чим пропонував страховику взяти участь у вказаних діях, для фіксації переліку відповідного майна.
Відповідач листом від 20.11.2024 № 224/2 повідомив позивача про те, що він не заперечує щодо демонтажу, розбору завалів, під якими знаходиться застраховане майно, за умови, що страхувальником завчасно буде погоджено з ПрАТ «СК «УСГ» день проведення вказаних дій. Щодо вивезення та утилізації залишків, що утворились внаслідок знищення/пошкодження, відповідач зауважив, що вказані дії потребують додаткового погодження за результатами огляду вказаного майна, так як лише після його діагностики та проведення товарознавчого дослідження буде можливо встановити його пошкодження або знищення.
Надалі відповідач звернувся до позивача листом від 03.12.2024 № 03/5251, у якому стосовно складеного позивачем Акта обстеження від 30.09.2024 повідомив, що вказаний документ є неповним та нечітким, а тому страховик не вбачає можливості у його використанні для об'єктивної оцінки збитків. Щодо зауважень з приводу не підписання Акту спільного огляду від 06.11.2024, відповідач повідомив, що при огляді обладнання на території ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» його не можливо було ідентифікувати, а частина обладнання могла бути переміщена, що стало першопричиною не підписання такого акту. Також відповідач заперечив щодо упередженості експертів та зазначив на необхідності проведення додаткового огляду для встановлення ступеню пошкодження майна та його ідентифікації, а також на необхідності надання страхувальником калькуляції по заміненим пошкодженим частинам обладнання та вартості робіт по їх заміні у разі проведення таких ремонтних робіт.
Окремо відповідач звернувся до позивача із запитом від 12.12.2024 № 03/5432 щодо надання документів для врегулювання страхової події, на який позивачем надано відповідь листом від 03.01.2025 № 2/4 із долученням документів.
Крім того, листом від 12.12.2024 № 237/2 позивач просив відповідача забезпечити присутність його уповноваженого представника на місці страхової події, для підписання переліку знищеного, пошкодженого чи втраченого майна.
У листі від 16.12.2024 № 03/5468 відповідач висловив свої зауваження щодо складеного позивачем Акту огляду від 30.09.2024, надав пояснення щодо не підписання його представниками акту огляду від 06.11.2024 та наголосив на можливих причинах відмови у виплаті страхового відшкодування. Також відповідачем було погоджено дату проведення огляду місця події на 19.12.2024.
ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» листом від 17.12.2024 № 240/2 підтвердило дату огляду місця події та надало перелік знищеного/пошкодженого майна, що може бути оглянуто за даною адресою.
Як вказано позивачем, 19.12.2024 експерти, залучені ПрАТ «СК «УСГ» спільно з представником страховика провели повторний (третій) огляд пошкодженого та знищеного застрахованого майна ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ», за результатами якого було складено Письмовий перелік пошкодженого та знищеного майна, яке застраховане за Договором страхування. Вказаний Перелік містить підпис представника страхувальника та розписку представника страховика Натарової Л.В. (за довіреністю від 30.12.2023 № USG-0152) щодо отримання оригіналів Переліку у двох примірниках.
ПрАТ «СК «УСГ» у листі від 07.01.2025 № 03/0101 повідомило, що ним не було підписано Перелік пошкодженого та знищеного майна, оскільки його було складено ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» з порушенням п. 5.7. Договору страхування, а саме до прибуття представника страховика. Крім того, зазначено, що вказаний акт (перелік) не містить інформації з приводу того, яке майно вважається знищеним, а яке пошкодженим. Одночасно відповідачем зазначено, що за результатами огляду 18.12.2024, на якому були присутні експерти, представники страховика та страхувальника, складено протокол огляду майна, який містить детальну інформацію про виявлені пошкодження та стан застрахованого майна та який відповідає умовам Договору страхування, повідомивши, що такий протокол буде надано ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» для ознайомлення та підписання.
Водночас, позивач вказує, що жодних підписаних відповідачем актів огляду (переліків) пошкодженого та знищеного майна так і не було отримано.
23.04.2025 позивач направив відповідачу лист від 22.04.2025 № 79 щодо виплати страхового відшкодування разом з остаточною заявою на виплату страхового відшкодування від 22.04.2025 № 79/6 щодо уточнення суми збитку, яка підлягає компенсації в якості виплати страхового відшкодування. До вказаного листа також долучено: дефектний акт, копію висновку експертів від 26.12.2024 № 1112/1158, за результатами проведеного комісійного товарознавчого дослідження, здійсненого Сумським відділенням ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України; копії заяв свідків та копію листа АТ «ПРАВЕКС БАНК» від 11.04.2025 № 622/2293 з копією Договору від 29.01.2025 про розірвання Договору застави обладнання № 3561-026/20-1 від 04.11.2021.
За результатами розгляду заяв страхувальника про виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «УСГ» прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, яке оформлене листом від 28.08.2025 вих. № 03/3708. Підставою для відмови визначено те, що збитки, заподіяні майновим інтересам ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ», не визнаються страховим випадком та не підлягають відшкодуванню на підставі підпункту 2 п. 3.1. розділу 3 Договору страхування.
Крім того, у відмові зазначено про те, що:
- подання страхувальником неправдивих відомостей про предмет страхування та про факт настання страхового випадку,
- не надання страхувальником документів та інформації, що підтверджують факт настання страхового випадку,
- створення страховикові перешкод у визначенні обставин страхового випадку, характеру та розміру збитків,
- переміщення застрахованого майна без згоди страховика з місця страхування,
умовами Договорів (розділ 10), Правилами страхування (розділ 5) та положеннями ст. 104 Закону України №1909-ІХ «Про страхування» визнаються окремими достатніми підставами для відмови страховика у здійсненні страхових виплат.
З указаною відмовою позивач не погоджується та зазначає, що оскільки відповідно до листа Слідчого відділу Управління СБУ в Сумській області від 21.10.2024 № 6/4341-в причиною вибухів та подальшої пожежі в приміщеннях ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» є влучання в будівлю підприємства літального об'єкту (апарату), то відповідно до п.п. 2.3.5. Договору страхування падіння літальних апаратів, їх частин, уламків, є підставою для відшкодування збитків внаслідок знищення, пошкодження або втрати майна. Крім того, позивач зазначає, що пожежа (вогонь), спричинена вибухом внаслідок падіння літального апарату та його частин і уламків, яка виникла в промисловій будівлі корпусу №3 ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» є також страховим випадком, а тому у відповідача існує обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 10 948 840,20 грн.
Відтак, за доводами позивача, відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування за наявності підстав для такого відшкодування, та не виконує дій, які він зобов'язаний здійснити відповідно до умов Договору страхування.
Також позивач зауважив на тому, що Договір страхування укладався вже під час дії воєнного стану, а застраховане майно знаходилось у прифронтовому регіоні, при цьому, з 24.02.2022 повітряний простір для цивільних літаків був закритий, що унеможливлювало польоти цивільної авіації та інших літальних апаратів під час дії воєнного стану. Відтак, позивач зазначає, що обов'язковою умовою укладання Договору страхування з боку страхувальника було включення до переліку страхових випадків - страховий випадок внаслідок падіння літальних апаратів, їх частин, уламків, що і було зафіксовано у договорі.
Крім зазначеного, позивач, зокрема, вказав і на порушення відповідачем встановленого п. 4.4.7. Договору страхування строку прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що нанесена позивачеві майнова шкода є збитками, що сталися внаслідок загибелі, пошкодження чи втрати застрахованого майна в результаті воєнних дій, війни, дії зовнішніх ворогів, а тому подія, що сталася 30.08.2024, відповідно до пп. 2 п. 3.1. розділу 3 Договору страхування не є страховим випадком. При цьому, відповідач зауважив, що умови Договору страхування розповсюджуються на можливі ризики падіння літальних апаратів, їх частин, уламків, космічних тіл та інших предметів, а також пожежу, виключно, якщо такі події не пов'язані із воєнними діями.
Крім того, відповідач повідомив, що позивач звертався із відповідними заявами щодо внесення відомостей щодо його майна, яке було пошкоджено 30.08.2024, до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, як такого, що пошкоджене внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, що, на думку відповідача, свідчить про суперечливу поведінку позивача та прямо підтверджує відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
Щодо посилань позивача про порушення строків прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач зазначив, що таке рішення ним було прийнято в межах тридцяти робочих днів з моменту отримання експертиз проведених на замовлення страховика.
Відповідач також просив суд визнати неналежним та недопустимим доказом поданий позивачем Висновок експертів від 26.12.2024 № 1112/1158 за результатами проведення комісійного товарознавчого дослідження, як такий, що складений без врахування обов'язкової до застосування у даному випадку Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форс власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування -це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
В п. 64 . 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страховим ризиком є подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства (п. 59 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України (п. 3 ч. 1 ст. 89 Закону України «Про страхування»).
Так, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ч. 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» та ч. 1 ст. 980 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
За положеннями частин 1-4 ст. 102 Закону України «Про страхування» договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Обов'язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування.
У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
Відповідно до ст. 104 Закону України «Про страхування» порядок прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової виплати визначається в договорі страхування або законодавством України.
У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов'язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови.
Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку;
3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об'єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов'язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків);
6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування;
7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов'язковість укладення яких визначена законом.
Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству.
Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вказано страхувальником у поданій ним до відповідача заяві про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 09.09.2024 (яка надіслана цінним листом 16.09.2024 та отримана відповідачем 18.09.2024), 30.08.2024 внаслідок вибуху та пожежі, які спричинені падінням літальних апаратів, їх частин та деталей було знищено застраховане майно позивача, а саме: виробниче обладнання - Лінія для виробництва мюзле, Muselet machine, модель 20301, виробництва MEC Project (Італія), № MDF-021, яке визначене у Додатку №1 до Договору страхування.
Щодо доводів відповідача про подання позивачем двох різних за обставинами настання страхового випадку заяв від 09.09.2024 суд враховує відповідні пояснення позивача з цього приводу, яким було зазначено, що ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» офіційно та документально підтверджує факт подання лише однієї заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 09.09.2024, яка була направлена 16.09.2024 цінним листом за трек-номером № 4003000045180 у відповідності до визначеного п. 13 Договору страхування порядку комунікації між сторонами. При цьому, як стверджує позивач та підтвердив відповідач, іншу заяву від 09.09.2024 (яка долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву) було відкликано страхувальником, а відтак, остання не розглядалась відповідачем та з даних причин не оцінюється судом.
Відповідач також вказував на те, що позивач повідомив страховика про настання страхового випадку з порушенням встановленого договором строку, стосовно чого суд зазначає, що такі доводи також не підлягають оцінці судом, так як вказані обставини не були підставою для прийнятого відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, та у жодному своєму листі до позивача ПрАТ «СК «УСГ» не вказувало про факт пропуску позивачем строку повідомлення про страховий випадок.
Водночас, оцінюючи доводи позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором страхування, суд визнає такі доводи підставними, оскільки, як вбачається із вище встановлених обставин, позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням провести огляд місця події та пошкодженого/знищеного майна та вжити заходів для визначення розміру збитків та/або проведення незалежної експертизи, що в силу умов п. 4.4.4. Договору страхування є прямим обов'язком страховика. Однак, матеріали справи не містять належних доказів виконання відповідачем таких обов'язків, оскільки відповідні документи за результатами оглядів майна 03.09.2024 та 06.11.2024, на яких, як слідує із доводів сторін, були присутні представники відповідача, останнім не підписано та причин такого не підписання не зазначено.
Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо складених позивачем актів огляду (обстеження) від 30.09.2024 та від 06.11.2024, які викладені, зокрема, у листі від 16.12.2024 № 03/5468, оскільки представники відповідача не були позбавлені можливості висловити відповідні зауваження безпосередньо у актах огляду (обстеження), враховуючи що такі акти були надані відповідачу позивачем для ознайомлення та підписання. Так само, представниками відповідача після проведення оглядів 03.09.2024 та 06.11.2024 ні на місці, ні після їх завершення не було складено жодного акту чи висновку за результатами огляду, а доказів протилежного в матеріали справи не надано.
Водночас, умови Договору страхування покладають саме на відповідача обов'язок у визначені цим договором строки вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.
Наведені відповідачем твердження у листі від 03.12.2024 № 03/5251 та у листі від 16.12.2024 № 03/5468 щодо переміщення та здійснення ремонту частини обладнання суд не бере до уваги, оскільки такі доводи жодними доказами не підтверджуються.
Крім того, як було встановлено, відповідачем не підписано також Перелік знищеного та пошкодженого майна АТ «ТЕХНОЛОГІЯ» від 19.12.2024 за результатами спільного огляду пошкодженого та знищеного застрахованого майна позивача, підписання якого відповідно до п. 5.7. Договору страхування є обов'язковим. В той же час, обґрунтованих заперечень та незгоди із зафіксованими у вказаному Переліку обставинами представниками відповідача не було висловлено, а наведені ним у листі від 07.01.2025 № 03/0101 доводи щодо не підписання такого Переліку суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами (зокрема, щодо того, що Перелік складено представниками позивача до прибуття представника страховика). Водночас, складеного відповідачем за результатами огляду 18.12.2024 разом із експертами, представниками страховика та страхувальника протоколу, про який відповідач зазначав у тому ж листі від 07.01.2025, не було надано ані позивачу, ані суду під час розгляду справи.
Як вбачається із долучених відповідачем до відзиву на позов документів, лише 05.11.2024, тобто майже через два місяці після отримання повідомлення про страховий випадок, відповідач звернувся до судового експерта Михайла Лиценка з листами №№ 03/4753, 03/4754 та № 03/4755 з проханням провести товарознавче та будівельно-технічне дослідження з визначення розміру матеріальної шкоди, завданої виробничому обладнанню внаслідок пожежі/вибуху, який стався 30.08.2024 на підприємстві позивача.
Вказане свідчить про порушення відповідачем установленого Договором страхування строку для вжиття заходів щодо проведення незалежної експертизи.
Досліджуючи надані відповідачем Висновок експертів за результатами проведення комісійного пожежно-технічного дослідження від 04.07.2025 № 413/07.25 та Повідомлення про неможливість надання висновку від 10.07.2025 № 03/250710, суд дійшов висновку про неможливість їх врахування під час вирішення даної справи, оскільки, як вбачається із вказаних документів, відповідні висновки експертів складені за результатами проведення оглядів 03.09.2024 та 06.11.2024, втім, як вже було вище встановлено, жодних актів огляду від указаних дат, підписаних представниками відповідача або складеними ними самостійно, матеріали справи не містять. Відтак, суд ставить під сумнів об'єктивність проведеної судовими експертами відповідача оцінки пошкодженого майна ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ».
Досліджуючи наявність чи відсутність підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, суд зазначає таке.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що знищення застрахованого Договором страхування майна сталося внаслідок воєнних дій, а відтак, даний випадок підпадає під виключення із страхових випадків, передбачене пп. 2 п. 3.1. цього договору, за яким заподіяні страхувальнику збитки не підлягають відшкодуванню страховиком.
За твердженнями ж позивача, 30.08.2024 стався страховий випадок - знищення застрахованого майна внаслідок падіння літальних апаратів, їх частин та уламків, що визначений пп. 2.3.5. п. 2.3. Договору страхування.
Так, під час розгляду справи відповідачем було подано Висновок експерта від 05.01.2026 № СЕ-19/119-25/20564-ВТХ, складений в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2024 за № 22024200000000312, за результатами проведення судової вибухово-технічної експертизи щодо причин пошкодження об'єктів, належних на праві власності та ПрАТ «Технологія» розташованих за адресою: м. Суми, пр. Перемоги, буд. 147/5.
Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 98, ч. 1 ст. 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
Відповідно до Висновку експерта від 05.01.2026 № СЕ-19/119-25/20564-ВТХ, встановлено, що 30.08.2024 за адресами: буд. 147/5, буд. 147/6, які розміщені поруч під одним дахом будівлі цеху №3 ПрАТ «Технологія», стався один вибух вибухового пристрою військового призначення - бойового припасу, а саме авіаційного засобу ураження.
При цьому, у вказаному Висновку експерта не встановлено конкретно в результаті якого саме засобу ураження мав місце вибух, а надалі пожежа на об'єкті позивача за адресою: м. Суми, пр-т. Перемоги, буд. 147А. Натомість, вказано, що встановити точний вид, тип, марку авіаційного засобу ураження не представляється за можливе у зв'язку з малою інформативністю наданих на дослідження об'єктів та відсутністю відповідної інформації у наявній у розпорядженні експерта довідниковій літературі.
Суд зазначає, що за наведеним у Правилах виконання польотів державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.01.2015 № 2, визначенням, авіаційні засоби ураження - бойові (навчально-бойові) засоби, які забезпечують безпосереднє ураження цілі та вирішення допоміжних завдань, не пов'язаних з ураженням цілей. Авіаційні засоби ураження поділяються на: ракети, бомбардувальні засоби (основного і допоміжного призначення), міни, торпеди і артилерійські боєприпаси.
Водночас, у п. 54 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України визначено, що літальний апарат - це пристрій для польотів в атмосфері чи космічному просторі.
Із наведеного слідує, що «літальний апарат» є більш широким поняттям, яке охоплює таке поняття як «авіаційний засіб ураження», який можна вважати спеціальним різновидом технічних засобів, який здійснює рух (керований чи некерований) у повітряному просторі.
Вказане також підтверджується наданою органом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024200000000312 - Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Сумській області інформацією, яка міститься у листі від 21.10.2024 № 6/4341-в, де вказано, що причиною вибухів та подальшої пожежі в приміщеннях позивача є влучання у будівлю підприємства саме літального об'єкту (апарату).
Будь-яких інших доказів, які б спростовували вищенаведені висновки про те, що пожежа в приміщеннях позивача виникла за інших причин, а не внаслідок падіння літального апарату, відповідачем не надано.
Тож, суд зазначає, що хоч в п. 3.1. Договору страхування серед виключень зі страхових випадків і передбачено будь-які воєнні дії та війну, втім, одночасно п. 2.3.5. цього договору передбачає, що падіння літальних апаратів, їх частин та уламків є одним із страхових випадків, за настання якого відшкодовуються збитки внаслідок знищення, пошкодження або втрати майна. При цьому, суд вважає слушними твердження позивача про те, що Договір страхування не містить обмежень щодо виду або призначення літального апарата.
Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 в справі № 753/8945/19.
Як передбачено в ч. 1 ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
За ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
При цьому, судом враховано, що якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частині 3 та 4 статті 213 ЦК України, неможливо встановити зміст правочину, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 в справі № 753/8945/19.
Тож, у даному випадку, суд враховує, що відповідач є автором договорів страхування як юридична особа, яка здійснює діяльність з надання послуг страхування і є професіоналом у даній сфері, а тому повинна нести ризик пов'язаний з неясністю і суперечливістю будь-якої умови такого договору.
Тому суд погоджується із доводами позивача, що укладаючи Договір страхування вже під час дії воєнного стану, та включаючи до переліку страхових випадків такий випадок, як «падіння літальних апаратів, їх частин, уламків», без конкретизації виду та мети застосування таких літальних апаратів, відповідач міг передбачити імовірність пошкодження чи знищення застрахованого майна позивача внаслідок падіння будь-яких літальних апаратів.
Відповідні заперечення відповідача в контексті вищенаведеного суд не бере до уваги, а також подане ним листування між сторонами щодо укладення договорів страхування майна у 2022 році, оскільки, це не стосується безпосередньо спірних правовідносин, які регулюються виключно Договором № 12-1411-24-00018 від 24.06.2024, який є самостійним правочином, зі своїми істотними умовами, предметом, строком дії, розміром страхових сум і конкретним волевиявленням сторін на момент його укладення.
Відтак, доводи відповідача про те, що аналогічні договори страхування з подібним покриттям ризиків укладалися між сторонами і до початку повномасштабного вторгнення не спростовують, на думку суду, права позивача на отримання страхового відшкодування за спірним договором.
До того ж, суд зазначає, що вогонь (пожежа, вибух), який мав місце у спірному випадку, відповідно до п. 2.3.5. Договору страхування також віднесено до страхових випадків, що є додатковим підтвердженням відсутності підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
При цьому, як вже зазначалось, крім основної підстави - виключення зі страхових випадків і обмеження страхування на підставі п.п. 2 п. 3.1. Договору страхування, за якої страховиком прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідачем у листі від 28.08.2025 № 03/3708 зазначено також інші причини відмови, а саме: подання страхувальником неправдивих відомостей про предмет страхування та про факт настання страхового випадку; не надання страхувальником документів та інформації, що підтверджують факт настання страхового випадку; створенні страховикові перешкод у визначенні обставин страхового випадку, характеру та розміру збитків; переміщення застрахованого майна без згоди страховика з місця страхування.
Однак, посилаючись на такі обставини, відповідачем жодним чином не було обґрунтовану кожну з них та не підтверджено їх наявність належними та допустимими доказами.
Так, відповідачем не зазначено:
які саме неправдиві відомості про предмет страхування та про факт настання страхового випадку були подані позивачем, оскільки предмет страхування чітко визначений у Договорі страхування, а факт настання страхового випадку підтверджено інформацією, наданою правоохоронними органами та органами ДСНС;
які документи та інформацію, що підтверджують факт настання страхового випадку не було надано позивачем, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивачем було надано всі документи, передбачені п. 8.1. Договору страхування, а також додаткові документи на запит відповідача, тоді як більшість запитуваних відповідачем документів у листі від 12.12.2024 № 03/5432 не були обов'язковими для надання згідно з умовами Договору страхування;
які саме перешкоди у визначенні страхового випадку, характеру та розміру збитків були створені страховикові зі сторони страхувальника, тоді як судом із поданого в матеріали справи листування встановлено, що позивача вживав всіх можливих заходів для сприяння відповідачу в забезпечення можливості встановлення всіх обставин страхової події;
яке застраховане майно було переміщено без згоди страховика з місця страхування та чим це підтверджується.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строків прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, суд зазначає, що п.п. 4.4.7. Договору страхування передбачає, що таке рішення має бути прийняте відповідачем у межах 30 робочих днів від дати отримання від страхувальника всіх необхідних документів, зазначених у розділі 8 цього договору, а також отримання Акту експертизи, якщо така експертиза була замовлена страховиком. Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів замовлення страховиком проведення експертизи та доказів отримання відповідного висновку експерта 21.07.2025, суд констатує, що відповідачем не було пропущено строк для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, а тому визнає відповідні доводи позивача безпідставними.
Щодо розміру страхового відшкодування, суд зазначає таке.
Як вбачається із умов п.п. 4.1.6. п. 4.1. Договору страхування, страхувальник має право на замовлення незалежної експертизи за власний рахунок в разі незгоди з висновком експертизи страховика, комісії з розслідування страхового випадку або незалежної експертизи, замовленої страховиком.
При цьому, суд встановив, що відповідачем не було виконано своїх обов'язків щодо вжиття заходів для визначення розміру збитку та/або проведення незалежної експертизи, визначених п.п. 4.4.4. п. 4.4. Договору страхування у встановлений цим пунктом строк, у зв'язку з чим позивач самостійно замовив проведення експертизи для визначення розміру матеріальної шкоди.
Судом встановлено, що ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» звернулось до Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України про проведення товарознавчої експертизи, за результатами якої було складено Висновок експертів № 1112/1158 від 26.12.2024, відповідно до якого визначено розмір матеріальної шкоди станом на 30.08.2024, завданої власнику ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ», внаслідок знищення Лінії для виробництва мюзле, TM Muselet machine, модель 20301, виробництва MEC Project (Італія), 7, інвентарний номер 2294, заводський номер MDF-021, в результаті вибуху та пожежі, що спричинені падінням літальних апаратів, їх частин та деталей - 16 656 358,00 грн.
Водночас, відповідач просив визнати вказаний Висновок експерта неналежним та недопустимим, оскільки такий складений без врахування обов'язкової до застосування у даному випадку Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форс власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223.
Суд вказані твердження відповідача відхиляє, оскільки у даному випадку розмір шкоди визначався для її відшкодування у договірному порядку за договором страхування, а не в порядку міжнародного механізму відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф.
Відповідно до п. 6.1.2. Договору страхування знищення - це дії з майном, в результаті яких майно повністю втратило свої якісні риси і не може бути використане в майбутньому ні в якому вигляді, а також не може бути відремонтоване, реставровано або відновлено до первинного стану іншим способом.
За умовами пп. 1 п. 6.16. Правил добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, розмір збитків, що виник внаслідок страхового випадку при знищенні майна визначається у розмірі фактичної вартості майна на дату настання страхового випадку, за вирахуванням вартості залишків гідних для реалізації, але не більше страхової суми.
Як вбачається із Додатку № 1 до Договору страхування, страхова сума застрахованого майна - Лінії для виробництва мюзле, TM Muselet machine, модель 20301, виробництва MEC Project (Італія), № MDF-021, визначена у розмірі 10 959 800,00 грн. При цьому, встановлено франшизу у розмірі 10 959,80 грн.
Отже, суд доходить висновку, що позивачем правильно визначено суму збитків, яка підлягає компенсації в якості виплати страхового відшкодування у розмірі 10 948 840,20 грн (10 959 800,00 грн - 10 959,80 грн).
Відповідачем, у свою чергу, не подано жодних заперечень щодо необґрунтованості заявленої позивачем суми страхового відшкодування.
Враховуючи встановлені при розгляді даної справи обставини, описані вище, а також наявні в матеріалах справи докази відсутності майнових інтересів вигодонабувача за Договором страхування (АТ «ПРАВЕКС БАНК») щодо знищеного та пошкодженого майна позивача, суд дійшов висновку, що відповідач мав сплатити позивачу спірну суму страхового відшкодування.
При цьому, судом досліджено надані відповідачем Витяги з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України, однак, суд зазначає, що до цього Реєстру внесено відомості щодо нерухомого майна та дані із зазначеного Реєстру не охоплюють облік рухомого майна, яке є предметом страхування за Договором страхування.
В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням вищевикладених висновків суду.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відтак, суд зазначає, що інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуто, однак визнано такими, що не спростовують вищевикладених загальних висновків суду. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).
Відповідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Щодо клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали щодо порушення головним виконавчим директором АТ «ТЕХНОЛОГІЯ» Мерзлим Володимиром Миколайовичем законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 Кримінального кодексу України, суд зазначає таке.
Вказане клопотання мотивоване тим, що у заяві свідка від 11.11.2025, яку було долучено до матеріалів справи, в порядку ст. 90 ГПК України головним виконавчим директором ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ» Мерзлим Володимиром Миколайовичем були надані неправдиві показання в частині надання відповіді на питання відповідача щодо питання № 7 (яке стосувалось подання ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ», її представниками або уповноваженими особами повідомлення/заяви до Міжнародного (Реєстр збитків для України, RD4U) та/або Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України щодо об'єктів, належних на праві власності ПрАТ «ТЕХНОЛОГІЯ»).
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Проте, суд не вбачає обґрунтованих підстав для постановлення окремої ухвали, з огляду на те, що, як вже зазначалось, питання внесення відомостей щодо нерухомого майна до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України та підстав такого внесення не охоплюється предметом даного спору та під час розгляду справи не досліджувалось, тоді як дані щодо звернення позивача до Міжнародного (Реєстр збитків для України, RD4U) та/або Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України, з приводу застрахованого за Договором страхування рухомого майна відсутні.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача від 14.11.2025 в частині постановлення окремої ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул. Федорова Івана, 32, літ. А, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «ТЕХНОЛОГІЯ» (проспект Перемоги, буд. 147-А, м. Суми, 40025; ідентифікаційний код 14022407) суму страхового відшкодування у розмірі 10 948 840,20 грн та судовий збір у розмірі 131 386,10 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано: 02.03.2026.
Суддя Т. Ю. Трофименко