ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2026Справа № 910/15458/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ"
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД"
про стягнення 1633244,23 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" про стягнення 1633244,23 грн, з яких: 1360823,53 грн - основний борг, 213149,99 грн - інфляційні витрати, 59270,71 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати за виконані роботи згідно з договором підряду №1647/КБ від 20.10.2020.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.
Ухвалою від 16.12.2025 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15458/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 22.01.2026.
31.12.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив.
22.01.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 22.01.2026 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення підготовчого засідання на 05.02.2026.
05.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи
У підготовчому засіданні 05.02.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.02.2026.
16.02.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про долучення доказів на правову допомогу.
Ухвалою від 18.02.2026 Господарський суд міста Києва задовольнив заяву Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
19.02.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява, в якій позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги, проте не може прибути у судове засідання, у зв'язку з зайнятістю у іншому судовому провадженні.
Представник позивача 19.02.2026 у судове засідання не прибув.
Представник відповідача 19.02.2026 участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції не прийняв.
У судовому засіданні 19.02.2026 відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).
Частиною п'ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Позиція позивача.
Позивач на обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного між ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ" та ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" договору підряду №1647/КБ від 20.10.2020, позивач у січні 2024 року виконав роботи на суму 1160451,30 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт за формою КБ-2в від 31.01.2024 (ф. КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 від 31.01.2024.
Проте, відповідач у встановлений договором підряду №1647/КБ від 20.10.2020 строк своє зобов'язання по оплаті робіт не виконав, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ" в сумі 1160451,30 грн.
Відповідно до пункту 5.6. договору в редакції додаткової угоди №1 від 30 жовтня 2020 року, заборгованість ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" становить 1102428,73 грн (1160451,30 грн - 5 відсотків відкладального платежу (об'єкт будівництва не введено в експлуатацію та не переданий експлуатуючій організації)), які відповідач мав сплатити до 15 числа місяця наступного за звітним, тобто ці кошти до 15.02.2024.
На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував за березень 2024 року - жовтень 2025 року інфляційні втрати у сумі 213149,99 грн та 3% річних за період з 16.02.2024 по 01.12.2025 у сумі 59270,71 грн.
Також відповідач не виконав встановлені в п.3.4.9. договору у редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2020 зобов'язання з оплати вартості послуг з охорони будівельного майданчику та спожитої електричної енергії за адресою: на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м.Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 1 (2-й пусковий комплекс, секція 3 та секція 4). Загальний розмір заборгованості з оплати вартості послуг з охорони будівельного майданчику та спожитої електричної енергії становить 258394,80 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензія № 664 від 24.11.2025) про сплату заборгованості згідно підписаних актів за охорону об'єктів та використану електричну енергію, однак, відповідач заборгованість у сумі 258394,80 грн не сплатив.
Отже, за доводами позивача заборгованість відповідача за договором підряду №1647/КБ від 20.10.2020 становить: 1360823,53 грн - основний борг, 213149,99 грн - інфляційні витрати, 59270,71 грн - 3% річних.
Позиція відповідача.
У відзиві на позов відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є надмірним тягарем для відповідача та водночас не є прямими збитками позивача, просить відмовити у задоволенні зазначених вимог, а у разі їх задоволення зменшити їх розмір.
Відповідач зазначає, що наявні підстави для застосування підпункту 8.2.1 договору, яким передбачено, що сторони звiльняються вiд відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору і виникли поза волею сторін, оскільки, зокрема: основним видом діяльності ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" є будівництво та реалізація нерухомості; внаслідок коронавірусної пандемії та повномасштабної війни обсяги будівництва в Україні суттєво скоротились; на відповідача було покладене зобов'язання щодо добудови 18 об'єктів, більшість із яких є збитковими; відповідач продовжує реалізацію квартир через програми забезпечення житлом населення за рахунок регіональних бюджетів і державного бюджету; згідно до наказу Міністерства економіки України від 20.01.2025 №502 відповідача визначено критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
20.10.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (генпідрядник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" (замовник, відповідач) укладений договір підряду №1647/КБ на виконання робіт по будівництву комплексу житлових та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м.Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 1 (2-й пусковий комплекс, секція 3 та секція 4), надалі - договір, відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язується здійснити виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення (далі - роботи), а замовник зобов'язується здійснювати розрахунки за виконані роботи.
Відповідно до п.1.2. договору генпiдрядник виконує роботи з будівництва об'єкта з інженерним забезпеченням відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації i технічної характеристики об'єкта, iз прокладанням інженерних мереж i споруд (ТП; РП; ITП; Насосна; СТВП), зовнiшнього освiтлення, благоустрою, озеленення території та пусконалагоджувальні роботи.
Згідно із п.2.1. договору, в редакції додаткової угоди №4 від 28.10.2021, сторони договору передбачили, що договірна ціна робіт визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України, розрахунку договірної ціни (додаток № 1 до Договору) та становить - 121270505,66 грн., у тому числі ПДВ 20211750,94 грн.
Відповідно до пп.3.3.1. п.3.3. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2020, генпiдрядник зобов'язаний здійснити належне виконання робіт на об'єкті у встановлені п.1.3. цього договору строки у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації, згідно з будівельними нормами та правилами, включаючи можливі роботи, які чітко не вказані, але необхідні для повного та належного виконання робіт.
Пунктом 4.1. в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020, передбачено, що приймання виконаних робіт здійснюється за актом виконаних робіт ф. КБ-2в з оформленням довідки ф. КБ-3 після підтвердження про якісне виконання робіт представником з технічного нагляду замовника.
Підпунктом 3.4.7. пункту 3.4. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2020, встановлено, що обов'язком замовника є здійснення розрахунків за виконані роботи шляхом перерахування коштів на поточний paxyнoк генпідрядника відповідно до підписаних актів приймання виконаних будiвельних робiт.
Згідно із пп.3.4.9. п.3.4. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2020, сторони визначили, що замовник компенсує генпідряднику витрати понесені на охорону об'єкту, використану теплову та електричну енергію та інші витрати пов'язані з обслуговуванням та утриманням об'єкту та підтверджені відповідними документами (договорами, рахунками відповідних служб).
Відповідно до пп.3.2.1. п.3.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2020, генпідрядник має право своєчасно отримувати оплату за належно виконані обсяги Робіт у розмірі та строки, визначені цим договором
За змістом пункту 5.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2020, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі документів по обліку в капітальному будівництві (форма КБ-2В, КБ-3). Замовник перевіряє надані генпідрядником акти виконаних робіт ф. КБ-2в та підписує.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідно до умов договору, але не раніше факту їх виконання (п.5.5. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020).
У п.5.6. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020, сторони погодили, що розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в наступному порядку:
Оплата виконаних робіт здійснюється замовником у розмірі 95 відсотків від суми кожного оформленого акту ф.КБ-2в, довідки ф.КБ-3 з урахуванням авансових платежів до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Накопичені за період будівництва 5 відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов'язань генпідрядника за договором) сплачуються замовником в строк до 90 календарних днів після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (відповідно до п.1.3. цього договору), з оформленням акту передачі експлуатуючій організації, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення генпідрядником за свій рахунок.
Відповідно до п.5.7. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020, всі документи, які надходять від генпідрядника, в тому числі акти, звіти, довідки та ін., повинні бути розглянуті, підписані та повернуті протягом 10 робочих днів, за умови відсутності претензій та виявлених недоліків. В разі виявлення суттєвих порушень та/або недоліків, замовник направляє генпідряднику вмотивовану відмову від підписання відповідних документів та визначає виявлені ним недоліки та орієнтовний строк для їх усунення. Отримавши таку відмову генпідрядник зобов'язаний в узгоджений із замовником строк усунути всі недоліки. Після цього, всі документи направляються у визначеному цим розділом порядку.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30 червня 2025 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (п.8.10. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020).
Як підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ" та ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 року за формою КБ-2в від 31.01.2024) на суму 4638,65 грн та на суму 1155812,65 грн (всього: 1160451,30 грн) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 від 31.01.2024, згідно із якою вартість будівельних робіт генпідрядника - 1160451,30 грн.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за виконані позивачем у січні 2024 року будівельні роботи становить 1102428,73 грн (1160451,30 грн - 5 відсотків відкладального платежу (об'єкт будівництва не введено в експлуатацію та не переданий експлуатуючій організації)).
Також між сторонами підписані акти компенсації витрат на загальну суму 258394,80 грн: № 29 від 30.06.2024 за охорону будівельного майданчика на суму 29700,00 грн; № 17 від 31.07.2024 за охорону будівельного майданчика на суму 29700,00 грн; №17 від 30.09.2024 за охорону будівельного майданчика на суму 29700,00 грн; № 16 від 30.11.2024 за охорону будівельного майданчика на суму 35640,00 грн; №16 від 28.02.2025 за охорону будівельного майданчика на суму 35640,00 грн; №16 від 30.04.2025 за охорону будівельного майданчика на суму 35640,00 грн; №16 від 31.08.2024 за використану тимчасову електроенергію на суму 9292,80 грн; №17 від 31.08.2024 за використану тимчасову електроенергію на суму 9292,80 грн; №16 від 31.12.2024 за використану тимчасову електроенергію на суму 21894,60 грн; №17 від 31.12.2024 за використану тимчасову електроенергію на суму 21894, 60 грн.
Згідно із матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з претензією № 664 від 24.11.2025, в якій вимагав погасити заборгованість за договором підряду №1647/КБ від 20.10.2020 за охорону об'єктів та за використану електричну енергію. Претензія отримана відповідачем та зареєстрована 28.11.2025 за №01160/0/1-25. Проте, відповідач заборгованість у сумі 258394,80 грн не сплатив.
Предметом спору у цій справі є заборгованість ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" за договором підряду №1647/КБ від 20.10.2020 у сумі 1102428,73 грн за виконані будівельні роботи, заборгованість у сумі 258394,80 грн за охорону об'єктів та за використану електричну енергію, а також нараховані на заборгованість за виконані будівельні роботи на інфляційні втрати у сумі 213149,99 грн та 3% річних у сумі 59270,71 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.1, 3 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як встановлено судом, на виконання умов договору підряду ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ" та ПрАТ "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" підписали без зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 року за формою КБ-2в від 31.01.2024) на суму 4638,65 грн та на суму 1155812,65 грн (всього: 1160451,30 грн) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 від 31.01.2024, згідно із якою вартість будівельних робіт генпідрядника - 1160451,30 грн.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).
У п.5.6. договору підряду визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником у розмірі 95 відсотків від суми кожного оформленого акту ф.КБ-2в, довідки ф.КБ-3 з урахуванням авансових платежів до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Отже, відповідач мав здійснити оплату 95 відсотків вартості виконаних підрядником у січні 2024 року будівельних робіт до 15.02.2024.
При цьому відповідно до умов договору сторони погодили відкладений платіж у розмірі п'яти відсотків, який підлягає сплаті відповідачем у строк до 90 календарних днів після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів оформлення та підписання акту передачі експлуатуючій організації. За таких обставин, позивач заявив до стягнення 95 відсотків вартості виконаних підрядником у січні 2024 року будівельних робіт, що становить 1102428,73 грн (1160451,30 грн - 5 %).
Доказів оплати відповідачем будівельних робіт підрядника на суму 1102428,73 грн матеріали справи не містять.
Окрім того, відповідно до пп.3.4.9. п.3.4. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2020, сторони визначили, що замовник компенсує генпідряднику витрати понесені на охорону об'єкту, використану теплову та електричну енергію та інші витрати пов'язані з обслуговуванням та утриманням об'єкту та підтверджені відповідними документами (договорами, рахунками відповідних служб).
Судом встановлено, що між сторонами підписані акти компенсації витрат за охорону будівельного майданчика та за використану електроенергію на загальну суму 258394,80 грн.
У договорі сторони не встановили строку оплати компенсації витрат за охорону будівельного майданчика та за використану електроенергію.
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача з претензією №664 від 24.11.2025 про сплату заборгованості за компенсацію витрат за охорону будівельного майданчика та за використану електроенергію у сумі 258394,80 грн.
Ураховуючи наведене, з огляду на приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України строк оплати витрат за охорону будівельного майданчика та за використану електроенергію у сумі 258394,80 грн є таким, що настав.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 1102428,73 грн за виконані будівельні роботи та у сумі 258394,80 грн за охорону об'єктів та за використану електричну енергію, доказів оплати вказаних сум заборгованості відповідачем не надано, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1360823,53 грн (1102428,73 грн - заборгованість за виконані будівельні роботи + 258394,80 грн - заборгованість за охорону об'єктів та за використану електричну енергію).
Позивач також заявив до стягнення інфляційні втрати у сумі 213149,99 грн та 3% річних у сумі 59270,71 грн, нараховані на суму заборгованості за виконані будівельні роботи. Згідно із розрахунку, доданого до позову, нарахування інфляційних втрат позивач здійснює з березня 2024 року по жовтень 2025 року, нарахування 3% річних - з 16.02.2024 по 01.12.2025.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що розрахунки є арифметично правильними, здійснені відповідно до умов договору та вимог законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 59270,71 грн та інфляційних втрат у сумі 213149,99 грн є обґрунтованими.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував.
Заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є надмірним тягарем для відповідача та водночас не є прямими збитками позивача. Також відповідач стверджує, що наявні підстави для застосування підпункту 8.2.1 договору, яким передбачено, що сторони звiльняються вiд відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору і виникли поза волею сторін.
Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає таке.
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Зі змісту наведеної норми можна дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов'язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, підставою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов'язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 по справі № 915/531/17, від 26.05.2020 по справі № 918/289/19, від 17.12.2020 по справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тобто мають бути встановлені причино-наслідкові зв'язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, то суд відхиляє заперечення відповідача як необґрунтовані та недоведені.
Аргументи про необхідність зменшення суми нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат суд також відхиляє, адже розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
У свою чергу, інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24.
Враховуючи наведене, приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України та за встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1360823,53 грн, інфляційних витрат у розмірі 213149,99 грн та 3% річних у сумі 59270,71 грн.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" заборгованості у сумі 1360823,53 грн, інфляційних витрат у розмірі 213149,99 грн та 3% річних у сумі 59270,71 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн, позивач надав у матеріали справи копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2025, укладеного з адвокатом Марковою Тетяною Леонідівною; акту № 2 від 31.12.2025 приймання - передачі правової допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2025; договору про надання правової (правничої) допомоги №12/01 від 12.01.2026, укладеного з адвокатом Марковою Тетяною Леонідівною; та акту №2 від 06.02.2026 приймання - передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №12/01 від 12.01.2026.
Згідно із актом №2 від 31.12.2025 приймання - передачі правової допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2025 вартість правових послуг у сумі 25000,00 грн.
Згідно із актом №2 від 06.02.2026 приймання - передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №12/01 від 12.01.2026 вартість правових послуг у сумі 25000,00 грн.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позов відповідач просив зменшити витрати на правову допомогу позивача, посилаючись, зокрема, на ненадання позивачем розрахунку попередніх витрат, доказів надання такої допомоги, а також те, що спір не є складним, предмет позову та зібрані документи не потребували багато часу та зусиль адвоката.
Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Дослідивши докази надані позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу, суд встановив, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим.
Так, в акті №2 від 31.12.2025 приймання - передачі правової допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2025 до переліку наданих адвокатом послуг включено: ознайомлення з наданими клієнтом документами, проведення правового аналізу судової практики та консультація щодо перспектив розгляду справи; складання претензії від 24.11.2025; складання позовної заяви; складання заяви про усунення недоліків по справі та опрацювання відзиву відповідача та підготовка правової позиції щодо нього.
В акті №2 від 06.02.2026 приймання - передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №12/01 від 12.01.2026 до переліку наданих адвокатом послуг включено: надання правових (правничих) послуг по договору; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях 22.01.2026, 05.02.2026 та 19.02.2026.
Суд зазначає, що аналіз документів та правовідносин сторін, підготовка та подача позовної заяви і усунення її недоліків за своєю суттю є правничою правовою роботою, яка проведена на підставі тих самих документів і правовідносин, аналіз який здійснювався адвокатом при підготовці позовної заяви. Водночас суд не постановляв ухвалу про залишення позовної заяви без руху та відповідно заяву про усунення недоліків у цій справі позивач не подавав.
Окрім того, під час розгляду цієї справи позивач не подавав відповідь на відзив, а тому включення до витрат на професійну правничу допомогу роботи з опрацювання відзиву відповідача та підготовка правової позиції щодо нього не відповідає принципу доцільності та розумності.
Також до переліку наданих адвокатом послуг включено представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 19.02.2026, однак, у зазначеному судовому засіданні представник позивача був відсутній.
Отже, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, характер спору, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги наведенні вище критерії, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими відповідають критерію розумності є витрати на правову допомогу у сумі 28000,00 грн.
В іншій частині вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу належить відмовити.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" (01010, м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (01010, м.Київ, вул.Михайла Омеляновича-Павленка, буд.4/6, ідентифікаційний код 39534785) заборгованість у сумі 1360823,53 грн, інфляційні витрати у розмірі 213149,99 грн, 3% річних у сумі 59270,71 грн, витрати на правову допомогу у сумі 28000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 19598,93 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 02.03.2026.
Суддя С.О. Турчин