ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2026Справа № 910/10502/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл"
про стягнення 739604,08 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" (далі - відповідача) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі - позивач) понесених позивачем збитків у сумі 739604,08 грн у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договору добровільного медичного страхування №03/0502035/9067/20 від 13.04.2020.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що між сторонами було погоджено ціни страхових платежів за певні періоди та строки їх оплати, проте, чергові платежі за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023 у сумі 385164,25 грн, 410918,78 грн, 397663,02 грн відповідачем сплачені не були. Разом з тим, відповідач повідомив про відмову від договору мотивуючи її власною несплатою страхового платежу за квітень 2023 року.
Позивач вказує, що виконував умови Договору на надавав відповідачу послуги у період з 01.04.2023 по 05.05.2023 із чим отримав збитки за надані послуги у сумі 739604,08 грн.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що 23.03.2023 рішенням НБУ було анульовано ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" щодо права надання фінансових послуг, у зв'язку з чим позивач втратив право укладати договори страхування, а також продовжувати строк діючих договорів страхування.
Відповідач стверджує, що позивачем не доведено факту тримання ним збитків, оскільки договір добровільного медичного страхування №03/0502035/9067/20 від 13.04.2020 ще діяв до травня 2023 року, а тому позивач надавав послуги за цим договором, відповідно, оплата має стягуватися за послуги відповідно до погоджених умов вказаного правочину.
На думку відповідача, позивач невірно визначив предмет та підстави позову.
Також відповідачем були надані додаткові пояснення по справі, де він просив суд вирішуючи цей спір врахувати висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 30.10.2025 у справі №910/13734/24 за подібним спором.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.04.2020 між позивачем як страховиком та відповідачем як страхувальником було укладено Договір №03/0502035/9067/20 добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із здоров'ям та працездатністю застрахованих осіб. Страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови цього договору.
За умовами пунктів 1.7 та 1.7.4 Договору строк дії договору з 30.06.2020 по 30.06.2021 включно. У разі, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до дати завершення терміну дії договору письмово не заявить про бажання його розірвати і сторони дійдуть згоди про умови пролонгації договору, договір може бути пролонгований на новий період шляхом укладання про це відповідної додаткової угоди, що передбачає умови оплати і період дії договору.
Згідно з пунктом 6.1 Договору зміна його умов здійснюється за взаємною згодою страхувальника та страховика на підставі звернення однієї із сторін і оформлюється у вигляді письмових додаткових угод, що підписуються обома сторонами.
Якщо будь-яка із сторін не згодна з внесенням запропонованих іншою особою змін до цього договору, протягом одного місяця вирішується питання про дію договору на попередніх умовах або про припинення договору (пункт 6.2 Договору).
Відповідно до пункту 6.3 Договору з моменту ініціювання внесення змін до договору однією із сторін до моменту прийняття рішення, що випливає з пунктів 6.1 і 6.2, цей договір продовжує діяти на попередніх умовах.
Дія договору припиняється за згодою сторін, а також у разі закінчення строку його дії (пункт 6.4.1 Договору); несплати страхувальником страхового внеску (або його частини) у строки, що встановлені договором. При цьому договір вважається достроково розірваним у випадку, якщо черговий страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом 30 календарних днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику (пункт 6.4.4 Договору).
За умовами п. 6.5 Договору дію договору може бути достроково припинено за вимогою однієї із сторін шляхом підписання додаткової угоди сторонами. Про намір достроково припинити дію договору страхувальник зобов'язаний письмово повідомити страховика не пізніше як за 15 календарних днів до дати припинення дії договору, страховик повинен повідомити страхувальника не пізніше як за 45 календарних днів.
За умовами пункту 10.2.2 Договору страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі у розмірах та в строки, визначені Розділом 5 договору.
Згідно з пунктом 10.6.9 Договору страховик зобов'язується регулярно (щомісяця) надавати страхувальнику звіти в узгодженому сторонами форматі (Додаток №6 до Договору).
Відповідно до пункту 10.6.9.1 Договору звіт по страхових виплатах надається до "20" числа кожного місяця, наступного за звітним (якщо "20" число не є робочим днем, звіт надається в останній робочий день, що передує звітній даті). Звіт включає інформацію про виплати, які були здійснені страховиком при організації медичної допомоги застрахованим особам за звітний період; поточні зміни в списку застрахованих осіб; показник загальної збитковості; статус використання корпоративних лімітів.
Звіт по відмовах надається до " 03" числа кожного місяця, наступного за звітним (якщо " 03" число не є робочим днем, звіт надається в останній робочий день, що передує звітній даті). Звіт включає інформацію про відмови, які були здійснені Асистансом при організації медичної допомоги застрахованим особам; відмовах в компенсації самостійно витрачених коштів застрахованим особам за звітний період (пункт 10.6.9.2 Договору).
Згідно з пунктом 10.6.10 Договору за згодою сторін страховик зобов'язується надавати розрахунок компенсації коштів, самостійно витрачених застрахованою особою, за запитом страхувальника та/або по всіх випадках, коли розмір компенсації менше 100% (крім відмов у компенсації, які відображаються в регулярних звітах згідно пунктом 10.6.9.2). Розрахунок надається страховиком протягом не більше 2 (двох) робочих днів з моменту отримання такого запиту або проведення розрахунку. Розрахунок повинен включати фактичну вартість оплачених послуг і вартість аналогічних послуг в клініках, зазначених в пункті 8.7.2 договору.
Сторони повинні дотримуватись умов договору (пункт 10.7 Договору).
Пунктом 11.1 Договору визначено, що будь-які зміни до даного договору вносяться лише за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди, що становить невід'ємну частину даного договору, або іншим чином, передбаченим договором/чинним законодавством.
Усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, тільки якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача (пункт 13.1 Договору).
Додатковою угодою №12 від 30.06.2022 в Договір внесено зміни, а саме визначено строк дії Договору: з 01.07.2020 по 30.06.2023 включно; внесено зміни до Розділу 5 Договору «Страховий платіж, порядок його сплати», а саме: « 5.7.14 Дванадцята частина платежу у розмірі - 1013170,92 грн до 10.04.2023».
Додатковою угодою № 13 від 27.09.2022 внесено зміни до Договору, в т.ч. визначено, що за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 1135901,27 грн - до 15.04.2023.
Додатковою угодою № 14 від 28.12.2022 внесено зміни до Договору, в т.ч. визначено, що за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 1160967,17 грн - до 15.04.2023.
Додатковою угодою №15 від 20.03.2023 в Договір внесено чергові зміни, а саме визначено, що:
- за період страхування з 01.04.2023 до 30.04.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 385164,25 грн - до 24.04.2023;
- за період страхування з 01.05.2023 до 31.05.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 410918,78 грн - до 10.05.2023;
- за період страхування з 01.06.2023 до 30.06.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 397663,02 грн - до 10.06.2023.
Проте, чергові платежі за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023 у сумі 385164,25 грн, 410918,78 грн, 397663,02 грн відповідачем сплачені не були. Строк сплати цих платежів настали згідно дат, визначених Додатковою угодою № 15 від 20.03.2023.
Довідкою, наданою АТ «ПРАВЕКС БАНК», підтверджується, що ТОВ «ВФ Ритейл» за період дії Договору сплатило позивачу страхові платежі лише за 11 страхових періодів з 12, а саме крайній платіж відповідачем здійснено 13.01.2023 за 11-й період страхування (згідно Додаткової угоди № 14 від 28.12.2022) в сумі 1148652,20 грн.
У свою чергу відповідач звернувся до позивача із листом від 04.05.2023 вих. №R/23/207 де зазначив, що отримав від позивача рахунок на оплату за черговий страховий період в сумі 385164,25 грн.
Цим же листом, відповідач, посилаючись на п.п. 6.4.4, п.6.4 Договору, в односторонньому порядку відмовився від Договору, мотивуючи таку дію власною ж несплатою чергового страхового платежу, а саме: дія договору припиняється у разі несплати страхувальником страхового платежу у строки, що встановлені договором. При цьому, Договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо черговий страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом 30 календарних днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику.
Цим же листом від 04.05.2023 відповідач в односторонньому порядку визначив, що внаслідок відсутності для нього доцільності у подальшій співпраці з позивачем, він фактично відмовляється від оплати страхових платежів за визначені Договором та додатковою угодою № 15 три періоди починаючи з 01.04.2023 по 30.06.2023 та вважає договір припиненим з 02.05.2023.
За період страхування з 01.04.2023 позивач продовжував виконувати свої зобов'язання за Договором та здійснило страхові виплати на загальну суму 739604,08 грн, в той же час відповідач свої зобов'язання з оплати чергового страхового платежу до 24.04.2023 у розмірі 385164,25 грн не виконав, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 739604,08 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що 23.03.2023 рішенням НБУ №21/565-к було анульовано ліцензію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" щодо права надання фінансових послуг, у зв'язку з чим позивач втратив право укладати договори страхування, а також продовжувати строк діючих договорів страхування.
Відповідач зазначає, що позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а також, на позивача покладено обов'язок доведення того факту, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, також відповідач посилався на те, що позивачем неправильно визначено предмет та підстави позову та невірно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 611 ЦК України, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволені позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір страхування на користь третьої особи. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Згідно із ст. 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.
Відповідно до ст. 105 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та договір втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: 1) закінчення строку дії договору страхування; 2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; 3) несплати страхувальником чергової частини страхової премії у встановлений договором строк (у разі сплати страхової премії частинами). При цьому договір страхування вважається достроково припиненим з дня, наступного за встановленим у договорі страхування днем сплати чергової частини страхової премії, якщо інше не передбачено умовами договору; 4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи (крім випадків, передбачених статтею 100 цього Закону); 5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; 6) набрання законної сили рішенням суду про визнання договору страхування недійсним; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України та договором страхування.
Судом встановлено, що 23.03.2023 на засіданні правління НБУ ухвалено рішення від 23 березня 2023 року №113-рш про анулювання Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Провідна" з 24 березня 2023 року ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг.
29.03.2023 НБУ ухвалив рішення №21/565-к про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" з Державного реєстру фінансових установ.
Частина 4 статті 50 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові установи" визначає, що з дати, зазначеної у рішенні Регулятора про анулювання ліцензії чи виключення з ліцензії окремої фінансової послуги, але не раніше наступного робочого дня після дня прийняття такого рішення, фінансова компанія, ломбард не мають права здійснювати діяльність з надання фінансових послуг чи виключеного з ліцензії виду фінансової послуги (у тому числі укладати нові договори з надання відповідного виду фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів з надання таких фінансових послуг, та/або збільшувати розмір зобов'язань за укладеними договорами з надання таких фінансових послуг). Зобов'язання за раніше укладеними договорами про надання такої фінансової послуги виконуються сторонами в повному обсязі до моменту виконання договору.
У ч. 5 ст. 13 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові установи" визначено, що договір, яким передбачається надання фінансової послуги особою, яка на день укладення договору не має права надавати таку фінансову послугу відповідно до цього Закону та спеціальних законів, є нікчемним.
Анулювання ліцензії - припинення права надавача фінансових послуг на здійснення діяльності з надання фінансових послуг на підставі відповідного рішення Регулятора та внесення відповідного запису до Реєстру (ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові установи").
Отже, оскільки з 24 березня 2023 року Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Провідна" було анулювано ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових послуг, а 29 березня 2023 року НБУ ухвалив рішення №21/565-к про виключення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" з Державного реєстру фінансових установ, то продовження строку дії Договору з 01.04.2023 до 30.06.2023 (відповідно до Додаткової угоди №15) не може відбутися в силу заборони, встановленої законом, а правочин щодо продовження такого строку страхування є нікчемним (оскільки продовження строку дії договору передбачає продовження строку надання фінансової послуги).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив черговий платіж у сумі 385164,25 грн (за період страхування з 01.04.2023).
Відповідно до умов Договору дія договору припиняється у разі несплати страхувальником страхового внеску (або його частини) у строки, що встановлені договором.
Так як страхувальник не сплатив частину страхового платежу за період страхування з 01.04.2023, та приймаючи до уваги нікчемність правочину про продовження строку дії договору страхування після анулювання ліцензії на надання фінансових послуг, суд дійшов висновку, що строк дії Договору, а отже і строк страхування не було продовжено на період з 01.04.2023.
У ч. 4 ст. 50 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові установи" вказано, що зобов'язання за раніше укладеними договорами про надання такої фінансової послуги виконуються сторонами в повному обсязі до моменту виконання договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача "збитки" за надані послуги за страховими випадками, які виникли з 01.04.2023, а не за ті страхові випадки (зобов'язання), які вже існували на дату відкликання у позивача ліцензії, а тому підстави для застосування вказаних норм ч. 4 ст. 50 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові установи" відсутні.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Положеннями частин першої та другої статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Відповідно до частин другої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Суд зазначає, що з огляду на дату виникнення спірних правовідносин, норми Господарського кодексу України підлягають застосуванню, оскільки Господарський кодекс України діяв на час виникнення спірних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Однак, зважаючи на встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що здійснені позивачем витрати у сумі 739604,08 грн не є збитками, завданими відповідачем, оскільки позивач виплачував страхове відшкодування після закінчення строку дії Договору, після позбавлення його відповідної ліцензії та щодо випадків, які виникли після вказаних двох обставин (з 01.04.2023).
Наведене свідчить про відсутність будь-якої протиправної поведінки у бездіяльності відповідача щодо несплати чергового страхового платежу (оскільки строк дії Договору та строк страхування все одно не міг бути продовжений у зв'язку із позбавленням страховика ліцензії - нікчемний правочин) та причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та понесеними позивачем витратами.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення збитків у сумі 739604,08 грн.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу (в тому числі і докази, які позивач обґрунтовує розмір завданих збитків) не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків