номер провадження справи 17/149/25
02.03.2026 Справа № 908/3781/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3781/25
за позовною заявою: державної установи “Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України», 69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 27
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ», 49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503
про стягнення 8 100,00 грн
17.12.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 17.12.25 № 20/3108 державної установи “Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» (далі ДУ “Запорізький ОЦКПХ МОЗ») до товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» (далі ТОВ “ЛІВАЙН ТОРГ») про стягнення коштів, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено згідно договору поставки від 10.06.21 № 56/200 у розмірі 8 100,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/3781/25 між суддями, 18.12.25 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 23.12.25 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3781/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116, ст. 248 ГПК України та перебування судді Корсуна В.Л. на навчанні в Національній школі суддів України в період з 23.02.26 по 27.02.26, граничним строком розгляду цієї справи судом є 02.03.26 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у своїй позовній заяві за вих. від 17.12.25 № 20/3108 зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 10.06.21 № 56/200 у останнього виникла заборгованість щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами (скетч-картами) у розмірі 8 100,00 грн. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині передачі товару в повному обсязі стало підставою звернення позивача до суду про стягнення сплачених за товар коштів у розмірі 8 100,00 грн. Таким чином, позивач посилаючись на ст.ст. 11, 14, 202, 509, 526, 530, 628, 629, 655, 663, 712 ЦК України просить суд стягнути з відповідача кошти, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено згідно договору поставки від 10.06.21 № 56/200 у розмірі 8 100,00 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не подав. Заяви/клопотання з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.
Про відкриття провадження у даній справі та її розгляд судом відповідач був повідомлений належним чином.
Відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ “ЛІВАЙН ТОРГ» є: 49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Ухвала суду від 23.12.25 про відкриття провадження у справі № 908/3781/25 доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 23.12.25 (18 год. 58 хв.).
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал, згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05, є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов а ні у встановлений в ухвалі суду від 23.12.25 у справі № 908/3781/25 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/3781/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.06.21 між державною установою “Запорізький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» (Постачальник) укладено договір поставки № 56/200 (Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язався протягом 2021 року поставити Замовникові нафта і дистиляти - код ДК 021:2015-09130000-9 (дизельне паливо) (товар) за цінами та у кількості, які вказані в Специфікації (Додаток № 1 до даного договору), що є невід'ємною частиною даного договору, а замовник - прийняти і оплатити поставлений товар.
Кількість товару, яка підлягає закупівлі вказана у Специфікації (Додаток № 1 до даного договору) (п. 2.2. Договору).
За визначенням п. 3.1 Договору, Постачальник зобов'язаний передати Покупцю товар, номенклатура, асортимент, кількість і якість якої відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України.
У відповідності до п. 3.2. Договору, місце поставки товару: 69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Вознесенівський р-н, вул. Рекордна, 27 (АЗС Постачальника).
Згідно із п. 3.3. Договору, строк поставки товару: до 31.12.21.
Факт поставленого Покупцю з боку Постачальника палива підтверджується податковою накладною та товарно-транспортною накладною (п. 3.4. Договору).
Відповідно до п. 3.6. Договору, Постачальник має передати товар у вигляді бланків-дозволів (талонів, скетч-карток тощо) протягом 2 робочих днів з моменту замовлення їх Покупцем шляхом письмової заявки за адресою Покупця.
Пунктом 3.6.1. Договору визначено, що бланки дозволу на право отримання пального мають мати кінцевий термін їх використання не менше ніж 6 місяців починаючи з дати їх передання Покупцю.
Згідно із п. 4.1. Договору, загальна сума договору складає: 184 680,00 грн з урахуванням ПДВ: 30 780,00 грн. Ціна на товар не може бути змінена Постачальником в односторонньому порядку після укладання цього договору та до повного його виконання сторонами.
У відповідності до п. 4.2. Договору, оплата товару здійснюється Замовником в національній валюті України в безготівковій формі по факту поставки товару на підставі рахунку та видаткової накладної. …
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п. 5.3.1. Договору).
Пунктом 9.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з дати укладання та діє до 31.12.21, а в частині обов'язків, що виникли в період даного договору та відповідальності за їхнє виконання - до повного їхнього виконання, проведеного належним чином і за вимогою кредитора відшкодування нанесених збитків і сплати неустойки.
Підписаною сторонами Специфікацією (Додаток № 1 до Договору) передбачено поставку Товару на загальною вартістю 184 680,00 грн з ПДВ, а саме дизельне паливо Energy (скретч-картки) у кількості 6 840 л, за ціною 27,00 грн з ПДВ за одиницю на загальну вартість 184 680,00 грн з ПДВ.
Додатковою угодою № 1 від 15.06.21 до договору, у зв'язку із змінами назв державних установ, на підставі наказу від 02.06.21 № 1103 «Про деякі питання організаційної діяльності державних установ - лабораторних центрів Міністерства охорони здоров'я України», внесено зміни у договір поставки від 10.06.21 № 56/200 в частині назви Покупця, а саме викладено назву Покупця, як: державна установа “Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України».
Згідно із видатковою накладною від 18.06.21 № 0056/0002245, відповідачем поставлено, а позивачем отримано Талони (скетч-картки) на Товар (дизельне паливо Energy) на загальну суму 184 680,00 грн.
Позивачем, на виконання умов договору, переховано на рахунок відповідача суму за Товар (скетч-картки) в розмірі 184 680,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 18.06.21 № 1310.
У відповідності до доповідних записок за вих. від 04.11.24, від 02.12.24, від 18.12.24, від 20.12.24, від 24.12.24, від 30.12.24, від 06.01.25, від 08.01.25, від 16.01.25, від 23.01.25, від 03.02.25 від 06.02.25, від 25.02.25, від 03.03.25, від 14.03.25, від 18.06.25, від 01.07.25 та від 10.04.25, представники ДУ “Запорізький ОЦКПХ МОЗ» намагались заправити службові автомобілі дизельним паливом по скетч-карткам «Авіас» на АЗС за адресами у м. Запоріжжя. При цьому, на вказаних АЗС представникам ДУ “Запорізький ОЦКПХ МОЗ» було відмовлено в заправці по скетч-карткам «Авіас», які були придбані у ТОВ “ЛІВАЙН ТОРГ».
На час подачі цього позову до суду, залишились не використаними скетч-картки на дизельне паливо Energy у кількості 300 літрів на загальну суму 8 100,00 грн.
16.10.25 ДУ “Запорізький ОЦКПХ МОЗ» направила на адресу ТОВ “ЛІВАЙН ТОРГ» претензію за вих. від 16.10.25 № 19/2521, в якій просило останнього здійснити заходи з постачання (заправки) автотранспорту ДУ “Запорізький ОЦКПХ МОЗ» за скетч-карткам «Авіас», які були придбані у ТОВ “ЛІВАЙН ТОРГ» або відшкодувати вартість пального, відповідно до його вартості на день виконання зобов'язання, відповідно до умов договору.
Вказана претензія була отримана представником ТОВ “ЛІВАЙН ТОРГ» 30.10.25, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» за № R6 901 9000 0296. При цьому, відповіді від ТОВ “ЛІВАЙН ТОРГ» на зазначену претензію позивачем не отримано.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами (скетч-картками) у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Відносно розгляду даної справи Господарським судом Запорізької області суд зазначає наступне.
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
За визначенням п. 3.2. Договору, місце поставки товару: 69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Вознесенівський р-н, вул. Рекордна, 27 (АЗС Постачальника).
Враховуючи, що предметом спору у справі № 908/3781/25 є вимога про стягнення вартості непоставленого товару за договором, місцем виконання є м. Запоріжжя, за вибором позивача, даний спір підсудний Господарському суду Запорізької області.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції чинній на момент спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки від 10.06.21 № 56/200, який по суті є договором поставки.
За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за Товар (скетч-картки на дизельне паливо Energy) в розмірі 184 680,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 18.06.21 № 1310.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 вказаних Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами/картками визначений у п.п. 10.3.4 Інструкції, а саме: відпуск нафтопродуктів за платіжними картками здійснюється на підставі вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.05 N 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.05 за № 543/10823, та інших нормативно-правових актів.
Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.4.2 Інструкції).
З огляду на викладене, талон/картка є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Статтею 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Наведене відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.18 у справі № 910/9072/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постановах від 22.06.23 у справі № 925/1238/22 та від 14.09.23 у справі № 910/4725/22.
Сторонами в п. 3.3. Договору визначено, що строк поставки товару: до 31.12.21.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо видачі товару за довірчими документами (скретч-картками) належним чином не виконав, вартість недопоставленого товару становить 8 100,00 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлено договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі № 918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених Договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості. Відтак, у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Відповідач попередню оплату в сумі 8 100,00 грн за договором поставки від 10.06.21 № 25/200 не повернув.
На виконання своїх зобов'язань відповідачем жодних дій не здійснено, після пред'явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань.
А тому, як наслідок, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 8 100,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом, відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання щодо видачі товару за попередньо оплаченими позивачем скретч-картками, або звільнення його від такого обов'язку, суду не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази суд дійшов висновку про наявність правових підстав задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що з матеріалів справи слідує, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція від 08.12.25 № 1572).
При цьому, враховуючи, що у справі № 908/3781/25 заявлено вимогу майнового характеру, у розумінні Закону України “Про судовий збір», у розмірі 8 100,00 грн, судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2 422,40 грн (2 422,40 грн = 3 028,00 грн х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведені приписи ГПК України, Закону України “Про судовий збір», судом може бути повернуто зайво сплачену суму судового збору у розмірі 605,60 грн за наявності клопотання позивача щодо повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь державної установи “Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 27, код ЄДРПОУ 38461727) - 8 100 (вісім тисяч сто) грн 00 коп. основного боргу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.03.2026.
Суддя В.Л. Корсун