вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" лютого 2026 р. Cправа № 902/1560/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" (вул. Лук'яненка Левка, 18-А, м. Вінниця, 21011)
про стягнення вартості частки у статутному капіталі
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 14.11.2025 (вх. № 1667/25 від 14.11.2025) громадянина ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" про стягнення вартості частки у майні товариства у розмірі 45% від її оціночної вартості.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо виплати позивачу вартості належної йому частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП", у зв'язку з виходом громадянина ОСОБА_1 з числа засновників вказаного товариства.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1560/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.12.2025, про що постановив відповідну ухвалу від 19.11.2025.
У подальшому суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 902/1560/25 на 30 днів та відкладав підготовче засідання на 27.01.2026, про що постановив відповідну ухвалу 18.12.2025.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 24.02.2026, про що 27.01.2026 постановлено відповідну ухвалу.
20.02.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання № б/н від 19.02.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд" 19.02.2026) (вх. № 01-30/1747/26 від 20.02.2026) про повернення справи до стадії підготовчого провадження з метою вчинення необхідних процесуальних дій та призначення у справі № 902/1560/25 комплексної судової експертизи (товарознавчої та економічної).
Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 27.01.2026, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету позивача - 28.01.2026 о 17:20 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 29.01.2026.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвалу суду від 27.01.2026, яка направлялася відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень врегульовано Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Із вказаних Правил надання послуг поштового зв'язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Також відповідно до висновків КАС ВС, викладених у постанові від 23.11.2023 у справі № 990/14340/23, кореспонденція із позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахування конкретних обставин може вважатися належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.
Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі № 902/1560/25 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Окрім того, судом 30.01.2026 розміщено оголошення на вебпорталі судової влади України про судове засідання з розгляду справи № 902/1560/25 по суті, в якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП".
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь у судовому засіданні.
Розглянувши клопотання № б/н від 19.02.2026 (вх. № 01-30/1747/26 від 20.02.2026) позивача, судом взято до уваги таке.
Судовий розгляд на стадії підготовчого засідання безпосередньо пов'язаний з діяльністю суду по встановленню складу учасників судового процесу (ст. 177 ГПК України), встановленню можливості визнання позову відповідачем у підготовчому засіданні (ч. 3 ст. 185 ГПК України), примиренню сторін (ст. 196 ГПК України). Така діяльність можлива виключно у випадку достеменного встановлення суб'єктного складу відносин (спору). Вказаному обов'язку суду кореспондується, зокрема, обов'язок учасників справи не зловживати своїми правами (ст. 43 ГПК України), обов'язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (ст. 42 ГПК України).
Пункт 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".
В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що раніше, у зв'язку з мобілізацією свого представника, клопотання про призначення комплексної судової експертизи (товарознавчої та економічної) не подавалося. При цьому питання про закриття підготовчого провадження було вирішено судом без участі та без врахування позиції громадянина ОСОБА_1 з цього приводу.
Позивач також зауважує, що проведення зазначеної процесуальної дії можливе лише на стадії підготовчого провадження, і її невчинення може суттєво вплинути на права сторін у подальшому, перешкоджаючи справедливому та неупередженому вирішенню спору по суті.
З огляду на викладене, позивач вважає, що існують обґрунтовані підстави для повернення справи до стадії підготовчого провадження.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20, у якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Оцінюючи доводи позивача, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість. Посилання на мобілізацію представника як підставу неподання клопотання про призначення комплексної судової експертизи не підтверджено належними та допустимими доказами, які б свідчили про наявність об'єктивних і непереборних перешкод для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії. Крім того, позивач не був позбавлений права заявити таке клопотання одночасно з поданням позовної заяви або реалізувати зазначене процесуальне право особисто.
Разом з тим, у період перебування справи на стадії підготовчого провадження з 19.11.2025 (дата постановлення ухвали про відкриття провадження у справі) по 27.01.2026 (дата постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті) сторона позивача також не була позбавлена можливості подати відповідне клопотання, однак таким процесуальним правом не скористалася.
Щодо доводів про те, що питання про закриття підготовчого провадження було вирішено без участі та без урахування позиції громадянина ОСОБА_1 , суд зазначає, що будь-які клопотання про відкладення підготовчого засідання, заяви чи заперечення від позивача до суду не надходили. За відсутності відповідних процесуальних звернень суд, виконавши завдання підготовчого провадження, дійшов висновку про його закриття та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріали клопотання № б/н від 19.02.2026 (вх. № 01-30/1747/26 від 20.02.2026) не містять належних доказів існування виняткових обставин, які б зумовлювали необхідність повернення справи до стадії підготовчого провадження, у зв'язку з чим зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 24.02.2026 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.09.2010 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" (запис № 11741020000008854).
Кінцевими бенефіціарними власниками Товариства є громадянин ОСОБА_2 та громадянин ОСОБА_1 , частка кожного з яких у статутному капіталі становить 50 відсотків.
01.06.2023 та 07.12.2023 громадянин ОСОБА_1 направив директору ТОВ "ІНТЕК ГРУП" листи, за змістом яких, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", вимагав негайно скликати загальні збори учасників (засновників) Товариства.
На підставі частини 5 статті 31 зазначеного Закону громадянин ОСОБА_1 просив включити до порядку денного зборів питання про відчуження частки та вихід зі складу учасників ТОВ "ІНТЕК ГРУП".
Позивач зазначає, що відповіді на зазначені звернення не надійшло, що підтверджується відсутністю відповідних документів про розгляд цих листів.
07.12.2023 громадянином ОСОБА_1 направлено ТОВ "ІНТЕК ГРУП" та учаснику ТОВ "ІНТЕК ГРУП" - громадянину ОСОБА_2 повідомлення від 06.12.2023 щодо наміру відчужити свою частку (або її частину) у статутному капіталі Товариства на користь ОСОБА_3 шляхом дарування.
У повідомленні зазначено, що у разі відсутності відповіді протягом тридцятиденного строку з моменту направлення повідомлення щодо результатів розгляду, відчуження частки вважається погодженим.
08.02.2024 між громадянином ОСОБА_1 (далі - Дарувальник) та громадянкою ОСОБА_3 (далі - Обдаровувана) укладено Договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП".
Відповідно до пункту 1 зазначеного Договору Дарувальник безоплатно передає у власність Обдаровуваній частину своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" (код ЄДРПОУ 37247865, місце знаходження: Україна, 21011, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Лук'яненка Левка, будинок 18а) (далі - ТОВ), в розмірі 50,00 грн, що становить 5% у статутному капіталі ТОВ, який є учасником ТОВ та володіє Статутним капіталом ТОВ, після передачі вищезазначеної частки в розмірі 450,00 грн, що становить частку в Статутному капіталі ТОВ - 45%, загальний статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" залишається не змінним і становить 1000,00 грн, що складає 100% частки.
Згідно із п. 3.1 Договору право власності на частку до Обдаровуваної переходить з дня підписання цього договору.
08.02.2024 на виконання Договору дарування сторонами підписано Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ІНТЕК ГРУП".
Зазначений Акт посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Озерною О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 267 та № 268.
Громадянин ОСОБА_1 адресував заяву загальним зборам учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" та учаснику Товариства - громадянину ОСОБА_2 про свій вихід зі складу учасників (засновників) Товариства.
У заяві зазначено, що припинення участі у складі засновників (учасників) ТОВ "ІНТЕК ГРУП" здійснюється відповідно до пункту 10.5 Статуту, затвердженого рішенням зборів засновників ТОВ "ІНТЕК ГРУП" (Протокол № 1 від 21.09.2010). Заявник просив здійснити виплату вартості частки майна Товариства пропорційно його частці у статутному капіталі.
Заява посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Людмилою Вікторівною та зареєстрована у реєстрі за № 866.
Повідомлення про вихід учасника з Товариства (№ 115/01-09 від 15.04.2024) направлено загальним зборам учасників (засновників) ТОВ "ІНТЕК ГРУП".
У повідомленні зазначено, що громадянин ОСОБА_1 володів часткою у розмірі 45% статутного капіталу Товариства, що становить 450,00 грн, яка була внесена повністю. Одночасно зареєстровано зменшення статутного капіталу Товариства з 1 000,00 грн до 550,00 грн.
Повідомлення підписано та скріплено печаткою нотаріуса.
15.04.2024 приватним нотаріусом та державним реєстратором Рудик Л.В. внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач вказує, що відповідач не здійснив виплату вартості частки, яка належить позивачу, у строки, передбачені Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що й стало підставою для звернення позивача до суду.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Оскільки ТОВ "ІНТЕК ГРУП" за своєю організаційно-правовою формою є товариством з обмеженою відповідальністю, спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Такий підхід узгоджується з правовою позицією щодо визначення організаційно-правової форми суб'єкта господарювання, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 та постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 925/200/22.
Права учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичних осіб (корпоративні права) визначені ст. 96-1 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:
1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;
3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;
6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
Відповідно до частини 1 статті 100 Цивільного кодексу учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.
Статтею 116 Цивільного кодексу України та статтею 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено право учасника товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.
Частиною другою статті 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що у разі, якщо частка учасника у статутному капіталі товариства становить 50 і більше відсотків, такий учасник має право вийти з товариства виключно за згодою інших учасників.
При цьому для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу у зв'язку з виходом учасника, якому належить 50 і більше відсотків статутного капіталу, інші учасники зобов'язані надати письмову згоду на його вихід. Справжність підписів на такій згоді підлягає нотаріальному посвідченню.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 910/13957/19.
З матеріалів справи убачається, що частка громадянина ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" первісно становила 50%.
08.02.2024 між громадянином ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_3 укладено Договір дарування частки у статутному капіталі Товариства, відповідно до умов якого Дарувальник безоплатно передав Обдаровуваній частину своєї частки у розмірі 50,00 грн, що становить 5% статутного капіталу Товариства.
Після відчуження зазначеної частки розмір частки громадянина ОСОБА_1 становив 450,00 грн, що відповідає 45% статутного капіталу. При цьому загальний розмір статутного капіталу Товариства залишився незмінним та становив 1 000,00 грн.
Отже, станом на дату виходу позивача зі складу учасників Товариства його частка у статутному капіталі становила 45%.
Згідно із ч. 5 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
Як установлено судом, позивач був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" із часткою у статутному капіталі в розмірі 45% та на підставі заяви від 12.04.2024 добровільно вийшов зі складу учасників зазначеного Товариства.
Державну реєстрацію його виходу зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", проведено 15.04.2025.
Отже, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позивач з 15.04.2025 вважається таким, що вийшов з Товариства.
Відповідно до ч. 6-12 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.
Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов'язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов'язанням із передачі іншого майна.
Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.
Товариство зобов'язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб'єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Суд зазначає, що Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" жодною зі сторін до матеріалів справи не подано, а з клопотанням про його витребування у відповідача в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України позивач до суду не звертався.
За таких обставин, з огляду на відсутність у матеріалах справи установчого документа Товариства, суд застосовує до спірних правовідносин норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що регулюють право учасника на вихід із товариства, а також визначають строк, порядок, розмір і спосіб проведення розрахунків з учасником, який виходить із товариства.
Згідно із ч. 7 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.
Суд установив, що державну реєстрацію виходу громадянина ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "ІНТЕК ГРУП" проведено 15.04.2025.
Відтак, з урахуванням приписів статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", суд дійшов висновку, що датою виходу позивача зі складу учасників Товариства є 15.04.2025. Саме з цієї дати відповідач вважається таким, що дізнався або повинен був дізнатися про вихід учасника зі складу Товариства.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів виконання відповідачем обов'язку щодо проведення розрахунків із позивачем у зв'язку з його виходом зі складу учасників Товариства.
Отже, суд дійшов висновку, що корпоративне право позивача на отримання належної йому вартості частки у статутному капіталі Товариства після реалізації права на вихід із Товариства є порушеним.
Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Частиною першою статті 66 та статті 139 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
Частиною 10 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.
Суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.09.2021 у справі № 920/831/20, де зауважено, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.
Як убачається з матеріалів справи, адвокатом Загороднім П.Л., який діє в інтересах громадянина ОСОБА_1 , було направлено низку адвокатських запитів з метою отримання інформації про майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП".
Зокрема, до Головного сервісного центру МВС України скеровано адвокатський запит щодо надання інформації про наявність у власності Товариства транспортних засобів. Також до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів направлено запит про надання інформації стосовно наявності у Товариства сільськогосподарської техніки. Крім того, безпосередньо до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" надіслано запит щодо надання відомостей із переліком рухомого та нерухомого майна, яке перебуває на балансі Товариства, із зазначенням його балансової вартості.
Головним сервісним центром МВС України надано відповідь листом № 31/3194АЗ-24384-2025 від 30.09.2025, якою з урахуванням частин другої та третьої статті 34№ Закону України "Про дорожній рух" повідомлено відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, щодо останніх реєстраційних дій стосовно транспортних засобів ТОВ "ІНТЕК ГРУП", зареєстрованих станом на 29.09.2025 за зазначеним Товариством.
Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надано відповідь листом № 29-14/24837 від 26.09.2025, у якій з посиланням на пункт 3.1 Положення про Єдиний реєстр для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.01.2013 № 29 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2013 за № 243/22775), а також пункт 25 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 № 694, зазначено про відсутність у Держпродспоживслужби правових підстав для надання інформації стосовно ТОВ "ІНТЕК ГРУП".
Водночас матеріали справи не містять відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП" на адвокатський запит.
Суд враховує, що матеріали справи містять фінансову звітність Товариства станом на 31.12.2023, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) від 18.05.2021 та 20.05.2021, довідку про відсутність нерухомості, сформовану на сайті Опендатабот, згідно із якою станом на 12.11.2025 за кодом компанії 37247865 у Державному реєстрі нерухомого майна відсутні відомості про наявність об'єктів нерухомості у власності Товариства, а також перелік майна.
Частиною шостою статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Разом з тим із поданих доказів неможливо самостійно встановити дійсну вартість частки громадянина ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "ІНТЕК ГРУП".
Так, перелік транспортних засобів, наданий Головним сервісним центром МВС України, не містить відомостей про їх вартість ані на дату набуття, ані станом на дату виходу учасника з Товариства. Фінансова звітність станом на 31.12.2023 та повідомлення за формою № 20-ОПП не дають можливості встановити ринкову або дійсну вартість майна Товариства станом на визначену законом дату.
Щодо поданого позивачем переліку майна, суд зауважує, що з його змісту неможливо встановити, якому саме суб'єкту господарювання належить зазначене майно, оскільки документ не містить посилання на ТОВ "ІНТЕК ГРУП" як власника, а також не зазначено станом на яку дату відповідне майно перебувало у власності чи на балансі Товариства.
Інших належних і допустимих доказів, які б дозволили встановити дійсну (ринкову) вартість майна Товариства та, відповідно, розмір частки позивача, матеріали справи не містять, і сторонами до суду не подано.
Таким чином, оскільки суд позбавлений можливості на підставі наявних у справі доказів встановити дійсну (ринкову) вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК ГРУП", з якої можливо було б визначити вартість частки громадянина ОСОБА_1 , що відповідно до частини шостої статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у розмірі 45% статутного капіталу, суд доходить висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наведених вище мотивів.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В позові відмовити.
Судові витрати громадянина ОСОБА_1 у справі № 902/1560/25 залишити за позивачем.
Примірник рішення надіслати позивачу до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 02 березня 2026 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Лук'яненка Левка, 18-А, м. Вінниця, 21011)