02.03.2026 м.Дніпро Справа № 904/5555/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), суддів Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» (ТОВ «НВФ «ТАРМС») на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 р. у справі № 904/5555/25 (суддя Бєлік В.Г.)
за позовом Державного підприємства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «ПРОГРЕС» імені академіка О.Г. Івченка, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС», Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров
про стягнення заборгованості за договором поставки продукції № 29/09-2023/102/2023 від 29.09.2023 у загальному розмірі 900 373,11 грн.
Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:
Державне підприємство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «ПРОГРЕС» імені академіка О.Г. Івченка (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки продукції №29/09-2023/102/2023 від 29.09.2023 у загальному розмірі 900 373,11 грн., що складається з: основний борг у розмірі 585 000,00 грн., штраф 7% у розмірі 81 900,00 грн, пеня у розмірі 210 600,00 грн., 3% річних у розмірі 7 548,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 324,21 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 13 505,60 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 року у справі № 904/5555/25 позовні вимоги Державного підприємства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «ПРОГРЕС» імені академіка О.Г. Івченка задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» (53304, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, буд. 24; код ЄДРПОУ 36276371) на користь Державного підприємства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «ПРОГРЕС» імені академіка О.Г. Івченка (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 2; код ЄДРПОУ 14312921) основний борг у розмірі 585 000,00 грн., пеню у розмірі 210 600,00 грн., штраф 7% у розмірі 81 900,00 грн., 3% річних у розмірі 7 548,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 324,21 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 505,60 грн.
Мотивуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір поставки продукції №29/09-2023/102/2023 від 29.09.2023, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію на суму 1 170 000,00 грн. Позивачем було здійснено передоплату у розмірі 50% від вартості продукції - 585 000,00 грн. Граничний строк поставки продукції становив 18.12.2023, проте відповідач не виконав зобов'язання з поставки продукції у встановлений строк. Часткова поставка продукції на суму 305 760,00 грн була повернута позивачем через невідповідність якості. Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам, а розрахунок штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним та відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» - Скиба Віталій Володимирович, подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити ТОВ «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» процесуальний строк, передбачений на подачу апеляційної скарги на рішення суду; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 року по справі № 904/5555/25 в частині стягнення з ТОВ «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» на користь ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка пені у розмірі 210600 грн. та штрафу у розмірі 81900 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким зменшити розмір стягнення штрафу та пені.
Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Скаржник визнає укладення договору, отримання передплати в розмірі 585 000,00 грн та порушення зобов'язань за договором, проте не визнає позовні вимоги в частині розміру стягнення неустойки (штрафу та пені). Відповідно до норм ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України апелянт клопотанням від 18.11.2025 просив суд зменшити розмір санкцій, оскільки штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не розглянув клопотання від 26.11.2025 про витребування доказів, яким просив зобов'язати позивача надати письмову інформацію, чи є відповідач по укладеному договору виконавцем державного контракту з оборонних закупівель відповідно до ч. 4 ст. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 4196-IX. Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2025 підтвердив, що позивач відноситься до Укроборонпрому.
Апелянт також зазначає, що суд у своєму рішенні не розглянув клопотання від 18.11.2025 про зменшення розміру стягнення штрафу та пені та не обґрунтував, чому не можна зменшити розмір вказаних стягнень.
На переконання скаржника, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним критеріям, є обмеження розміру санкцій шляхом їх зменшення з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафу та пені наслідкам порушення зобов'язання.
Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу
АТ «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «НВФ «ТАРМС» та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 є таким, що прийнято за результатами повного з'ясування обставин справи, із застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували законність та обґрунтованість рішення суду. Відповідач повторно подає ті самі доводи, які вже були розглянуті та з'ясовані судом першої інстанції.
Позивач вказує, що відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, не навів жодних обґрунтувань та доказів на існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки. Сума штрафних санкцій є наслідком свідомої та неправомірної поведінки відповідача, який тривало уникав виконання своїх зобов'язань, чим спровокував затримку виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовником та погіршення ділових відносин з партнерами.
Позивач посилається на ст. 624 ЦК України, згідно з якою якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договір не містить жодної умови, яка б визначала пеню компенсаційною, навпаки, п. 7.3 Договору прямо визначає фіксований відсоток за кожен день прострочення без прив'язки до будь-яких збитків.
Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 905/866/19, згідно з якою вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, наслідків порушення зобов'язання, наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони.
Позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, згідно з якою зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а не обов'язком. Позивач зазначає, що обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 914/1208/18.
Позивач посилається на правовий висновок Великої палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно з якою позивач не зобов'язаний доводити будь-які збитки при нарахуванні штрафних санкцій, оскільки достатньо лише доведеного факту порушення строку виконання зобов'язання.
Позивач зазначає, що пеня нарахована за шість місяців, тоді як відповідачем не виконані зобов'язання і до теперішнього часу. Відповідач не звертався до позивача щодо погашення боргу частинами і не розпочав виплачувати суму отриманої попередньої оплати. Відповідачем не надано доказів хоча б часткового погашення заборгованості та не доведено, що причиною прострочення є обставини, які перебувають поза його волею.
Щодо клопотання відповідача від 26.11.2025 позивач зазначає, що 01.12.2025 через систему «Електронний суд» були надані письмові пояснення, в яких доведено, що АТ «Івченко-Прогрес» не є виконавцем державного оборонного замовлення, оскільки не має укладених державних контрактів, які фінансуються за кошти Державного бюджету. Всі вироби виготовляються за власні кошти, з прибутку товариства, а замовниками продукції є комерційні підприємства та організації. Норму ч. 4 ст. 17 Закону № 4196-IX не можна застосовувати до спірних відносин, оскільки договір не є державним оборонним замовленням. Крім того, в судовому засіданні 06.01.2026 були надані усні пояснення під звукозапис, що по укладеному договору відповідач не є виконавцем державного контракту з оборонних закупівель.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.
Ухвалою суду від 28.01.2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» (ТОВ «НВФ «ТАРМС») залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
На виконання ухвали суду апелянтом 30.01.2026 року подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» (ТОВ «НВФ «ТАРМС») на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 р. у справі № 904/5555/25. Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/5555/25. Розгляд справи ухвалено здійснити у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
09.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 904/5555/25.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку
Між Державним підприємством «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка (далі - ДП «Івченко-Прогрес»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка (далі - АТ «Івченко-Прогрес») та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ТАРМС» (ТОВ «НВФ «ТАРМС») було укладено Договір поставки продукції №29/09-2023/102/2023 від 29.09.2023
Відповідно до умов Договору Відповідач зобов'язався поставити Позивачу продукцію - Круг ? 130 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 14-1-931-74 у кількості 500 кг, Круг ? 230 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 14-1-931-74 у кількості 500 кг та Круг ? 250 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 14-1-931-74 у кількості 500 кг - код ДК 021:2015 «Сталь. Прутки»(далі-Продукція) на суму 1 170 000,00 гривень, згідно з п.1.1. Договору та Специфікації №1 до нього, а Позивач прийняти та оплатити Продукцію.
Платіжним дорученням №6925 від 16.10.2023 в порядку виконання умов п. 4.2. Договору №29/09-2023/102/2023 від 29.09.2023 Позивачем на підставі рахунку №78 від 11.10.2023 р. була здійснена передоплата за Круг ? 130 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 114-1-931-74 у кількості 500 кг, Круг ? 230 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 14-1-931-74 у кількості 500 кг та Круг ? 250 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 14-1-931-74 у кількості 500 кг на суму 585 000,00 гривень, що становить 50% від вартості Продукції.
Згідно з п.2.5. Договору Постачальник здійснює поставку Продукції протягом 30-45 робочих днів з моменту передоплати з можливістю дострокового постачання, з урахуванням доставки. Враховуючи умови Договору і Специфікації №1 до Договору, граничний строк поставки Продукції збіг 18.12.2023 р.
Крім того, п.п. 3.1., 3.2 Договору закріплено, що якість поставленої Продукції повинна відповідати державним і галузевим стандартам, технічним умовам, встановлених для даного виду, Продукції та підтверджуватись відповідними документами, передбаченими чиним законодавством.
Якість Продукції, що постачається, має підтверджуватись Сертифікатом якості Виробника, Копія Сертифікату якості, завірена підписом та печаткою зі штампом ВТК Постачальника надається Покупцеві під час доставки Продукції.
Відповідно до п.3.4. приймання Продукції Покупцем відбувається візуально на предмет наявності механічних пошкоджень Продукції. У випадку виявлення браку під час приймання Продукції або на протязі гарантійного терміну, коли приховані дефекти виявити відразу неможливо, Постачальник зобов'язується замінити на якісну продукцію протягом 20 днів, від дати отримання від Покупця повідомлення (рекламаційного акту).
За твердженням позивача, відповідач не поставив продукцію у встановлені договором строки.
31.05.2024 року ДП «Івченко-Прогрес» було надіслано листа №01.3.01/3052 з вимогою до ТОВ «НВФ «ТАРМС» здійснити поставку Продукції або у разі неможливості постачання повернути отриману передоплату в сумі 585 000,00 грн. в строк 7 (сім) днів з моменту отримання вищевказаного листа.
Листом №1 від 01.07.2024 р Відповідач повідомив про те, що постачання Продукції очікується до кінця 31.07.2024 р, а в разі непостачання Продукції у цей строк зобов'язався повернути отримані кошти.
Згідно Накладної №56 від 25.09.2024 р. ТОВ «НВФ ТАРМС» виконало часткову поставку Продукції на суму 305 760,00 грн., а саме - Кругів марки ЭП609 Ш ?? 130 ТУ 14-1-931-74 в кількості 118 кг, ? 250 в кількості 274 кг.
За результатами вхідного контролю вищевказана продукція не відповідає хімічному складу ТУ 14-1-931-74 (Протокол результатів спектрального аналізу зразків №216 від 07.10.2024 р та Протокол результатів спектрального аналізу зразків №216 від 07.10.2024 року).
14.10.2024 року ДП «Івченко-Прогрес» листом № 01.03.01/5578 повідомило про повернення продукції невідповідної якості ТОВ «НВФ «ТАРМС» та вимогу в поверненні отриманої передоплати на наш розрахунковий рахунок. Згідно Накладної №070269 від 11.11.2024 року Пруток (круг) ЭП609-Ш ? 130 у кількості 118 кг та Пруток (круг) ЭП609-Ш ?? 0 у кількості 274 кг були поверненні ТОВ «НВФ «ТАРМС, а кошти не були повернені Позивачу.
В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до ст. 222 ГКУ та п.9.2 Договору, Позивач звернувся до Відповідача з претензійним листом №01.12/1286 від 25.02.2025 р., з вимогою повернути перераховані грошові кошти в розмірі 585 000,00 грн. Претензія була повернена АТ «Івченко-Прогрес» поштовим відділенням у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Таким чином, вирішити спірне питання в досудовому порядку не має можливості.
Невиконання Відповідачем зобов'язання щодо поставки Круга ?? 130 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 114-1-931-74 у кількості 500 кг, Круга ? 230 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 14-1-931-74 у кількості 500 кг та Круга ? 250 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 14-1-931-74 у кількості 500 кг. стало причиною звернення до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 585 000,00грн., а також штрафу 7% у розмірі 81 900,00 грн, пені у розмірі 210 600,00 грн., 3% річних у розмірі 7 548,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 324,21 грн.
Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 в частині стягнення пені в сумі 210 600,00 грн та штрафу в сумі 81900,00 грн.
Зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 210 600,00 грн та штрафу в сумі 81 900,00 грн, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у межах зазначених доводів та вимог у відповідності до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відтак обставини правомірності задоволення Господарським судом Дніпропетровської області позовних вимог в іншій частині, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду не перевіряються.
При цьому, скаржник не заперечує проти правильності розрахунку сум, що були задоволенні рішенням господарського суду.
Дослідивши наявні у справі докази, перевіривши повноту їх дослідження місцевим господарським судом та правильність висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України (тут і надалі - чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено господарським судом та слідує з матеріалів справи, розділом 8 Договору сторони передбачили відповідальність, зокрема:
- п. 8.3. За порушення термінів поставки Продукції Постачальник зобов'язується сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк Продукції за кожен день прострочення, а у разі прострочення поставки продукції більше 30 днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% вартості непоставленої в строк Продукції.
Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань по Договору.
- п. 8.8. По всіх видах зобов'язань, вимог і відповідальності Сторін за цим Договором Сторони домовилися встановити позовну давність тривалістю три роки (за винятком випадків, коли законом передбачено більш тривалу позовну давність).
Таким чином, за порушення строків поставки продукції відповідно до п. 8.3 Договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 210 600,00 грн за період з 19.12.2023 по 15.06.2024 та штраф у розмірі 7% - 81 900,00 грн.
Щодо дослідження та оцінки доказів про зменшення розміру пені та штрафу, апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначені наведеною нормою положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов'язання спрямована передусім на спонукання боржника до належного та своєчасного виконання основного обов'язку. Водночас її застосування не повинно призводити до покладення на боржника явно надмірного фінансового тягаря або перетворюватися на засіб безпідставного збагачення кредитора.
Розглядаючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд зобов'язаний всебічно й повно оцінити подані сторонами докази, дослідити обставини, на які посилається заявник як на підставу для зменшення неустойки, а також надати належну правову оцінку запереченням іншої сторони щодо такого зменшення.
При цьому саме на особу, яка заявляє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, покладається обов'язок доведення існування виняткових обставин, що обґрунтовують необхідність такого зменшення.
Чинне законодавство не встановлює ані граничного розміру можливого зменшення неустойки, ані чіткого механізму його визначення, у зв'язку з чим вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин справи, принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Законом не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємницька діяльність за своєю правовою природою здійснюється на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає самостійне прийняття ним рішень та усвідомлення можливих наслідків їх реалізації.
В Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов та погодженні розміру відповідальності за його порушення. Крім того, правопорядок ґрунтується на забороні суперечливої поведінки, що унеможливлює посилання сторони на несправедливість умов, які вона добровільно прийняла при укладенні договору.
З огляду на те, що сторони за власною ініціативою погодили умови щодо застосування штрафних санкцій, судове втручання у визначений ними розмір відповідальності можливе лише у виняткових випадках, за наявності доведених обставин, які свідчать про явну невідповідність таких санкцій принципам розумності, справедливості та пропорційності з урахуванням усіх встановлених у справі обставин.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки. Відтак як боржник, так і кредитор мають право посилатися на будь-які інші істотні обставини, що, на їхню думку, впливають на співмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій, за умови належного доведення таких обставин. Обов'язком суду є надання оцінки саме тим доказам і доводам, які подані учасниками справи.
Разом з тим суд не зобов'язаний з власної ініціативи встановлювати всі можливі обставини, що теоретично могли б вплинути на питання зменшення штрафних санкцій, оскільки це не охоплюється предметом доказування у справах про їх стягнення. Відповідно до принципу змагальності суд розглядає справу в межах заявлених вимог і заперечень та оцінює лише ті докази й аргументи, які подані сторонами.
Під час апеляційного перегляду справи колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про явну неспівмірність заявленої до стягнення неустойки наслідкам порушення зобов'язання або про покладення на боржника надмірного й необґрунтованого фінансового тягаря.
Разом з тим, доводи апелянта про те, що нараховані санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, не відповідають цивільно - правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін є безпідставними та необґрунтованими, оскільки встановлені в договорі штрафні санкції є рівними та справедливими; договір поставки між сторонами був укладений добровільно.
Колегія суддів звертає увагу, що скаржником як до клопотання про зменшення неустойки (том 1, а.с. 80-81), поданого до суду першої інстанції, так і до апеляційної скарги не надано документального підтвердження об'єктивної неможливості виконання скаржником своїх зобов'язань за договором у встановлені строки, зокрема доказів наявності обставин, які б унеможливлювали належне виконання зобов'язання або свідчили про відсутність його вини у допущеному порушенні, як і не надано до суду доказів вжиття заходів для попередження порушення договірних зобов'язань.
Частиною 1 статті 550 ЦКУ встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Матеріали справи не містять відомостей про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань станом на момент звернення з апеляційною скаргою.
Крім того, у справі відсутні докази звернення відповідача до ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «ПРОГРЕС» імені академіка О.Г. Івченка» щодо врегулювання заборгованості шляхом її поетапного погашення, а також відсутні підтвердження початку повернення позивачеві суми отриманої попередньої оплати за спірним договором.
Відповідачем не доведено, що прострочення виконання зобов'язання зумовлене обставинами, які перебували поза межами його волі та контролю. Так само не надано належних і допустимих доказів того, що стягнення пені у розмірі 210 600,00 грн та штрафу у розмірі 7 % - 81 900,00 грн є неспівмірним наслідкам порушення зобов'язання, суперечить засадам розумності та справедливості, створює для відповідача явно непомірний фінансовий тягар або може призвести до повного припинення його господарської діяльності.
За таких обставин підстав для висновку про необхідність зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій колегією суддів не встановлено.
Доводи апелянта в частині нібито нерозглянутого клопотання відповідача від 26.11.2025 р. про зобов'язання позивача надати письмову інформацію щодо того, чи є відповідач по Договору №29/09-2023/102/2023 від 29.09.2023 р. виконавцем державного контракту закупівель (том 1, а.с. 95), є безпідставними та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення. З матеріалів справи випливає, що 01.12.2025 р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення на вказане клопотання, які були належним чином досліджені судом під час ухвалення оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 у справі № 904/5555/25 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а відтак підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 у справі №904/5555/25 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» задоволенню не підлягає.
Вирішення питання щодо розподілу судових витрат
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6581,25 грн покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 у справі № 904/5555/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 у справі № 904/5555/25 - залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТАРМС».
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.О. Кошля
Суддя Т.Ю. Демчина
Суддя Т.В. Стефанів