18.02.2026 року м. Дніпро Справа № 904/4740/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі),
суддів: Джепи Ю.А., Фещенко Ю.В.
секретар судового засідання: Рибалка Г.Д.
представники сторін:
від позивача: Монько Є.М. (адвокат);
від відповідача: Дєлов В.В. (адвокат).
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 (повний текст рішення складено 19.12.2025), суддя Перова О.В.
у справі №904/4740/25
за позовом Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД", м. Кам'янське
про стягнення штрафних санкцій
Акціонерне товариство "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД" про стягнення штрафних санкцій за договором підряду №440823 від 22.08.2023 у загальному розмірі 2 556 582, 50 грн, з яких: пеня у розмірі 2 079 353,77 грн та штраф у розмірі 477 228,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ВАЛЕОБУД», будучи зобов'язаним за договором підряду № 440823 не виконав та не здав замовнику (Позивачу) в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-260 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-260 за адресою: вул. Верещагіна в м. Запоріжжя (шифр проекту 0.260.2023.09.00). У зв'язку з цим, на підставі статті 546 Цивільного кодексу України, АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» просить суд стягнути пеню у розмірі 2 079 353,77 грн. розрахована з період з 01.11.2024 по 31.12.2024, штраф у розмірі 477 228,73 грн. розрахований відповідно до пункту 7.2. договору з розрахунку 7 %, оскільки прострочення виконання зобов'язань перевищило 30 днів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі №904/4740/25 позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД" на користь Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" за договором підряду № 440823 від 22.08.2023 пеню у розмірі 2 079 353,77 грн (два мільйона сімдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят три гривні 77 копійок), штраф у розмірі 477 228,73грн (чотириста сімдесят сім тисяч двісті двадцять вісім гривень 73 копійки) та судовий збір у розмірі 30 678,99 грн (тридцять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 99 копійок).
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "ВАЛЕОБУД" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та зменшити розмір заявлених Позивачем штрафних санкцій на 90%.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду та вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкового рішення.
У поданій скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровані посилання Відповідача на відсутності наміру Позивача створювати умови для виконання робіт за Договором, а саме виконати всі знеструмлення або відключення, необхідні для виконання Робіт Підрядником, до початку виконання робіт (положення пункту п.5.9 Договору), а також відсутність будь-яких активних, юридичних дій щодо направлення претензій щодо якості виконання робіт, підписання ряду додаткових угод без зауважень та посилань на порушення строків Відповідачем.
Скаржник вважає, що особливістю правовідносин за договором будівельного підряду є те, що роботи підрядником виконуються згідно затвердженої проектно-кошторисної документації.
В цьому контексті Відповідач вважає за необхідне звернути увагу апеляційного суду на положення пункту п.5.9 Договору, згідно якого з метою організації виконання Робіт, Замовник до початку виконання Робіт, зобов'язаний виконати всі знеструмлення або відключення, необхідні для виконання Робіт Підрядником.
В свою чергу, ТОВ «ВАЛЕОБУД» посилається на те, що не відключення Позивачем лінії електропередачі зумовлює неможливість виконання робіт, оскільки в цьому разі не буде забезпечена комплексна безпека будівельних робіт.
Апелянт також зазначає, що Позивач не звертався до Відповідача із вимогами щодо виконання умов Договору протягом строку його дії.
Окремо Відповідач аргументує свою позицію тим, що сторони не обмінювались письмовими листами відносно згоди на припинення Договору, сам по собі факт укладання угоди про здійснення розрахунків за договором №400823 від 15 серпня 2024 року, за умовами якої кошти, перераховані як попередня оплата за Договором, були враховані як оплата за фактично виконані Відповідачем роботи за іншим Договором, свідчить про визнання Позивачем тієї обставини, що він не вимагатиме виконання Договору.
Натомість Скаржник вважає, що уклавши 31.12.2024 згадану Угоду про здійснення розрахунків, АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» тим самим забезпечило для себе уникнення прострочення строків оплати за фактично виконані роботи за іншим договором, але після того майже через 8 місяців після закінчення строку дії Договору пред'явив Відповідачу вимоги про сплату штрафних санкцій за цим Договором.
Таку поведінку Позивача Скаржник розцінює як недобросовісну із зловживання правом, адже за наявності у нього реальних очікувань щодо виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, він заявив би відповідні вимоги щодо виконання цих зобов'язань, до закінчення строку дії Договору, а не ініціював би угоду про зміну призначення раніше сплачених платежів.
За таких обставин, Відповідач вважає, що позовні вимоги Позивача обумовлені зловживанням правом та є проявом недобросовісної поведінки відносно Відповідача, тому просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі №904/4740/25.
Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції були залишені поза увагою посилання Відповідача, у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, щодо повної відсутності збитків від дій Відповідача та не співмірності розміру заявлених штрафних санкцій до розміру прибутку, який очікував отримати Відповідач.
У поданому 04.02.2026 відзиві на апеляційну скаргу АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
В обґрунтування заявленої позиції Позивач не погоджується із твердженням Скаржника щодо невиконання покладених на останнього зобов'язань у зв'язку із невиконанням АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» п. 5.9 Договору щодо знеструмлення лінії електропередачі.
Позивач наполягає на тому, що обов'язок Замовника сприяти Підряднику у виконанні робіт (ст. 850 Цивільного кодексу України) є зустрічним і активується лише у відповідь на дії Підрядника, спрямовані на реальне виконання Договору. Підрядник, як професійний учасник будівельного ринку, зобов'язаний був належним чином спланувати свою діяльність, організувати підготовчі процеси та своєчасно повідомити Замовника про настання етапу, для якого потрібне знеструмлення.
Проте, Позивач звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять докази, які б свідчили, що Відповідач протягом усього строку дії Договору звертався до Позивача з офіційним листом, повідомленням чи будь-якою іншою вимогою про необхідність знеструмлення об'єкта.
АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» вважає, що відсутність звернень з боку Скаржника до Позивача про необхідність знеструмлення протягом більше ніж року свідчить не про наявність прострочення Позивача, а про те, що Відповідач фактично і не мав наміру приступати до виконання робіт.
З огляду на зазначене, Позивач стверджує, що аргумент Скаржника щодо невиконання п. 5.9 Договору є штучно створеною підставою для захисту в суді, а не реальною причиною невиконання зобов'язання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартинюка С.В. (доповідач), судді - Джепи Ю.А., Фещенко Ю.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/4740/25 та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 10.02.2026.
04.02.2026 до суду через систему «Електронний суд» від АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
В судовому засіданні 10.02.2026 оголошено перерву до 18.12.2026.
АТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ТОВ "ВАЛЕОБУД" про стягнення штрафних санкцій за договором підряду №440823 від 22.08.2023 у загальному розмірі 2 556 582,50грн, з яких: пеня у розмірі 2 079 353,77грн та штраф у розмірі 477 228,73грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ВАЛЕОБУД», будучи зобов'язаним за договором підряду № 440823 не виконав та не здав замовнику (Позивачу) в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-260 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-260 за адресою: вул. Верещагіна в м. Запоріжжя (шифр проекту 0.260.2023.09.00). У зв'язку з цим, на підставі статті 546 Цивільного кодексу України, АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» просить суд стягнути пеню у розмірі 2 079 353,77 грн. розрахована з період з 01.11.2024 по 31.12.2024, штраф у розмірі 477 228,73 грн. розрахований відповідно до пункту 7.2. договору з розрахунку 7 %, оскільки прострочення виконання зобов'язань перевищило 30 днів.
22.08.2023 між Публічним акціонерним товариством "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (з 16.05.2025 змінено назву на Акціонерне товариство "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД" (далі - відповідач, підрядник) був укладений договір підряду № 440823.
Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (далі - роботи).
Предметом цього договору є роботи: «Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-260 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-260 за адресою: вул. Верещагіна в м. Запоріжжя» (надалі за текстом договору - об'єкт/роботи) (шифр проекту 0.260.2023.09.00).
Ціна цього договору без ПДВ становить 5 873 650,77 грн, крім того ПДВ у розмірі 1 174 730,15 грн. Загальна ціна договору з ПДВ 7 048 380, 92 грн (пункт 3.1. договору).
Загальна ціна цього договору є твердою і визначається згідно з проектно- кошторисною документацією у договірній ціні, яка є додатком № 1 до цього договору. Ціна договору може бути зменшена за взаємною письмовою згодою сторін (пункт 3.2. договору).
Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору. Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 20.12.2023 року (пункт 5.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 19.01.2024 року. У разі розірвання договору у випадках, вказаних пп. 6.2.1., 6.2.7., 6.2.8. Договір вважається розірваним з дати, вказаної в повідомленні про розірвання цього договору. При цьому, факт розірвання цього договору не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання (пункт 10.1. договору).
22.08.2023 сторонами підписано договірну ціну на будівництво «Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-260 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-260 за адресою: вул. Верещагіна в м.Запоріжжя» (додаток № 1 до договору), календарний графік виконання робіт на об'єкті: «Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-260 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-260 за адресою: вул. Верещагіна в м.Запоріжжя» (додаток № 2 до договору), перелік виконавчої документації по об'єкту «Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-260 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-260 за адресою: вул. Верещагіна в м.Запоріжжя» (додаток № 3).
20.12.2023 сторонами підписано додаткову угоду № 1 про зміну договору підряду № 440823 від 22.08.2023, якою сторони погодились змінити положення договору, виклавши його наступні пункти в такій редакції:
«п.5.1. Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору.
Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 31.03.2024 року.»
«п.10.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2024 року.
У разі розірвання договору у випадках, вказаних пп. 6.2.1., 6.2.7., 6.2.8. договір вважається розірваним з дати, вказаної в повідомленні про розірвання цього договору. При цьому, факт розірвання цього договору не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання.»
Додаток № 2 до договору «Календарний графік» викласти в новій редакції (додається).
Інші умови договору залишаються незмінними, і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Ця додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках (по одному для кожної із сторін), які мають однакову юридичну силу.
Дана додаткова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору від 22.08.2023 року №440823 (а.с.14).
20.12.2023 сторонами підписаний календарний графік виконання робіт на об'єкті: «Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-260 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-260 за адресою: вул. Верещагіна в м.Запоріжжя» (додаток № 2 до договору № 440823 від 22.08.2023 в редакції додаткової угоди № 1 від 20.12.2023).
27.03.2024 сторонами підписано додаткову угоду № 2 про зміну договору підряду № 440823 від 22.08.2023, якою сторони керуючись листом підрядника від 12.03.2024р. та № 3-12/03 та п. 10.3, п. 10.14. договору від 22.08.2023 року № 440823, погодились змінити положення договору, виклавши його наступні пункти в такій редакції:
«п.5.1. Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору.
Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 30.06.2024 року.»
Додаток № 2 до договору «Календарний графік» викласти в новій редакції (додається).
Інші умови договору залишаються незмінними, і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Ця додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках (по одному для кожної із сторін), які мають однакову юридичну силу.
Дана додаткова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору від 22.08.2023 року № 440823.
27.03.2024 сторонами підписаний календарний графік виконання робіт на об'єкті: «Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-260 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-260 за адресою: вул. Верещагіна в м.Запоріжжя» (додаток № 2 до договору № 440823 від 22.08.2023 в редакції додаткової угоди № 2 від 27.03.2024).
20.06.2024 сторонами підписано додаткову угоду № 3 про зміну договору підряду № 440823 від 22.08.2023, якою сторони керуючись листом підрядника від 10.06.2024р. та № 7-10/063 та п. 10.3, п. 10.14. договору від 22.08.2023 року № 440823, погодились змінити положення договору, виклавши його наступні пункти в такій редакції:
«п.5.1. Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору.
Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 31.10.2024 року.»
Додаток № 2 до договору «Календарний графік» викласти в новій редакції (додається).
Інші умови договору залишаються незмінними, і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Ця додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках (по одному для кожної із сторін), які мають однакову юридичну силу.
Дана додаткова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору від 22.08.2023 року № 440823.
20.06.2024 сторонами підписаний календарний графік виконання робіт на об'єкті: «Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-260 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-260 за адресою: вул. Верещагіна в м.Запоріжжя» (додаток № 2 до договору № 440823 від 22.08.2023 в редакції додаткової угоди № 3 від 20.06.2024).
02.07.2024 сторонами підписано додаткову угоду № 4 про зміну договору підряду № 440823 від 22.08.2023, якою сторони керуючись листом підрядника від 25.06.2024 року вих.4, п. 10.3, п. 10.14. договору від 22.08.2023 року № 440823, погодились внести зміни до договору, виклавши його наступні пункти в такій редакції:
«п. 3.1. Ціна цього договору без ПДВ становить 5 681 294,44 грн. (п'ять мільйонів шістсот вісімдесят одна тисяча двісті дев'яносто чотири гривні 44 коп), крім того ПДВ у розмірі 1 136 258,89 грн (один мільйон сто тридцять шість тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 89 коп.).
Загальна ціна договору з ПДВ 6 817 553,33 грн (шість мільйонів вісімсот сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 33 коп.)»
Додаток № 1 договору «Договірна ціна» викласти в новій редакції (додається).
Інші умови договору залишаються незмінними, і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Ця додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках (по одному для кожної із сторін), які мають однакову юридичну силу.
Дана додаткова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору від 22.08.2023 року № 440823.
02.07.2024 сторонами підписана договірна ціна на будівництво «Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-260 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-260 за адресою: вул. Верещагіна в м. Запоріжжя» (додаток № 1 до договору № 440823 від 22.08.2023 в редакції додаткової угоди № 4 від 02.07.2024).
31.12.2024 сторонами укладена угода про здійснення розрахунків за договором № 400823 від 15.08.2023.
Пунктом 2 угоди сторони погодились змінити призначення перерахування коштів (предмет оплати) за платіжними дорученнями № 7849 від 03.10.2023, № 8432 від 27.10.2023 на загальну суму 3 524 190,46 грн, у тому числі ПДВ 587 365,08 грн та вважати суму коштів у розмірі 3 524 190,46 грн, у тому числі ПДВ 587 365,08 грн оплатою за виконання робіт по об'єкту: «Реконструкція ПЛ-0,4 кВ ТП-86 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-86 за адресою: вул. Юності, 90 в м. Запоріжжя», які виконані на підставі договору № 400823 від 15.08.2023, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт з 1 по 13 та актами на обладнання № 1-1, 2-1, 3-1, 4-1, 6-1, 8-1, 10-1, 11-1, 12-1 за грудень 2024 року.
За змістом листа від 29.07.2025 № 008.1-32/531 позивач вимагає від ТОВ "ВАЛЕОБУД" сплатити протягом семи днів з дати отримання цієї вимоги штрафні санкції у розмірі 2 556 582,50 грн.
У відповідь на згаданий лист відповідач листом від 01.08.2025 вих. № 2-01/08 повідомив про незгоду нарахування штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі №904/4740/25 позов задоволено у повному обсязі. Присуджено до стягнення з ТОВ "ВАЛЕОБУД" на користь АТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" за договором підряду № 440823 від 22.08.2023 пеню у розмірі 2 079 353,77 грн., штраф у розмірі 477 228,73 грн. та судовий збір у розмірі 30 678,99 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що за наявними у справі доказами, будь-яких доказів своєчасного виконання ТОВ «ВАЛЕОБУД» робіт за договором, а також об'єктивної неможливості своєчасного виконання визначених робіт згідно вимог статей 13, 74 ГПК України відповідачем під час розгляду справи не надано, судом таких обставин не встановлено, що є підставою для застосування положень ст. 546 ЦК України. Судом першої інстанції встановлено, що заявлені позивачем пеня у розмірі 2 079 353,77 грн розрахована з період з 01.11.2024 по 31.12.2024 та штраф у розмірі 477 228,73грн розраховані відповідно до пункту 7.2. договору з розрахунку 7 %, оскільки прострочення виконання зобов'язань перевищило 30 днів. Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд першої інстанції виснував про правомірність, обґрунтованість, арифметичну правильність та відповідність вимогам чинного законодавства.
Окремо в оскаржуваному рішенні суду, суд першої інстанції відмовив ТОВ «ВАЛЕОБУД» у заяви про зменшення розміру штрафних санкцій. Зазначене рішення суд обґрунтовує тим, що складне матеріальне становище відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором та зазначив, що відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій за договором підряду № 440823 від 22.08.2023 у загальному розмірі 2 556 582, 50 грн., з яких: пеня у розмірі 2 079 353, 77 грн. та штраф у розмірі 477 228, 73 грн.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі №904/4740/25, яким, встановлено наявність порушення виконання договірних зобов'язань з боку ТОВ "ВАЛЕОБУД" та правомірність стягнення штрафних санкцій за відповідні порушення.
Перевіряючи правильність застосування судом попередньої інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення в частині стягнення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Однією з підстав для виникнення зобов'язання є договір та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 цього Кодексу).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України.
Зміст договору, що є обов'язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов'язання (основного зобов'язання), якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).
Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов'язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов'язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань.
В свою чергу неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов'язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів виснує, що розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:
- характером неустойки (договірний або встановлений законом);
- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);
- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;
- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.
Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання.
З огляду на встановлений у пункті 5.1. додаткової угоди № 3 від 20.06.2024 сторонами строк закінчення робіт, суд зазначає, що строк закінчення робіт є таким, що настав 31.10.2024, прострочення з 01.11.2024.
Будь-яких доказів своєчасного виконання робіт за договором, а також об'єктивної неможливості своєчасного виконання згаданих робіт згідно вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України відповідачем під час розгляду справи не надано, судом таких обставин не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності у ТОВ "ВАЛЕБУД" порушень покладених обов'язків в частині виконання робіт за Договором підряду №440823 від 22.08.2023 та наявності підстав для застосування до Відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій.
Однак колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій та зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суддівська колегія наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити
У цих висновках апеляційний суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
Виходячи з обставин даного спору, апеляційний суд вбачає наявність підстав для зменшення розміру неустойки з огляду на наступне.
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Колегія суддів зауважує, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках апеляційний суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Поряд з викладеним суддівська колегія зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Поряд з викладеним апеляційний суд зауважує, що при вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема, у разі, якщо за порушення умов зобов'язання застосовується неустойка.
Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.
Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 по справі №911/2269/22.
Відповідно до встановлених у справі №904/4740/25 обставин заявлена позивачем до стягнення сума штрафу була нарахована за порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду № 440823 від 22.08.2023, зокрема порушення полягало у неналежному виконанні відповідачем (боржником) договірного зобов'язання.
Між тим, апеляційний суд бере до уваги, що згідно п.4.1 Договору, Позивачем було перераховано попередню оплату за виконання робіт у розмірі 2 114 514,26, що підтверджується платіжним дорученням №7849 від 03 жовтня 2023 року та 1 409 676,20 грн, платіжним дорученням №5432 від 27 жовтня 2023 року, що разом становить 3 524 190,46 грн.
В подальшому Сторони домовились про зміну призначення платежу у платіжних дорученнях №7849 від 03 жовтня 2023 року та №5432 від 27 жовтня 2023 року, спрямувавши відповідні кошти на оплату фактично виконаних робіт за іншим договором, укладеним між Позивачем та Відповідачем, а саме - Договір підряду №400823 від 15.08.2023.
31.12.2024 сторонами укладена угода про здійснення розрахунків за договором №400823 від 15.08.2023.
Пунктом 2 угоди сторони погодились змінити призначення перерахування коштів (предмет оплати) за платіжними дорученнями № 7849 від 03.10.2023, № 8432 від 27.10.2023 на загальну суму 3 524 190,46 грн, у тому числі ПДВ 587 365,08 грн та вважати суму коштів у розмірі 3 524 190,46 грн, у тому числі ПДВ 587 365,08 грн оплатою за виконання робіт по об'єкту: «Реконструкція ПЛ-0,4 кВ ТП-86 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-86 за адресою: вул. Юності, 90 в м. Запоріжжя», які виконані на підставі договору № 400823 від 15.08.2023, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт з 1 по 13 та актами на обладнання № 1-1, 2-1, 3-1, 4-1, 6-1, 8-1, 10-1, 11-1, 12-1 за грудень 2024 року.
Так, сума основного зобов'язання (загальна ціна) договору становить 6 817 553,33 грн з урахуванням ПДВ (п. 3.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 02.07.2024), а отже неустойка у розмірі 2 556 582,50 грн становить 37,5% від суми основного зобов'язання.
Водночас, слід звернути увагу на складові ціни Договору (Додаток №1 до Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 02.07.2024), а саме:
- кошторисний прибуток - 114 251,78 грн;
- прямі і загальновиробничі витрати (заробітна плата будівельників, монтажників, вартість матеріальних ресурсів, вартість експлуатації машин) - 4 996 794,92 грн;
- витрати з придбання та доставки устаткування - 510 310,13 грн;
- покриття адміністративних витрат - 59 937,61 грн;
- податок на додану вартість - 1 136 258,89 грн
Отже, розмір заявлених штрафних санкцій - 2 556 582,50 грн - у 22,38 рази перевищує очікуваний прибуток за Договором (114 251,78 грн). Тобто очікуваний прибуток Відповідача фактично складає лише 4,47% від суми штрафу, що свідчить про непропорційно великий розмір штрафних санкцій.
Колегія суддів наголошує на тому, що розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Також щодо підстав для зменшення неустойки, апеляційний суд виходить з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявних матеріальних збитків у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, тому колегія суддів повторно наголошує, що стягнення з відповідача штрафу є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а стягнений розмірі штрафу є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань (превентивна функція неустойки), а для позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку є наявні обставини, за яких господарський суд може зменшити неустойку на 70% (частина третя статті 551 ЦК України), з огляду на те, що зменшення заявленої до стягнення суми неустойки з заявлених до стягнення позивачем 2 556 582,50 грн (з яких: пеня у розмірі 2 079 353,77 грн та штраф у розмірі 477 228,73 грн.) до 766 974, 75 грн. (а саме пені у розмірі 623 806, 13 грн та штрафу в розмірі 143 168, 62 грн.) внаслідок порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов'язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача.
Зменшуючи у цій справі розмір штрафних санкцій з 2 556 582,50 грн (з яких: пеня у розмірі 2 079 353,77 грн та штраф у розмірі 477 228,73 грн.) до 766 974, 75 грн. (а саме пені у розмірі 623 806, 13 грн та штрафу в розмірі 143 168, 62 грн.), суддівська колегія виходить з неспівмірності заявленої до стягнення суми пені, оскільки наслідки невиконання боржником (Відповідачем) зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Підсумовуючи вищенаведене, врахувавши доводи та вимоги апеляційної скарги щодо оскарження судового рішення, а також з огляду на зазначені вище мотиви та норми чинного законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про часткове скасування оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду з ухваленням нового рішення, про задоволення позовних вимог в частині стягнення 30% штрафних санкцій. В решті відмовити.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає частковому скасуванню та ухваленню нового рішення в частині часткового задоволення позову та зменшення розміру штрафних санкцій на 70%.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД" підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути змінено, позов задоволено часткового та зменшено розмір штрафних санкцій на 70%.
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Проте, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Господарський суд вважає, що саме неправильні дії Відповідача призвели до виникнення спору, а відтак судові витрати зі сплати судового збору покладаються на ТОВ "ВАЛЕОБУД".
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕОБУД» - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі №904/4740/25 - змінити.
Викласти абзаци перший-другий резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі №904/4740/25 у наступній редакції:
«Позовні вимоги Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД" про стягнення штрафних санкцій задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Перемоги, буд.29, кв.535; ідентифікаційний код юридичної особи 42591801) на користь Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) за договором підряду № 440823 від 22.08.2023 пеню у розмірі 623 806, 13 грн (шістсот двадцять три тисячі вісімсот шість гривень 13 копійок), штраф у розмірі 143 168, 62 грн (сто сорок три тисячі сто шістдесят вісім гривень 62 копійки) та судовий збір у розмірі 30 678, 99 грн (тридцять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 99 копійок).
В решті позовних вимог відмовити».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Видачу наказів, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.03.2026.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк
Суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Ю.А. Джепа