Постанова від 19.02.2026 по справі 922/3830/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/3830/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.

за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (вх. №92 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2025 у справі №922/3830/25 ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Шарко Л.В. (повне рішення складено 29.12.2025)

за позовом Фермерського господарства "Вікторія 777", с. Гнилиця, Куп'янський район, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА», м. Златопіль, Лозівський р-н, Харківська обл.,

про стягнення 1069709,49 грн

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Вікторія 777" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА», в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.11.2025, просило стягнути з відповідача на свою користь 1062210,00 грн заборгованості та 7499,49 грн - 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки від 17.04.2025 №170425 щодо повної та своєчасної оплати поставленої позивачем продукції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.12.2025) провадження у справі № 922/3830/25 в частині позовних вимог Фермерського господарство "Вікторія 777" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» про стягнення основного боргу у розмірі 200000,00 грн закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2025 у справі №922/3830/25 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" на користь Фермерського господарства "Вікторія 777" заборгованість за договором поставки №170425 від 17.04.2025 у розмірі 862210,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 3186,63 грн, 3% річних у розмірі 4312,86 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 13045,64 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" не погодилось з рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2025 та 14.01.2026 через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2025 у справі №922/3830/25, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Фермерського господарства "Вікторія 777" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" про стягнення заборгованості за договором поставки №170425 від 17.04.2025 у розмірі 862 210,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 3186,63 грн, 3% річних у розмірі 4312,86 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 13045,64 грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує такими доводами:

- за умовами п. 3.5., п. 4.1. Договору оплата Продукції здійснюється виключно після надання документів пов'язаних з поставкою Продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки), документів, які підтверджують безпечність та якість Продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРПН; постачальник зобов'язаний забезпечити Покупця документами пов'язаниими з поставкою Продукції;

- протоколи за показниками безпеки, згідно п. 3.5. Договору є однією з умов оплати поставленої продукції, але, всупереч умов Договору, позивачем не надано документів (протоколів за показниками безпеки), які підтверджують безпечність та якість поставленої ним продукції;

- судом першої інстанції проігноровано умови п. п. 3.4., 3.5. та 4.1. Договору щодо зобов'язань постачальника (позивача у справі) надати протоколи за показниками безпеки, в той час як позивач був обізнаний про використання відповідачем поставленої позивачем продукції у харчовій промисловості та важливість документів щодо якості та безпеки для відповідача;

- підписанням видаткових накладних без зауважень, відповідач підтверджував факт отримання від позивача певної кількості товару, а не факт прийняття товару без зауважень, зокрема, без документів з безпеки та якості; відповідач не був зобов'язаний додатково зазначати про це у видаткових накладних;

- часткова оплата партії товару, яка самостійно перевірена відповідачем на предмет безпеки та якості, не свідчить про те, що товар під час поставки прийнято без зауважень щодо документального супроводу, як зазначено судом першої інстанції;

- відповідач самостійно, за власний рахунок проводив лабораторні дослідження поставленої продукції та, за результатами лабораторних досліджень, здійснював оплату саме тієї відповідної партії продукції, яка відповідає показникам якості та безпеки;

- оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки) у відповідності до п. 3.5. Договору, порушення умов договору зі сторони відповідача відсутнє.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2025 у справі №922/3830/25. Розгляд справи призначено на 19.02.2026. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3830/25. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено сторони, що участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою. Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

21.01.2026 матеріали справи №922/3830/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

02.02.2026 від Фермерського господарства "Вікторія 777" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Зокрема, як зазначає позивач, сільськогосподарська продукція (горох), яка була передана відповідачу на умовах Договору складського зберігання зерна №2 від 25.06.2024, та є предметом Договору поставки №170425 від 17.04.2025, є одним і тим самим товаром, який спочатку зберігався відповідачем на умовах договору складського зберігання, а потім був придбаний ним же на умовах договору поставки.

Приймаючи на зберігання в червні 2024 року, ту ж саму сільськогосподарську продукцію (горох), яку у квітні 2025 році отримав за умовами договору поставки, відповідачем перевірено її якість, жодних зауважень щодо якості Товару та показників його безпеки від відповідача не надходило; поставка товару відбулась у 2025 році безпосередньо із зернового складу відповідача; фактичного переміщення товару до місця розташування відповідача не відбувалось.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, згідно яких відповідач прийняв товар, без застережень щодо його кількості та якості.

Посилаючись на п. 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничотехнічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, позивач вважає, що в такому разі відповідач мав би протягом 20 днів з моменту отримання сільськогосподарської продукції (гороху) від позивача, відмовитись від його прийняття та висунути вимогу щодо його вивезення.

В той же час, зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, а саме, 21.05.2025 у розмірі 171 000,00 грн, 15.08.2025 у розмірі 950 000,00 грн, 25.08.2025 у розмірі 900 000,00 грн, 18.09.2025 у розмірі 300 000,00 грн, 26.09.2025 у розмірі 520 000,00 грн, 10.11.2025 (тобто в процесі розгляду даної справи судом першої інстанції) у розмірі 200000,00 грн. Жодних зауважень щодо кількості та якості товару чи некомплектності документів на Товар від відповідача не надходило; відповідачем не надано суду доказів оплати самостійних лабораторних досліджень поставленої продукції.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час, день та місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Колегія суддів зазначає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах 19.03.2024 у справі №910/3016/23, від 08.11.2023 у справі №922/854/23, від 01.12.2022 у справі №910/14025/20 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, зважаючи, що явка сторін в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, правова позиція сторін викладена в апеляційній скарзі та відзиві на неї, інших документах по суті спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила таке.

17.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕРРА» (надалі іменується Покупець) та Фермерським господарством "Вікторія 777" (надалі іменується Постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №170425 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку сільськогосподарську продукцію: горох (надалі іменується товар).

Відповідно до розділу 2 договору продукція за показниками безпеки має відповідати вимогам ДСТУ 4523:2006 "Горох. Технічні умови". Транспортування продукції повинно здійснюватись з дотриманням санітарних правил в сухих, чистих, без сторонніх запахів та не заражених шкідниками транспортних засобах. Під час перевезення, навантаження і розвантаження продукція повинна бути захищена від атмосферних опадів.

Якість продукції має відповідати: вологість не більше 14%; сміттєві домішки не більше 1%; зернові домішки не більше 3%; поїдені зерна не більше 1%; брудні зерна не більше 3%; наявність хлорпирифосу, хлорпирифос-метилу не більше 0,01 мг/кг; наявність гліфосату не більше 0,1 мг/кг (п. 2.3. договору).

Вартість продукції становить 15,50 грн. за 1 кг з урахуванням ПДВ (п.3.1. договору)

Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що кількість продукції становить 251820 кг.

Загальна вартість продукції становить 3 903 211,01 грн (п. 3.3. договору ).

Відповідно до п. 3.4. договору оплата за продукцію здійснюється в наступному порядку: 80 % від суми відповідної партії продукції протягом 10 банківських днів з моменту отримання її покупцем; 20% від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов'язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки).

Згідно п. 3.5. договору в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів пов'язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки), документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту передання продукції (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов'язаний: передати покупцю продукцію; забезпечити покупця документами пов'язаними з поставкою продукції (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки); у випадку поставки продукції якість якої не відповідає вимогам п. 2.3. даного договору (якість визначається виробничою лабораторією ТОВ «ТЕРРА» або іншою акредитованою лабораторією), продавець зобов'язується протягом двох днів з моменту пред'явлення претензії, відшкодувати вартість лабораторних досліджень, відшкодувати транспортні витрати покупця, забрати за власний рахунок продукцію та у той же строк повернути покупцю суму сплачених за продукцію грошових коштів або за вимогою покупця зменшити вартість продукції.

За умовами п.4.2. договору покупець зобов'язаний: прийняти продукцію і розрахуватися за неї за умови виконання постачальником визначених договором зобов'язань.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 6.1. договору).

У п. 6.10. договору сторони погодили, що керуючись законодавством України, при виконанні умов договору, сторони можуть здійснювати документообіг в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи "М.Е.Dос" або "ВЧАСНО".

Також матеріали справи свідчать, що 25.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ ТЕРРА » (далі - Зерновий склад) та Фермерським господарством "Вікторія 777" (далі поклажодавець) укладений договір складського зберігання №2 (далі договір зберігання).

Відповідно до п.1.1 договору зберігання поклажодавець зобов'язуються передати на зберігання сільськогосподарську продукцію - горох (надалі за текстом Договору "зерно"), а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору зберігання продукція за показниками якості та безпеки має відповідати ДСТУ на відповідний вид зерна, наявність хлорпирифосу, хдорпирифос-метилу не більше 0.01 мг/кг; наявність гліфосату не більше 0.1 мг/кг.

Відповідно до п.2.2. договору зберігання у разі виникнення суперечностей щодо якості зерна поклажодавець має право провести незалежну перевірку його якості.

Відповідно до п.2.2 договору зберігання у разі невідповідності якості показників зерна вимогам державних стандартів Зерновий склад за рахунок поклажодавця доводить зерно до необхідної якості.

Відповідно до п.3.1. договору зберігання Зерновий склад зобов'язаний: прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості та забезпечити його належне зберігання, прийняти зерно за заліковою вагою, за вимогою, повідомити поклажодавця про умови зберігання зерна, зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі, забезпечити доступ поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання. Зерновий склад має право: змінити вартість наданих послуг у випадках зміни тарифів на енергетичні, матеріальні, інші ресурси або вартості витрат Зернового складу, вимагати від поклажодавця відшкодування витрат, пов'язаних з достроковим припиненням зобов'язань, першочергового викупу зерна у разі його продажу .

За встановленими у справі обставинами, Постачальником - Фермерським господарством "Вікторія 777", на виконання умов договору №170425 від 17.04.2025 здійснено поставки товару (гороху) ТОВ "ТЕРРА", що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме:

- за видатковою накладною №25 від 21.05.2025 поставлено товар в кількості 11032,255 т на суму 171 000,00 грн;

- згідно з видатковою накладною №29 від 14.08.2025 поставлено товар в кількості 120394,00 т на суму 1866 105,00 грн;

- згідно з видатковою накладною №30 від 30.08.2025 поставлено товар в кількості 120394,00 т на суму 1866 105,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що всього за договором поставки сільськогосподарської продукції №170425 позивачем поставлено товар на суму 3903210,00 грн.

Відповідачем частково виконано обов'язок щодо сплати товару та сплачено на користь позивача 3041000,00 грн, а саме: 21.05.2025 - 171000,00 грн, 15.08.2025 - 950000,00 грн, 25.08.2025 - 900000,00 грн, 18.09.2025 - 300000,00 грн, 29.09.2025 - 520000,00 грн, що позивач підтверджував наданими до матеріалів справи виписками АТ КБ «Приватбанк».

Обов'язок сплати решти заборгованості згідно з видатковою накладною №30 від 30.08.2025 виник у покупця: 80 % вартості товару - 10.09.2025 (за спливом 10 банківських днів з дати поставки), обов'язок сплати 20% вартості товару виник у покупця - 03.09.2025 (дата реєстрації податкової накладної №3 від 30.08.2025).

Податкова накладна №3 на суму 1555087,50 грн, в тому числі ПДВ на суму 311017,50 грн подана до Єдиного реєстру податкових накладних 30.08.2025, та зареєстрована у реєстрі 03.09.2025, що позивач підтверджував квитанцією №9266594005, яку додавав до матеріалів справи.

Поряд з цим, остаточні розрахунки за договором відповідачем не здійснені. З урахуванням часткових оплат, заборгованість відповідача за договором становить 862 210,00 грн.

Таким чином, посилаючись на порушення відповідачем дисципліни розрахунків за договором, позивач (з урахуванням поданої до суду першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог) просив стягнути на користь Фермерського господарства "Вікторія 777" 1 069 709,49 грн, з яких: 1 062 210,00 грн - заборгованість за отриманий товар за договором поставки сільськогосподарської продукції №170425 від 17.04.2025, інфляційні втрати у розмірі 3186,63 грн, 3% річних у розмірі 4312,86 грн.

Рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено, є предметом апеляційного оскарження.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є обставини, пов'язані із виконанням умов договору поставки сільськогосподарської продукції №170425 від 17.04.2025.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У частині 1 ст. 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлені у справі обставини свідчать, що на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №170425 від 17.04.2025, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3903210,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме: №25 від 21.05.2025 на загальну суму 171000,00 грн, №29 від 14.08.2025 на загальну суму 1866105,00 грн, №30 від 30.08.2025 на загальну суму 1866105,00 грн.

Вказані накладні містять посилання на укладений договір, а також ідентифікуючі ознаки товару, що поставлявся, а саме, найменування товару, кількість одиниць поставки, ціну товару. Також видаткові накладні підписані уповноваженими представниками з боку постачальника - ФГ «Вікторія 777» та отримувача - ТОВ «ТЕРРА» та скріплені печатками сторін.

Застережень чи зауважень щодо отриманого товару видаткові накладні не містять, відтак відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, товар вважається прийнятим відповідачем.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд констатує, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Зокрема, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Таким чином, отримавши товар за договором, у відповідача, в силу умов договору та вищенаведених приписів законодавства виник обов'язок щодо оплати поставленого товару.

Отримання товару відповідачем не заперечується. Поряд з цим, заперечення відповідача ґрунтуються на невиконанні позивачем зобов'язань щодо надання документів, передбачених пунктом 3.5 Договору. Зокрема, за твердженням відповідача, всупереч домовленостям, зазначених в договорі, позивачем не надано документів - протоколів за показниками безпеки, які підтверджують безпечність та якість поставленої ним продукції. В той же час, надання таких документів, вважає відповідач, є однією з умов оплати поставленої продукції за договором.

За таких підстав відповідач вважав, що оскільки позивачем при поставці продукції не надано документи, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), які у відповідності з п. 3.5. Договору поставки сільськогосподарської продукції № 170425 від 17.04.2025 є обов'язковими для здійснення відповідачем оплати, порушення умов договору з боку відповідача відсутні.

Аналогічні доводи покладено відповідачем в обґрунтування апеляційної скарги.

З приводу наведених доводів колегія суддів враховує, що за умовами п. 3.5. договору сторони встановили, що в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів пов'язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки), документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов'язаний: передати покупцю продукцію; забезпечити покупця документами пов'язаними з поставкою продукції (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки).

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

Колегія суддів враховує, що істотними умовами будь-якого договору, відповідно до вимог чинного законодавства, є умови про предмет; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода (ст. 638 ЦК України).

Важливими умовами договору крім самого предмету договору, є кількість, якість, асортимент, комплектність товару. Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» від 25.04.1966 року №П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.).

Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції.

У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Поряд з цим, відповідачем відповідних актів до матеріалів справи не надано.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 683 ЦК України, якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту.

Згідно зі статтею 684 ЦК у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару відповідно до умов договору, а також передати приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Таким чином, непередання продавцем покупцеві приналежностей товару та документів, що стосуються товару, надає покупцю право відмовитися від договору з попередньою реалізацією права встановити продавцю розумний строк для передання приналежностей товару та документів, що стосуються товару (частина перша статті 666 ЦК України).

Після реалізації покупцем права встановити продавцю розумний строк для передання приналежностей товару та документів, що стосуються товару, в силу частини другої статті 666 ЦК України покупець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

Колегія суддів враховує, що приписами ст. 666 Цивільного кодексу України визначено право, а не обов'язок покупця для встановлення продавцю розумного строку для надання документів. Поряд з цим, маючи намір належного виконання умов договору щодо оплати отриманого товару, відповідач не був позбавлений права встановити продавцю розумний строк для передання документів, що стосуються товару. Між тим докази такого звернення у справі відсутні.

У даному випадку факт отримання товару відповідачем не заперечується, доказів прийняття на зберігання товару, відмови від приймання товару та/або його повернення з огляду на відсутність протоколів за показниками безпеки, що в даному випадку свідчило б про встановлення сторонами строків для зустрічного виконання зобов'язань, матеріали справи не містять.

Заперечень та претензій щодо відсутності документів, надання яких відповідач пов'язує із строком оплати товару у відповідності до умов Договору поставки, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень до позивача про необхідність надання таких документів від Покупця не надходило. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що за умовами п.3.5 договору поставки в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів пов'язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки), документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Втім, відповідачем за договором поставки №170425 від 17.04.2025 придбано та отримано від позивача товар, який зберігався відповідачем за договором зберігання №2 від 25.06.2024, при цьому, якість товару визначалася на момент його оформлення. Дані обставини відповідачем не спростовано.

З урахуванням фактичних обставин справи, зазначені доводи про відсутність протоколів за показниками безпеки (товар за кількістю і якістю було прийнято без зауважень, відповідач не відмовився від прийняття товару/його повернення через відсутність протоколів за показниками безпеки), не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Крім того, суд звертає увагу, що договором поставки та чинним законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Отже, прийнявши поставлений товар у покупця виник обов'язок щодо його оплати.

Відповідно до п. 3.4. договору оплата за продукцію здійснюється в наступному порядку: 80% від суми відповідної партії продукції протягом 10 банківських днів з моменту отримання її покупцем; 20% від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов'язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки).

В матеріалах справи містяться видаткові накладні, що підтверджують поставку та отримання товару покупцем, а також зареєстрована податкова накладна з ПДВ на спірну суму поставки, що є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Як правомірна враховано місцевим господарським судом, видаткові накладні підписані сторонами без будь-яких зауважень. Як встановлено вище, доказів звернення відповідача до позивача з приводу не передачі разом із товаром будь-яких документів матеріали справи не містять.

До того ж, як вже зазначалось, відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму 3041000,00 грн, а саме: 21.05.2025 - 171 000,00 грн, 15.08.2025 - 950 000,00 грн, 25.08.2025 - 900 000,00 грн, 18.09.2025 - 300 000,00 грн, 29.09.2025 - 520 000,00 грн, 10.11.2025 у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками АТ КБ «Приватбанк».

Отже, здійснивши часткову оплату товару, відповідач своїми конклюдентними діями фактично здійснив виконання договірного зобов'язання та підтвердив, що умови договору щодо прийняття товару та його оплати прийняті стороною відповідача без зауважень, зокрема щодо обсягу, якості товару чи документального супроводу.

Таким чином, суд констатує, що Покупцем прийнято товар без будь-яких зауважень, тому умови Договору поставки виконані Постачальником в повному обсязі та належним чином.

При цьому колегія суддів зазначає, що в силу приписів ст. 666 ЦК України, у покупця було право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві, але документи, які б свідчили про таку відмову покупця від поставки товару у зв'язку з неналежністю виконання продавцем своїх зобов'язань по договору відповідачем суду не надано.

Таким чином, за наявності встановлених обставин щодо поставки товару за кількістю і якістю, його прийняття покупцем без зауважень, відсутність доказів, які підтверджують відмову відповідач від прийняття товару або ж його повернення продавцю через відсутність протоколів за показниками безпеки, відсутні підстави для твердження про застосування положень пункту 3.5. договору щодо затримання оплати товару до надання постачальником повного комплекту документів. Крім того, як правильно враховано судом першої інстанції, договором поставки та чинним законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі. Прийнявши поставлений товар, у покупця виник обов'язок щодо його оплати.

Колегія суддів наголошує, що відмова від остаточного розрахунку за поставлений за спірним договором товар, який було прийнято без зауважень та частково сплачено відповідачем, суперечить суті зобов'язання за договором поставки як оплатного, а також засадам справедливості, розумності і добросовісності на яких має ґрунтуватись зобов'язання.

Відповідно до ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Посилання у договорі на факт здійснення розрахунків після отримання відповідних документів не є визначенням конкретного строку чи терміну в розумінні ст.252 ЦК України.

Відповідно до положень статі 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) (ч.1). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина) (ч.2). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала (ч.3). Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала (ч.4).

Ненадання позивачем протоколів за показниками безпеки не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України, оскільки не є обумовленою стороною обставиною щодо якої невідомо настане вона чи ні, та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України. Таким чином, наявність або відсутність протоколів за показниками безпеки акту випробування не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість поставленого позивачем товару.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували спірну суму основної заборгованості за договором поставки №170425 від 17.04.2025 у розмірі 862210,00 грн.

У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До того ж у силу вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що такі розрахунки є арифметично правильними. Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3186,63 грн та 3% річних у розмірі 4312,86 грн правомірно задоволено судом першої інстанції. Контррозрахунку заявлених вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних відповідачем не наведено.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " ТЕРРА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2025 у справі №922/3830/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 02.03.2026.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова

Попередній документ
134453681
Наступний документ
134453683
Інформація про рішення:
№ рішення: 134453682
№ справи: 922/3830/25
Дата рішення: 19.02.2026
Дата публікації: 03.03.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (18.12.2025)
Дата надходження: 28.10.2025
Предмет позову: стягнення коштів
Розклад засідань:
08.12.2025 12:00 Господарський суд Харківської області
15.12.2025 13:00 Господарський суд Харківської області
18.12.2025 13:00 Господарський суд Харківської області
19.02.2026 10:00 Східний апеляційний господарський суд
12.03.2026 00:00 Господарський суд Харківської області
23.03.2026 14:00 Господарський суд Харківської області