02 березня 2026 року м. Харків Справа №905/413/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (вх.№251Д від 09.02.2026) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.01.2026 у справі №905/413/24 (м. Харків, суддя Харкоз К.С. повна ухвала складена 29.01.2026)
за позовом: Акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м.Київ,
до відповідача 1: Селянського (фермерського) господарства «АГРОС», с. Нововодяне, Добропільський район, Донецька область,
до відповідача 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1,
про стягнення 1 771 276,77 грн,-
В провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м. Київ до Селянського (фермерського) господарства «АГРОС», с. Нововодяне, Добропільський район, Донецька область, до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1, про солідарне стягнення боргу в сумі 1 771 276,77 грн. за рамковою угодою № FW1501.1409 від 26.03.2019 з боржника та поручителя ( ОСОБА_1 ).
Ухвалою Господарського суду Донецької від 26.04.2025 суд за клопотанням відповідача 2 зупинив провадження у справі №905/413/24 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
26.11.2025 до Господарського суду Донецької через систему Електронний суд надійшло клопотання Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» від 26.11.2025 про роз'єднання позовних вимог у справі №905/413/24, виділивши вимоги до боржника - Селянського (фермерського) господарства «АГРОС» в самостійне провадження; відновлення провадження у справі № 905/413/24 стосовно стягнення заборгованості з Селянського (фермерського) господарства «АГРОС».
Ухвалою Господарського суду Донецької від 26.01.2026 відмолено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» від 26.11.2025 про роз'єднання позовних вимог, поновлення провадження у справі.
Акціонерне товариство «ПроКредит Банк» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.01.2026 у справі №905/413/24 скасувати та направити справу №905/413/24 для продовження розгляду до Господарського суду Донецької області.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 для розгляду справи №905/413/25 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/413/24; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
24.02.2026 матеріали справи 905/413/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду (вх.№ 2254).
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У статті 1 Конституції України визначено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
В силу приписів частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Системний аналіз статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотань про роз'єднання позовних вимог та поновлення провадження у справі, між тим така ухвала не включена законодавцем до переліку, наведеного у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Водночас в силу частини третьої статті 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України поділяє ухвали суду першої інстанції на два види, а саме: ухвали, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду, та ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
Тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що під поняттям "ухвала суду першої інстанції, що може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду" розуміється, що така ухвала підлягає оскарженню як окремий процесуальний документ, у той час як поняття "ухвала суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду" означає, що така ухвала взагалі не може бути предметом апеляційного перегляду як окремий процесуальний документ, але заперечення на цю ухвалу можуть бути включені безпосередньо до апеляційної скарги на рішення суду.
При цьому поняття "заперечення" та "апеляційна скарга" у розумінні Господарського процесуального кодексу України не є тотожними.
Зокрема, у чинному Господарському процесуальному кодексі України поняття "заперечення" найчастіше використовується як заява по суті справи, в якій учасники справи наводять свої пояснення, міркування, аргументи щодо предмета спору, та як заява з процесуальних питань, в якій учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань.
Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що поняття "заперечення", яке вживається у частині третій статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є по своїй суті аргументами учасника справи щодо незгоди з певними процесуальними діями суду (у даному випадку відмови у задоволенні клопотання), які він викладає безпосередньо в апеляційній скарзі на рішення суду.
Водночас суд апеляційної інстанції в такому випадку здійснює розгляд апеляційної скарги саме на рішення суду, під час якого перевіряє та надає оцінку, у тому числі, включеним до апеляційної скарги запереченням (аргументам) учасника справи на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, і у разі встановлення, що постановлення такої ухвали призвело до неправильного вирішення справи по суті, суд апеляційної інстанції, з огляду на положення процесуального закону, має повноваження скасувати або змінити рішення суду, а не ухвалу.
Доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали включаються в текст апеляційної скарги, а сама ухвала не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окремих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження рішення суду першої інстанції (постанови Верховного Суду від 10.07.2023 у справі №910/13020/22 та від 14.06.2024 у справі №204/9551/18).
Повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не обмежує право учасника справи на судовий захист, оскільки таке право реалізовується шляхом подання апеляційної скарги на відповідне рішення суду, до якого учасник справи має право включити заперечення на таку ухвалу.
Таким чином, враховуючи те, що ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотань про роз'єднання позовних вимог та поновлення провадження у справі в силу приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга подана до Східного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет користувача ЄСІТС, суд не повертає її заявникові у паперовому вигляді.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.234, 256, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Повернути апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.01.2026 у справі №905/413/24 заявнику - Акціонерному товариству «ПроКредит Банк».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук