вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2026 р. Справа№ 910/499/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Бондаренко О.О.;
від відповідача: Оберемок Д.О.;
розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 року (повне судове рішення складено 09.09.2025)
у справі № 910/499/25 (суддя - Літвінова М.Є.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт»
про стгянення 3 007 198, 85 грн, -
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» про стягнення 3 007 198,85 грн, з яких основна сума боргу - 17 606,49 грн, сума пені - 406 044,54 грн, штраф - 1 868 477,17 грн, інфляційні витрати - 506 577,89 грн, 3 % річних - 208 492, 76 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено частково. Закрито провадження у справі №910/499/25 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 17 606, 49 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» інфляційні витрати - 438 567, 23 грн, 3 % річних - 163 526, 83 грн, пеню - 327 205, 01 грн та витрати по сплаті судового збору - 11 086, 30 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/499/25 в частині стягнення пені та інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині в повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та збитків від інфляції є неправильним, оскільки позивачем здійснено розрахунок включно із датою здійснення платежів, а також при нарахуванні інфляційних втрат не враховано позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Крім того, апелянт заперечує проти нарахування пені, оскільки стягнення у період дії в Україні воєнного стану штрафних санкцій (незалежно від періоду їх виникнення) за договорами, укладеними на ринку електричної енергії між його учасниками, з огляду на положення постанови НКРЕКП № 331 є неправомірним.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/499/25 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання вищезазначеної ухвали суду, 15.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази доплати сплати судового збору у розмірі 13 783, 90 грн. Отже, скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги у встановлений процесуальний строк.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» та призначено до розгляду на 10.12.2025.
Також, не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/499/25 в частині відмови у стягненні 78 839, 53 пені, 44 965, 93 грн 3% річних, 68 010, 66 інфляційних втрат та 1 868 477,17 штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник наполягає, що нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу наведенні у розрахунку є вірними.
При цьому, безпідставна відмова судом позивачу у відшкодуванні компенсаційних нарахувань передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України позбавляє його законної можливості отримати відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/499/25 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання вищезазначеної ухвали суду, 17.10.2025 від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 37 085, 28 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та призначено до розгляду на 10.12.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/499/25 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2026 відкладено розгляд справи до 21.01.2026.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/225/26 від 21.01.2026, у зв'язку перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному та участю судді Коротун О.М. у вебінарі у НШСУ, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/499/25.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 справу № 910/499/25 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.
У судовому засіданні 21.01.2026 оголошена перерва до 18.02.2026.
16.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких надав суду розрахунок суми пені, штрафу, 3% річних та збитків від інфляції.
Представник позивача у судовому засіданні 18.02.2026 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги відповідача - відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2026 підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити. У задоволенні апеляцйної скарги позивача - відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач, НЕК «Укренерго»/ОСП) в юридичною особою, що утворена 29.07.2019, як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017№ 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у Приватне акціонерне товариство». НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго».
НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»). Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
28.05.2019 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» (далі - ТОВ «Хайат Естейт»/користувач/відповідач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0609-02024 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого НЕК «Укренерго» зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Надалі, сторонами було укладено додаткові угоди від 28.05.2019, 14.08.2019, 24.06.2022, 03.01.2023, 31.12.2023 до договору № 0609-02024 щодо внесення змін до редакції основного правочину.
Згідно з п. 1.2 договору, сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу. Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії.
Пунктом 4.1. договору передбачено використання планових та фактичних обсягів послуги для розрахунків за договором.
Відповідно до п. 6.2 договору, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
З платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів(п. 5.3 договору).
Пунктом п. 5.4 договору передбачено те, що у разі зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням регулятора про зміну тарифу.
Відповідно п. 5.5 Договору, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або / надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей (п. 5.6 договору).
Відповідно до п.9.1. договору, планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.
ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної в додатку 3 до цього договору, та надсилає його користувач у в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані зі своєї сторони.
Користувач протягом трьох робочих днів повинен підписати акт звірки розрахунків наданої послуги та повернути його ОСП.
У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами користувач має право протягом трьох робочих днів з моменту отримання акта звірки розрахунків наданої послуги направити свій примірник акта звірки розрахунків ОСП з вмотивованим запереченням. Цей акт звірки розрахунків має бути розглянутий ОСП протягом трьох робочих днів з дати його отримання, підписаний у разі згоди та наданий користувачу. Якщо сторони не дійшли згоди, спір вирішується у порядку, встановленому главою 11 цього договору (п. 9.2 договору).
Згідно п. 9.4. Рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною:
- у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п. 9.5. договору, будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акта приймання-передачі послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що виконавець зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 року. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п.13.1 договору, в редакції додаткової угоди від 03.01.2023).
Як вбачається з матеріалів справи, в межах договору Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» надавались Товариству з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» послуги з передачі електричної енергії з липня 2019 року по грудень 2023 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи плановими рахунками, фактичними рахунками, актами приймання-передачі послуги та актами коригування до них за спірний період.
В порушення вимог договору, відповідач здійснював оплату за надані позивачем послуги електричної енергії із простроченням, що підтверджується довідкою з АТ "Ощадбанк" від 14.01.2025 № 77/4-09/5273/2025, в якій вказано інформацію про надходження коштів на рахунок НЕК «Укренерго» за період 01.07.2019-12.01.2024.
Разом з тим, позивач та відповідач підписали акт коригування № ПРА_К-0007021 від 20.09.2024 до акту приймання-передачі Послуги від 31.08.2022 згідно з Договором від 28.05.2019 № 0609-02024 (з урахуванням акту коригування від 21.12.2022, відповідно до якого відбулося коригування фактичних обсягів та вартості наданої у серпні 2022 року послуги за договором на 42,449 МВт*год, вартість якої становить 17 606,49 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що відповідач порушив зобов'язання за договором №0609-02024 від 28.05.2019 (в редакції додаткових угод) в частині своєчасної оплати за послуги з передачі електричної енергії.
Таким чином, Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» заявлено до стягнення з відповідача 3 007 198,85 грн, з яких основна сума боргу - 17 606,49 грн, сума пеня - 406 044,54 грн, штраф - 1 868 477,17 грн, інфляційні витрати - 506 577,89 грн, 3 % річних - 208 492,76 грн.
Відповідно до п. 55 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з п. 60 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.
Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.
Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, зокрема, включає витрати оператора системи передачі на закупівлю допоміжних послуг та врегулювання системних обмежень в ОЕС України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії, зокрема, включає як окремі складові витрати оператора системи передачі, що здійснюються ним у разі покладення на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, та витрати на послугу із зменшення навантаження виробником, якому встановлено «зелений» тариф, якщо об'єкт електроенергетики або черга його будівництва (пусковий комплекс) такого виробника включений до балансуючої групи гарантованого покупця.
Відповідно до п. 5 розділу 5 Кодексу системи передачі електричної енергії договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами ОСП від виробників та УЗЕ до систем розподілу, УЗЕ та споживачів, а також при здійсненні експорту/імпорту електричної енергії.
Згідно з п. 5.5 розділу 5 Кодексу системи передачі електричної енергії договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до цього Кодексу. ОСП зобов'язаний на своєму офіційному вебсайті оприлюднити редакцію договору про надання послуг з передачі електричної енергії зі змінами та роз'яснення щодо укладення та приєднання користувача до договору про надання послуг з передачі електричної енергії. На вимогу користувача ОСП протягом 10 робочих днів від дня звернення повинен надати користувачу підписаний ОСП примірник укладеного договору у паперовій формі.
Як зазначалося вище в межах договору №0609-02024 від 28.05.2019 Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» надавались Товариству з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» послуги з передачі електричної енергії з липня 2019 року по грудень 2023 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи плановими рахунками, фактичними рахунками, актами приймання-передачі послуги та актами коригування до них за спірний період.
Однак у порушення вимог договору відповідач здійснював оплату за надані позивачем послуги із прострочення електричної енергії, що підтверджується довідкою з АТ «Ощадбанк» від 14.01.2025 № 77/4-09/5273/2025, в якій вказано інформацію про надходження коштів на рахунок НЕК «Укренерго» за період 01.07.2019-12.01.2024.
Надалі, позивач та відповідач підписали акт коригування № ПРА_К-0007021 від 20.09.2024 до акту приймання-передачі послуги від 31.08.2022 згідно з договором від 28.05.2019 № 0609-02024 (з урахуванням акту коригування від 21.12.2022, відповідно до якого відбулося коригування фактичних обсягів та вартості наданої у серпні 2022 року послуги за договором на 42,449 МВт*год, вартість якої становить 17 606, 49 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.01.2025 відповідач сплатив на користь позивача суму основного боргу в розмірі - 17 606, 49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №137.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 606, 49 грн. Рішення суду першої інстанції у зазначеній частині не оскаржується.
Щодо стягнення пені у сумі 406 044, 54 грн та штрафу у сумі 1 868 477, 17 грн, то колегія суддів зазначає наступне.
Заперечуючи проти задоволення вказаних штрафних санкцій відповідач зазначає, на спірні правовідносини у справі поширюються приписи постанови НКРЕКП № 332, у яких передбачено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії». Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що вимоги позивача до ТОВ «Хайат Естейт» щодо стягнення штрафних санкцій, нарахованих за період з 2019 року по грудень 2024 року є передчасними.
Колегія суддів не погоджується із вказаними твердженнями відповідача враховуючи наступне.
Згідно з положеннями ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до положень ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №914/2453/21 досліджено застосування постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Постановою НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни ОСП надано настанови.
До указаної постанови вносилися зміни.
Пунктами 2, 4 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 № 905) надано такі настанови:
- ОСП (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах) (пункт 2);
- ОСП дозволити не застосовувати до Операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах), та пунктами 6.1 та 6.10 Типового договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що є додатком 5 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах) (пункт 4).
Пунктом 5.7. Типового договору передбачено сплату пені та штрафу. Відповідний пункт викладено в пункті 6.7. договору.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»:
електропостачальник - суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу (пункт 30);
оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55);
оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності (пункт 56).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 дійшла висновку, що 08.04.2020 НКРЕКП прийнято обов'язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021 (пункт 122).
За таких обставин НКРЕКП своєю постановою затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою заявила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень вказаного типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, про нарахування пені та стягнення штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021 (пункт 123).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 912/1941/21 досліджувала питання незастосування ОСП заходів щодо нарахування пені та штрафу до електропостачальників, що передбачено пунктом 2 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 № 905).
Пункт 2 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 № 905) містить імперативну заборону застосовувати до електропостачальників заходів щодо нарахування пені та штрафу, що слідує із формулювання норми: «ОСП не застосовувати…».
Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766» виключено пункт 2 постанови від 08.04.2020 № 766.
Таким чином, 08.04.2020 НКРЕКП прийнято обов'язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (аналогічним за змістом з яким є пункт 6.7 договору про надання послуг), тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021.
За таких обставин НКРЕКП своєю постановою затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою заявила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень вказаного типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, про нарахування пені та стягнення штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 911/782/21 дійшов висновку про те, що положення постанови від 08.04.2020 № 766 є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин у даній справі, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
З огляду на викладене принцип "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali), на який послався Верховний Суд при перегляді судових рішень у справі № 911/782/21, може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.
Суд зазначає, що система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.
Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньоузгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону.
Підзаконним нормативно-правовим актом є офіційний письмовий документ, прийнятий суб'єктом нормотворчості на основі та на виконання Конституції України, законів, чинних міжнародних договорів України, спрямований на їх реалізацію, та який не повинен їм суперечити.
Тобто, положення постанови від 08.04.2020 № 766, якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП, в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору, підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».
З огляду на вищевказане, колегія суддів відзначає що, враховуючи положення постанови від 08.04.2020 № 766, про відсутність підстав щодо нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі в період з 08.04.2020 по 26.01.2021.
НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, в постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 Об'єднана палата Верховного Суду зазначила, що аналізуючи пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов'язань, які мали місце до початку повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану в Україні, Об'єднана палата бере до уваги положення ГК та ЦК, які регламентують застосування штрафних санкцій.
За ч.2 ст.217 ГК у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК).
Реалізація господарсько-правової відповідальності може відбуватися як у судовому, так і у позасудовому порядку.
Реалізація (застосування) в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання включає застосування загальної та скороченої позовної давності, передбаченої ЦК, якщо інші строки не встановлено ГК (ст.223 ГК), а також припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (які мають строковий характер), якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК).
Об'єднана палата наголошує, що відповідно до наведених законодавчих приписів відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення у сфері господарювання, як і право кредитора на позов, так і обов'язок порушника поновити порушене право, виникає та існує саме внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Об'єднана палата враховує, що положеннями пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 чітко визначений період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Водночас у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли до введення воєнного стану.
При цьому Верховний Суд враховує, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників, передбачена постановами НКРЕКП №332, №413, не містить пряму вказівку про надання їй зворотної дії у часі, що дозволило б її застосовувати до початку запровадження воєнного стану, тобто на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.
Відтак, враховуючи специфіку та спрямованість постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, у якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди.
З огляду на вищевказане, колегія суддів зауважує, що настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше, підтверджено висновком ОП КГС ВС, викладеним у постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 і ці висновки Верховного Суду підлягають врахуванню у розгляді спірних правовідносин.
Відповідно до п. 5.7 договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на вищевказані обставини, суд, перевіривши розрахунок штрафу, погоджується із доводами відповідача про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 868 477,17 грн, у зв'язку із поетапною оплатою за фактично надані послуги та не прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 868 477,17 грн є безпідставними та такими, які не піддягають задоволенню.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені за період з 08.04.2020 по 26.01.2021, апеляційним судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 326 059, 73 грн згідно розрахунку наданого відповідачем.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 208 492, 76 грн та збитків від інфляції у розмірі 506 577, 89 грн, то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції відповідач зазначає, що позивачем в розрахунку не було враховано корегування фактичних обсягів постачання, які відображені в актах корегування за вересень від 30.09.2019, за жовтень від 31.10.2019, за листопад від 30.11.2019, за грудень від 31.12.2019, а також помилково враховані дні фактичних оплат. Крім того, відповідач нагологошує, що позивач в розрахунку неодноразово порушив методику розрахунку інфляційної складової, яка викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 13071/19 від 20.11.2020. В деяких розрахункових періодах інфляційна складова нарахована за період, менший за 15 календарних днів.
При цьому, позивач наполягає, що його розрахунок 3% річних та збитків від інфляції доданий до позовної заяви є арифметично вірними.
Згідно постанови Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 встаноалено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що при обчисленні 3% річних позивачем неправильно визначено період прострочення, безпідставно включено день фактичного виконання зобов'язання та не вірно (несвочасно) враховані акти корегування. До того, позивачем було порушено методику розрахунку інфляційної складової, викладену в постанові ОП ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунки позивача є необгрунтованими та не можуть бути покладенні в основу судового рішення.
Водночас розрахунки 3% річних та збитків від інфляції, подані відповідачем, здійснені із дотриманням вимог закону, виходячи з фактичної суми основного боргу та правильного визначення періодів прострочення, є арифметично вірними та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин вимоги про стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню у розмірі, визначеному за розрахунками відповідача, а саме 3 % річних у сумі 147 222, 49 грн та інфляційні втрати у розмірі 333 992, 01 грн.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» слід задовольнити частково; оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі змінити в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/499/25 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/499/25 задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі № 910/499/25 змінити в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» інфляційних втрат у сумі 438 567, 23 грн, 3% річних у розмірі 163 526, 83 грн та пені у сумі 327 205, 01 грн та судового збору у сумі 11 086, 30 грн.
4. Викласти п. 3 резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» (03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра, 18, оф. 17; код ЄДРПОУ 39139037) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) інфляційні витрати у сумі 333 992, 01 грн, 3% річних у сумі 147 222, 49 грн, пеню у розмірі 326 059, 73 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 9 685, 59 грн».
5. В іншій частині рішення залишити без змін.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» (03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра, 18, оф. 17; код ЄДРПОУ 39139037) 1 809, 83 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 910/499/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
О.М. Гаврилюк
Дата підписання 02.03.2026