вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"02" березня 2026 р. Справа №927/648/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2025
у справі №927/648/25 (суддя Белов С.В.)
за позовом Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради
до 1) Управління комунального майна Чернігівської обласної ради
2) ОСОБА_1
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії
Прилуцька окружна прокуратура (далі - прокуратура) в інтересах держави, в особі Чернігівської обласної ради звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі - Управління) та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - комплексу будов та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27.02.2024 між Управлінням та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т.А., та зареєстровано в реєстрі за №189, а також зобов'язання ОСОБА_1 повернути територіальним громадам сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради об'єкт малої приватизації - комплекс будов та споруд, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Перемоги, 161.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2025 у справі №927/648/25 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2025 у справі №927/648/25 стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 36 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду, Чернігівська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2025 та додаткове рішення від 04.12.2025 у справі №927/648/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2025 у справі №927/648/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2025 у справі №927/648/25 залишено без змін.
09.02.2026, через систему "Електронний суд", ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21, поклавши судові витрати на прокуратуру.
13.02.2026, через систему "Електронний суд", прокуратурою подані заперечення на клопотання відповідача-2 про стягнення судових витрат у справі №927/648/25, в яких просить суд відмовити у задоволенні такого клопотання в повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №927/648/25 призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судді Буравльов С.І. та Шапран В.В. перебували у відпустках з 23.02.2026 до 27.02.2026.
Розглянувши клопотання відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення, заперечення прокуратури на клопотання про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Апеляційним судом встановлено, що 14.07.2025 між адвокатом Фесиком Ігрем Анатолійовичем (адвокат) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу з правом представництва інтересів замовника у будь-якому суді України у справі за позовом прокурора, який діє в інтересах Чернігівської обласної ради до Управління та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 5.2 договору за надання правничої допомоги адвокатом, передбаченої в пункті 2.1 цього договору, замовник сплачує адвокату кошти в наступному розмірі:
- вартість послуг адвоката, пов'язаних з наданням правничої допомоги, таких як ознайомлення з матеріалами справи, надання усної консультації, складання відзиву та інших заяв по справі становить 1 500,00 грн за годину праці адвоката;
- представництво інтересів замовника в суді першої інстанції у справі позовом прокурора, який діє в інтересах Чернігівської обласної ради до Управління та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу становить 10 000,00 грн за кожне проведене судове засідання;
- представництво інтересів в суді апеляційної та касаційної інстанції визначаються додатковою угодою.
22.12.2025 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 14.07.2025, відповідно до пункту 1 якої замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу по представництву інтересів замовника у Північному апеляційному господарському суді у справі за позовом прокурора, який діє в інтересах Чернігівської обласної ради до Управління та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
У пункті 5.5 додаткової угоди сторони домовилися, що за надання правничої допомоги адвокатом, передбаченої в пункті 2.1 цього договору, замовник сплачує адвокату кошти в наступному розмірі:
- вартість послуг адвоката, пов'язаних з наданням правничої допомоги, таких як ознайомлення з матеріалами справи, надання усної консультації, складання заяв по справі становить 1 500,00 грн за годину праці адвоката;
- представництво інтересів замовника в Північному апеляційному господарському суді становить 5 000,00 грн.
05.02.2026 між сторонами складено та підписано акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 14.07.2025, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги з професійної правничої допомоги, на загальну суму 15 500,00 грн, а саме:
- ознайомлення з апеляційною скаргою прокурора - 3 000,00 грн (2 год);
- ознайомлення з поданим Управлінням відзивом на апеляційну скаргу - 1 500,00 грн (1 год);
- складання відзиву на апеляційну скаргу, оформленого в системі "Електронний суд" - 6 000,00 грн (4 год);
- представлення інтересів замовника в Північному апеляційному господарському суді - 5 000,00 грн.
Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).
За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Як зазначалось вище, прокурором подані заперечення на клопотання відповідача-2 про стягнення судових витрат у справі №927/648/25.
В обґрунтування наведених заперечень прокурор посилається на те, що вимога відповідача-2 про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн у даній справі є явно завищеною та не підтвердженою належними доказами. Також, прокурор вважає, що витрати на правову допомогу адвоката Фесика І.А. не підтверджуються належними доказами, зокрема, у матеріалах відсутні оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару (платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ).
Здійснивши аналіз доводів прокурора, а також співмірності заявленого відповідачем-2 розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатським об'єднанням робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатським об'єднанням обсягом послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Як вбачається з акта виконаних робіт від 05.02.2026, виконавцем надано такі види послуг як ознайомлення з апеляційною скаргою прокурора та поданим Управлінням відзивом на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції вважає, що сама по собі послуга "складання відзиву на апеляційну скаргу" охоплює вчинення наведених вище дій, тому не вбачає підстав для здійснення окремої оплати цих послуг.
У цьому аспекті суд приймає до уваги правові висновки Верховного суду, наведені у додатковій постанові від 08.04.2021 у справі №922/2321/20.
Також колегія суддів взяла до уваги, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Таким чином, судова колегія вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг, та дійшла висновку про часткове задоволення в сумі 11 000,00 грн.
За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За результатами розгляду заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі суд апеляційної інстанції приймає додаткову постанову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 дійшла висновку, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
З урахуванням наведеного, звертаючись з позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.
Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з прокуратури витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанцій у загальному розмірі 11 000,00 грн.
Враховуючи те, що судовий збір за ухвалення додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №927/648/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (14000, місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок 9; ідентифікаційний код 02910114) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Видачу наказу на виконання додаткової постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.
5. Справу №927/648/25 передати до Господарського суду Чернігівської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран