ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2112/25
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного
апеляційного господарського суду №6
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Гульчак О.В., у порядку самопредставництва;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “РІЧ-СТОК»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 13 жовтня 2025 року (повний текст складено 23.10.2025)
у справі № 916/2112/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РІЧ-СТОК»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІРС»
про визнання недійсним повідомлення, визнання правомірним перерахунку орендної плати, зменшення розміру орендної плати та зобов'язання утриматися від дій
суддя суду першої інстанції: Волков Р.В.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 25.02.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У травні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “РІЧ-СТОК» (далі також - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “МІРС» (далі також - відповідач) із вимогами про:
1) визнання недійсним та таким, що не породжує правових наслідків, повідомлення ТОВ “МІРС» від 06.05.2025 про розірвання Договору оренди №1772 від 16.02.2024 в односторонньому порядку;
2) визнання правомірним перерахунку орендної плати, здійсненого ТОВ “РІЧ-СТОК» за період з травня 2024 по червень 2025;
3) зменшення розміру орендної плати на 35,2% за весь період не переданого до експлуатації підвального приміщення з травня 2024 дотепер;
4) зобов'язання відповідача утриматися від дій, спрямованих на виселення позивача до остаточного рішення суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на укладення із відповідачем, як орендодавцем, Договору оренди №1772 від 16.02.2024, згідно якого ТОВ “РІЧ-СТОК» отримало у тимчасове платне користування нежитлові приміщення першого поверху та підвалу (що розташовані у будівлі по вул. Катериненській, 84/86 у м. Одесі) з недоліками, які відповідач зобов'язувався усунути в обмежені строки, проте не виконав своїх обов'язків, незважаючи на прохання позивача виконати останні. При цьому, позивач вказує, що недоліки приміщень ставлять під загрозу господарську діяльність ТОВ “РІЧ-СТОК». З посиланням на ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України та з урахуванням площі орендованого приміщення, яка непридатна до використання, позивач здійснив перерахування орендної плати та дійшов висновку, що загальна передплата за період з травня 2024 по травень 2025 (включно) становить 1 026 439,80 грн. ТОВ “РІЧ-СТОК». стверджує, що з січня 2025 по квітень 2025 (включно) загальна сума орендної плати складає 1 120 000,00 грн. Зазначає, що у травні 2025 направив відповідачу вимогу про проведення перерахунку, з проханням підтвердити залік переплати в розмірі 946 256,00 грн у рахунок нарахованої орендної плати за січень - квітень 2025 (1 120 000 - 946 256 = 173 744 грн). Однак, відповіді на зазначену вимогу не отримав. Позивач вважає, що ТОВ “МІРС», із врахуванням не передачі в належному стані підвального приміщення, отримав на 104 239,80 грн більше, ніж повинен був отримати. При цьому, позивач покликається на те, що 07.05.2025 отримав від відповідача лист про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі затримки платежу понад 15 днів, в якому також містилась вимога про звільнення приміщення до 20.05.2025. Такі дії з боку ТОВ “МІРС» позивач вважає неправомірними, оскільки затримка оплати обумовлена належним і обґрунтованим перерахунком орендної плати відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України. На переконання позивача, приміщення площею 342,2 кв.м не могло використовуватись за призначенням, отже обов'язок платити за квадратні метри, не придатні для використання, відсутній. Позивач вказує, що прострочення сплати повної суми зумовлене неправомірною поведінкою самого відповідача, що виявилося у невиконанні обов'язку з передачі придатного до виконання майна.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 у справі №916/2112/25 (суддя Волков Р.В.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “РІЧ-СТОК» відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, зокрема виходив того, що позивачем не доведено факту неможливості користування частиною орендованого приміщення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “РІЧ-СТОК» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 у справі №916/2112/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ “РІЧ-СТОК» до ТОВ “МІРС» про визнання недійсним повідомлення, визнання правомірним перерахунку орендної плати, зменшення розміру орендної плати та зобов'язання утриматися від дій задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача відтворює аргументи ТОВ «РІЧ-СТОК», викладенні останнім у позовній заяві та узагальнено полягають у наступному:
- при передачі в оренду спірного приміщення між сторонами був складений акт прийому-передачі, в якому зазначалися недоліки, які Орендодавець зобов'язувався усунути до 15.04.2024, але, цього не здійснив;
- капітальний ремонт зливової каналізації належить до обов'язків ТОВ «МІРС» як Орендодавця, а не Орендаря;
- в свою чергу, на виконання домовленостей між сторонами, в рахунок орендної плати за перші 2 місяця користування орендованим приміщенням в останньому з боку ТОВ “РІЧ-СТОК» проведено ремонт, встановлена пожежна та охоронна сигналізація, здійснений професійний клінінг тощо;
- разом з тим, в подальшому, враховуючи неусунуті недоліки спірного приміщення, що орендується, а також у зв'язку із постійним затопленням підвального приміщення, яке Орендар мав використовувати як складське приміщення для зберігання товару, ТОВ «РІЧ-СТОК» позбавлений можливості користуватися усім приміщенням, що було взято в оренду;
- з урахуванням ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає. Тому, позивачем зроблено перерахунок орендної плати, з урахуванням того, що площа підвального приміщення складає 342,2 кв.м (35,2% від загальної площі) яка не придатна з моменту прийому в оренду.
Водночас, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, вказавши, що позивачем не доведено факту неможливості користування частиною орендованого приміщення.
Також, на переконання апелянта, суд першої інстанції помилково погодився з позицією відповідача щодо наявності у останнього підстав для одностороннього розірвання договору оренди у зв'язку з нібито невиконанням позивачем зобов'язань зі сплати орендної плати. За позицією позивача, оскільки Орендодавець не забезпечив належного технічного стану об'єкта оренди, внаслідок чого Орендар не міг у повному обсязі користуватися орендованим приміщенням, відсутні правові підстави вважати таку часткову несплату орендної плати порушенням.
Детальніше доводи ТОВ «РІЧ-СТОК» викладені в апеляційній скарзі.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 12.11.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “РІЧ-СТОК» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 у справі №916/2112/25 та призначено її до розгляду на 25.02.2026 об 11:00 год. Крім того, вказаною ухвалою продовжено розгляд апеляційної скарги на розумний строк; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цій строк подати до суду заяви чи клопотання процесуального характеру.
10.12.2025 від ТОВ “МІРС» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, а висновки суду відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам. У зв'язку з цим, ТОВ “МІРС» просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «РІЧ-СТОК» без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 у справі №916/32112/25 без змін.
Зокрема, відповідач зазначає, що в суді першої інстанції він доводив, що зливова каналізація знаходиться не в орендованому приміщенні, а за його межами, а саме - у багатоквартирному будинку, власником (співвласником) якого ТОВ «МІРС» не є, і жодного відношення до цих комунікацій (як і доступу до них) не має. Відтак у ТОВ «МІРС» відсутні будь-які обов'язки чи повноваження щодо утримання, поточного чи капітального ремонту внутрішньобудинкових комунікацій цього багатоквартирного будинку. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МІРС» вживало заходів щодо спонукання управителя будинку - КП «ЖКС «Фонтанський» здійснити ремонт зливової каналізації у підконтрольному цьому підприємству будинку, але - безрезультатно.
Відповідач зауважує, що стверджуючи про те, що ТОВ «РІЧ-СТОК» в орендованому приміщенні проведено ремонт, встановлена пожежна та охоронна сигналізація, здійснений професійний клінінг, поклеєна реклама на вікна, позивач не надав жодного доказу на підтвердження здійснення відповідних робіт.
Крім того, відповідач не погоджується з твердженням апелянта про те, що вказані в акті прийому-передачі недоліки не були усунуті з боку ТОВ «МІРС» та зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідачем у відзиві від 18.06.2025 за вих. №7 на уточнену позовну заяву ТОВ «РІЧ-СТОК» надані докази усунення недоліків, зазначених у даному акті прийому-передачі.
Окремо відповідач звертає увагу на те, що посилаючись на ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, позивач не враховує, що ця норма закріплює лише право наймача вимагати зменшення орендної плати, а не зменшувати її свавільно в односторонньому порядку на свій розсуд. Аналіз цієї норми свідчить про те, що зменшення орендної плати має відбуватися за згодою сторін.
Більш детально позиція ТОВ “МІРС» викладена у відповідному відзиві на апеляційну скаргу.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.01.2026 задоволено клопотання представника ТОВ “МІРС» - адвоката Іваніченко Олександра Вікторовича про надання йому можливості брати участь у розгляді справи поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon». Вирішено здійснювати розгляд справи №916/2112/25 в режимі відеоконференції.
Однак, в подальшому, 18.02.2026 представник ТОВ “МІРС» надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Водночас, підтримав свою позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою ТОВ «РІЧ-СТОК», у зв'язку з чим просив, залишити останню без задоволення.
В судове засідання 25.02.2026 з'явився представник позивача, який виклавши свою позицію у справі, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і просив суд задовольнити останню.
У судовому засіданні 25.02.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
24.05.2024 між ТОВ “МІРС» (орендодавець) та ТОВ “РІЧ-СТОК» (орендар) укладено Договір оренди № 1772 (далі - Договір; т. 1, а.с. 8-10), згідно з п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування на строк, що обумовлений в розд. 4 Договору, нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, що розташовані у будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 84/86, а орендар за користування цим приміщенням зобов'язується сплачувати орендодавцю платежі згідно з умовами розд. 5 цього Договору.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди, зазначеного в п. 4.1. Договору, а стосовно невиконаних зобов'язань сторін - до їх повного виконання сторонами належним чином (п. 11.1. Договору).
Загальна площа приміщення, що передається в оренду, становить 972,0 кв.м (п. 1.4. Договору).
Пунктом 2 Договору передбачено, що приміщення належить орендодавцю на праві власності та в цілому складається з приміщень:
першого поверху: “ 17, 19, 30» - торгові зали; “ 18» - каса; “ 20» - коридор; “ 21» - підсобне; “ 22, 23, 24, 25» - санвузли; “ 26» - приймальня; “ 27, 28» - кабінети; “ 29» - сходова клітина; “ 31» - топкова;
та підвалу: “ 1, 2» - коридори; “ 3» - кухня; “ 4» - тамбур; “ 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13» - склади; “ 12» - ел. щитова; “ 14» - вент. камера; “ 15» - гардероб; “ 16» - розвантажувальна.
Відповідно до п. 1.3. Договору приміщення обладнане змонтованими і працездатними інженерними комунікаціями (системи вентиляції, електро-, водо- та газопостачання, пожежною та охоронною сигналізацією, телефонними, комп'ютерними та телевізійними мережами і т. п.) і технологічним устаткуванням (кондиціонери, ліфти, підйомники, газові котли і т. п.).
Згідно з п. 2.1. Договору приміщення надається орендарю з метою використання в його господарській діяльності для торгівлі непродовольчими товарами.
В п. 3.1. Договору сторони узгодили, що приміщення та змонтовані у ньому інженерні комунікації і технологічне обладнання повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 1 місяця із дня набрання Договором чинності за актом прийому-передачі, підписання якого сторонами свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду.
У момент підписання акта прийому-передачі орендодавець передає орендарю ключі від приміщення, після чого персоналу орендаря має бути забезпечений безперешкодний доступ у приміщення (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Договору початком строку оренди приміщення вважається дата передачі приміщення орендарю, зазначена в акті прийому-передачі приміщення. Строк оренди приміщення закінчується 01.05.2026 включно. Строк оренди продовжується виключно за згодою сторін.
Згідно з п. 5.1. Договору за користування приміщенням орендар, незалежно від результатів своєї господарської діяльності, щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату у такому порядку:
- у зв'язку з наданням орендарю строку на здійснення опоряджувальних робіт по облаштуванню приміщення, орендна плата протягом перших двох місяців із дня передачі приміщення орендарю по акту прийому-передачі не сплачується (пп. 5.1.1.);
- з наступного дня після спливу строку, встановленого пп. 5.1.1. Договору, орендна плата сплачується у розмірі 250 000,00 грн на місяць, у тому числі ПДВ 20%.
Після закінчення кожного календарного року діюча орендна плата підлягає індексації у випадку, коли загальний індекс інфляції за результатами відповідного календарного року перевищує 10%. В інших випадках індекс інфляції не застосовується (п. 5.2. Договору).
Крім орендної плати, орендар згідно п. 5.3. Договору зобов'язаний щомісяця компенсувати орендодавцю витрати, понесені останнім на оплату послуг, пов'язаних із забезпеченням приміщення електроенергією, водопостачанням, водовідведенням, газопостачанням (комунальні послуги) та на експлуатацію, обслуговування і утримання будівлі та прилеглої до неї території (експлуатаційні витрати).
Витрати, передбачені п. 5.3. Договору, орендар компенсує орендодавцю щомісяця, після закінчення кожного розрахункового місяця, протягом 7 календарних днів із дня отримання від орендодавця відповідних рахунків на оплату (п. 5.4. Договору).
Пунктом 5.6. Договору визначено, що орендна плата сплачується в такому порядку:
- протягом 7 календарних днів з дня передачі приміщення орендарю та підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення в оренду орендар сплачує орендну плату за третій і останній місяць оренди;
- орендну плату за четвертий і подальші поточні місяці оренди орендар сплачує щомісячно до 15 числа кожного поточного місяця.
В розділах 6 та 7 Договору сторони визначили свої права та обов'язки.
Так, орендодавець зобов'язаний:
- своєчасно передати орендарю приміщення разом з інженерними комунікаціями і технологічним устаткуванням;
- забезпечувати безперешкодне використання орендарем приміщення на умовах Договору;
- забезпечувати приміщення комунальними послугами та енергоносіями шляхом укладення договорів з їх постачальниками;
- не втручатися в господарську діяльність орендаря.
Водночас орендодавець має право, зокрема достроково розірвати Договір, у разі затримки сплати будь-якого платежу, передбаченого Договором, більш як на 15 календарних днів.
Орендар у свою чергу зобов'язаний, зокрема своєчасно сплачувати орендні та інші платежі у розмірах і на умовах, визначених розд. 5 Договору.
Згідно з п. 8.1. Договору по закінченню строку його дії або розірвання, якщо сторони не укладуть новий договір, орендар зобов'язаний звільнити від свого майна і повернути приміщення орендодавцю в стані, зафіксованому сторонами в акті приймання-передачі, згідно якого приміщення було передане орендодавцем орендарю, з урахуванням нормального зносу і виконаних орендарем невідокремлюваних поліпшень.
Звільнення приміщення орендарем від свого майна та повернення приміщення орендодавцю здійснюється по акту приймання-передачі не пізніше останнього дня строку дії Договору, а якщо Договір розривається достроково, то протягом 5 календарних днів з дня розірвання Договору (п. 8.3. Договору).
Відповідно до п. 8.6. Договору витрати орендаря та/або третіх осіб, пов'язані зі створенням невідокремлюваних поліпшень приміщення, які не можуть бути відокремлені без завдання шкоди приміщенню або без необхідності його відновлення, в тому числі за письмовою згодою орендодавця, не підлягають відшкодуванню орендодавцем, окрім випадків, коли окремою письмовою угодою між сторонами встановлено інше.
Згідно п. 11.5. Договору сторони підтвердили, що:
- вони вичерпно ознайомлені зі змістом Договору, в повній мірі усвідомлюють їх та не мають щодо них жодних заперечень та/або доповнень;
- укладання Договору відповідає їх інтересам;
- волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі;
- умови Договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.
В п. 11.6. Договору сторони підтвердили, що вони досягли згоди щодо всіх істотних умов, які стосуються оренди приміщення, і зафіксували їх у тексті Договору.
Орендоване приміщення орендодавець передав орендарю за Актом приймання-передачі приміщень і технологічного обладнання від 16.03.2024, в якому вказано дату його підписання орендарем - 21.03.2024 (т. 1, а.с. 11-13).
В Акті міститься детальний опис переданих приміщень та обладнання із зазначенням їх стану, технічних характеристик, найменувань наявних інженерних мереж, специфікації обладнання тощо.
Так, відповідно до вказаного Акту, Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення загальною площею 972,0 кв.м, що розташовані по вул. Катериненській, 84/86 у м. Одесі, та в цілому складаються з: приміщення першого поверху: “ 17, 19, 30» - торгові зали; “ 18» - каса; “ 20» - коридор; “ 21» - підсобне; “ 22, 23, 24, 25» - санвузли; “ 26» - приймальня; “ 27, 28» - кабінети; “ 29» - сходова клітина; “ 31» - топкова; підвалу: “ 1, 2» - коридори; “ 3» - кухня; “ 4» - тамбур; “ 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13» - склади; “ 12» - ел. щитова; “ 14» - вент. камера; “ 15» - гардероб; “ 16» - розвантажувальна.
В Акті також зазначено, що всі системи та обладнання, які знаходяться у приміщенні, виконані відповідно до вимог ДБН, державних стандартів та ТУ, знаходяться у справному робочому стані та до їхнього стану орендар претензій не має.
Водночас вказано, що системи та обладнання, які знаходяться у приміщенні, перебувають у частково справному робочому стані. Орендодавець гарантує до 15.04.2024 усунути непрацездатні інженерні комунікації та обладнання, які знаходяться у приміщенні.
Крім того, Акт містить положення про те, що вбиральня (гардероб) - не придатна для використання, оскільки на стінах має грибковий наліт та має водяний стік із стелі (у процесі виконання робіт з видалення грибка та водяного стоку із стелі 10-15.04.2024).
Листом від 30.08.2024 №28 позивач просив відповідача розглянути питання щодо зменшення орендної плати на суму 88 015,00 грн у зв'язку із неможливістю використання підвального приміщення за призначенням (т. 1, а.с. 15).
В цьому листі позивач, урахуванням того, що площа підвалу складає 342,2 кв.м, виснував, що орендна плата підлягає зменшенню на відповідну суму (342,2 * 258).
Відповідач надав позивачу відповідь (лист від 03.09.2024 № 0309-24/1), в якій повідомив, що визначені в Акті прийому-передачі від 16.03.2024 недоліки усунуто, акт не є попереднім, про недолік у вигляді наявності у підвалі води в акті не йдеться. Також в листі зазначено, що роботи, пов'язані з усуненням протікань каналізації, за своїм характером належать до робіт поточного ремонту, які мають проводитися за рахунок орендаря. Крім того, відповідач запропонував зменшити орендну плату на 7 973,20 грн, у зв'язку з тим, що позивач фактично не використовує деякі приміщення (т. 1, а.с. 16).
Листом від 09.09.2024 № 32 позивач знову просив відповідача розглянути можливість зменшення розміру орендної плати, а за відсутності такої згоди повідомив про те, що змушений буде ставити питання щодо розірвання Договору (т. 1, а.с. 17).
В листі від 16.09.2024 № 38 позивач звернув увагу відповідача на непридатність до використання частини приміщення підвалу у зв'язку з накопиченням води, наявністю вологи, грибка та сирості. Водночас попередив, що у вересні 2024 р. внесе орендну плату у розмірі 162 000,00 грн, без урахування плати за підвальне приміщення, яке не приведено у належний стан (т. 1, а.с. 18).
У відповідь на вказаний лист відповідач в листі від 26.09.2024 № 2609-24/1 запропонував позивачу до 01.10.2024 повернути підвал площею 346,8 кв.м з підписанням відповідного акта приймання-передачі та з подальшим закриттям і опломбуванням підвального приміщення. При цьому зазначив, що зменшення орендної плати в односторонньому порядку суперечить законодавству та умовам Договору, а порушення строків внесення орендної плати може стати підставою для розірвання Договору за ініціативою орендодавця (т. 1, а.с. 19).
Листом від 02.10.2024 № 115 позивач вкотре звернув увагу відповідача на фіксування в акті недоліків приміщення, вказав про те, що приміщення з недоліками вважається не прийнятим у використання, а також зауважив, що у разі невиконання відповідачем договірних зобов'язань, вимушений буде звернутися за захистом своїх прав та інтересів (т. 1, а.с. 20).
В подальшому позивач надіслав відповідачу претензію від 15.10.2024 № 135, в якій просив усунути вказані в акті недоліки, провести перерахунок коштів у сумі 207 255,00 грн, які сплачені за приміщення (підвал), що не підлягає експлуатації, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ “РІЧ-СТОК». Також просив підписати додаткову угоду, виключивши підвальне приміщення, яке не підлягає експлуатації, та усунути всі зазначені в акті недоліки приміщення.
Надалі позивач надсилав відповідачу листи-вимоги (від 05.05.2025 № 322; від 07.05.2025) щодо перерахунку розміру орендної плати (т. 1, а.с. 26, 28).
Листом від 07.05.2025 №2 відповідач повідомив позивача про те, що Договір вважається розірваним в односторонньому порядку 20.05.2025 у зв'язку з простроченням внесення орендної плати більш як на 15 календарних днів. Також просив повернути об'єкт оренди в порядку і строки, визначені Договором (т. 1, а.с. 177).
Позивач надіслав відповідачу повідомлення від 07.05.2025 № 324, в якому виразив незгоду із одностороннім розірванням Договору (т. 1, а.с. 27).
Вищевказані обставини стали підставою для звернення ТОВ “РІЧ-СТОК» до господарського суду із відповідним позовом.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, позивач у вересні та жовтні 2024 вносив орендну плату у розмірі 162 000,00 грн, в той час як мав вносити щомісячно по 250 000,00 грн.
Доплату орендної плати за вересень та жовтень 2024 у розмірі 176 000,00 грн позивач здійснив лише 06.11.2024.
Починаючи з січня 2025 позивач не вносив орендну плату, оскільки вважав, що наявна переплата.
Частину орендної плати у розмірі 173 744,00 грн та 181 440,00 грн позивач сплатив у травні 2025.
Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (статті 610, 612 Цивільного кодексу України).
Водночас, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України договір встановлено, що є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з частиною 1 статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Статтею 783 Цивільного кодексу України унормовано, зокрема, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що своєю юридичною природою Договір №1772 від 16.02.2024 є договором найму (оренди) майна.
Приписами статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1).
З огляду на положення статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1). Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (частина 4). Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5). Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
Статтею 767 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Відповідно до статті 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за найм речі, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Положення статті 768 Цивільного кодексу України встановлюють, що наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: 1) заміни речі, якщо це можливо; 2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю; 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; 4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства та зважаючи на обставини даної справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку об'єкт оренди був прийнятий позивачем за Актом приймання-передачі від 16.03.2024, незважаючи на зазначення в цьому Акті певних недоліків приміщення.
При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на суперечливість такого Акту прийому-передачі приміщення від 16.03.2024, в якому зазначені 2 взаємовиключних абзаци, а саме:
“Усі системи та обладнання, які знаходяться у приміщенні, виконані відповідно до вимог ДБН, державних стандартів та ТУ, знаходяться у справному робочому стані та до їхнього стану орендар претензій не має.
Системи та обладнання, які знаходяться у приміщенні, перебувають у частково справному робочому стані. Орендодавець гарантує до 15.04.2024 усунути непрацездатні інженерні комунікації та обладнання, які знаходяться у приміщенні.».
При цьому, даний Акт підписаний обома сторонами.
Також, у даному Акті вказано, що “3.5. Вбиральня (гардероб) - не придатна для використання, оскільки на стінах має грибковий наліт та має водяний стік із стелі (у процесі виконання робіт з видалення грибків та водяного стоку із стелі 10-15.04.2024)».
У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що апелянт наполягає на тому, що він не може використовувати частину приміщення саме у зв'язку із з накопиченням в останньому води, наявністю вологи, грибка та сирості. При цьому, позивач визначає таким приміщенням підвал площею 346,8 кв.м, але, з вищезазначеного Акту не вбачається, що відповідні недоліки стосуються усього підвалу площею 346,8 кв.м, а засвідчуються лише відносно вбиральні (гардероба) площею 16,6 кв.м, яка, як зазначає відповідач, складає лише 4,8% площі підвалу.
Отже, апелянтом не доведено та матеріалами справи не спростовується безпідставність вимог позивача щодо звільнення його від орендної плати за все приміщення підвалу площею 346,8 кв.м.
Крім того, посилання апелянта на обов'язок відповідача здійснити, зокрема, капітальний ремонт зливової каналізації, що було передбачено Актом приймання-передачі від 16.03.2024, судова колегія оцінює критично, оскільки ані з умов Договору, ані з умов цього Акту не вбачається чіткого переліку робіт та їх обсягів, які відповідач зобов'язався виконати з метою усунення недоліків приміщення.
Відтак, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності у відповідача обов'язку провести саме ті ремонтні роботи, відсутність яких, за твердженням позивача, позбавляє його можливості використовувати частину приміщення.
Водночас, судова колегія погоджується з твердженням відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази проведення в орендованому приміщенні позивачем ремонтних робіт, встановлення пожежної та охоронної сигналізації, здійснення професійного клінінгу тощо. Таких доказів не надано позивачем і під час апеляційного перегляду даної справи.
Разом з тим, самостійне здійснення перерахунку орендної плати, який базується на тому, що оскільки загальна площа орендованого приміщення становить 972,0 кв.м, а площа підвального приміщення - 342,2 кв.м (35,2% від загальної площі орендованого приміщення), то відповідно і орендна плата має бути зменшена саме на 35,2%, є неправомірним, оскільки не базується ні на положеннях укладеного між сторонами Договору оренди, ні на нормах чинного законодавства.
Як правильно зазначив, місцевий господарський суд, запропонована позивачем методика розрахунку відсотка (35,2%), на який має бути зменшена орендна плата, є взагалі необґрунтованою, оскільки позивач жодним чином не довів зменшення якісних характеристик орендованого приміщення саме на 35,2%, а також не обґрунтував можливості в односторонньому порядку здійснювати перерахунок узгодженого в Договорі розміру орендної плати.
Посилання ТОВ «РІЧ-СТОК» на частину 4 статті 762 Цивільного кодексу України судова колегія відхиляє, оскільки згідно з положеннями даної норми Закону, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Отже, вказана норма закріплює лише право наймача вимагати зменшення орендної плати, а не зменшувати її самостійно в односторонньому порядку на свій розсуд, без узгодження з іншою стороною Договору оренди. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що виходячи з аналізу даної норми, слід наголосити на тому, що зменшення орендної плати має відбуватися саме за згодою сторін; інше - є порушенням положень законодавства та прав контрагента.
Також, критично колегія суддів ставиться до посилання апелянта на частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України як на підставу його звільнення від орендної плати за все приміщення підвалу за весь період оренди з травня 2024 року по квітень 2025 року (включно), виходячи з наступного.
Так, відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Апеляційна колегія звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, відповідно до якого вищенаведена норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Наведене також узгоджується із постановою Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/8040/20).
Для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (наведена позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, норма ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
При цьому, при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 11.07.2018 у справі №905/1510/17 та від 05.07.2018 у справі №910/16005/17, від 20.06.2020 у справі №924/233/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 21.09.2021 у справі №910/13158/20, від 20.10.2021 у справі №911/3067/20, від 27.02.2024 у справі №916/599/23.
Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому, сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.
Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 30.06.2020 у справі №915/1046/19 дійшов висновку, зокрема, що незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем. При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, висновок судової експертизи про аварійний стан об'єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.
Проте, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надані ТОВ «РІЧ-СТОК», судова колегія вважає, що апелянтом у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами те, що протягом визначеного ним періоду (з травня 2024 по квітень 2025) позивач був позбавлений можливості використання частини орендованого приміщення.
Відповідно, у матеріалах справи не міститься належних доказів щодо об'єктивної неможливості виконання з боку Орендаря прийнятих на себе зобов'язань за Договором №1772 від 16.02.2024.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, навпаки, матеріали справи свідчать про те, що приміщення перебуває у користуванні позивача та він прагне і надалі використовувати його у своїй господарській діяльності.
Отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги в частині зменшення розміру орендної плати на 35,2% є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене, та враховуючи порушення Орендарем умов Договору оренди шляхом невнесення у повному обсязі обумовленої цім Договором суми орендної плати та порушення строків внесення орендної плати, апеляційний суд вважає, що одностороннє розірвання Орендодавцем Договору оренди (що передбачено умовами останнього), оформлене листом від 07.05.2025 № 2, є правомірним та цілком узгоджується з умовами Договору, адже згідно з пп. 6.2.2. п. 6.2. Договору відповідач має право, зокрема достроково розірвати Договір, у разі затримки сплати будь-якого платежу, передбаченого Договором, більш як на 15 календарних днів.
Апеляційна колегія враховує також, що спірний Договір оренди №1772 від 16.02.2024, укладений між Орендодавцем - ТОВ «МІРС» та Орендарем - ТОВ «РІЧ-СТОК», не був визнаний неукладеним чи недійсним (повністю або частково), і Орендар як не звертався до суду з такими вимогами за окремою позовною заявою, як і не заявив їх при зверненні до суду з даним позовом. Відтак, дійсними та правомірними станом на даний час є пункти 5.1., 5.2. Договору, які встановлюють розмір орендної плати та порядок її індексації; підпункт 5.6.2. Договору, який вимагає оплати оренди Орендарем щомісячно до 15 числа кожного поточного місяця; підпункт 6.2.2.3. пункту 6.2. цього Договору, яким передбачено, що Орендодавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати Договір в разі затримки сплати Орендарем будь-якого платежу, передбаченого Договором, більш як на 15 календарних днів.
Також, з огляду на матеріали справи вбачається, що Орендар не звертався до Орендодавця з письмовою пропозицією укласти до спірного Договору оренди будь-яку Додаткову угоду відносно узгодження проблемних питань; не надавав відповідачу проекту Додаткової угоди з власною пропозицією зі зміни умов Договору оренди, які б, у разі зволікання відповідача в узгодженні запропонованих позивачем умов, могли бути визнані укладеними в судовому порядку.
Оскільки прострочення оплати оренди відповідачем понад три місяці підряд підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим Орендарем, то відповідач обґрунтовано посилається на положення частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України, яка встановлює право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
З огляду на встановлені обставини, судова колегія зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та полягають лише у незгоді позивача з рішенням суду першої інстанції.
Позиція позивача відносно того, що правочин з одностороннього розірвання Договору оренди з боку ТОВ «МІРС» є неправомірним, відмова ТОВ «РІЧ-СТОК» визнати припинення дії Договору та звільнити орендоване приміщення, вимога позивача зменшити орендну плату та визнати правомірним перерахунок орендної плати не є законними та не можуть бути визнані судом правомірними.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що в даній справі позивачу судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Водночас, апелянтом не наведено переконливих аргументів, у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм змістовну належну правову оцінку; норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 у справі №916/2112/25 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 02.03.2026.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.