02 березня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представника потерпілого
ТОВ «Асканія-Прод» ОСОБА_8
представника цивільного
позивача ТОВ «Асканія-Прод» ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024262020003467 від 11.09.2024 за апеляційною скаргою прокурора Окружної прокуратури м. Чернівці ОСОБА_10 на вирок Чернівецького районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Чернівці Чернівецької області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, не одруженої, на утриманні дітей немає, працює на посаді бухгалтера ТОВ «Тайстра груп», раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Вироком Чернівецького районного суду м.Чернівці від 19 грудня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із фінансовою діяльністю та обігом грошових коштів строком на 2 роки, з конфіскацією належного їй майна, окрім житла.
До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, поклавши на неї обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
ЄУНСС: 725/20/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_11
Провадження №11-кп/822/96/26 Суддя-доповідач:
ОСОБА_1 не відлучатися із м. Чернівці Чернівецької області без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора або суд про зміну місця проживання/роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Встановлено взяти ОСОБА_6 під варту після набрання вироком законної сили.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 встановлено відраховувати з моменту фактичного її затримання за цим вироком.
Цивільний позов ТОВ «Асканія-Прод» до ОСОБА_6 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Асканія-Прод» 1200000 (один мільйон двісті тисяч) гривень матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в сумі 11938 гривень 50 копійок.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вироку суду, 31 липня 2024 року у невстановлений період часу ОСОБА_6 , перебуваючи на робочому місці по вул. Миколаївська, 14А в м. Чернівці, будучи працівником ТОВ «Асканія-Прод» і матеріально-відповідальною особою цього підприємства, діючи умисно, протиправно, в особистих інтересах, та переслідуючи корисливу мету, направлену на привласнення коштів ТОВ «Асканія-Прод», виготовила та видала, посвідчивши власним підписом фіктивний правочин-видатковий касовий ордер від 31.07.2024 № 36 на суму 100000 грн. з вказівкою підстави : «Інкасація». В подальшому господарську операцію ввіреного їй майна юридичної особи не здійснила, не здала через інкасаторську службу до банку АТ «Райффайзен Банк» вказані кошти, а привласнила їх.
09 серпня 2024 року у невстановлений період часу ОСОБА_6 , перебуваючи на робочому місці по вул. Миколаївська, 14А в м. Чернівці, будучи працівником ТОВ «Асканія-Прод» і матеріально-відповідальною особою цього підприємства, діючи умисно, протиправно, в особистих інтересах, та переслідуючи корисливу мету, направлену на привласнення коштів ТОВ «Асканія-Прод», продовжуючи свою злочинну діяльність, виготовила та видала , посвідчивши власним підписом фіктивний правочин-видатковий касовий ордер від 09.08.2024 № 11 на суму 100000 грн. з вказівкою підстави : «Інкасація». В подальшому господарську операцію ввіреного їй майна юридичної особи не здійснила, не здала через інкасаторську службу до банку АТ «Райффайзен Банк» вказані кошти, а привласнила їх.
12 серпня 2024 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, у невстановлений період часу ОСОБА_6 , перебуваючи на робочому місці по вул. Миколаївська, 14А в м. Чернівці, будучи працівником ТОВ «Асканія-Прод» і матеріально-відповідальною особою цього підприємства, діючи умисно, протиправно, в особистих інтересах, та переслідуючи корисливу мету, направлену на привласнення коштів ТОВ «Асканія-Прод», виготовила та видала , посвідчивши власним підписом фіктивний правочин-видатковий касовий ордер від 12.08.2024 № 13 на суму 1000000 грн. з вказівкою підстави : «Інкасація». В подальшому господарську операцію ввіреного їй майна юридичної особи не здійснила, не здала через інкасаторську службу до банку АТ «Райффайзен Банк» вказані кошти, а привласнила їх.
В результаті таких дій обвинуваченої, товариству з обмеженою відповідальністю «Асканія - Прод» було завдано матеріальної шкоди на суму 1200000 (один мільйон двісті тисяч) гривень.
Таким чином ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 191 КК України - привласнення ввіреного їй майна в особливо великих розмірах.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказаний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.5 ст.191 КК України у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані із фінансовою діяльністю та обігом грошових коштів строком на 2 роки, з конфіскацією належного їй майна, окрім житла.
Не заперечуючи кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності її вини, вважає, що
судом необґрунтовано застосовано норми ст.69 КК України та призначено надто м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
Зазначає, що суд безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання щире каяття, адже сам по собі факт визнання обвинуваченою вини та цивільного позову, без намагання відшкодувати хоча б якусь суму із завданої шкоди не може свідчити про щире каяття.
Посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував підстави застосовування положень ст.69 КК України при призначенні покарання.
Зазначає, що наявні обставини, що пом'якшують покарання не знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував особливостей цього злочину і обставини його вчинення, а саме те, що ОСОБА_6 фактично була викрита після привласнення коштів підприємства та виявлення їх нестачі і розкаялась лише після цього, а також не відшкодувала шкоди.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор та представники ТОВ «Асканія-Прод» підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Обвинувачена та захисник заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників судового провадження стосовно поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, останнє слово обвинуваченої, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Апеляційним судом встановлено, що 31 липня 2024 року у невстановлений період часу ОСОБА_6 , перебуваючи на робочому місці по вул. Миколаївська, 14А в м. Чернівці, будучи працівником ТОВ «Асканія-Прод» і матеріально-відповідальною особою цього підприємства, діючи умисно, протиправно, в особистих інтересах, та переслідуючи корисливу мету, направлену на привласнення коштів ТОВ «Асканія-Прод», виготовила та видала, посвідчивши власним підписом фіктивний правочин-видатковий касовий ордер від 31.07.2024 № 36 на суму 100000 грн. з вказівкою підстави : «Інкасація». В подальшому господарську операцію ввіреного їй майна юридичної особи не здійснила, не здала через інкасаторську службу до банку АТ «Райффайзен Банк» вказані кошти, а привласнила їх.
09 серпня 2024 року у невстановлений період часу ОСОБА_6 , перебуваючи на робочому місці по вул. Миколаївська, 14А в м. Чернівці, будучи працівником ТОВ «Асканія-Прод» і матеріально-відповідальною особою цього підприємства, діючи умисно, протиправно, в особистих інтересах, та переслідуючи корисливу мету, направлену на привласнення коштів ТОВ «Асканія-Прод», продовжуючи свою злочинну діяльність, виготовила та видала , посвідчивши власним підписом фіктивний правочин-видатковий касовий ордер від 09.08.2024 № 11 на суму 100000 грн. з вказівкою підстави: «Інкасація». В подальшому господарську операцію ввіреного їй майна юридичної особи не здійснила, не здала через інкасаторську службу до банку АТ «Райффайзен Банк» вказані кошти, а привласнила їх.
12 серпня 2024 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, у невстановлений період часу ОСОБА_6 , перебуваючи на робочому місці по вул. Миколаївська, 14А в м. Чернівці, будучи працівником ТОВ «Асканія-Прод» і матеріально-відповідальною особою цього підприємства, діючи умисно, протиправно, в особистих інтересах, та переслідуючи корисливу мету, направлену на привласнення коштів ТОВ «Асканія-Прод», виготовила та видала, посвідчивши власним підписом фіктивний правочин-видатковий касовий ордер від 12.08.2024 № 13 на суму 1000000 грн. з вказівкою підстави : «Інкасація». В подальшому господарську операцію ввіреного їй майна юридичної особи не здійснила, не здала через інкасаторську службу до банку АТ «Райффайзен Банк» вказані кошти, а привласнила їх.
В результаті таких дій обвинуваченої, товариству з обмеженою відповідальністю «Асканія - Прод» було завдано матеріальної шкоди на суму 1200000 (один мільйон двісті тисяч) гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 191 КК України - привласнення ввіреного їй майна в особливо великих розмірах.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Колегією суддів встановлено, що кваліфікація дій обвинуваченої, доведеність її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення не оспорюється учасниками кримінального провадження, тому фактичні обставини кримінального провадження апеляційним судом не досліджуються, а вирок суду першої інстанції перевіряється лише в частині покарання, призначеного ОСОБА_6 за ч.5 ст.191 КК України, в межах поданої апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції вказаних вимог не дотримався.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину та дані про особу обвинуваченої.
При цьому, суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання те, що ОСОБА_6 визнала вину повністю, щиро розкаялась, активно сприяла в розкритті злочину.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із фінансовою діяльністю та обігом грошових коштів строком на 2 роки, з конфіскацією належного їй майна, окрім житла.
З даним висновок колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України.
З вироку суду встановлено, що однією з обставин, яка пом'якшує покарання, суд першої інстанції визнав щире каяття, однак не обґрунтував, які саме дії обвинуваченої свідчать про те, що вона щиро розкаюється у вчиненому.
Щире каяття характеризується суб'єктивним ставлення особи до вчиненого нею діяння, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, яка склалася, негативно оцінює злочин, демонструє готовність понести заслужене покарання, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на сприяння розкриттю кримінального правопорушення та виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, розкриттям всіх обставин справи, спрямованих або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Дане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у рішеннях (ЄУН справ 199/6365/19, 643/13256/17, 166/1065/18).
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 будь-яких дій, які б свідчили про те, що вона щиро кається, бажає виправити ситуацію, яка склалася не вчинила.
Підтвердженням цього і є той факт, що обвинувачена не намагалась будь-яким чином відшкодувати хоча б якусь частину завданої матеріальної шкоди у розмірі 1200000 грн.
Окрім того, в судовому засіданні апеляційного суду обвинувачена вказала, що привласнені кошти вона передала ворожці, яка ввела її в оману, однак обвинувачена не зверталася та не планує звертатися до правоохоронних органів, оскільки не бачить в цьому сенсу.
Колегія суддів оцінює пояснення обвинуваченої як сумнівні і такі, що свідчать про відсутність щирого каяття та осуду своїх дій.
Також колегія суддів враховує, що у своєму виступі у судових дебатах та під час останнього слова обвинувачена вказала, що залишає на розсуд суду питання щодо призначення покарання та не висловила критичної оцінки своїм діям.
Отже, той факт, що ОСОБА_6 визнала свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого, оскільки в даному випадку визнання вини нею було обумовлене наявністю беззаперечних доказів її винуватості та свідчить про намагання обвинуваченої уникнути справедливого покарання за вчинене, тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції безпідставно визнав пом'якшуючою покарання обставиною - щире каяття.
При цьому, варто зауважити, що відповідно до приписів ст. 66 КК України, щире каяття та визнання вини, за своєю суттю, є однією обставиною, що пом'якшує покарання.
Застосовуючи положення ст. 69 КК України при призначенні покарання суд першої інстанції врахував, що те, що ОСОБА_6 раніше не судима, визнала вину.
На переконання колегії суддів, дані обставини не є такими, що істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та пом'якшують покарання.
Окрім цього, суд першої інстанції у вироку обмежився формальною вказівкою на тяжкість злочину та не врахував суспільну небезпечність кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_6 , яке є особливо тяжким злочином в сфері злочинів проти власності, пов'язане з привласненням майна в особливо великих розмірах із використанням наданих їй повноважень, що призвело до значної майнової шкоди підприємству.
Не надано відповідної оцінки і конкретним обставинам кримінального провадження, з яких вбачається, що обвинувачена фактично була викрита після привласнення коштів підприємства та визнала свою вину тільки під тиском неспростованих доказів.
На переконання колегії суддів, в даному випадку застосування ст.69 КК України не сприятиме меті покарання - виправленню засудженої і попередженню нових злочинів та є невиправдано м'яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і відповідним ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно встановив щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання та застосував положення ст.69 КК України, а тому вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_6 підлягає скасуванню.
Згідно ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України, апеляційний суд ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , колегія суддів враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працевлаштована, дітей на утриманні немає, вчинила особливо тяжкий злочин, визнала свою винуватість.
Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, колегією суддів не встановлено.
Таким чином, діючи в межах своїх дискреційних повноважень, колегія суддів не знаходить підстав для застосування положень ст.69 КК України, оскільки фактичні обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченої у своїй сукупності не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого злочину.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про безпідставне застосування ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 та вважає, що покарання за ч. ст. 191 КК України у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із фінансовою діяльністю та обігом грошових коштів строком на 2 роки, з конфіскацією належного їй майна, окрім житла буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 374, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420, ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Чернівці ОСОБА_10 - задовольнити.
Вирок Чернівецького районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2025 року- скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.5 ст.191 КК у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із фінансовою діяльністю та обігом грошових коштів строком на 2 (два) роки, з конфіскацією належного їй майна, окрім житла.
Взяти ОСОБА_6 під варту в залі суду негайно.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 02 березня 2026 року.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Касаційного кримінального Суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженою - у той самий строк з дня вручення їй копії вироку.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
02.03.2026
(дата засвідчення копії)