27 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 643/14583/25
провадження № 22-ц/818/1365/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 14 жовтня 2025 року ухвалене у складі судді Пасічника О.М., -
У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» ( надалі ТОВ) звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 718543535 від 07.07.2020 у розмірі 26612,65 грн та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.07.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 718543535 на суму 9250 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора AT9Q522S. Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. 26.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов'язок за умовами договору та перерахувало грошові кошти в сумі 9 250,00 грн 07.07.2020 на банківську карту № 4323-35XX-XXXX-0392 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення. Далі шляхом укладення договорів факторингу права вимоги щодо вказаного кредитного договору перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС». Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань, позивач просив стягнути заборгованість яка на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 7185435359 від 07.07.2020, становить - 26 612,65 грн, яка складається з: 9 249,15 грн - заборгованість по тілу кредиту; 17 363,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 14 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 718543535 від 07.07.2020 року у розмірі 26612,65 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення між первісним кредитором та відповідачем у справі договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 26612,65 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення змінити в частині визначення суми заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення яким позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» задовольнити частково шляхом зменшення загального розміру заборгованості до 10000,00 грн та врахуванням її платежі на погашення заборгованості.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розрахунок заборгованості по кредиту, який був наданий позивачем не відповідає умовам договору і є значно завищеним. Відповідач визнає заборгованість за кредитом на загальну суму 10000,00 грн. Зазначає що сума відсотків майже удвічі перевищує суму самого кредиту що є неспівмірним з розміром заборгованості за тілом кредиту. Крім того зазначає що понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн не підтверджено документально та заявлений розмір є неспівмірним. Позивачем не надано доказів виконання робіт саме на таку суму, а справа є незначної складності.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 07.07.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №718543535 від 07.07.2020 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Так, відповідач ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилась з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого подала відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: серію та номер паспорту, код РНОКПП, адресу, її електронну адресу, та номер телефону. Також відповідач ОСОБА_1 підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора АТ9Q522S. Зокрема, 07.07.2020 о 08:55:44 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що є підтвердженням підписання договору (а.с. 20-21зворот).
За цим Договором Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 9250 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору.
Відповідно до п.1.2. договору Кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
Відповідно до п.1.3. договору на період строку, визначеного н. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1.66 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.
Відповідно до п.1.4. договору у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).
Відповідно до п.4.2. договору Строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором.
Відповідно до п.4.2 договору Сторони погоджуються що проценти,Ю нараховані після закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦП України.
09.08.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 718543535 від 07.07.2020, якою продовжено строк на який було надано кредит на тридцять днів за Дисконтною процентною ставкою 1,66% яка починає діяти з 06.08.2020, та Додаткову угоду до Договору № 718543535 від 07.07.2020 якою продовжено строк на який було надано кредит на три дні за Дисконтною процентною ставкою 1,33% яка починає діяти з 05.09.2020, інші умови договору залишаються чинними.(а.с.22)
Згідно платіжного доручення від 07.07.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 9250,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 отримувач коштів ОСОБА_2 .(а.с.38)
Як вбачається з листа АТ «А-БАНК» за №20.1.0.0.0/7-20250929/0181 від 02.10.2025, відповідно до якого на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 на яку згідно платіжного доручення 23467710300.128 було 07.07.2020 перераховано кредитні кошти в сумі 9250,00 грн, що є доказом видачі кредитних коштів.(а.с.108-113)
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01.
Пунктом 2.1 договору факторингу передбачено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.п.1.3 Договору «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).
Договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2). (а.с.46-49).
28.11.2019 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 від 28.11.2019 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 що продовжила строк договору до 31.12.2020 року.(а.с.51зворот)
31.12.2020 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (а.с. 52-56зворот).
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 57).
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. зворот 57зворот).
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 58).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 103 від 13.10.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 19536,85 грн.(а.с.59-60)
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. відповідно до п.8.2 якого строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 04.08.2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Предметом цього Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку (п. 4.1,4.2 договору) (а.с. 62-66).
03.08.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 2, до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 , яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року (а.с. 66 зворот).
30.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №3, до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року (а.с. 67).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору: факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн" Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 26612,65 грн. (а.с. 68-69).
08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОФ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 08/07/25-E, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором (а.с. 71-74).
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 08/07/25-E від 08.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26612,65 грн (а.с. 76-77).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечується, що між сторонами 07.07.2020 було укладено кредитний договір №718543535 від 07.07.2020 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ОСОБА_1 визнала наявність заборгованості за кредитним договором на загальну суму 10000,00 грн.
За цим Договором Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 9250 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору.
Відповідно до п.1.2. договору Кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
Відповідно до п.1.3. договору на період строку, визначеного н. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1.66 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.
Відповідно до п.1.4. договору у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).
Відповідно до п.4.2. договору Строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором.
Відповідно до п.4.2 договору Сторони погоджуються що проценти,Ю нараховані після закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦП України.
09.08.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 718543535 від 07.07.2020, якою продовжено строк на який було надано кредит на тридцять днів за Дисконтною процентною ставкою 1,66% яка починає діяти з 06.08.2020, та Додаткову угоду до Договору № 718543535 від 07.07.2020 якою продовжено строк на який було надано кредит на три дні за Дисконтною процентною ставкою 1,33% яка починає діяти з 05.09.2020, інші умови договору залишаються чинними.(а.с.22)
У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до пунктів кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку, визначеного пунктів кредитного договору, що відображено у розрахунку заборгованості.
Відповідно розрахунків заборгованості ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 718543535 від 07.07.2020 вбачається, що станом на 12.10.2020 року заборгованість за тілом кредиту складає 9249,15 грн заборгованість за процентами 10287,70 грн. Також вбачається що відповідачем здійснювалось часткове погашення кредиту:
-09.08.2020 в рахунок погашення заборгованості Відповідачем було сплачено грошові які були зараховані в погашення процентів та тіла кредиту а саме: 0,85 грн пішло на тіло кредиту, 5067,15 грн на заборгованість по процентам.
-19.09.2020 в рахунок погашення заборгованості Відповідачем було сплачено грошові які були зараховані в погашення процентів на суму 35,00 грн
-27.09.2020 в рахунок погашення заборгованості Відповідачем було сплачено грошові які були зараховані в погашення процентів на суму15,00 грн (а.с.81-82)
Відповідно розрахунків заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що станом на 27.11.2020 року заборгованість за тілом кредиту складає 9249,15 грн заборгованість за процентами 17363,50 грн.(а.с.83)
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 718543535 від 07.07.2020 вбачається, що станом на 31.07.2025 заборгованість за тілом кредиту складає 9249,15 грн заборгованість за процентами 17363,50 грн. Тобто ТОВ ФК ЕЙС не здійснював нарахування процентів передбачених у п.1.4, п.4.2 та п.4.3 кредитного договору. (а.с.84)
Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором № № 718543535 від 07.07.2020 повністю узгоджується із розрахунками заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Тому колегія суддів вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем доказами та узгоджується з умовами кредитного договору.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилкового висновку суду про стягнення відсотків, оскільки вони є несправедливими виходячи з наступного.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.
Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною п'ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що суд не в праві давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частина першої статті 3, статтею 627 ЦК України.
За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов'язків та інших наслідків саме для його сторін.
Оскільки умовами укладеного між первісним кредитором та відповідачем передбачено стягнення відсотків за користування кредитовим у зазначеному у позові розмірі, керуючись принципом свободи договору, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про несправедливість умов договору кредиту щодо розміру нарахованих відсотків та як наслідок відсутність підстав для їх стягнення.
Крім того, суд зазначає, що як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач частково погашав заборгованість, а саме: 09.08.2020 -5068,00 грн, 19.09.2020 -35,00 грн, 27.09.2020 - 15,00 грн, що свідчить про визнання факту укладання договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається будь-яких порушень умов кредитного договору щодо порядку та строків нарахування заборгованості.
Крім того, відповідачка не зверталась до суду із відповідним позовом щодо визнання недійсним чи неукладеним кредитний договір чи будь-яких його умов.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 14 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді Н.П.Пилипчук
О.В.Маміна