27 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 953/9852/24
провадження № 22-ц/818/1306/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Тичкової О.Ю.
суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Зачепіло Зоряни Ярославівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року у складі судді Дяченка О.М.,
В жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» ( надалі ТОВ) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту у розмірі 29 068,84 грн. Просило вирішити питання про стягнення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 7000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 02.05.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду № С-508-007208-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. За умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у гривні та надав клієнту кредит шляхом встановлення відповідної кредитної лінії по поточному рахунку у розмірі 10 000,00 грн; за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 24% річних. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 19.12.2023 заборгованість за договором становить 29 068,84 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом - 9 940,33 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 19 128,51 грн.
19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладений договір факторингу № 19/12-2003, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступив, а ТОВ «Оптіма Факторинг» прийняв права вимоги у розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», що визначені в реєстрі боржників, підписаному сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладений договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги у розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», що визначені у друкованому реєстрі боржників, підписаному сторонами. Оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена, а з 22.12.2023 до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги за кредитними договорами та угодою № С-508-007208-19-980 від 02.05.2019, укладеною між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором № С-508-007208-19-980 від 02.05.2019 станом на 19.12.2023 у розмірі 29 068,84 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року позов ТОВ «ФК «Профіт Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки та страхування № С-508-007208-19-980 від 02.05.2019 у розмірі 29 068,84 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 9940,33 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 19128,51 грн. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути заборгованості за тілом кредиту у розмір 9940,33 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг» не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не були належним чином погоджені сторонами. Анкета-заява, підписана відповідачем, не містить істотних умов кредитного договору, зокрема відомостей щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, а також умов та розміру штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати кредиту. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом не є належними та допустимими доказами підтвердження заборгованості. Визначений договором розмір відсотків за користування коштами значно перевищує банківський відсоток по кредиту та перевищує розмір тіла кредиту у три рази. Тому ц умови договору є несправедливими і такими що не підлягають застосуванню.
Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом встановлено, що між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-505-007208-19-980, яку підписано власноруч.
Відповідно до п.п.2.1-2.2 максимальний кредит кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди становить 10000,00 грн та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії за ініціативою банку, про що буде повідомлено клієнта додатково
Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00% річних. розмір обов'язкового мінімального платежу та дата його сплати, повернення заборгованості та сплата відсотків та інших платежів встановлюється тарифами та ДКБО. Нанесенням власноручного підпису позичальник погоджується з тим, що ДКБО, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід'ємними складовими цього договору та зобов'язується виконувати їх умови; беззастережно погодився з тим, що банк має право в односторонньому порядку вимагати дострокового повернення кредиту відповідно до ДКБО (п. 2.3, 2.4 угоди)
Пунктом 5 угоди визначено, що відповідальність сторін за неналежне виконання Угоди вказана у ДКБО, при цьому пеня за невиконання грошових зобов'язань за Угодою не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня , та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу , а сукупна сума неустойки (штраф пеня), нарахована за порушення зобов'язань з цією Угодою не може бути перевищувати половини суми одержаної клієнтом.
02.05.2019 відповідачем укладено договір добровільного страхування життя № ПБ КК 1 позичальника ПАТ «Ідея Банк» з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» (а.с.7).
Надання банком відповідачу кредитних коштів відповідно до умов укладеної між ними угоди, підтверджується випискою по рахунку рахунок НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 з 02.05.2019 по 19.12.2023, складеною АТ «Ідея Банк» (а.с.8-20, 153-157).
Згідно зі складеним АТ «Ідея Банк» розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № С-508-007208-19-980 від 02.05.2019 станом на 19.12.2023 складає 29068,84 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 9940,33 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 19128,51 (а.с.21).
19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «Оптіма Факторинг» (Фактор) укладений договір факторингу № 19/12-2023, на підставі якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло за плату право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № С-508-007208-19-980 від 02.05.2019 щодо позичальника ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору факторингу (а.с.27-33), копією детального реєстру боржників № 2 (а.с. 34-37), копіями платіжних інструкцій про сплату ТОВ «Оптіма Факторинг» на користь АТ «Ідея Банк» суми фінансування згідно з договором факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023 (а.с.37-38).
22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (Фактор) укладений договір факторингу № 22/12-2023, на підставі якого ТОВ «Оптіма Факторинг» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» набуло за плату право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № С-508-007208-19-980 від 02.05.2019 щодо позичальника ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору факторингу (а.с.33-37), копією детального реєстру боржників № 2 (а.с.38-40), копією платіжної інструкції про сплату ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на користь ТОВ «Оптіма Факторинг» суми фінансування згідно з договором факторингу № 22/12-2023 (а.с.41).
29.07.2024 ТОВ «ФК «Профіт Капітал» направило на адресу боржника ОСОБА_1 досудову вимогу від 29.07.2024 вих. № 7911268/2024 щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором № С-508-007208-19-980 від 02.05.2019 у загальному розмірі 29068,84 грн (а.с.22-26).
Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
З огляду на характер спірних правовідносин, зміст та підстави заявлених позовних вимог, позивач має довести відповідними доказами факт переходу до нього права вимоги за договорами позики, а також наявність та розмір заборгованості за вказаними договорами.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що сторони підписали Угоду № С-508-007208-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, та користування кредитним лімітом по рахунок НОМЕР_1 у гривні (IBAN НОМЕР_2 .
Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00% річних. розмір обов'язкового мінімального платежу та дата його сплати, повернення заборгованості та сплата відсотків та інших платежів встановлюється тарифами та ДКБО. Нанесенням власноручного підпису позичальник погоджується з тим, що ДКБО, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід'ємними складовими цього договору та зобов'язується виконувати їх умови; беззастережно погодився з тим, що банк має право в односторонньому порядку вимагати дострокового повернення кредиту відповідно до ДКБО (п. 2.3, 2.4 угоди)
Наявність в матеріалах справи витягів з реєстрів боржників № 2 від 19.12.2023, ( а.с. 34-37) №2 від 22.12.2023 (а.с. 38-40) та доказів проведення оплати за договорами факторингу ( а.с. 37-38, 41), свідчать про набуття ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» права вимоги за договором кредиту відносно боржника ОСОБА_1 .
Згідно даних виписки АТ «Ідея Банк» по рахунку рахунок НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 з 02.05.2019 по 19.12.2023 отримав кредитні кошти та періодично користувався ними. Проте взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.
Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною п'ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що суд не в праві давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частина першої статті 3, статтею 627 ЦК України.
За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов'язків та інших наслідків саме для його сторін.
Оскільки умовами укладеного між первісним кредитором та відповідачем передбачено стягнення відсотків за користування кредитовим у розмірі 24,00% річних, керуючись принципом свободи договору, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про несправедливість умов договору кредиту щодо розміру нарахованих відсотків та як наслідок відсутність підстав для їх стягнення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наданими позивачем доказами доведено факт укладення кредитного договору на зазначених у позові умовах, отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними.
Всупереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК відповідач не надав жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, який узгоджується із умовами договору та виписками по рахунку, а також доказів належного виконання ним умов договору кредиту.
Отже, висновок суду про наявність підстав для задоволення позову є законним та обґрунтованими.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення суду за наведеними у скарзі доводами відсутні. Тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючого судді О.Ю. Тичкова
Суддів О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук