Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/120/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 388/302/26 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
26.02.2026 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2026 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Докучаєве Устинівського району Кіровоградської області, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: - 22.02.2013 Устинівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном на 3 роки; - 12.11.2013 Устинівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 4 роки 3 місяці; - 06.08.2019 Устинівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 297, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 4 роки 6 місяців, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 02.04.2026 без визначенням застави
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, як незаконну, ухвалити нову, якою застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт або особисте зобов'язання. Свої вимоги обґрунтовуєтим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_6 не може перебувати в умовах слідчого ізолятору та потребує обстеження і лікування в умовах стаціонару. Так, згідно консультаційного висновку спеціаліста під 03.02.2026 р. КНП «Долинська центральна лікарня» підозрюваному ОСОБА_6 встановлено діагноз: «Рицидивуючий дисимільований туберкульоз». Натомість, єдиною підставою для обрання запобіжного заходу тримання під партою зазначається тільки кваліфікована, відповідно до кримінального законодавства, тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину. Окрім того, прокурором не доведено ризик переховування підозрюваного від слідства і суду. Так, підозрюваний ОСОБА_6 ніде не переховувався віл слідства, не втікав та не чинив опір працівникам поліції. Співпрацював зі слідством. Під час судового засідання підозрюваний пояснив, що не мав наміру шкодити потерпілому, а після сварки підозрюваний з потерпілим продовжували разом відпочивати у потерпілого вдома. Зазначає також, що жодних доказів на підтвердження факту ОСОБА_6 . СЗЧ слідством суду надано не було.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 12 год. 00 хв., перебуваючи у самовільному залишенні військової частини та поза виконанням своїх обов'язків з несення військової служби, прийшов до господарського приміщення літньої кухні ОСОБА_7 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де разом розпивали спиртні напої. В подальшому, на ґрунті побутових відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 раптово виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді завдання шкоди здоров'ю ОСОБА_7 , взяв у праву руку молоток, який попередньо віднайшов у приміщенні літньої кухні та наніс не менше 3 ударів в область голови ОСОБА_7 , після чого через деякий час залишив місце вчинення злочину. В результаті протиправних дій ОСОБА_6 завдано ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння, які призвели до смерті потерпілого ОСОБА_7 .
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, про що 03.02.2026 йому повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 04.02.2026 задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026121030000023 в межах строку досудового розслідування, по 02.04.2026 включно, без визначенням застави. Рішення слідчого судді мотивовано тим, що на даний час наявні достатні підстави вважати, що стосовно ОСОБА_6 існують ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а інші, більш м'які запобіжні заходи (домашній арешт, особисте зобов'язання, порука) не забезпечать запобігання встановленим ризикам та виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків. Враховано слідчим суддею і те, що ОСОБА_6 має не зняті та не погашені судимості за кримінальні правопорушення проти власності, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який з урахуванням положень ст. 12, ст. 24 КК України є умисними тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Крім того, ОСОБА_6 не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, військовослужбовець. Дані обставини свідчили про наявність передбачених законом підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор та захисник, подали клопотання про розгляд апеляційної скарги захисника без їх участі, клопотання підозрюваний про участь під час розгляду апеляційної скарги не заявляв, а тому апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані в повному обсязі.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого.
Як убачається з наданих матеріалів, слідчий суддя дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, посягає на суспільні інтереси - життя потерпілого, про що йому вручено повідомлення про підозру.
При цьому, відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя перевірив наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, про що зазначив в ухвалі.
Колегія суддів не погоджується з доводами захисника щодо недоведеності жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки оцінюючи ризики, заявлені та обґрунтовані у клопотанні слідчого, слідчий суддя встановив, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки останнійвчинив тяжкий злочин, санкція інкримінованої йому статті передбачає позбавлення волі строком до 10 років.
Тому, суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання ОСОБА_6 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Слідчий суддя, врахувавши дані щодо особи підозрюваного, та врахувавши ступінь тяжкості злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 , дійшов правильного висновку про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, може спробувати перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, які наразі не встановлені у межах досудового розслідування, яке наразі триває.
При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Також, на переконання колегії суддів, менш суворий запобіжний захід, такий як тримання під домашнім арештом чи особисте зобов'язання, не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Системність наявних судимостей у поєднання з поведінкою підозрюваного свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Отже, на думку апеляційного суду, висновки слідчого судді, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не достатні для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є мотивованими.
Доводи захисника стосовно погіршення стану здоров'я обвинуваченого та необхідності його лікування не підтвердженими належними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували про неможливість утримання його під вартою.
Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання доглядає за матір'ю похилого віку, однак зазначає, що вказані захисником соціальні фактори не спростовують викладені в оскаржуваній ухвалі висновки та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Також, на переконання колегії суддів, менш суворий запобіжний захід, такий як тримання під домашнім арештом, не здатен забезпечити ризики передбачені ст.177 КПК України та належне виконання, покладених на нього процесуальних обов'язків,
Інші посилання захисника були враховані слідчим суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення, а тому не спростовують законність постановленої ухвали.
По матеріалам клопотання колегією суддів не встановлено можливості застосування застави підозрюваному, оскільки останній підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною й обґрунтованою, відтак підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422 КПК України, колегія судді
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2026 року щодо підозрюваного ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: