САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ
Справа № 726/55/26
Провадження № 1-кп/726/80/26
Категорія 102
02.03.2026 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях
судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025262020003359 від 08.10.2025, щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, уродженця Заставнівського району, Чернівецької області, із середньою освітою, розлученого, що має на утриманні малолітню дитину, водія кулеметного взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого - востаннє вироком Чернівецького районного суду м.Чернівці від 11.12.2026 року за ст 407 ч. 5 КК України до 5 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 24 від 27.01.2023, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_4 , призначено на посаду кулеметника кулеметного взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу даної військової частини та поставлено на всі види забезпечення, як такого, що з 27.01.2023 приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №227-РС від 07.08.2024, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія кулеметного взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Відтак, з моменту прийняття на військову службу за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Так, в невстановлений органом досудового розслідування місці та час, але не пізніше 08.10.2025 у військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 виник умисел на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, а саме легкового пасажирського автомобіля марки LEXUS RX 350, білого кольору, VIN-код НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу являється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Здійснюючи підготовку до пошкодження автомобіля шляхом підпалу, ОСОБА_4 підшукав засоби для вчинення кримінального правопорушення, зокрема, паливно-мастильну суміш. Надалі, 08.10.2025 близько 02:55 год, направився за адресою: вул. Заводська, 7, у м. Чернівці, Чернівецької області, де знаходився припаркований автомобіль марки LEXUS RX 350, білого кольору, VIN-код НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 .
Доводячи свій злочинний умисел, направлений на незаконне пошкодження чужого майна, знаходячись біля вказаного автомобіля, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді пошкодження автомобіля, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 , використовуючи заздалегідь підготовлену паливно-мастильну суміш, облив нею центральну частину капоту автомобіля, після чого підпалив цю суміш.
Впевнившись, що в результаті його умисних дій відбулось загорання автомобіля, ОСОБА_8 залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
Займання кузова автомобіля призвело до його непоправного ушкодження, що унеможливлює подальше використання транспортного засобу за призначенням, в результаті чого потерпілому ОСОБА_7 , завдано матеріальної шкоди на суму 656673,33 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в умисному знищенні чужого майна, тобто в умисному знищенні чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
Позиція сторін кримінального провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 після роз'яснення суті обвинувачення, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, - визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому.
ОСОБА_4 показав, що після поранення 8.08.2024 р. він лікувався в Павлограді, потім в нього була відпустка і він знову лікувався в психіатричній лікарні, після чого не повернувся в частину. Приблизно за два тижні до скоєння злочину в чаті, встановленому на його мобільному телефоні марки Apple iPhone 14 Pro Max, за яким зареєстровано його аккаунт «Telegram» з ним почав спілкуватись незнайомий чоловік з ніком « ОСОБА_9 », від якого він у програмі для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram» отримав смс-повідомлення з пропозицією заробітку та ним було запропоновано підробіток у вигляді здійснення підпалу транспортних засобів, за грошову винагороду, на що він погодився здійснити підпал транспортного засобу за грошову винагороду в розмірі 25000 грн. Згідно домовленості з вказаним чоловіком він мав вибрати один із запропонованих 7 авто, після того, як цей чоловік зазначить дату підпалу цього автомобіля, він повинен буде його підпалити, зняти це на відео та надіслати йому для підтвердження вчинення підпалу автомобіля, після чого отримати грошовий переказ. Крім цього до здійснення підпалу треба було покласти на капот автомобіля записку з написом «Від Владоса» та зробити фото. Для виконання сказаного завдання 8.10.2025р. в нічний час він приїхав на автомобілі з кумом та його дружиною в Чернівці за адресою, яку вказав замовник, взявши з собою заздалегідь підготовлену легкозаймисту рідину у пляшці, залив цю рідину між капотом та склом визначеного замовником автомобіля, як давав вказівку замовник, процес підпалу та горіння автомобіля на відеозапис він здійснив, проте не відправив замовнику. Він погодився вчинити підпал автомобіля за винагороду, через корисливий мотив з його боку. Крім того замовник говорив, що власник авто розповсюджує наркотичні засоби і заборгував йому(замовнику) 200 000 грн. В подальшому він зробив для себе відповідні висновки, згідний повернутися на службу, і після отримання заробітної плати, буде відшкодовувати потерпілому вартість спаленного авто.
Отже, обвинувачений ОСОБА_4 показав, що обставини, викладені прокурором у пред'явленому обвинуваченні, що знайшли своє відображення в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Повідомив, що усвідомив протиправність своїх дій. Просив його суворо не карати, готовий відшкодувати завдану шкоду у повному обсязі, однак потрібне час, щоб повернутися на службу в ЗСУ. Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, в частині відшкодування моральної шкоди визнає частково.
Прокурор у судовому засіданні, у зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонував порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Просив обмежитися допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що стосуються речових доказів, процесуальних витрат та даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Щодо міри покарання, просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. Врахувати вирок Чернівецького районного суду м.Чернівці від 11.12.2026 року за ст 407 ч. 5 КК України, остаточно призначити 6 років позбавлення волі. Також просив вирішити питання речових доказів та процесуальних витрат, які стягнути з обвинуваченого. Щодо цивільного позову потерпілого не заперечив проти його задоволення.
Потерпілий ОСОБА_7 погодився із запропонованим прокурором порядком дослідження доказів. Щодо міри покарання погодився з позицією прокурора. Підтримав заявлений цивільний позов, просив його задовольнити.
Крім цього пояснив, що внаслідок протиправних, умисних дій ОСОБА_4 йому було завдано значної матеріальної шкоди, яка полягає у повному та безповоротному знищенні належного йому на праві приватної власності транспортного засобу що унеможливлює його подальше використання за цільовим призначенням.
Зазначена шкода також виразилась у позбавленні його можливості користуватися автомобілем для задоволення повсякденних життєвих потреб, зокрема для пересування, виконання особистих та сімейних обов'язків, вирішення побутових питань, а також у необхідності нести додаткові витрати, пов'язані з організацією альтернативних способів пересування.
Щодо моральної шкоди потерпілий зазначає.
Так, протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_7 було завдано моральної шкоди. Завдана йому моральна шкода проявляється у сильному та тривалому психологічному стресі, глибокому емоційному потрясінні, постійному почутті тривоги та страху за власну безпеку і безпеку близьких осіб, що виникли внаслідок умисного знищення належного йому на праві приватної власності транспортного засобу шляхом підпалу.
Вчинення кримінального правопорушення у нічний час, із використанням відкритого вогню та легкозаймистих речовин, створювало реальну загрозу його життю та здоров?ю, членів його сім'ї та інших осіб, а також небезпеку поширення пожежі на інші транспортні засоби та об'єкти нерухомого майна, що істотно посилило психологічне напруження та відчуття небезпеки.
Після події він зазнав порушення нормального способу життя, змушений був змінити повсякденні побутові плани, порядок пересування, обмежити власну соціальну активність, витрачати значну кількість часу та зусиль на звернення до правоохоронних органів, участь у слідчих діях та участь у судових засіданнях, що негативно позначилося на його психоемоційному стані, працездатності та якості життя в цілому.
Крім того, він зазнав моральних страждань у вигляді почуття приниження, безпорадності та втрати відчуття захищеності, оскільки злочин було вчинено демонстративно, умисно та з особливо небезпечним способом - підпалом, що свідчить про зневагу відповідача до основоположних прав позивача, зокрема права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України.
Захисник ОСОБА_6 не заперечив щодо запропонованого прокурором порядку дослідження доказів. Щодо міри покарання своєму підзахисному просив суд призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Просив врахувати, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, усвідомив протиправність вчиненого, визнав свою вину, співпрацював із органом досудового розслідування, одразу надавав визнавальні покази, готовий повернутися на службу в ЗСУ та з часом повернути потерпілому вартість транспортного засобу.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
З'ясувавши думку учасників судового провадження, оскільки обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_4 правильно зрозумів зміст пред'явленого обвинувачення, а в учасників процесу та суду відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються речових доказів, та процесуальних витрат.
Також судом з'ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 , надані у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння останнім змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_4 , які він надав суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленими із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, доведена повністю, а останній вчинив вказане кримінальні правопорушення за обставин наведених у вироку.
З вимог ст.337 КПК України вбачається, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а тому суд, розглянув кримінальне провадження та дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 194 КК України, так як обвинувачений вчинив умисне знищення чужого майна, за кваліфікуючою ознакою: вчинене шляхом підпалу.
Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.
Мотиви призначення покарання
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке потрібно призначити обвинуваченому, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винних та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно із положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів; дані про особу винного, який раніше судимий, та знову став на шлях вчинення злочинів, має зареєстроване місце проживання; розлучений; має малолітню дитину, перебуває на обліках у лікаря нарколога та психіатра.
Відповідно до даних висновку судово-психіатричного експерта № 1676 від 4.11.2025 ОСОБА_4 на даний час ознак будь-якого психічного захворювання не виявляє, може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак іншого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.с. 222-223).
Згідно повідомлення про неможливість проведення судової експертизи ЧНДЕКЦ №-19/126-25/12850-КТ від 07.11.2025 р. отримати доступ до вбудованої пам'яті наданого на дослідження телефону Apple iPhone 14 Pro Max на момент проведення дослідження не виявилось можливим. У зв'язку із відсутністю коду розблокування телефону, відповідно до частини четвертої статті 69 Кримінального процесуального кодексу України, повідомлено про неможливість проведення експертизи. Суд вважає, що зазначений факт підтверджує те, що обвинувачений на досудовому слідстві не сприяв розслідуванню справи. (т 2 а.с.129-131)
Згідно висновку № 34 про причини виникнення пожежи Аварійно рятувального загону спеціального призначення ГУДСУ з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області від 13.10.25 причиною виникнення пожежі є підпал.Крім цього висновком констатовано, що пожежею знищено: відсік двигуна автомобіля з його комплектуючими, передні колеса, передня частина кузова, частково салон автомобіля Lexus RX-350 НОМЕР_4 , лобове скло» ; «Пожежею пошкоджено: лакофарбове покриття автомобіля Lexus RX-350 НОМЕР_4 , передній бампер, передні фари, номерний знак автомобіля Daewoo Lanos, p.н НОМЕР_5 ». Отже під час підпалу постраждав також автомобіль Daewoo Lanos, p.н НОМЕР_5 . (т 2 а.с.104-120)
Згідно довідки ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» № 6623 від 14.11.24 р., ОСОБА_4 знаходився на стацлікуванні в ЧОПЛ з 14.11.24 р. по даний час (історія хвороби №5104).
Згідно медичної характеристики в/с в/ч НОМЕР_2 , ОСОБА_4 за час проходження служби за меддопомогою звертався. З 12.07.24 р. по 22.07.24 р. перебував на стацлікуванні у Павлоградській ЛЛ з д-зом: гематурія неуточнена. По даним службової характеристики ОСОБА_4 , в/с в/ч НОМЕР_2 , за час проходження служби зарекомендував себе посередньо. Приймав участь у бойових діях Луганської, Донецької, Херсонської областях.
Згідно копії довідки ОКНП «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» N?855 від 23.04.25р., ОСОБА_4 зареєстрований 25.11.24р. з д-зом: Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання амфетаміну. Гостра інтоксикація. По даним виписки перебував на лікуванні в ЧОПЛ з 16.09.24р. по 25.09.24р. Згідно відповіді ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» № 2846 від 04.04.25р., ОСОБА_4 знаходився на стацлікуванні з 16.09.24 р. по 25.09.24 р. Д-з: Розлад адаптації з порушенням поведінки та емоцій.
По даним копії характеристики за місцем проживання від 25.04.25р., ОСОБА_4 за час проживання в селі зарекомендував себе з позитивної сторони. Скромний, ввічливий, спиртним не зловживає.
З відповіді Заставнівської БЛ від 14.11.25 р. №969 слідує, що ОСОБА_4 під спостереженням у лікаря-психіатра перебуває з 2024р. вперше лікувався стаціонарно в ЧОПЛ з 16.09. по 25.09.24р. Д-з: Розлад адаптації із порушенням поведінки та емоцій. (т 2 а.с.96)
Обставинами, згідно із ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує: визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.
Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, повне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки обвинувачений щиро каючись у вчиненні кримінального правопорушення, виклав всі обставини вчиненого, що сприяло встановленню істини у справі.
Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання - щире каяття обґрунтовується тим, що таке каяття є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки та характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №298/95/16-к (провадження №51-2501км18) вказав, що у частині 2 статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
Враховуючи засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину (абзац п'ятий підпункту 4.1); правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям (абзац четвертий підпункту 4.2).
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Враховуючи вищезазначені положення, реалізуючи надані суду дискреційні повноваження, керуючись суддівським розсудом, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України суд не вбачає, оскільки під час судового розгляду не встановлено жодних обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Крім того суд не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України та вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без його ізоляції від суспільства. З урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ролі обвинуваченого у його вчиненні, а також наявності попередньої судимості, суд дійшов висновку, що справедливим та необхідним покаранням є саме позбавлення волі на строк п'ять років, що буде домірним не лише вчиненому злочину, а й особі винного.
На переконання суду цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого та нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За правилами, передбаченими в частині 4 статті 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Підстави для задоволення цивільного позову
У кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_7 подав цивільний позов у кримінальному провадженні у якому просить суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в сумі 656673,33 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідності до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд вважає, що вимоги потерпілого ОСОБА_7 підлягають до задоволення, оскільки судом встановлено, що злочинними діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_7 було завдано матеріальної шкоди на суму 656673,33 грн. , що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Згідно висновку експерта ЧНДЕКЦ № СЕ-19/126-25/12963-АВ від 5.11.25 ринкова вартість автомобіля марки «Lexus» моделі «RX 350», номерний знак НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , 2011 року випуску, станом на 08.10.2025 становить 656673,33 грн. (шістсот п'ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят три грн. 33 коп.).
Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість оцінюваного автомобіля Свр > С = 923895,81 грн. > 656673,33 грн., вартість матеріального збитку (У) визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТ3 [2, п.8.2), тобто вартість матеріального збитку, завданого автомобіля марки «Lexus» власнику автомобіля марки «Lexus» моделі «RX 350», номерний знак НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , 2011 року випуску, внаслідок підпалу, станом на 08.10.2025 становить 656673,33 грн. (шістсот п'ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят три грн. 33 коп.) (т 2 а.с.157-167)
Щодо позовних вимог в частині моральних збитків
Суд погоджується, що наведені обставини спричинили тривалі негативні психологічні наслідки, які не можуть бути усунені виключно шляхом відшкодування матеріальних збитків та потребують справедливої грошової компенсації моральної шкоди відповідно до ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності.
Позивач оцінює розмір завданої йому моральної шкоди в сумі 100 000 (сто тисяч) грн. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Європейський суд з прав людини в п. 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Окрім того, Верховний Суд в своїй постанові від 10 лютого 2021 року у справі N? 761/24143/19 зазначив, що прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі ч. 2 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.
Статтею 1166 Цивільного кодексу передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 61 Кримінального процесуального кодексу України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.
Таким чином, в ході судового розгляду знайшла своє підтвердження сума матеріальної шкоди, заявлена до стягнення з обвинуваченого, оскільки така сума підтверджена належними доказами в розумінні ст.ст.76 - 80 ЦПК України, у зв'язку з чим та зважаючи на визнання обвинуваченим, як цивільним відповідачем, позовних вимог потерпілого в цій частині суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а з обвинуваченого потрібно стягнути на користь потерпілого 656673,33 грн.(шістсот п'ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят три грн. 33 коп.). Щодо моральної шкоди, суд вважає стягнути з обвинуваченого 70 000 гривень .
Мотиви інших рішень
Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, тяжкість призначеного покарання, яке слід відбувати реально, суд знаходить правові підстави для залишення в силі до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке рішення, на думку суду, відповідатиме пункту «а» параграфу 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом, адже тримання під вартою на підставі вироку суду фактично здійснюється для забезпечення його виконання, а тому немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до ухвалення вироку.
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, суд стягує із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, загальна вартість яких становить 19610, 80 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 120 КПК України, суд частково задовольняє вимогу щодо компенсації витрат на правову допомогу, стягує із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого документально підтверджені витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, загальна вартість яких становить 18000 грн.
Питання про долю речових доказів суд вирішує згідно із ст.100 КПК України.
Згідно ст.100 КПК України речовий доказ мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max підлягає конфіскації, оскільки був використаний як засіб вчинення кримінального правопорушення.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395, ч.15 ст. 615 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, частково приєднати вирок Чернівецького районного суду м.Чернівці від 11.12.2025 року за ст 407 ч. 5 КК України, яким передбачено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, і остаточно призначити покарання ОСОБА_4 6 (шість) років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 , рахувати з 02 вересня 2025 року, тобто з моменту його фактичного затримання.
У строк відбування покарання за цим вироком зарахувати ОСОБА_4 , строк його попереднього ув'язнення з 02 вересня 2025 року до дня набрання цим вироком законної сили з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити раніше обрану у виді тримання під вартою.
Цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 , завдану матеріальну шкоду в сумі 656673,33 грн., моральну шкоду в розмірі 70000 гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 18000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на корить держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у кримінальному проваджені у розмірі 19610, 80 грн.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівці від 13.10 2025 року у справі № 725/9379/25 на мобільний телефон марки Apple iPhone 14 Pro Max - скасувати.
Після набрання вироком законної сили, речові докази:
- мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max - конфіскувати в дохід держави.
- балаклаву - знищити.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1